11.05.2021
Жінки Новини Розслідування Соціальні проблеми

Одним можна, іншим – ні: у Тернополі породіль розділили в правах на партнерські пологи

– Якби знала, що народжувати доведеться без чоловіка, на вагітність не наважилася би, – зізнається тернополянка Анна, яка просить не називати її прізвища. Каже, що боїться осуду, фраз на кшталт “всі якось народжували колись і без чоловіків, а ти тут видумуєш проблему”. –  На перших пологах я заручилася підтримкою чоловіка, домовилися, що він буде поруч. За умови, що він буде і на других пологах, ми запланували ще одну вагітність. І тут карантин.

Заборона на партнерські пологи була в переліку перших, які ввели в березні 2020-го року на території України через загрозу коронавірусу. Попри те, що вже минає перший рік, як світ живе в умовах пандемії, і чимало обмежень послабили чи взагалі скасували, вагітні досі переживають чимало випробувань, бо в одному й тому ж місті різні пологові можуть мати протилежні правила: десь дозволяють, десь – ні. Така ситуація, наприклад, у Тернополі.

Заборона через карантин

16 березня на території Тернопільської територіальної громади ввели заборону на партнерські пологи. Керувалися при цьому постановою Кабміну від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19». У тексті рішення міської ради йшлося про заборону партнерських пологів, але була ремарка:”в разі крайньої необхідності допускати партнера після медичного огляду, збору епіданамнезу, дистанційної термометрії”. По факту, породіллі кажуть: навіть після кесаревого розтину, коли дитину зазвичай передають батькові, цього не відбувалося – у пологовий чоловіків не пускали. 

Серед заборон, введених в березні на території Тернопільської територіальної громади, опинилися і партнерські пологи. (Джерело: скрін із сайту тернопільської міської ради)

Вже 25 березня обидва пологових, які розташовані на території міста, розділили: в обласному перинатальному центрі мали приймати пологи у жінок, котрі контактували із хворими на ковід, або мали ознаки коронавірусної інфекції. Решту ж спрямовували у так званий міський пологовий  – пологове відділення лікарні №2.

11 червня на сайті місцевих петицій політикиня Ірина Яремчук розмістила пропозицію повернути практику партнерських пологів у місті. 

“Партнерські пологи – це не лише забезпечення психологічної підтримки для жінки, а й доведене зменшення кількості медичних втручань (народжень шляхом кесаревого розтину, інструментальних пологів зокрема). А діти в результаті народження з партнерською підтримкою мають вищі показники здоров’я”, – йшлося у зверненні до міської влади. 

Петиція щодо відновлення партнерських пологів у місті набрала необхідну кількість підписів за півтора тижня. (Джерело: скрін сайту міських петицій)

Петиція зібрала 300 необхідних голосів за 10 днів. Попри це, у відповідь на неї відповіли, що “26 червня на засіданні штабу з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру регіонального рівня, пов’язаної із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 в Тернопільській області вирішили, що “Заборона проведення партнерських пологів не становить небезпеку здоров’ю породіллі чи новонародженої дитини”.

Однак вже 9 липня на засіданні міського штабу для боротьби з коронавірусом повідомили: партнерські пологи таки дозволять, але в особливих випадках і з дотриманням карантинних вимог.

“Під особливими випадками слід розуміти:

– якщо у породіллі складний психологічний стан;

– передбачається складна операція;

– за рекомендацією лікарів тощо”, – пояснили тоді в Тернопільській міській раді.

Перші поступки щодо партнерських пологів міська влада зробила вже в липні. (Джерело: фейсбук-сторінка Тернопільської міської ради)

Як розповідала на той час заступниця начальника міського управління охорони здоров’я, а тепер – очільниця аналогічного управління в області Ольга Ярмоленко, простимулював до такого рішення прецедент, коли в місті народжувала іноземка.

– Є рішення обласної комісії, яка не рекомендує проводити партнерські пологи, – пояснювала тоді чиновниця. – Враховуючи епідситуацію, ми теж не практикуємо їх проведення. Але є особливі випадки. Наприклад, нещодавно народжувала іноземка, яка зовсім не володіла українською мовою.

Зрештою, за кілька тижнів у пологовому відділенні міської лікарні №2 таки відновили партнерські пологи. В обласному перинатальному центрі це досі неможливо.

