15 політсил, які висунули своїх кандидаток до міської ради Тернополя, використовують фемінітиви в агітаціях. Промоматеріали ще 4 партій до аналізу не брали: їх або немає у вільному доступі, або немає агітації саме за кандидаток, або немає опису кандидаток, який би міг містити фемінітиви.
Журналістка Терміново проаналізувала роздаткові агітаційні матеріали, білборди та офіційні сторінки політсил у соцмережах. Як показало дослідження, найкраще прижилося слово “кандидатка”, його, навіть якщо й через раз, у рекламі використовували всі політсили. Обличчя та прізвища кандидаток на зображеннях ми заблюрили. Адже нас цікавило лише формулювання: містить воно фемінітиви чи ні.
Напередодні виборів стало зрозуміло, що фемінітиви активно входять до передвиборчої агітації. Хоча найчастіше партії все ж змішують їх із маскулінітивами (словами в чоловічому роді – авт.), більш звичними нашому вуху. Як пояснюють у політсилах: описи кандидатки робили самі, тож намагалися їх і дотримуватися. В результаті отримали суцільний вінегрет, де в одному реченні вживаються між собою слова на позначення професій та роду діяльності, але то в чоловічому, то в жіночому родах.
“Має бути за зразком”
Хоча із серпня 2020 року Мінекономіки дозволило використовувати фемінітиви навіть у кадровій документації, саме слово “кадидатка” стало проблемним для представниць політсил Тернопільщини вже на етапі реєстрації. У ТВК їх просили переписати заяви, “щоб було, як у зразку”. А в зразку стояло слово “кандидат”. Про інцидент розповіла громадська омбудсменка захисту виборчих прав громадянської мережі “Опора” в Тернопільській області Ольга Мазаєва.
– Коли майбутні кандидатки принесли документи, їх попросили виправити, бо має бути відповідно до зразків ЦВК. А там зазначено “кандидат”, тобто, в самому зразку немає фемінітиву, – описує ситуацію Ольга Мазаєва.
Підстав про відмову у реєстрації не було, кандидатки все виправили за зразком. Хоча такі моменти взагалі не могли б бути підставою для відмови, зазначає правозахисниця. Однак пані Мазаєва все ж звернулася до ЦВК і звідти прийшла відповідь, що вимог писати лише слово “кандидат” у них не було. А це “буквоїдство” – ініціатива на місцях.
– Відповідно, такі документи повинні були все ж прийняти. У ЦВК пояснили: якщо ж будуть проблеми через застосування фемінітивів, щоб їм про це повідомляли. Однак відповідь прийшла тоді, коли термін реєстрації кандидатів та кандидаток вже закінчився, бо сама ситуація виникла буквально за день до цього, – уточнює Мазаєва.
Подібні ситуації виникали і в ДВК інших міст України.
Громадська діячка, але юрист, організатор, але ведуча
Що ж до фемінітивів у самих агітаційних матеріалах, то тут журналістка зіткнулася з труднощами. Бо розшукати роздаткові матеріали партій “Патріот”, «Сила і Честь», “Наш край” та «Опозиційна платформа-За життя» не вдалося. Щодо останньої, то в агітаційному відео кандидатки до Тернопільської облради від цієї політсили в титрах вказано все ж “кандидат”. Решта тексту побудована так, що ні фемінітивів, ні маскулінітивів там просто немає. Що ж до перших трьох, то на офіційних сторінках у фейсбуці в роликах немає кандидаток, тож і аналізувати – нічого.
Тому для аналізу взяли 15 політсил, представниці яких балотуються до міської ради та на посаду Тернопільського міського голови. Крім згаданих вище мова йде про партії «Республіканська платформа», «Правий сектор», «Батьківщина», «Європейська Солідарність», , «УДАР», «За майбутнє», «Громадянський рух «Хвиля», «Українська Галицька партія», «Голос», «Слуга народу», «Довіра», «Свобода», «Порядок. Відповідальність. Справедливість», «Сила людей», “Радикальна партія Олега Ляшка”.
Серед них не виявилося жодної, яка б принципово не використовувала фемінітиви в описах кандидаток. Є випадки, коли в газеті партії не використовують жодних фемінітивів, біля кандидаток написано “кандидат” чи “керівник”, однак на інших роздаткових матеріалах вони вже є.
