trending_flat

У Тернополі з 5 лютого зріс тариф на воду: скільки тепер будемо платити

З 5 лютого тернополяни платитимуть разом за водопостачання та водовідведення  27,34 грн за куб. м замість 20,004 грн. 4 лютого Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунпослуг, погодила нові тарифи, і вже наступного дня вони вступили в дію. Тепер за централізоване водопостачання в Тернополі платитимуть 12,89 грн, за централізоване водовідведення – 14,45 грн. Разом – 27,34 грн з ПДВ. Зростання тарифів пояснюють передусім необхідністю підвищити зарплати працівникам підприємства. – Впродовж останніх років чимало працівників звільнились через низькі зарплати, – коментує начальник планово-економічного відділу Тернопільводоканалу Володимир Водовіз. – Ми не можемо конкурувати із зарплатами за кордоном, тож втрачаємо спеціалістів. Сподіваємось, що такий крок дозволить вберегти хоча би тих, хто ще залишились, і, можливо, отримати нових хороших фахівців. Якщо говорити про статті витрат підприємства, то найбільше – 40% – йде на зарплати, стільки ж – на електроенергію. Адже […]

trending_flat

Тернопільщина – в п’ятірці регіонів із найнижчими зарплатами

Тернопільщина вкотре ввійшла до п'ятірки областей із найнижчими зарплатами. Відповідні дані опублікувала Державна служба статистики. Держстат опублікував дані, як змінювалась середньомісячна заробітна плата за регіонами в 2019 році. На початку минулого року рівень зарплат мав наступний вигляд. Відповідно до цих даних найнижчі зарплати на початку минулого року були такими: 6 958 грн – Чернівецька область. 7 068 грн – Тернопільська. 7 139 грн – Херсонська. 7 184 грн – Чернігівська. 7 279 грн – Кіровоградська. Найвищі: 13 721 грн – місто Київ. 10 045 грн – Донецька область. 9 722 грн – Київська область. 9 645 грн – Дніпропетровська. 9 356 грн – Запорізька. Середня зарплата по Україні в січні 2019 року становила 9 223 грн. Впродовж року рівень зарплат в регіонах то зростав, то зменшувався. Однак під завершення 2019-го рейтинг областей має такий вигляд. Найнижчі: 8 851 грн – […]

trending_flat

Життя, смерть і вибір: тернополянам показали фільм про режисера і мандрівника Леоніда Кантера

До Тернополя вдруге привели фільм про життя та подорожі режисера Леоніда Кантера "Людина з табуретом". Фільм змонтували вже після смерті митця, частина кадрів – ті, які він сам записував в останні години. –  Давно вже закінчився той період, коли на покази приходили лише знайомі Леоніда та люди, які знали про табуретні подорожі, – розповідає режисер фільму Ярослав Попов. Він разом з Кантером працював над фільмами "МІФ" та "Добровольці Божої Чоти", героями якого стали тернопільські добровольці. – Тепер приходять ті, які ніколи його і не бачили, просто чутка поширюється, люди, котрі бачили стрічку, однозначно її радять, пишуть пости в соцмережах. А ще це приходять ті, кому цікаво дивитись фільми на глибокі теми, відчувати сильні емоції, переконаний Ярослав. – Таким немає різниці, в якій країні та на якому континенті ми цей фільм показуємо. Здебільшого це все ж українці, якщо ми говоримо про […]

trending_flat

Хлопчикам – блакитне, дівчаткам – рожеве: як стереотипи впливають на наш світогляд

У дитячому магазині гамірно. Закінчились свята, діти із наколядованими грошима прийшли скуплятись. Дорослі також тут: хтось пильнує малечу, хтось шукає необхідні товари. – Вам щось підказати? – Мені треба щось для немовлят. На хрестини і на перші тижні. – Ви для хлопчика шукаєте чи для дівчинки? – А чим вони відрізняються? – Та як? Для хлопчика – блакитне, для дівчинки – рожеве. Ось воно. *** Кольори дозволяють нам моментально зорієнтуватись у деяких ситуаціях. Ми з дитинства знаємо, що означають різні сигнали світлофора, що “червоне – це любов, а чорне – то журба”. Все має в собі певний символізм. Іноді він більше романтизований, іноді – несе потрібну інформацію. Лікар – в білому халаті, працівники “швидкої” – в червоному спорядженні, синя сорочка – працівники правоохоронних органів, чорний – колір патрульних. У різних країнах кольори означають різне. Але зазвичай населення кожної має чіткі […]

trending_flat

Альтер Кацизне: його очима світ побачив євреїв міжвоєнної Європи

27 січня в світі вшановують пам'ять загиблих під час Голокосту. До Другої світової чималу частину населення тодішнього Тарнополя* становили євреї. Дані різняться, однак третина, якщо не половина жителів міста була юдеями. Після того, як нацисти почали відтісняти радянські війська із міст теперішньої Західної України, євреї також потяглись на схід – намагаючись уникнути страшної долі. Одним із них був Альтер Кацизне – відомий на той час письменник та фотокореспондент. Він сподівався втекти від смерті, тому з сім'єю покинув Львів і вирушив до Тарнополя. Однак, поки родина була в дорозі, місто захопили нацисти... Альтер Кацизне народився 31 травня 1885 року у Вільні (тепер Вільнюс – авт.) в родині муляра та кравчині. Спершу навчався в початковій релігійній школі, хедері. Пізніше закінчив початкову російсько-єврейську школу (Литва в той час була в складі Російської імперії – авт.). Після смерті батька він переїхав до Катеринослава (сьогодні […]

trending_flat

Чортків: будинки та їхні люди (фоторепортаж)

