У намоклих будинках довелося зимувати жителям Коропця Чортківського району (колишнього Монастириського – ред), які постраждали під час затоплення у червні минулого року. Взимку вологі після підтоплення стіни почали вкриватися пліснявою, на них збирається конденсат, у кімнатах вогко, від чого набухають меблі.
Люди отримали від держави по 20 тис грн допомоги, проте цих коштів на ремонти і придбання знищених водою меблів та техніки їм не вистачило. Дехто потратив удвічі більше, але й це ще не кінець. Адже з весни треба робити чергові ремонти – вологі після підтоплення будинки погано перенесли зиму.
– Кожен ранок ми починаємо з того, що збираємо по хаті “дощ”, – розповідає жителька Коропця Світлана Данчук. – Тому що вологість стікає у вигляді конденсату на стелі. Падає дощ в тих кімнатах, де вагонка на стелі, в інших кімнатах стіни просто чорні від плісняви. І ми не знаємо, чи це безпечно для здоров’я. Але виходу немає.
Як пережили зиму жителі підтоплених будинків з Коропця і чи є можливість їм допомоги, з’ясовувало видання Терміново. Люди розповіли про жахливі умови, в яких живуть після підтоплення влітку минулого року. Проте зазначають, що нікуди не скаржилися на свої проблеми, оскільки не мають надії на їх вирішення.
“Все набухає від вологи, відстає, нищиться”
– Ми робили ремонти після підтоплення влітку минулого року, але на зиму все покрилося пліснявою, – розповідає жителька Коропця Марія Піцьків. – Невістка лише ходить і обробляє ту плісняву хлоркою, щоб хох трохи перебити той запах, бо в хаті троє дітей. Стіни вже облітають, знову доведеться робити ремонт. Під час повені у 2008 води було набагато більше, але так мокро, як тепер, не було. Може тому що осінь була сира. Навіть дверей до шафи не можемо закрити, все набухло від вологи, відстає, нищиться. Ось так і живемо.
Читайте також: “20 тисяч не вистачить навіть на підлогу”: потерпілі від повені жителі Тернопільщини шоковані сумою допомоги від держави.
Як вже писано раніше Терміново, під час негоди влітку минулого року вода зайшла до хати Марії Піцьків та знищила підлогу, стіни, у кімнатах підвищалися вологість. Після підтоплення довелося робити побілку у двох кіматах, а також викинути підлогу. Речі та меблі родини під час ремонтів зберігали у старій сільській школі, куди евакуювали потерпілих від підтоплення. Поки тривав ремонт і все сохло, невістка пані Марії з трьома дітьми переїхала до дідуся в сусіднє село, чоловік певний час ночував у школі.
20 тисяч гривень, які виділила держава, практично ні на що не вистачило, скаржиться жінка.
– Рахуйте, я тоді придбала причіп гравію, причіп піску, цемент, то вже пішло 9 тисяч. Адже нам довелося викинути підлогу і залити стяжку, – перелічує вже зроблене жінка. – А ще 10 тисяч заплатити за плитку, яку ми вирішили встановити замість підлоги, щоб ще раз не довелося її викидати. А фарба, а інші матеріали? Там ще купа наших грошей пішло. І це добре, що син все сам зробив. А якби ще довелося платити майстрам за роботу?
Постраждала від затоплення додає, що грошову допомогу дали лише тим, кому вода зайшла до хати. А у селі ще є багато таких, яким затопило городи, подвір’я, вони втратити всю городину, але зовсім нічого не отримали.
– А допомогу дали таким, які вже не вперше лише відкриють двері після води, заберуть гроші, та й все. Так у 2008 році забрали гроші і нічого не вклали, так і цього. Вони не живуть в тих хатах навіть близько, – каже Марія Піцьків. – Але їм також дали цю допомогу, бо боялися суду. Я не знаю, за якими це законами, справедливості тут не знайдемо. У нас ще був один город, який не затопило, то картоплю на зиму ми мали, а є сусіди, які залишилися без нічого. Трохи церква допомогла, яка восени привезла картоплю і моркву і дала людям, а багатьом довелося все купувати.
Жінка каже, що її хата на низині, відтак під час підтоплення вода заходить сюди найперше.
– Дехто каже: “Та я б так не мучився”. А що перескочити через голову? Ну куди підеш? Нас семеро в одній хаті – ми з чоловіком, син з невісткою і троє дітей. Живемо на дві пенсії, син з невісткою без роботи, – розповідає про свою ситуацію пані Марія. – Ніхто не хоче нас зрозуміти і ніхто, мабуть, і не зрозуміє. У 2008 році у нас була вода вище вікон, нам тоді дали 70 тисяч гривень (близько 14 тис. доларів на той час – ред.). Що я мала за ті гроші зробити? Щоб купити нове житло і переїхати – цього було недостатньо.
Читайте також: “Купили квартири і сміються з нас”: на Тернопільщині потерпілі від повені бояться несправедливості.
За словами Марії Піцьків, будинок в якому вона живе з родиною, збудували чоловікові батьки у 1969 році на місці старої хати, яку зруйнувала повінь.
– Тоді їм дали план в іншому безпечнішому щодо повеней місці – будуватися на людських городах. Вони вже каменю навезли, але люди будуватись не дозволили. З сокирами стояли, ніхто на городи не впускав, – пригадує розповіді свекрів жінка. – А що вони мали робити? Довелося будуватися їм на тому самому місці. Якби була можливість, точно б тут не будувалася. Хоча попробуй зараз почни будову, коли все таке дороге.
