Допоки в суспільстві навіть у жартах житиме стереотип про “б’є – значить, любить”, доти жінки соромитимуться вголос говорити про пережите навіть близьким друзям. І якщо до поліції з роками зростає кількість звернень щодо фактів домашнього насильства, то за фаховою психологічною допомогою у нас наразі звертаються одиниці.
Чому так виходить, журналістка онлайн-видання “Терміново” поцікавилася у директорки Тернопільського обласного центру соціально-психологічної допомоги “Родина” Олени Нагірної.
Проживання з харчуванням упродовж 90 днів, психологічні консультації телефоном та індивідуально, супровід, допомога із правовою підтримкою – все це можна безкоштовно отримати в центрі. Здавалося б, потрібна в наш час справа, однак сам Центр – розміром із квартиру. Власне, діє він якраз у багатоповерхівці на “Канаді”. Одночасно там проживають 10-12 осіб. Хоча звертаються десятки. А допомоги потребують сотні.
– Центр розрахований на 12 осіб, – знайомить із тим, як функціонує очолювана нею структура Олена Нагірна. – Одні приходять, інші йдуть. У штаті – четверо чергових, директорка, головна бухгалтерка, соціальна педагогиня та психологиня. У 2019 році в нас жило 68 людей, у 2020 цифра могла б бути більшою, однак через карантин довелося дещо змінювати формат підселення.
Річ у тім, що в центру немає окремої кімнати, де можна було б відбути встановлений двотижневий карантин. Тож у часи коронавірусу підселяти до мешканок Центру ще когось було зайвим ризиком. А от консультування, навпаки, стало збирати набагато більше часу.
У Центрі цілодобово працює “гаряча” телефонна лінія. І якщо раніше телефонували переважно за підтримкою через втрату близької людини чи поділитися сердечними переживаннями, то тепер зростає кількість звернень через знущання в родинах.
Читайте також: (Лю)бив і буду (лю)бити: чому одні б’ють, інші терплять, а оточення закриває на це очі
– Лише впродовж перших трьох місяців карантину до нас було 10 телефонних звернень щодо випадків домашнього насильства. Я є практикуючою психологинею, тож також почала консультувати й індивідуально, бо одна справа телефоном поспілкуватися, а геть ніша – віч-на-віч, – пояснює керівниця-психологиня. Але чи пов’язане збільшення звернень із карантином… Скоріше з тим, що ця проблема поки не вирішується ніяк, а інформування про неї зростає, тому більше людей звертається. Зрештою, одна й та ж людина може до нас телефонувати хоч 10 разів, щоразу скаржитись на побиття, але потім повертатися до чоловіка, бо “він сказав, що більше так не буде”. І це проблема.
Пані Олена розповідає: буває й таке, що жінка, яка пережила домашнє насильство, приходить за психологічною допомогою або навіть певний час живе у них, а потім… повертається до чоловіка, вирішивши дати йому другий шанс. Про один із таких випадків психологиня розповіла детальніше. Та мова була не про фізичне насильство, а про психологічне: чоловік систематично принижував дружину та ображав.
– Жінка звернулася до нас, ми надали їй психологічну і правову допомогу, вона вже збиралася подавати на розлучення. Але потім поговорила із чоловіком і вирішила, що вони спробують іще раз. Минув рік, нещодавно вона приходила до нас із подарунками на Миколая для дітей, котрі жили тоді в Центрі. Розповідала, що все гаразд у них. Сподіваємося, що їм вдалося розв’язати ті проблеми, які були, – розповідає директорка закладу і ще раз наголошує, що це випадок не фізичного насильства.
Часто жінки просто хочуть виговоритися, бо не мають із ким поділитися. Але в Центрі зауважують, що виговоритися — це перший крок, однак не є вирішенням проблеми.
– Часто в розмові виявляється, що жінка приходить вилити душу не тому, що більше немає кому, або не хоче, – пояснює психологиня, – Так і кажуть: “Чому мої друзі мають знати, що в мене вдома таке робиться?”. А в Центрі ж уся інформація є конфіденційною, ми ніде її не розголошуємо. Батькам, друзям не говорять, бо не хочуть в їхніх очах мати вигляд слабких та пасивних. Хоча деякі потерпілі зізнавалися: після того, як поскаржилися мамам, почули у відповідь: “Б’є – отже любить”. Це – жахлива ситуація, коли найрідніші з тобою отак чинять.