“Засіданням регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при Тернопільській обласній державній адміністрації, яке відбулось 8 липня 2020 року, вирішено продовжити заборону партнерських пологів в закладах охорони здоров’я Тернопільської області.

Ми подавали звернення з проханням відновити партнерські пологи, але ситуація складається так, що наразі дозволу ми не отримали. Залишається чекати покращення ситуації з пандемією, бо ми, як ніхто, знаємо наскільки жінці потрібна підтримка рідної людини. Як тільки щось зміниться, ми одразу вам повідомимо радісну новину, бо знаємо як Ви чекаєте на неї”, – про це на сторінці медзакладу в інстраграмі повідомили 5 березня.

В обласному перинатальному центрі пояснюють, що заборону на партнерські пологи наклала обласна комісія, яка й затверджує карантинні умови в області. (Джерело: скрін інстаграм-сторінки обласного перинатального центру).

 

Така розбіжність у підходах породжує проблеми для вагітних. Бо іноді доводиться обирати не лише між лікарями, а й між умовами, як і з ким ти будеш народжувати. 

Або обрана фахівчиня, або пологи з чоловіком

Наприклад, тернополянка Вікторія Лесняк розповіла, що спершу збиралася народжувати в міському пологовому, оскільки там дозволені партнерські пологи за умови надання партнером негативного результату тесту на COVID, зробленого  впродовж останніх 72 год.

– Проте згодом ми знайшли хорошу акушерку-гінекологиню, яка працює в обласному перинатальному центрі, але вона одразу попередила, що в їхньому пологовому діє заборона на партнерські пологи. Це нас із чоловіком дуже засмутило, – каже жінка. – Ми зважили всі “за” і “проти”: в обласному – хороша лікарка, яка приділяє час і увагу, в будь-який момент піднімає слухавку і відповідає на всі запитання, з іншого боку – партнерські пологи в міському пологовому. І все ж, зупинилися на варіанті народжувати без чоловіка.

Зрештою подружжя взяло до уваги, що спершу чоловік не хотів бути присутнім на пологах.

– Але після того, як ми відвідали разом кілька занять в доули, котра розповіла про важливість присутності партнера на пологах, про зв’язок дитини і батька, а також, як партнер може допомогти дружині на пологах, це переконало чоловіка йти зі мною, – продовжує розповідати Вікторія Лесняк. До слова, вона була однієї з тих, хто підписали петицію, аби в місті відновили партнерські пологи.

Вікторія каже: вона також розглядала варіанти, щоб поруч із нею на пологах була сестра або доула, але зрештою відмовилася від цих варіантів. Подружжя вирішило, що жінка народжуватиме з тією лікаркою, з якою їй комфортно, але таки без чоловіка чи іншої підтримки.

Читайте також: Соромляться, бояться, не розуміють себе… Чому жінки мовчать про домашнє насильство

За словами доули Лесі Дерень, і під час карантину вона готувала клієнток до пологів, хоча кількість звернень зменшилася. Тим не менше, фахівчиня розповідає, що двічі мала досвід супроводу на пологах.

– Обидва рази пологи проходили в пологовому відділенні міської лікарні №2, в серпні та вересні торік, – пригадує доула. – Один раз на пологах була присутня не лише я, а й батько дитини (на партнерських пологах дозволена присутність двох осіб – авт.).

Аби отримати допуск до пологової палати, і доулі, і батькові дитини довелося робити тести, які би підтверджували відсутність коронавірусу. Як пригадує жінка, тести вони купували самі, аби були під рукою.

– У випадку пологів навіть актуальність результату тесту є проблемною: ви не завжди знаєте точно, коли пологи почнуться, тож іноді тести потрібно переробляти кілька разів, – зауважує Леся Дерень. 

На початку лютого міністр охорони здоров’я Максим Степанов заявив, що в Україні немає жодних обмежень на партнерські пологи, а єдина умова — партнер обов’язково повинен мати негативний результат тесту на коронавірус. Це так звані швидкі тести на антиген, коли результат можна отримати вже за 15 хвилин. За словами Степанова, міністерство розподілило майже 6 мільйонів таких тестів у медзаклади, серед них і пологові будинки. Однак є в наявності вони таки не всюди.

