“Талант — то крапля здібностей і море праці”, – писав відомий український письменник Григорій Тютюнник. Талант живиться завдяки нестримній вірі, відданості та наполегливій праці. Це доводить історія викладачки сценічної мови, курсів акторського мистецтва та акторки Світлани Матвіїшин.
– Знаю, що спочатку ти планувала в театр. Пробувалась на якусь роль?
Склалось так, що у театр я не потрапила. Але спробувала себе у викладацькому ремеслі. Передавати свій досвід майбутнім акторам мені дуже подобається. Проте саме в кадрі я живу.
- Коли ти це зрозуміла?
У фільмі “Шлях поколінь” (тут Світлана зіграла роль легендарної розвідниці УПА “Дніпрової”, – авт.). Це перший повнометражний фільм, у якому я знімалась. Раніше знімалась у серіалах, а це зовсім інший рівень. Хоча серіал дозволив відчути ці неповторні емоції.
“Шлях поколінь” для мене запам’ятається на все життя, як перша любов.
- Як ти отримала цю роль?
Завдяки одному акторові, Кості Афанасьєву. Ми разом знімалися у серіалі “Слід”, і якось у гримерці він відзначив, що у мене гарна українська вимова. Тоді сказав, що у нього знайомі зараз знімають кіно про УПА, про воїнів України, і запитав, чи мені було б таке цікаво. Звісно, це для мене цікаво. Тоді запропонував мою кандидатуру, і він запропонував записати самопробу. Я записала і мене затвердили.
Я Кості буду завжди вдячною, тому що він мене познайомив з чудовими людьми. Зараз ми працюємо в новому проєкті, теж про воїнів УПА, під назвою “Дорога в Карпати”.
– Де відбувались зйомки?
“Шлях поколінь” знімався під Києвом, а також на Волині. Це були дуже красиві атмосферні місця, де сама природа тобі підіграє. А серіал – це зовсім по-іншому. Ти сидиш в гримерці, а коли викликають на майданчик, відпрацьовуєш кадр і все. Хоча серіали я теж дуже люблю, в них є багато переваг.
Перші кадри, де я знімалась у “Дорозі в Карпати”, були відзняті на Тернопільщині, у Підгайцях.
– Розкажи про зйомки у “Водній поліції”
У серіалі “Водна поліція” я зіграла головну героїню серії, убивцю. Тут відчула і змогла показати найрізноманітніші емоції.
Дуже сподобалось працювати з режисером Євгенієм Дороніним, тому що він шукає в акторі родзинку, а не випускає конвеєрні серії.
Від акторів другого плану вимагають чіткої вичитки тексту і ти можеш бути вільним, але в “Водній поліції” такого не було. Тут можна було показати свій характер, притаманні лише тобі емоції. Хоча самі зйомки були дуже складні, тому що це було в Дніпрі, на каменях, вночі, але я отримала масу задоволення.
– А з якими труднощами зіштовхуються актори під час пандемії?
Найголовніше – те, що все перейшло в онлайн. Кастинги, проби, – це все тепер по інтернету. З’явився новий вид кастингу – самопроби. Це коли ти записуєш сам себе на відео, і тоді кастинг-директор і режисер вирішує по цьому. Та краще живі кастинги, тому що тоді режисер бачить тебе наживо, може задати питання чи приміряти в уяві на актора потрібну роль. В онлайні показати свій характер важко, імовірність пройти нижча.
– Чим плануєш надалі займатись?
Нещодавно закінчились зйомки в третьому сезоні серіалу “Виклик”, але він ще не вийшов.
Завжди є куди рости і чого вчитись. Адже акторське мистецтво – це 1% таланту і 99% праці, до того ж важкої. З нетерпінням чекаю на продовження зйомок “Дороги в Карпати”.