Діти – постраждала сторона
У житті бувають різні обставини, але варто також не забувати і про дітей, які є очевидцями таких ситуацій у родинах, а отже – постраждалими сторонами, бо мова вже йде про психологічне насильство, наголошує очільниця Центру психологічної допомоги.
– Діти з часом можуть моделювати поведінку батьків, – пояснює психологиня. – В дитинстві все може бути навіть непомітним, але у майбутньому може проявитися. От тоді і починають шукати, звідки ноги у проблеми ростуть, чому вже доросла людина стає агресором, або навпаки – терпить насильство щодо себе. І часто виявляється, що таку ж модель поведінки в дитинстві ці люди бачили у батьків.
Олена розповідає, що коли жінки, котрі пережили домашнє насильство, приходять із дітьми, на тих важко дивитися: вони залякані та замкнені, бояться говорити, бо не знають, де можна це робити, а де ні. Тож у Центрі використовують одну з найбільш наочних методів, аби розібратися в тому, що діється в дитячій голові. Малюнок.
– Ти пропонуєш щось намалювати і тоді бачиш усе розгорнуто. Там не те що тривожність чи агресія, там суцільна тривога, депресивні стани, – пригадує прилади з практики пані Олена. – Часто батьки не усвідомлюють, що навіть маленька дитина все розуміє. Коли питаєш, чому не подумали про дітей, можна почути у відповідь: “А що діти? Діти нормально все переносять і не надто все розуміють”.
Читайте також: Страждають тисячі, до суду справу доводять одиниці: яка в Тернополі ситуація із домашнім насильством
Олена Нагірна пояснює: в Центрі ніхто не засуджує жінок за ті чи ніші думки або вчинки, але мотивують переосмислити ситуацію в родині, поставити собі запитання: чому мене мають бити?
Жінки на захисті жінок
Люди повинні чітко розуміти, що таке домашнє насильство, і не боятися звертатися до служб підтримки і поліції. Це важливо і для того, щоб поліція зафіксувала випадок, аби згодом розуміти, чи був він одиничним, чи це вже системність.
Як пояснює Олена, жінки часто неохоче звертаються до поліції чи соцслужб, мовляв, це соромно. Грає також роль те, що в українському суспільстві насильством досі вважають лише те, що має візуальні “сліди”: синці, травми. Приниження, словесні образи – до цього ставляться як до “посварилися-помиряться”.
– Жінки часто бояться, що їм не повірять, якщо вони заявлять про факти психологічного насильства, бо його важче довести, – погоджується психологиня. – Крім того, самі ж жінки іноді сумніваються, чи були ті ж образи та крики в їхню сторону переходом якоїсь межі, а чи вони собі це вигадали і все гаразд?
Якщо жінка сумнівається і тому не викликає поліцію, нехай спершу звернеться до Центру психологічної допомоги, радить пані Олена. Там фахівчині, бо на телефоні гарячої лінії працюють лише жінки, допоможуть розібратися із ситуацією.
Читайте також: Одні мовчать, інші толерують: у Тернополі закликають не закривати очі на факти домашнього насильства
До слова, чому на телефоні в Центрі – лише жінки.
– Оскільки постраждалими від домашнього насильства є переважно саме жінки, спілкуватися їм простіше із жінками, від них вони не відчувають такої загрози, як від чоловіків, – пояснює Олена Нагірна. – Із цих же причин у Центрі ми не селимо чоловіків. У жінок після пережитого бувають кризові стани, тож таким чином ми піклуємося про їхнє ментальне здоров’я.
Хоча, якщо чоловіки звертаються до Центру по психологічну допомогу чи консультацію, їм ніхто не відмовляє, наголошує Олена. Наприклад, телефонують хлопці, котрі мають ігрову залежність чи наркотичну. Звертаються і коли виникають проблеми емоційної сфери. Іноді, навіть маючи друзів, людина не має з ким поділитися, або не хоче. І “вариться” у власних переживаннях. Тоді з ними спілкуються фахівчині, або, якщо розуміють, що самотужки не впораються, знаходять відповідного спеціаліста. Тож жодній людині тут не відмовляють.
