Поки великі українські видання повідомляють про фінансові труднощі та вводять практику донейтів, на Тернопільщині офіційно про проблеми не заявило жодне. Зрештою, як і про закриття.
Однак проблеми все ж є, розповідають журналісти та журналістки. Роботи стало набагато більше, а от заробіток зменшився.
Реклама і тиражі
Першими відчули скруту видання, залежні від реклами. Надходження стали відчутно меншими, розповів головний редактор газети “Голос народу”/сайту “Чортків.City” Любомир Габруський. На прикладі цього видання можна зрозуміти, з чим довелось зіткнутися десяткам інших.
– Потреба в інформації помітно зросла, що ми бачимо на прикладі перегляду матеріалів на сайті. Окремі матеріали, особливо на тематику коронавірусу, мали понад 30 тис. переглядів. Однак у фінансовому плані стало дуже сутужно, – пояснює редактор. – Реклами практично немає. Хто із постійних замовників подавав, на період карантину відмовився. Почалися затримки з оплатою матеріалів органами влади на договірних умовах висвітлення діяльності. Через це довелося скоротити обсяг газети з 12 до 8 сторінок.
На прикладі друкованих видань найбільш очевидно, як карантин торкнувся ЗМІ, адже різко зменшилась кількість точок продажу. Наприклад, вже з кінця березня тижневик RIA+ зменшив тираж з 27 541 до 18 000 – тобто, на третину. Меншим став і об’єм видання: з 24 сторінок залишились 16. Цю інформацію можна знайти на останніх сторінках видання у пдф-версії на сайті. “Вільне життя”, яке виходить двічі на тиждень, теж зменшило кількість сторінок у п’ятничному номері: від 8 до 4. “Тернопіль вечірній” – видання, яке безкоштовно розповсюджували скриньками тернополян раз на місяць, наразі не виходить друком. А це тираж у 80 тисяч екземплярів. Головна редакторка Тетяна Колеснік пояснює: не хотіли ризикувати здоров’ям кур’єрів, тож тепер активніше наповнюють сайт видання.
Доступ до інформації
Карантинний режим не став великою перешкодою в роботі ЗМІ. Дещо важче стало писати розслідування та висвітлювати судові справи. Як і отримати коментар стосовно якоїсь судової тяганини – все залежить від настирливості журналіста. На запити або відповідають, або ні, але така практика була завжди і карантин тут ні до чого. Інша справа – що з’ясувати певне питання із фахівцями стало незручно, бо без документів і прямої комунікації фахівець не може тобі дати роз’яснення, або не хоче брати на себе таку відповідальність, не маючи документів на руках. Або ж трапляється і так, що є відповідь на запит, “але в ній так все сформульовано, що ти не до кінця розумієш, що саме тобі сказали “триповерховими чиновницькими” і чи можеш ти це спростити без якихось юридичних наслідків”, пояснюють розслідувачі.
Що ж до інформування про COVID-19, то соцмережі дали можливість отримувати інформацію і не лише офіційну досить швидко. В районах за інформування відповідають або окремий штаб, як у Монастириськах, або міські ради, як у Чорткові та Заліщиках. У Тернополі ж міський штаб кожне засідання транслює у фейсбуці, підсумки викладає у цій же соцмережі та телеграм-каналі. На цьому фоні програє обласний штаб, про засідання якого дізнаються постфактум, прямі ж трансляції можна перерахувати на пальцях.
Безпека та права журналістів
Про те, щоб видати своїм журналістам захисні маски, респіратори та рукавиці, подумали далеко не всі редакції. Грубо кажучи, одиниці. Переважно мова йде про телебачення. Решта ж працюють вдома, дистанційно, з побажанням від редакторів та видавців зайвий раз не наражатись на небезпеку та дотримуватись карантину. Тож засоби індивідуального захисту їм видавати, очевидно, вирішили зайвим.
– Журналістів та всіх інших працівників забезпечили масками, рукавичками, антисептиком. Ті, хто працюють “в полі”, отримали окуляри та захисні костюми, – розповіла продюсерка Тернопільської філії ПАТ “НСТУ” Зоряна Биндас. – Карантин вплинув на формат роботи: дехто з колег працює дистанційно, більше матеріалів виготовляються віддалено, розмови часто пишуться по скайпу. Крім того, нам довелось дещо змінити ранкове шоу та залишити лише два відрізки з чотирьох на радіо. Наради проходять теж онлайн.
Телебачення та радіо отримало і новий виклик – запрошення гостей.
– Не всі розуміють, що ЗМІ в цей час продовжують роботу, тому, бувало, що з журналістами сварились, коли ті звертались по коментарі чи запрошували на ефір, – продовжує Зоряна Биндас. – Той же ефір можна провести по скайпу, було би бажання.
Наразі міська рада Тернополя не підтримала вимогу ІМІ надати журналістам можливість користуватись громадським транспортом, на рівні із медиками та працівниками галузей, що відповідають за життєзабезпечення міста. Великого спротиву у спільноти це не викликало. Репортажі з вулиць пишуть одиниці, місто невелике, весна – можна пішки пройтися. “А якщо треба – викликати таксі, редакція гроші поверне”, – пояснюють журналісти. Телебачення ж має або свої транспортні засоби, або також користується послугами таксі.
Зарплати та побоювання
Залежно від джерел фінансування, по-різному зреагували на карантин у виплаті зарплат. Дехто наразі не відчув кризи взагалі – зарплати ставки залишились на тому ж рівні. Видання, які мають ґрантове фінансування, наразі ще також не зіткнулись із проблемами, але не впевнені, що так буде і надалі. В деяких редакціях, де зменшились рекламні надходження, працівникам зрізали премії, в інших – зменшили й зарплати. В окремих виданнях видали зарплати за кілька місяців наперед – поки гроші точно є. Подекуди довелось відмовитись від дописувачів.
Журналісти кажуть: поки не критично, але, зрештою, і йти немає куди. Зважаючи на те, що один журналіст чи медіапрацівник до цього часу міг вести новинну стрічку чи дописувати для кількох видань, то протриматись ще якось можна. Однак, вже зараз звучать думки: чи з завершенням карантину зарплати повернуться до попереднього розміру, чи будь-що можна буде пояснити карантином і його згубним впливом?
Зрештою, очевидним є й те, що незабаром вибори, тому чимало видань, які живуть із політичної реклами, будуть до останнього намагатись втриматись на плаву. Інше питання: на які компроміси доведеться заради цього йти?
Матеріал підготовлено за сприяння правозахисної організації Freedom House в Україні
Головне зображення pixabay