Кесарів розтин, відсутність тестів

Як розповіла Ірина Намака-Гурська, яка вдруге стала мамою в лютому цього року, саме відсутність в аптеці швидкого тесту стала причиною, що народжувала вона без чоловіка. Жінка каже: спеціально обирали той же пологовий, що й першого разу, – у міській лікарні №2 – бо були задоволені ставленням медпрацівників. Тим паче, тут дозволені партнерські пологи.

– Лікарі нас завчасно попередили, щоб ми придбали тест на антиген, але ми думали, що ще встигнемо. Однак перейми у мене почалися дуже стрімко. Поки чоловік приїхав, а в аптеці, де мали би бути тести, їх не виявилося. Сказали, що за ними можна поїхати на інший масив міста. Однак так чоловік би не встиг на пологи все одно, а без тесту його не пустили, – пригадує Ірина Намака-Гурська.

За її словами, вартість такого тесту – 450 грн, роблять його у приймальному віділенні разом із медсестрою. Решту “спорядження”: костюми, бахіли, маски теж треба купувати. Обіцяних Степановим безкоштовних тестів на антиген не було. Попри те, що пологи вийшли геть не партнерськими, жінка радіє, що все пройшло добре і згадує той день  радісно, сміється, коли розповідає. Каже, що кожна породілля була в окремій палаті до виписки. Але й зауважує: партнерські пологи важливі, особливо, коли тривають довго, або коли мова йде про кесарів розтин. Жінка особливо потребує підтримки в таких випадках.

Однак не лише тести є проблемою, пояснює доула Леся Дерень. Навіть якщо партнера/партнерку пустять на пологи, то потім до мами та малюка – вже ні, тож побачити їх ви зможете вже на виписці – через три дні. Цю інформацію журналістці підтвердили й інші породіллі.

Читайте також: (Лю)бив і буду (лю)бити: чому одні б’ють, інші терплять, а оточення закриває на це очі

Хоча в інших містах є більш лояльний підхід до партнерських пологів.

 – Одна пара, з якими ми проходили допологове навчання, вирішили народжувати у Луцьку, їм туди було ближче. Як виявилося, там була можливість не лише народжувати разом, а й залишитися татові із мамою та дитиною в окремій палаті в наступні дні, аж до виписки, – наводить приклад Леся Дерень. – Згодом ще одна пара їхала народжувати саме туди, бо тамтешній пологовий настільки лояльний до породіль.

Доула наголошує: через карантинні заборони, пари наважуються їхати народжувати в інші області, аби лише бути разом під час пологів.

Особливо нарікають на заборону партнерських пологів жінки, які пережили кесарів розтин. Зазвичай після такої операції малюка кладуть на груди батькові. Але в час карантину цього не дозволяють.

“Найгірше – це після кесаревого розтину, – пише на сторінці обласного перинатального центру одна із пацієнток. – По-перше, дитину навіть на груди немає кому виложити, а по-друге – після того, як переводять в палату, хоч вовком вий, але маєш справитись сама. Я це особисто пережила в червні, і це був водночас і прекрасний (бо на руках малюк) і найжахливіший час (без допомоги після операції дуже важко, тим більше, якщо дитина перша.”

ви не завжди знаєте точно, коли пологи почнуться, тож іноді тести на Covid потрібно переробляти кілька разів

Цю думку підтримує інша породілля.

“Я народила в січні, то зі мною в палаті була жінка після кесаревого розтину. І [це її] перша дитина, то я їй допомагала, бо бідна не могла вставати і відходила тяжко”, – пише користувачка.

Вікторія Лесняк, згадуючи свої пологи, розповідає, що, попри відсутність чоловіка, підтримкою зі сторони лікарки дуже задоволена.

– Наскільки я бачила, медики під час моїх пологів робили все від них залежне, підтримували і діями, і на словах, – вдячно згадує жінка. –  Лікарка, у котрої я народжувала, знала, наскільки для мене важливо, щоб під час пологів хтось був поруч і підтримував, тому майже весь час була зі мною. Пологи пройшли нормально, було важко, але у найскладніший для мене момент лікарка зателефонувала до мого чоловіка, ввімкнула телефон на гучний зв’язок, і попросила, щоб він мене підтримав. Не знаю, чи завдяки цьому, але зателефонувала вона до чоловіка о 22.19, а уже о 22.25 народився наш первісток.

Перетерпіти і забути

Загалом показовим є те, що самі жінки в більшості випадків неохоче називають свої імена, коли розповідають, що їх не влаштовує заборона партнерських пологів. Особливо, коли вже мають негативний досвід попередніх пологів. 

– Я не хочу множити стереотипи та узагальнення, що в пологовому до жінок ставляться, як до тварин. Це все залежить від кожного лікаря окремо. Але, коли я народжувала вперше, саме чоловік заборонив стимулювати пологи, слідкував за всіма діями медперсоналу. Він був моїм представником у важкій ситуації. Я дуже боялася, що без нього щось може піти не так, – пояснює Анна, з історії якої і починається цей текст. Зрештою, у родини народився ще один здоровий малюк, обійшлося без ускладнень. 

Читайте також: “Іншим разом”: про що мовчать жінки, які втратили дітей ще до їхнього народження

Ще декілька жінок, що розповідали про пологи без партнерів, які пройшли успішно, все одно попросили не називати їхніх імені і прізвищ. Хтось казав, що це занадто інтимна частина життя, хтось – “про всяк випадок, бо плануємо ще там народжувати колись”. Хоча були й інші приклади: писали жінки, які саме готуються народжувати, і їх непокоїть ситуація у пологових міста.

Частина жінок замовчує проблему, щоб перетерпіти і забути. І цю ситуацію яскраво демонструє з-поміж іншого й минулорічна петиція до президента України, яку ініціювала  директорка організації “Природні права України” Анна Петровська. Йдеться про звернення “Просимо повернути партнерські пологи” від 24 жовтня 2020 року. 

Партнерські пологи – звична практика для українських пологових будинків уже понад 15 років. За даними анкетування 7000 породіль, проведеного ГО “Природні Права Україна”, в 2019 році частка партнерських пологів склала 76%, що говорить про поширеність в українському суспільстві цієї ефективної практики підтримки породіль”, – йшлося в тексті петиції. 

Аби її розглянув президент, за 3 місяці її мали би підписати 25 тисяч людей. Однак лічильник зупинився на показнику 4159.

Петиція до президента щодо відновлення партнерських пологів в Україні під час карантину необхідної кількості голосів не зібрала. (Джерело: скрін сайту petition.president.gov.ua.

 

– У питанні партнерських пологів Україна схожа на якесь феодальне князівство, де ледь не кожен керівник/ця пологового будинку самостійно вирішує, чи дозволяти партнерські пологи, – коментує ситуацію Анна Петровська. – При цьому ті керівники/ці, які забороняють партнерські пологи, порушують цілу низку законів та наказів: ст. 153 Сімейного Кодексу України, ст. 278 Цивільного Кодексу України, ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», наказ міністерства охорони здоров’я № 234 «Про профілактику внутрішньолікарняних інфекцій», і часто накази міського чи обласного департаментів охорони здоров’я, які прямо відновлюють партнерські пологи після певного періоду їх заборони.

При цьому Анна Петровська наголошує: в Україні є й такі керівники/ці пологових і регіональних департаментів охорони здоров’я, які або жодного дня не забороняли партнерські пологи незалежно від епідемічної ситуації, або відновили їх дуже швидко. 

через карантинні заборони пари наважуються їхати народжувати в інші області, аби лише бути разом під час пологів.

– Це зробили ті, хто розуміє ключові потреби жінок і новонароджених під час пологів і поважає їх. Ті, хто не вирішує будь-які проблеми за рахунок найвразливіших людей та заборон усього, що лише можна заборонити, – пояснює директорка “Природніх прав України” – На мою думку, цей хаос відбувається через бездіяльність та безвідповідальність як міністерства охорони здоров’я України, так і департаментів охорони здоров’я.

Фахівчиня з прав породіль зауважує: міністерство досі, через рік від початку пандемії, не зробило жодних роз’яснень щодо того, яким чином мають бути безпечно організовані партнерські пологи під час пандемії, не підкреслило, що наказ №234, який регламентує як партнерські пологи, так і допомогу жінкам після пологів, лишається чинним, не розробило порядок тестування партнера/ки жінки на COVID-19 у разі такої необхідності.