Витратили вже більше, ніж 20 тисяч
У будинку Світлани Данчук під час підтоплення стояло 40 см води. Через вологість ремонту потребують стіни, які зараз просто почорніли від плісняви. Влітку минулого року жінка зробила лише санітарну обробку стін адже знала, що з ними буде після зими.
– Ми тоді спеціально не робили ремонту, а чекали, щоб висохли стіни, тому що я знала, що таке взимку буде, – каже жінка. – Ремонт плануємо на літо, коли зможемо повідчиняти вікна і двері, зробити провітрювання та висушити вологу.
За словами пані Світлани, 20 тис грн допомоги отримала, але витратила вже набагато більшу суму. Адже доволося купити насос у криницю, холодильник, бо попередній пошкодився під час евакуації. А до ремонту ще діло не дійшло.
Читайте також: Худобу вивозять, меблі виносять на горища: що робиться в підтоплених селах Тернопільщини.
– Один з очільників області говорив пресі, що найкращий вихід для нас – це страхування. Хочу йому відповісти, що отримали 1 тис. 200 грн страхівки, – зазначає жіка – Тобто страхівка це не вихід. І це при тому що ми платили по 300 грн у рік і страхова сума була 75 тис грн.
Нагадаємо, у коментарі виданню Терміново влітку минулого року перший заступник голови Тернопільської облдержадміністрації Ігор Дем’янчук наголосив, що людям, які живуть у зоні можливого затоплення, треба подбати про страхування.
– Якби люди платили всього 200 грн в рік і страхували своє господарство, то проблем не було б, – говорив посадовець. – Я сам виріс і жив донедавна у зоні підтоплення ( Дем’янчук родом з Івано-Франківщини – ред.). У мене на подвір’ї двічі на рік бувала вода і доти, доки цивілізовано не почали страхувати, мої батьки мали такі проблеми. Зараз страхують і все.
“Дихати неможливо, сморід страшний”
Стіни облітають, все мокре та покрите пліснявою і в будинку Оксани Соляник з Коропця.
– Бачили б ви, що тут робиться. Стіни пооблітали до штукатурки, вода тече, все тріскає. Дихати неможливо, сморід страшний, – нарікає жінка. – Кожен день включаю обігрівач, щоб все це сохло.
20 тисяч допомоги – цього замало, щоб покрити всі збитки, зазначає пані Оксана.
– Тумбу понищило, ліжко двоспальне розбухло, холодильник вийшов з ладу, лінолеум поламався на шматки, котел на дрова потік, – описує збитки вона. – Довелося купити холодильник, котел, плитку до кухні. Ми ніяк у тих 20 тисяч не вклалися. А тепер прийде весна, потрібно всюди робити ремонти. Треба придбати шпаклівку, фарбу. Ми влітку перед тим затопленням якраз в трьох кімнатах капітальний ремонт зробили і тепер треба знову все наново. Страшно подумати, скільки то ще грошей треба.
Жінка пригадує, як після повені у 2008 році у її будинку рівень води сягав двох метрів, вода стояла 5 діб.
– Але нам тоді дали другу категорію, як і тим, в кого було 30 см води. Ми отримали 85 тис. грн компенсації, – говорить пані Оксана. – Кошти витратили на ремонти, довелося все наново штукатурити. Якби дали першу категорію, може, я б собі хату десь купила. Деякі люди отримали першу категорію і за ці кошти покупили машини і квартири. А я кошти вкладаю, вкладаю в цей будинок і ледве кінці зводжу. Кожен день дихаю тим смородом від намулу, стіни це все втягнули і тепер випаровують. Хай би влада прийшла подивилася, що тут робиться.
Жінка додає, що її родина збудувалася близько 50 років тому на тому самому фундаменті, який залишився після хати знищеного тогочасною повінню.
– Ні копійки нам тоді ніхто не дав, плану на нове місце не дали. Відтак ми збудувалися на тому самому місці. От куди нам тепер подітися? – запитує Оксана Соляник.
“Жодної заяви в селищну раду немає”
Як повідомив виданню Терміново селищний голова Коропця Микола Тимків, до нього з заявами про проблеми у підтоплених будинках ніхто не звертався
– Люди б хотіли, щоб хтось подав, але не вони, як завжди. Заяви жодної немає, – каже він. – Будуть заяви, винесемо це питання на сесію і з депутатами будемо приймати міри. Але я думаю, що не можна кожного підтоплення давати їм допомогу. У 2008 році ці люди з такою ціллю отримали гроші, щоб переселитися. Держава не дійна корова, мені здається. А що може зробити селищна рада? Виселити їх? За чиї гроші, за гроші громади? Такої можливості ми не маємо.
Нагадаємо, у пошкоджених вологою домівках, без врожаю на зиму опинилися жителі Коропця Монастириського району та інших сіл на півдні області, які постраждали під час затоплення у червні минулого року. Спершу коропчани хвилювалися, щоб не повторилася історія 2008 року, коли після повені несправедливо розподілили компенсацію. Та згодом виявилося, що матеріальна допомога для тих, чий будинок пошкоджений водою, становитиме всього 20 тис. грн.
Люди, яким затопило городи та подвір’я не отримали нічого взагалі. З городиною на зиму влада також жодним чином не допомогла, хоча питання про втрату врожаю не раз піднімалося у ЗМІ, зокрема у Терміново.