Зазвичай, ми говоримо, що це люди мають у власності будинки. Однак життя показує, що роки йдуть, будівлі стоять на місці, а от саме люди змінюють одні одних. Чортків – якраз із тих міст, де це видно чи не найкраще. За довоєнними фасадами кам'яниць та вілл живуть історії людей, яких вже не є. В тих стінах зараз мешкають інші родини, іноді — це нащадки перших власників, але найчастіше — це зовсім інші люди. Іншої національності та віросповідання. За новими “китайськими” металевими дверима ховаються старі – дерев'яні, пофарбовані на рожеве. А за ними – зовсім інший світ. Видно, що мешканці будинку свій під’їзд люблять: домашній затишок квартир помалу перетнув кордони порогів та дверних клямок і водоспадом розтікся сходами. Тут стоять шафи, дзеркала і вазони, сохнуть зібрані горіхи та розвішана між бильцями випрана білизна. На одному з поверхів поручні, котрі мушлею закручуються знизу […]

trending_flat

На обкладинці – про компартію, а всередині – про ОУН: як хитрувала діаспора, аби передати літературу в радянську Україну

Українська діаспора передала в Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини близько 3,5 тонн так званого гуманітарного вантажу. Це – газети, книжки, альманахи 40-80-х років, видані в Німеччині та Великобританії. Є українською мовою, а є і переклади праць Левка Лук'яненка та Ярослава Стецька на німецьку та англійську. Деякі видання – варті особливої уваги. Заступник директора музею з наукової роботи, кандидат історичних наук, Сергій Волянюк водить із кабінету в кабінет. На дверях кожного – таблички. "Клас духових інструментів" або "Клас струнно-смичкових інструментів" – раніше в цьому приміщенні була школа мистецтв, зараз його передали музею. В самих кабінетах на підлозі та на підвіконнях всюди стоять коробки, повні книжок та брошур, газет та їх підшивок. Деякі навіть у целофанових пакунках – їх ще ні разу не відкривали, хоча книжки видали кілька десятиріч тому. – Разом тут 3 395 кг матеріалів, – розповідає Сергій. – Все це […]

trending_flat

“Вони утримують для нас небо”: в Тернополі – виставка фантастичних дерев-картин

Цілий ліс фантастичних дерев, щоправда намальованих, тернополяни можуть побачити на виставці львівського художника Ярослава Станчака із однойменною назвою – "Дерева". – Малюючи ці дерева, я намагався зобразити не те, що є переді мною, а те, що хотів би бачити, – розповідає митець. – Я прагнув відтворити характер, відчуття чи мить, яку переживає дерево. Техніка створення картин, за словами Ярослава, водночас і дуже проста, і дуже кропітка. Бо вимагає багато часу, хоча саму картину потрібно створювати дуже швидко. Досягти ефекту, наче дерево вишили гладдю на полотні, дозволяє мастихін. – Це спеціальний шпатель, на який накладають багато олійної фарби. От із ним я й працюю. Щоправда, робити мазки потрібно досить швидко. Бо хоч картина потім і досить довго сохне, але фарба сама швидко густіє, і нею вже не помоделюєш, – пояснює художник. Тому іноді виходить попрацювати кілька годин, іноді — пів дня. […]

trending_flat

Тканину на кітель упівця виміняли в монастирі на нову ковдру: як в тернопільському музеї створюють експозицію про добровольчі батальйони

Звідки беруть експонати для музеїв? Дещо дарують небайдужі, дещо вимінюють, дещо доводиться діставати на "блошках" або й шити з нуля. Як створювали експозицію про добровольчі батальйони 20-21-го століть, розповіли в музеї національно-визвольної боротьби Тернопільщини. Його відкрили в Тернополі 20 листопада. Колишня школа мистецтв на Медовій. Вікна заклеєні дитячими малюнками з написами "Дякую" і "Бережи себе" – ці послання для бійців українсько-російської війни. Зараз в цьому приміщенні діє музей національно-визвольної боротьби. Будівля велика, однак для такого музею поки що не надто підходить: маленькі кабінети точно доведеться перепланувати, аби розмістити експозиції. Перша з них – про добровольчі легіони минулого та теперішнього століть – розміщена просто при вході. Місця тут теж небагато. Але чим багаті. Заступник директора музею з наукової роботи, кандидат історичних наук, Сергій Волянюк зустрічає одразу ж на порозі. Серед вихолощених снарядів та розписаних гільз з АТО/ООС, касок та бронежилетів із […]

trending_flat

Маланка в Красноїльську: традиційний карнавал із нетрадиційними героями (фоторепортаж)

Центральною дорогою селища йдуть одягнені у величезні копиці сіна чоловіки. Їх на ланцюгах ведуть інші чоловіки, одягнені в шкіру та хутро, із чорними-чорними обличчями, вимазаними ... пастою для взуття. Час від часу "копиці" струшують плечима, падають на асфальт, їхні "господарі" б'ють об дорогу важелезними дерев'яними булавами. Від ударів дерево тріскає і від булав відпадають цілі шматки. Це – маланка одного із кутів Красноїльська, селища за 8 кілометрів від румунського кордону, на Чернівеччині. 13-го та 14-го січня тут відбувається справжній карнавал: вулицями ходять переберії – ряджені на Ведмедів, Циганів, Жидів, Дідів і Бабів, а також Царів та Цариць жителі Красноїльська підтримують давню традицію зустрічі Старого нового року (в матеріалі використані ті назви персонажів маланки, якими послуговуються століттями і які є частиною культурної спадщини регіону – авт.). У селищі сім кутів, однак маланкують зазвичай п'ять із них. Є дві Путни, Сус, Тражани […]

Контакти редакції: terminovo.te@gmail.com
м. Тернопіль, Кульчицької 2А
+380935295439
ПАРТНЕРИ

Новини Тернополя та Тернопільської області

Copyright

2018 – 2025