Звертатися по допомогу до Центру можуть не лише постраждалі від домашнього насильства. Як розповідає директорка, це також і жінки, які опинилися у складних життєвих обставинах, наприклад, залишилися без житла, був випадок і постраждалої від торгівлі людьми. Жінка їхала в Польщу на заробітки, а опинилася в рабстві. На щастя, змогла втекти, звернулася до соціальних служб, а ті направили її до Центру.
– Тож ми надавали їй психологічну допомогу, сконтактували із її дітьми, з якими у неї до того були досить напружені стосунки. Зрештою, за допомогою фахівців жінці вдалося налагодити спілкування із родиною і все закінчилося добре, – розповідає Олена Нагірна.
Довідка:
Звернутися за консультацією до Тернопільського обласного центру соціально-психологічної допомоги “Родина” можна за цілодобовим телефоном (0352) 287 92 9.
Детальніше із діяльністю Центру можна ознайомитися на його фейсбук-сторінці.
Всі зображення: Unsplash
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
About the author
“Літр баланди та 450 грамів каші, а тоді 10 годин на шахті”: історія політв’язня з Тернопільщини Ігоря Олещука
– Кадебісти знайшли написаний мною звіт, але під псевдонімом "Грушка". Там я писав, що в школі була дискусія стосовно Мазепи. Історик називав його зрадником, а ми з однокласниками не боялися назвати його патріотом. По цьому знайшли мою контрольну роботу і прийшли по мене... Дали 25 років таборів суворого режиму. Мені було 17... Травень 2021-го року. Майже 73 роки опісля, двором, що на початку вулиці Коперніка, походжає чоловік. З сусідніх дворів вітер приносить сюди білі пелюстки цвіту аличі та вишень. І волосся у чоловіка таке ж біле. Надворі +20, а він – у довгій куртці. Ліва рука – у в'язаній чорній рукавиці. Згодом пояснить: рука мерзне і опухає. Чоловік оглядає дві наглядацькі вишки. Деревина почорніла від дощів. Де-не-де поламані поручні. – Діти гралися, – з посмішкою каже чоловік в чорній рукавиці. Прикидає, що варто десь дістати 3,5 метри дощок, аби встигнути […]
Захворюваність на ковід на Тернопільщині знижується вже 5 тижнів поспіль – епідеміолог
На Тернопільщині тенденцію до зниження захворюваності на ковід спостерігають вже 5 тижнів поспіль, про це на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом 14 травня розповів лікар-епідеміолог обласного лабораторного центру Володимир Паничев. З 7 квітня в області спостерігають тенденцію до зниження захворюваності, однак впродовж тижня захворюваність не однакова. Це стала тенденція в цілому в країні, пояснив епідеміолог. – Пов'язано це з поведінкою людей, які зазвичай не звертаються за допомогою в п'ятницю-неділю, а чекають до понеділка. Тому середа-четвер – це тижневі піки, – каже Паничев. – Попри це, жовта лінія на діаграмі – це лінія тренду, яка вказує на тенденцію до зниження захворюваності. Впродовж трьох останніх тижнів середньоденна захворюваність в області наступна: – на цьому тижні – 146 випадків в середньому за день; – на попередньому тижні – 211; – два тижні тому – 271. Ці цифри говорять про чітку тенденцію […]
Тернопільським пенсіонерам за віком знову відновлять пільговий проїзд вдень
Із суботи, 15 травня, в Тернополі скасують обмеження щодо пільгового проїзду пенсіонерів за віком з 10.00 до 16.00. Відповідне рішення ухвалили на засіданні міського штабу для боротьби з коронавірусом. Нагадаємо, це обмеження ввели 22 березня, зважаючи на те, що через карантинні обмеження місць у громадському транспорті не вистачало для всіх, а особливо важко було дістатися на роботу працівникам критичних структур, зокрема, медикам. Як оцінив епідемічну ситуацію в місті лікар-епідеміолог Володимир Паничев, вона має тенденцію до зменшення кількості інфікованих. І вже не перший тиждень. – В цілому ситуація, яку ми спостерігаємо на сьогодні, є підставою, щоб приймати рішення про послаблення карантинних заходів, – каже Паничев. – Відповідно до постанови Кабміну №320, яка дає право посилювати заходи місцевій владі, тепер можна розглядати питання щодо скасування деяких обмежень, введених раніше. Наприклад, щодо обмеження проїзду у громадському транспорті. Читайте також: “А де ж транспорт? […]