Або якщо їх немає в одному ролику, то вони раптом з’являються у відео з іншою кандидаткою. Або в титрах на відео йдеться про кандидата, але в описі вже наступного відео жінка все ж є кандидаткою, у третьому – кандидат та адвокат у титрах, але громадська діячка та лідерка – в описі.
Отакі “вінегрети” насправді трапляються в усіх політсил.
У партійних осередках знову ж таки пояснюють: газету робили одні люди, відео – інші, соцмережі часто ведуть взагалі треті, а зводити “до спільного знаменника” не було кому. Тому на виході отримали фемінітиви через раз. Хоча деякі такі випадки можна пояснити. Як, наприклад, одна із кандидаток пише про себе: докторка наук, професорка, але при цьому – академік та автор.
– Якщо не в переліку інших звань, то коректно було б вказати “пані академік”, бо “академікиня” ще дуже екзотичне слово, – пояснює координаторка Волинського прес-клубу, філологиня Богдана Стельмах. – Тобто, в цьому випадку маскулінітив вжито вірно. А от автор все ж мав бути авторкою.
Зазвичай кандидатки орієнтувалися на ті слова на позначення професій та роду занять, які були їм більш милозвучними чи звичними. Тут партії жорстких вимог до змісту не висували.
Тому одне відео може бути підписане суцільними маскулінітивами, інше – лише фемінітивами, третє – всього потрохи.
В деяких мовах є множина двох родів: чоловічого та жіночого. Як, наприклад, у польській та іспанській. Якщо ж множина – мішана, тобто присутні в ній особи обох родів, тоді вживається чоловіча множина. В українській мові такого напрацювання поки не існує, тож найчастіше, аби наголосити на присутності жінок, до множини чоловічої додають жіночу. Наприклад, кандидати та кандидатки, студенти та студентки, учні та учениці. Але чи правильним є формулювання «кандидатка в депутати»? Адже кандидатка, очевидно, прагне стати депутаткою.
–” Кандидатка в депутати” поки що є нормативною сполукою, бо наразі в українській мові множина, яка позначає і чоловіків, і жінок, має чоловічий рід, – пояснює Богдана Стельмах. – Але кандидатка в депутатки – це вже наступний крок у розвитку мови.
Нагадаємо, відповідно до нового правопису, в українській мові передбачене правило утворення фемінітивів за допомогою суфіксів. Щоправда, наразі їхнє використання не є обов’язковим. Хоча роль цих слів у нашій мові є значною.
Коментар експертки:
Координаторка Волинського прес-клубу, філологиня Богдана Стельмах:
– Сьогодні терміном «фемінітиви» уже нікого, мабуть, не здивуєш. І в щоденному спілкуванні в колі друзів-знайомих-рідних, і в професійному люди все частіше їх використовують. Навіть ті, хто донедавна були великими противниками. Значною мірою на це вплинуло внесення змін до Українського правопису, а також «дозвіл» Мінекономіки їх вживати і в діловому мовленні. Щоправда, вживання фемінітивів часто ще хаотичне, несистемне. Одні посади чи статуси наче «заслужили» назви в жіночому роді (наприклад, няня, волонтерка, співачка, учасниця), а інші – ні (професор, директор, міський голова). Мені часто доводиться читати в одному тексті вживання одного й того ж слова в двох варіантах – і в чоловічому, і в жіночому роді. Або коли для означення однієї людини вживають і фемінітив, і маскулінітив (слово в чоловічому роді), наприклад: вона – письменниця і перекладач. А чому не перекладачка? Насправді фемінітиви дуже важливі. Вони не принижують жінок, не применшують їх внесок чи роль на конкретній посаді чи в суспільстві, вони роблять видимими і самих жінок, і їхню діяльність. Сьогодні, коли жінки активно беруть участь у виборах до місцевих рад, потрібно акцентувати на тому, що вони кандидатКИ, а не кандидаТИ, бо для наступних поколінь вони є прикладом того, що жінка у сфері прийняття рішень – це норма. І, можливо, вислів про політику як брудну справу нарешті зникне, бо перестане бути лише «чоловічою» справою.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews