Вихід заступника міського голови Тернополя Леоніда Бицюри із лав «Свободи» став новиною вихідних для місцевого політикуму. Як і те, що він балотуватиметься на посаду міського голови від ВО «Батьківщина». Така новина застала зненацька навіть доволі близьке оточення чиновника, а спантеличила значно ширше коло людей. В соцмережах вже висловлюють припущення, що це – ще один маневр політтехнологів чинного мера для того, щоб розпорошити голоси опонентів і дати можливість Сергію Надалу перемогти у першому турі.
Чому ж Леонід Бицюра прийняв таке несподіване рішення? Про це Терміново вирішило поцікавитися безпосередньо у нього. Зокрема ми спілкувалися про те, чи має місце конфлікт між Бицюрою та Надалом, чому у «Свободі» не підтримують людину, яка стояла біля витоків місцевої парторганізації, як теперішній демарш може відбитися на рейтингу «Свободи» та чинного мера, і чому посадовець обрав для продовження політичної кар’єри далеко не найрейтинговішу партію на даний час.
«Міг і надалі розраховувати на посаду заступника»
– Що відбувається у ВО «Свобода», що її лави покидає далеко не остання людина в партійній організації?
– Я не буду коментувати процеси в «Свободі»… Але скажу, що вважаю себе достатньо підготовленим для того, щоб очолити Тернопіль. Оскільки «Свобода» має свого кандидата, а тепер ще й голову міської організації «Свобода», то не буду всередині створювати якісь течії. Я вирішив вийти з партії і претендувати на посаду керівника міста.
– Як сприйняли таке рішення у місцевій «Свободі»?
– Звичайно, для них це неприємна новина. Але вважаю, що за 15 років я зробив для партії дуже багато. Я за цей час був ефективним партійцем, очолював штаби, закривав багато партійних ділянок. Думаю я, як мінімум, заслужив, щоб мене не згадували злим словом. Я не раб, в мене є своя думка. Зараз я позапартійний.
– Заява про вихід з «Свободи» коли подана?
– Заява відповідно до Закону України «Про політичні партії» має бути подана в орган управління партії, має бути мітка про отримання і вона не потребує додаткового розгляду. Заява була мною подана в міську організацію 18 вересня, її підписав заступник міської організації.
– Чи відомо щось про реакцію місцевого партійного керівництва?
– Публічної реакції не було. Для них, можливо, це незрозумілий і невиправданий з мого боку крок. Адже в мене була перша позиція у списку в обласну раду, по місту Тернополю. Зважаючи на рейтинг «Свободи», я міг розраховувати на посаду заступника і в наступній каденції. Але я вважаю, що мій час і час мого міста є важливіший. Я запропоную ефективні моделі управління містом у наступні 5 років. Коли я почну управляти містом, відбудуться серйозні зміни, завдяки цьому у Тернополя з’являться перспективи.
– Як відреагували на дане рішення побратими по партії?
– По різному: одні вітали, другі з розумінням відносились, треті казали, що будуть підтримувати.
– Чи знає про Ваш несподіваний вихід з «Свободи» голова партії Олег Тягнибок?
– Очевидно, що так. Я його не повідомляв, але заступники вже у своїх дописах виражають невдоволеність.
– Як тепер працюватиметься в команді міського голови після такого демаршу, які очікування?
– Я зараз перебуваю у відпустці, оскільки маю невикористані відпустки за попередні роки. Я буду у відпустці до кінця виборів.
«Якби обіцяна підтримка – був би вже у Верховній Раді»
– Чому вирішили перейти саме в «Батьківщину»?
– В мене були пропозиції від різних партій йти на міського голову…
– А як вони могли подібне пропонувати, якщо знали, що людина перебуває в іншій партії?
– Деякі партії не мали кандидатів на посаду міського голови. Вели попередні перемовини зі мною. Ми не обговорювали, коли саме я маю написати заяву, але балотуватися від них пропонували.
Десь у липні почали надходити такі пропозиції.
Місто – це специфіка, на вибори треба рейтингового кандидата. На парламентських виборах 2019 року, коли я, на жаль, не отримав підтримки своїх колег, все рівно показав достойний результат. Я тоді набрав 11,55% голосів (Л. Бицюра тоді зайняв 4-те місце, його випередили Андрій Богданець, який і здобув мандат, Максим Черкашин та Степан Барна – авт.). Звичайно, якби я мав ту підтримку, яку мені обіцяли, то я би був зараз у Верховній раді.
– Хто обіцяв?
– …Мої колеги.
Леонід Бицюра переконаний, що на останніх парламентських виборах, у разі належної підтримки колег, міг перемогти і здобути мандат нардепа. (Фото: Терміново)
– Спитаю прямо: чи вплинуло на рішення балотуватися від іншої партії те, що тоді на парламентських виборах міський голова, «свободівець» Сергій Надал публічно не підтримав свого однопартійця? Натомість виглядало так, що опція позиціонувати себе як людину команди чинного мера тоді дісталася висуванцю партії «Голос» Максиму Черкашину…
– Це не вплинуло. Безумовно це було неприємно. Але теперішнє моє висування по саду міського голови – це не є помста.
– На дане непорозуміння, яке виникло напередодні виборів до парламенту, у партії як відреагували?
– Мені важко це коментувати… Кожен поступає в силу своїх причин, свого бачення, виховання, свого світогляду.
Я за той час переосмислив багато речей. Основна категорія, якою я мислю зараз, – це час. Час вимагає зовсім іншого ставлення до людей, до влади. Вся конструкція влади має змінитися. Нинішній час вимагає людей з зовсім іншим мисленням, нестандартним. Ієрархічні, вертикальні моделі, заточені під одного «боса», вже не діють. Треба залучати потенціал і енергію різних груп, зокрема в місті. Має бути зрозумілий напрямок розвитку, ким ми маємо стати. Якщо я стану міським головою, громадяни будуть знати, куди ми рухаємось, що через 5 років в нас буде відбуватися. Трішки поміняємо стиль взаємодії з депутатами. Хочеться, щоб одразу після виборів ми сформували ті критерії, які будуть нас об’єднувати в міській раді, на яких принципах працюємо. Вважаю, депутати мають приймати активнішу участь у житті міста , орієнтуватися в тому, що відбувається, впливати на це.
– Через такі погляди не було конфлікту з своїм керівником – міським головою?
– У нас відкритого конфлікту не було, було різне бачення. Я бачу по своєму і не завжди вдається донести свою думку в силу різних обставин. Тому і моє рішення таке. В мене є свій погляд на зміну структури міської ради, на вдосконалення, модернізацію, на зміну риторики і діалогу з різними середовищами, зокрема інтелектуальними і бізнесовими. Вважаю, я зможу бути ефективним в залученні ключових інвесторів в Тернопіль.
В мене з’явились чимало проектів, які ми виграли, зокрема і транскордонне співробітництво з ЄС. В мене вийшло так, що був блок, який я закривав в силу своїх посадових обов’язків – це медицина, освіта, культура, мистецтв, спорт, сімейна молодіжна політика, соціальний захист. А були проекти, якими я займався, які не входять в мої посадові обов’язки і були таким собі волонтерством. І станом на зараз за обсягом роботи ці дві ніші приблизно зрівнялися.
Відкритого конфлікту зі своїм керівником Сергієм Надалом не було, запевняє заступник міського голови Леонід Бицюра. Мало місце лиш різне бачення. (Фото: Доба)
«Думав, у 2010-му «Свобода» висуватиме мене на посаду мера Тернополя»
– Як довго йшли до рішення змінити партію? Чим це рішення зумовлено?
– Я написав в Фейсбуці, що я перевернув п’ятнадцятирічну сторінку свого політичного життя. Я 15 років в партії і буде справедливо сказати, що я завів партію в міську раду в 2006 році. Тоді в партії не було рейтингу, ми були нижче, ніж соціалісти і «Пора». Але ми їх обійшли і зайшли фракцією у чотири чоловіки. Тодішній міський голова Роман Заставний сформував більшість і свій виконком, в силу різних обставин ми переформатували більшість, в цьому я також брав участь, і зробили більшість з «Батьківщиною». Тоді пішов у відставку виконком в 2006 році і я став заступником міського голови. Під кінець каденції настав конфлікт між «Свободою» і Заставним, відповідно мене відправили в Запоріжжя, де я очолив виборчий штаб Олега Тягнибока, кандидата в президенти. В Запоріжжі я проживав деякий час.
За словами Леоніда Бицюри, він мав шанси очолити обласну раду після того, як тодішній голова Олексій Кайда пішов у нардепи, однак… (Фото: Володимир Явнич)
В 2009 році ми зробили дуже серйозний крок, зайшли в обласну раду великою фракцією. В тій каденції «билися» з «Партією регіонів», це були яскраві роки. Згодом, після того як Кайда (Олексій Кайда – представник «Свободи», який очолював облраду у 2009-2012 роках – авт.) пішов в народні депутати, я претендував на посаду голови облради. Було три кандидати від «Свободи», я мав найвищі шанси, влаштовував усіх, мені говорили, що підтримують мене на голову обласної ради…
– Чому ж головою облради тоді обрали іншого представника «Свободи» Василя Хомінця?
– Напевне, хтось злякався, що моя популярність виросте, зокрема і в партійному середовищі. Після революції Гідності мені запропонували стати заступником міністра інфраструктури. Я не пішов, оскільки вважав, що ще не освоїв обласний рівень. Натомість долучився до команди Олега Сиротюка, якого тоді призначили головою облдержадміністрації. Я був заступником голови, відповідав за будівництво, за житлово-комунальне, дорожнє господарство, інфраструктуру, транспорт, економіку, міжнародні відносини.
В 2010 році – знову вибори. Я думав, що мене «Свобода» буде висувати на міського голову. Після конфлікту з Заставним я розумів, що це об’єктивно, що мене підтримають. Цього не сталося. Я пішов заступником міського голови (у 2010 році міським головою обрали представника «Свободи», тоді ще не дуже відомого широкому загалу податківця Сергія Надала – авт.). Для мене несподіванкою було те, що мені доручили гуманітарний блок. Пішов здобув ще одну освіту, екологічну, для того, щоб розібратися більше з проблемами озера.
Коли Олег Сиротюк у 2014-му році склав повноваження голови ТОДА, я практично рік виконував обов’язки заступника голови обладміністрації. Я вважаю помилкою, що я не пішов першим заступником і навіть головою обласної адміністрації, це було би правильне рішення.
І на кожній з посад я реалізував багато важливих задумів і проектів. Я це говорю, щоб було зрозуміло, як я підійшов до свого рішення.
Мене зараз найбільш стимулює до активності час. За 5 останніх років ми бачимо серйозний прогрес сусідніх міст Хмельницького, Івано-Франківська. Сьогодні ми мали би їх як мінімум випереджувати, тому балотування – не лиш можливість для мене особисто, а можливість змінити щось у своєму місті, дати йому нову швидкість. Я глибоко розумію економічні процеси, зокрема, і в області. Розумію, що потрібно змінити конструкцію взаємин з регіональною владою і сусідніми ОТГ, це має бути цілісний організм. Не може бути місто автономним від області. Мусить бути взаємодія, діалог.
На жаль, область зараз в глибокі стагнації. Якщо взяти аналіз показників з 2002 року, то Тернопільщина виглядає як депресивна зона в кільці сусідів, які розвиваються. Тому тут проблема не міста, а цілої області. Важливий діалог. Я брав участь у створені ОТГ, для мене було принципово не якесь створення ОТГ, а особисто ставив задачі вийти місту на водогін. Мої колеги не сильно були тому раді і говорили, що нам це не потрібно. Ми мали шанс зробити ОТГ як мінімум до Лозової. Такий був діалог ще в 2015 році. На жаль, в силу неякісного діалогу нам це не вдалося.
«У «Батьківщині мене почують»
– Як гадаєте, як вплине на рейтинг «Свободи» і чинного міського голови Ваш вихід із партії та балотування на посаду міського голови?
– Соціологія, яка проводилася до мого рішення, тепер є некоректною. Адже «Батьківщина» ще не мала свого кандидата в міську раду, відповідно люди не могли повноцінно прийняти рішення щодо партії. Логічно, що зараз мій виборець переключиться на «Батьківщину». Думаю, соціологічні дані кардинально поміняються буквально за два тижні. І це буде фінал для технічних проектів, створених останнім часом. Після таких змін вони не будуть мати шансу входу в міську раду.
– І знову повертаємося до питання: чому саме «Батьківщина»?
– Мені поступали пропозиції від різних партій. Я виходив з того, що в мене є світогляд, сформований впродовж багатьох років в управлінні і політиці. Я бачу, що найбільш близька мені, можливо, навіть не вся «Батьківщина», а регіональна організація. Вони близькі мені по базових цінностях: від управління до національних парадигм. «Батьківщина» декларує, що в центрі їхньої уваги в управлінні мала би бути людина. Мені це імпонує. Гідність людини для мене – це одна з пріоритетних цінностей, які я відстоюю. Не сприймаю хамства…
– Але ж саме «Батьківщина» уже після Помаранчевої революції домовлялася про «ширку» з Партією регіонів, яку навряд чи можна вважати еталоном з відстоювання людської гідності, а її тодішніх членів – носіями високих чеснот…
– Можна загадувати різні сторінки, різні партійні історії. Я є безпартійний. Усі лідери всіх партій укладали колись з кимось якісь угоди. І політика власне така, що там не має однозначності і завжди буде двозначність. Політика, влада… Інколи діалоги на стільки складні, що зовні все виглядає неподобством, ганьбою. Але я виходжу не з цих тактичних міркувань і переговорів, а з тих стратегічних цілей, які є на горизонті. Для мене базовими є самостійність, розвиток держави і можливість долучитися до цього розвитку.
– Власне в цьому контексті дивним виглядає вибір саме на користь «Батьківщини», яка, за різними оцінками, може і не потрапити в міську раду. Більш схоже на якийсь акт відчаю, тим паче, якщо були пропозиції від більш рейтингових партій, з якими було б більше можливостей реалізовувати свій потенціал і своє бачення.
– Після прийнятого мною рішення, я думаю, «Батьківщина» вже потрапить в міську раду. В «Батьківщині» я зможу, принаймні, висловити свою позицію. Тут мене вже почують в партії не тільки в Тернополі, а й на рівні України. Можливо, я буду формулювати певні напрямки і на всеукраїнському рівні.
Від багатьох рейтингових партій у мене були пропозиції. Але я за те, щоб прямолінійність процесів замінити. Бо прямолінійність – це біда. Для Тернополя прямолінійність – це стагнація і занепад. В області теж серйозні проблеми. Спочатку будуть процеси міграції з сіл в місто, а з міста – за кордон або в сусідні успішніші обласні центри. Все це – наслідок прямолінійності. Тут треба робити нетривіальні кроки, які зможуть дати сигнал людям. Якби я пішов балотуватися від рейтингової партії – це б теж було прямолінійно, люди тоді б не оцінили серйозність моїх намірів. Казали б, що знайшов собі комфортний спосіб. А в мене дуже серйозні наміри. І я готовий взяти на себе відповідальність – і за місто, і за ту політичну партію, яку я веду.
Заглавне фото: ТГН