05.08.2020
Історії Новини Файні люди

“Я хотів, щоб країна змінилася за день”. Богдан Брич про зміни у собі і в країні після Майдану

Фото з Майдану він не змінює на аватарці у соцмережі уже 6 років. З Богданом Бричем спонукав зустрітися День Героїв Небесної Сотні. Вже шість років поспіль 20 лютого для нього дата, коли він побачив межу між життям і смертю. Захотілося не просто жити, а жити по-іншому, впливати на зміни в країні. Із звичайного тернополянина, яким вважає себе Богдан, після Майдану він перетворився спершу на громадського діяча, потім на голову сільської ради, потім пішов у політику. Як вплинув Майдан на його світогляд, ми намагалися дізнатися в інтерв’ю для “Терміново”. 

 

– Богдане, ми говоримо у річницю того кривавого четверга, коли українці стали іншими. Зараз, через шість років, які спогади про той день?

– До Майдану я був звичайним жителем міста Тернополя, звичайним українцем, який займався бізнесом, займався своїми справами і розумів, що треба щось в країні змінювати. Я був учасником помаранчевої революції. І я був дуже розчарований тими речами, які відбулися після неї. Я розумів для себе, що все рівно мусить щось змінитися в країні. І тому, коли Янукович змінив вектор розвитку нашої країни, я відчув, що це злам в історії нашої країни. Я поїхав підтримати тих людей, які вийшли на Майдан, щоб змінити ті процеси, які вже започаткував Янукович, тобто повернення України в лоно Російської Федерації. І там я побачив, що хороша атмосфера – діти палять вогнища, гріються, тобто нічого не говорило про те, що нас чекає попереду. Коли побили тих студентів, я для себе зрозумів, що назад вороття немає – або ми змінюємо цю країну, або ми дійсно робимо щось для того, щоб ми пішли європейським шляхом, або станеться щось страшне і криваве. Я це розумів і тому залишився на Майдані разом з тими студентами, які там були, почало багато людей приїжджати до Києва і так сформувалося таке ще мале, ще кволе громадянське суспільство. Там на Майдані ми зрозуміли, що якщо ми об’єднаємось, то зможемо дуже багато змінити в країні. Спочатку була дуже доброзичлива атмосфера. А те, що було пізніше, можна хіба порівняти з трьохстами спартанцями, які вийшли проти величезної перської армії. Беззбройні практично люди йшли на автомати. Не всі були такі відважні і не всі змогли на це йти, людей багато не було, пізніше, коли підтягнулися маси, ми вибороли нашу свободу.

– Ти був поранений у ті дні. Як це відгукується на здоров’ї сьогодні?

– Коли питають про здоров’я, я відповідаю: “Бувало і краще”. Та загалом я себе почуваю нормально, це не дає якихось перешкод моїй роботі чи життю. Звісно, за здоров’ям потрібно слідкувати, як і кожній людині, треба про нього дбати. Я не відчуваю сильних змін, хоча бувало й краще.

– Богдан Брич – постмайданний. Я так розумію, зараз це інша людина? Мені цікава трансформація. Зараз Ти маєш керівну посаду, партійний, цьому передувала громадська робота. Як змінив Тебе Майдан?

– Коли я приїхав, то був у такій, можна сказати, ейфорії. Я почав їздити на машині і обов’язково пристібатися паском безпеки, хоча раніше ігнорував це. Я хотів, щоб ця країна змінилася і змінилася за один день або за тиждень. Я хотів, щоб усі відразу відчули те, що відчуваю я – ми, українці, ми вистояли, ми таке зробили, ми захистили голими руками свою країну від узурпації. І тоді я вирішив створити громадську організацію. Я написав у Фейсбуці – закликав своїх друзів, знайомих, усіх людей. Прийшли на першу нашу зустріч, склали список і дуже багато людей долучилися, близько ста. Ну, пізніше, звісно, не всі приходили, але було таке коло людей, які дійсно довший час боролися і відстоювали багато правильних речей. Ну, наприклад, зберегли стадіон “Текстерно” від забудови, там зараз буде Палац спорту. Дитячий майданчик на Новому Світі… До речі, його забудували, але на той момент ми його відстояли. І мені хотілося швиденько перенести цю атмосферу Майдану в Тернопіль, щоб ми всі змінилися – щоб перестали брати хабарі, давати їх, щоб чиновники по-іншому ставились до своєї роботи, щоб вони розуміли, що вони є наймані працівники і якщо маленька зарплата, то йди з цієї роботи. Я хотів, щоб атмосфера Майдану була всюди. Потім до мене звернулися люди в селі і захотіли, щоб я його очолив. У мене не було досвіду державницької роботи і я вагався. Але потім вирішив, що потрібно змінювати щось, починаючи зі свого села, своєї вулиці і так помаленьку змінювати країну. 

– Якою була довіра жителів села і чи виправдав їхні сподівання?