Хто зміг потрапити на фінал Кубка України та що відбувається на стадіоні (фоторепортаж, відео)
Бути присутніми на фіналі Кубка України з футболу, де 13 травня зіграють "Динамо" (Київ) та "Зоря" (Луганськ), змогли далеко не всі. Із виділених лише 3000 місць на матч потрапили люди "від футболу", медики, атовці та вихованці дитячих спортшкіл. Про це Терміново розповів голова обласної асоціації футболу Тарас Юрик. За його словами, перш за все квитки отримали "довколафутбольні" люди. – В нас були колективні заявки усіх команд чемпіонату області та чемпіонатів районів, вони мали можливість викупити певну кількість квитків. На це була виділена квота. Велику частину отримали ветерани футболу та дитячо-юнацькі спортивні школи, – розповідає Юрик. – Квитки отримали медики, воїни АТО. За словами Юрика квитки отримували за принципом колективних заявок. Крім того частина квитків пішла і на команди "Зоря" та "Динамо". До цього на рішенні міського штабу для боротьби з коронавірусом йшла мова, що їм виділять 10% від квитків. Дісталися […]
“Мінусуємо в прирості захворювань”: ситуація з ковідом на Тернопільщині різко покращала, але чекають на наслідки травневих свят (відео)
На Тернопільщині та в обласному центрі, зокрема, різко знижується кількість випадків інфікування коронавірусом, а також кількість пацієнтів, які саме хворіють. В Тернополі приріст захворюваності взагалі пішов у мінус – становить -49,8%. Такі дані на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом у п'ятницю, 7 травня, повідомив лікар-епідеміолог Володимир Паничев. Епідеміолог нагадує: перед святами він висловлював занепокоєння, щоб внаслідок застіль та гостин рівень захворюваності не почав рости знову. Але наразі критерії оцінювання ситуації дозволяють говорити, що є тенденція до зниження і вона є стабільною: адже знижується не лише кількість нових випадків, а й зменшується кількість людей, які хворіють. – Станом на сьогодні це 6 468 людей, а це вдвічі нижче, ніж ми мали в пік підйому захворюваності, – каже Паничев. – Кількість тих, хто одужують, перевищує кількість тих, хто захворіли. Зменшується також відсоток зайнятості ліжок у медзакладах: 29,7% – це […]
Теми, які викладати геть нелегко: чому навчатимуть тернопільських старшокласників на резонансному спецкурсі
У 2021-2022 навчальному році “Основи сім’ї” ввійдуть до переліку предметів, які мають бути у шкільній програмі Тернопільської міської територіальної громади. Відповідне рішення ухвалили на сесії міськради наприкінці січня цього року. Хоча напередодні по Україні активісти, батьки та фахівці піддали курс нищівній критиці через наявність у підручнику спірних тез та засилля шаблонних, але не завжди підтверджених реаліями, некоректних висновків. Щоправда, до частини зауважень автор курсу все ж дослухався. У Тернополі кінцеве рішення таки дали можливість приймати учням та їх батькам. Якщо вони вирішать, що ці уроки не є необхідними, на них можна буде не ходити. Оцінюватимуть предмет як кінцевий запис у табелі “зарах/незарах”. Аби зрозуміти, про що саме цей курс, журналістка видання “Терміново” придбала робочі зошити для учнів 10-11 класів та проглянула їх із психологинею, директоркою Тернопільського обласного центру соціально-психологічної допомоги “Родина” Оленою Нагірною. Тут мусимо зробити уточнення: після численних звернень […]
