З нагоди 30-річчя ТV-4 журналісти “Терміново” поспілкувалися з головною редакторкою телеканалу Наталією Стецюк. Вона розповіла незвичайну історію його створення.
“Створення телеканалу ТV-4 не було схоже на створення жодного нормального телеканалу”, – сказала вона. “Як створюються телеканали зараз? Шукають приміщення, закуповують техніку, оформлюють ліцензію, шукають людей тощо”.
“А тут Радянський союз, 1991 рік. Телебачення є центральне, українських два було – УТ-1, УТ-2, і був ще один канал з Москви. І три кнопки в телевізорі для них. Чому назва телеканалу ТV-4, тому що він був четвертим, і четверта кнопка була для нього”.
І тут хлопці з Тернополя вирішили, що це неправильно, що у місті немає свого телебачення. Львів уже мав своє телебачення, воно вмикалося у нас після УТ-1 ввечері. Всі дуже чекали цього, тому що там мова була прекрасна, і йшли наші вітання. Можна було замовити пісню для себе, і тернополянам це дуже подобалося.
“А чому в нас не має бути вітань? І хлопці молоді (Андрій Гнатюк, засновник і перший директор телеканалу, з командою ентузіастів) вирішили, що у Тернополі має бути телебачення”, – каже пані Наталія.
Але на державну структуру вони не мали впливу, каже Наталія Стецюк. І вони вирішили створити недержавний канал. Це було неймовірно в ті часи і в тих умовах.
За словами Наталії Стецюк, при створенні телеканалу у його творців не було нічого – ніякої техніки, апаратури. Вони мали лише розуміння, як це треба зробити.
Для цього в обласного телерадіопередавального центру в Кутківцях було орендоване приміщення, бо там потужний сигнал. Там вони вирішили зробити імпровізовану студію.
“Звісно, тоді задіяли усіх. Провели навіть конкурс ведучих, тоді прийшло більше 300 людей, але вибрали одну – Аню Поцалуйко”.
Всі працювали над тим, щоби в Тернополі з’явилося телебачення.
– Чим ТV-4 тоді вирізнявся від інших телеканалів?
“У радянських телеканалах все було сіренько, за усталеними стандартами. А ми вчилися з іноземних відеокасет, які привозили наші друзі. Тому передачі у нас були незвичайними. Перша передача вийшла 16 вересня 1991 року. Це були наші вітання. І коли всі дізналися, що можна замовити вітання безоплатно, черга стояла від нашого офісу на Сагайдачного аж до Драмтеатру”.
І для того, щоб бачити ТV-4, усім треба було купити антену дециметрову. І згодом пішла така слава про телеканал, що всі придбали
цю антену.
Потім вийшла програма “Провінційні вісті”. Вони мали свій незвичайний стиль, “домашню” подачу матеріалу. Такого на цей час ще в Україні не було, каже Наталія Стецюк.