– Також ані МОЗ, ані департаменти охорони здоров’я не вживають жодних заходів щодо тих пологових, які порушують накази та забороняють партнерські пологи, – продовжує Анна Петровська. – Ми чуємо тільки гучні заяви міністра охорони здоров’я про те, що партнерські пологи дозволені, а всі лікарні, в тому числі пологові будинки, повністю забезпечені швидкими тестами на антиген до COVID-19, в тому числі і для тестування партнера/ки, але реальність разюче відрізняється.

Наголошуючи на важливості партнерських пологів, Анна Петровська оперує прикладами досліджень, які доводять, що відсутність партнерської підтримки під час пологів збільшує ризики:

– кесаревого розтину – на 33%;

– інструментальних пологів та медикаментозного знеболення – на 11%;

– народження дитини з низькою оцінкою за шкалою Апгар на 5 хвилині – на 61%;

– негативного сприйняття жінкою своїх пологів – на 45%.

– Також зростає і ризик вчинення щодо жінок акушерського насильства, бо зрозуміло, що присутність близької людини під час пологів слугує певним стримуючим фактором, – продовжує пояснювати Анна Петровська. – Ми збирали історії жінок, яким довелось народжувати без партнерської підтримки (історії доступні за хештегом #пологиCOVID19 на фейсбук-сторінці “Природніх прав України” – авт.), і багато з них шокують до глибини душі. Наприклад, жінкам після кесаревого розтину не надавали жодної допомоги, навіть відмовлялися подати їжу зі словами про те, що допоміг би чоловік, якби він був. Жінкам хамили, залякували їх і не відповідали на запитання, з жінок вимагали гроші, жінки народжували у відчаї, страху і на самоті.

Читайте також: Бути видимими: як жінкам посісти своє місце у “чоловічому” світі експертів

Однак все це залишається невидимим для керівництва у сфері охорони здоров’я, бо жінки після пологів не пишуть скарги, пояснює очільниця “Природніх прав України”. 

– Зрозуміло, що жінці з немовлям на руках досить складно скаржитись. До того ж, така скарга може принести жінці лише моральне задоволення, слугуватиме заявою про неприпустимість поганого поводження з жінками та, можливо, певним попередженням таких історій у майбутньому. Але ніякого матеріального відшкодування таким шляхом отримати не можна. Тож жінкам найпростіше просто якось жити далі і не писати ніяких звернень, – констатує Анна Петровська.

В організації “Природні права України” були вражені тим, наскільки мало уваги і підтримки здобула петиція про повернення партнерських пологів.

– Головними причинами я бачу вже згадане вище повне нерозуміння важливості партнерських пологів у суспільстві, успадковану від радянських часів звичку мовчки терпіти і модель виживання замість життя, а також байдужість – часто ми зустрічали коментарі на кшталт «так в моєму місті партнерські пологи дозволені, нема ніякої проблеми», і якусь загальну втому від пандемії і усіх пов’язаних з нею проблем, – аналізує ситуацію директорка організації.

За словами Анни Петровської, для відновлення партнерських пологів, для проведення безкоштовних тестів партнерові/ці найдієвішим заходом було би звернення до суду, як це зробили активісти з Івано-Франківська. 

– Також варто дзвонити на урядову гарячу лінію 1545 та гарячу лінію МОЗ 0-800-505-201 з вимогою відновлення партнерських пологів та/або внесення партнерів/рок породіль до переліку тих осіб, які забезпечуються тестуванням на COVID-19 за державні кошти, – радить Анна Петровська. – Ще один важіль впливу – звернення до Національної служби здоров’я України з проханням внести проведення партнерських пологів до обов’язкових умов договорів із пологовими будинками, як це вже зробили із забезпеченням цілодобового безперешкодного доступу до реанімацій близьких людей навіть під час пандемії. 

Головне зображення: Гендер в деталях

Цей текст створений за менторської допомоги у межах Вишколу з гендерно чутливої журналістики, реалізованого ГО «Інститут розвитку регіональної преси» за підтримки Національного Демократичного Інституту.

 

Схожі пости

Переніс операцію на серці після ускладнень ковіду: збирають кошти на лікування “народного” декана тернопільського вишу

Марія Голді

Туалетний скандал у Бучацькій школі: чим все закінчилося?

Євгенія Цебрій

Збирають кошти на транспортування важкохворого тернополянина з Польщі