– За мене проголосувало 67% односельців. Звичайно, всі не будуть тобою задоволені на 100%, це аксіома, але я відчуваю, що зробив я багато. Головне, що я показав людям, як можна працювати, не переслідуючи своїх меркантильних інтересів. Я прийшов з бізнесу і для мене ставка сільського голови була зовсім незначна, на той час я отримував близько 4-х тисяч гривень. Поки ми не приєднались до Байковецької громади, коштів було обмаль, ми не могли собі дозволити заробітних плат високих. Я працював за ті гроші і для мене це було несуттєво. Мені важливо було навчити людей, показати людям, як може працювати місцеве самоврядування, і як може працювати керівник, коли він не переслідує своїх інтересів, а працює на благо громади. Багато було зроблено і багато робиться зараз. Оцінку можуть дати виборці.

– Минулого літа Ти балотувався на позачергових виборах до Верховної Ради України від ВО “Батьківщина”. Чому саме ця партія?

– Для того, щоб щось змінювати, потрібна команда. Я отримав пропозицію долучитися до ВО “Батьківщина”. Я дуже довго думав і зважував. Я симпатизував кільком партіям, однієї з них вже немає. Тому вибір “Батьківщини” на той час був одним із правильних моїх кроків. Це – велика потіжна розбудована політична партія. яка має осередки у кожному населеному пункті України. Харизма лідера – це у Юлії Володимирівни не відібрати. Тернопільська команда не була такою потужною і ми тільки зараз починаємо її розбудовувати і намагаємось брати не тільки тих людей, які хочуть захищати свої бізнес-інтереси чи просто йти в політику, а тих, які хочуть справді щось міняти. Ряд таких критерії вплинули на моє рішення. Чи жалію я про це? Ні, не жалію. Я рахую, що партія “Батьківщина” має велику перспективу і ще не сказала свого останнього слова у політиці ні лідерка партії, ні сама партія. У великій політиці, можливо, це і має роль, а на регіональному рівні більш важливі особистості, тому я б не ставив акценти на партійність. Важлива сама людина, що вона зробила, що може зробити, яка в неї історія, бекграунд.

– Про місцеві вибори вже думав? Будеш брати участь?

– До них вже не так далеко, але ще є трохи часу. Так як у нас змінилося законодавство, не можна йти самовисуванцем, має бути партія, тому будемо вирішувати на з’їзді партії, хто куди буде йти, на які позиції. На даний час пройшов тільки з’їзд обласного осередку, далі будуть відбуватися районні і міські і вирішуватимуться ці питання.

– Попри все, що зараз для Тебе Майдан? Ти готовий на нього вийти у будь-якій незрозумілій ситуації?

– Люди завжди мають бути готові до того, що треба виходити і відстоювати свої інтереси, бо ми ніколи не будемо застраховані, що хтось не захоче узурпувати владу у різний спосіб. Може, це не буде настільки явно, як це робив Янукович, але готовим треба бути. Я особисто завжди готовий вийти на Майдан, але тільки за справедливість, а не за чиїсь партійні інтереси.

– І тут дисонанс. Ти вважатимеш, що на Майдан потрібно йти, а “Батьківщина” вважатиме, що не треба? Або навпаки? Нема конфлікту інтересів?

– Я буду прислухатися до свого розуму, до свого серця, до своєї совісті, відчуттів, переконань, світогляду. Ламати свої принципи заради того, що скаже, наприклад, лідер партії. Якщо я не згоден, я не піду на якісь там протести чи дії, які суперечать моїм переконанням. Так є. Якщо партія прийме рішення, що нам такий партієць не потрібен, то так і буде.

– Назви свої риси, які Тобі в житті допомагають?

– Цілеспрямованість. Не знаю, наскільки вона помічна і потужна, але вона є. Намагаюсь бути чесним і дітей вчу ніколи не брехати. Є різні ситуації в житті, коли приховати правду краще, ніж говорити людині в очі.

– Що заважає?

– Часом буває, що розпочну щось робити і починаю вагатися. 

– Закінчимо тим, з чого починали. Наше інтерв’ю вийде в ефір у День Пам’яті Героїв Небесної Сотні, які загинули за те, щоб країна була кращою. Богдане, як Ти оцінюєш зміни в країні? Вони відбулися?

– Відбулися тектонічні зрушення. Зміни є, але вони не такі, як нам би хотілося. Вони не відбулися, як я колись хотів, за один день. Тому нам потрібно монотонно, крок за кроком, як кажуть в народі, “тихою сапою” змінювати країну. Є багато позитивних речей, але є й багато мінусів – економічна ситуація, проблеми з працевлаштуванням, проблеми з міграцією. Але мені здається, що в постмайданному часі є багато позитиву. Навіть те, що зараз багато партій представлені і всі вони мають якусь підтримку, це вже добре. Я не всім задоволений, але багато робиться, багато змінюється. Звісно, не всі люди знають, що це наслідок децентралізації і збільшення доходів до бюджету, хтось це робить заслугою міської ради. Але є багато речей, які неприйнятні у постмайданний час, – забудовувати парки, будувати на території культурного комплексу будинок тільки тому, що хтось дав хабара чи домовився з кимось.

Відеоверсію розмови дивіться на нашій сторінці у соцмережі згодом.

 

Фото зі сторінки Богдана Брича у Facebook

 

Ваш коментар

Схожі пости

У Тернополі з серйозними опіками госпіталізували 14-річного хлопчика, якого вдарило струмом на залізниці

Під Кременцем аварія за участю п’ятьох автомобілів (фото)

У Тернополі щовечора безкоштовно показуватимуть кіно просто неба