28.05.2020
Історії Жінки Новини

Країна на замку́: як в умовах карантину живе Ірландія

У громадському транспорті вказано, куди краще сісти, щоб дотримуватись дистанції, парки зачинені на ключ, а люди, в яких матеріальні труднощі, мають право на соцдопомогу. В таких умовах зараз живе Дублін. Що спільного та відмінного в карантинних заходах нашої країни та Ірландії? Порівнюємо.

Лана Фаленда зараз живе в Дубліні, туди потрапила як учасниця волонтерської програми в Dublin Simon Community. Організація займається допомогою безпритульним, а також малозабезпеченим людям, які мають ризик стати безпритульними. Як живеться в карантинній столиці Ірландії, розповіла спеціально для Терміново. Далі її пряма мова.

Про культуру життя

Культура ірландців справді дуже відрізняється від українців та європейців загалом. І менталітетом, і стилем життя. В архітектурі часто домінують саме “ірландські” кольори: зелений та рудий, цегляний — це не стереотип, це дійсно так. Тут є багато цегляних будинків, не потинькованих так, як звично в інших країнах, та багато зелених вивісок магазинів чи інших елементів оформлення, та звісно — кущі та газони.

Тут і далі фото з архіву Лани Фаленди

В першу чергу впадає в око те, що в Ірландії не будують багатоповерхівок. І навіть в столиці – Дубліні – люди надають перевагу мешкати в приватних будинках, котеджах, а не у квартирах. Найчастіше будують один котедж з двома входами — на 2 сім’ї, і з окремими задніми дворами. В центрі міста, звісно,  переважають високі багатоповерхові будинки, та це здебільшого офіси різних компаній та історичні споруди. Таку модель можна часто побачити в американських фільмах: люди мешкають в приватних будинках з зеленими газонами та задніми дворами, а на роботу їздять в центр міста. Переважно у кожної сім’ї є власний автомобіль або декілька автомобілів, тому з дотриманням дистанції та пересуванням містом проблем немає.

З цього стає зрозуміло, що люди не люблять мати багато сусідів, цінують особистий простір та час, проведений з сім’ями, і дотримуватися соціальної дистанції їм дещо легше та звичніше, аніж іспанцям та італійцям, які звикли до близьких розмов, обіймів та вітальних поцілунків навіть з незнайомцями.

Про зміни в роботі

По-перше, змінився графік роботи як волонтерів, так і штатних працівників організації. Раніше одночасно в приміщенні було більше людей, тепер розклад змінили так, щоб одночасно їх було менше. Тобто, зміни (чергування / робочий час) –  довші, більше годин, проте випадають рідше, є  більше вихідних днів на тиждень.

В маленькому офісі може працювати/перебувати одночасно тільки двоє людей. У волонтерів дещо інший графік: з 8.00 до 16.00, 4-5 робочих днів на тиждень. Деякі волонтери працюють з дому, наприклад ті, хто зараз проходить стажування в HR-відділі. Дехто поїхав додому і сидить на карантині там. Це, наприклад, волонтери з Північної Ірландії (держава, що входить до складу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії – авт.). Тобто, умови карантину і ситуації в цих двох країнах інші.

Також в організації тепер одне з основних завдань – це дотримання санітарно-гігієнічних норм та нових рекомендацій щодо безпеки. Тому обов’язки всіх працівників, волонтерів та менеджменту дещо змінилися. Скасували всі заплановані раніше події, культурні та розважальні заходи та ін. В соціальних будинках (хостелах) де проживають люди, які опинилися в складних життєвих обставинах, чи були безпритульними раніше, скасували приймання відвідувачів і заходи, обмежена кількість перебування людей в їдальні під час обіду. Людям старше 70 років рекомендовано самоізолюватися – тут це називають “коконінг”. Якщо в літніх людей виникає потреба придбати дещо в магазині, для них це робитимуть представники організації.

На кожному поверсі на дошках оголошень розміщено інформацію про COVID-19, про те, як правильно мити руки, дотримуватися дистанції на ін. На ресепшині, в коридорах та на кухні всюди на стінах розміщені санітайзери для рук і коробки з медичними рукавицями, які можна міняти так часто, як виникає потреба.

Про допомогу соціально незахищеним

В Ірландії дуже добре розвинута система допомоги людям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Є багато організацій, які допомагають безпритульним та сім’ям з дітьми, з низьким рівнем доходів. Є Соціальні будинки, де люди можуть орендувати кімнату чи навіть квартиру за дуже символічну плату. А ще отримувати психологічні консультації та допомогу щодо інтеграції в суспільство. Залежно від потреб людини з нею працюють соціальні працівники. В час пандемії COVID-19 деякі категорії населення мають право подати заявку на отримання фінансової допомоги.

Карантин на вулицях

Країну закрили на “локдаун” (lockdown (англ.)– блокування). Зачинено всі заклади, окрім найбільш необхідних для життєдіяльності країни. Працюють аптеки, супермаркети банки й пошта. Громадський транспорт ходить — автобуси та трамваї. Проте є обмеження за кількістю людей. Автобуси тут двоповерхові, на спинках сидінь є таблички, на яких вказано “тут не сідати” з врахуванням безпечної дистанції, тому одразу видно, на які місця можна сісти, і не потрібно щоразу рахувати всіх людей в автобусі. На зупинках та в кожному автобусі на видному місці розміщено жовті плакати з інформацією про COVID-19.

Магазини та аптеки працюють, проте є обмеження щодо того, скільки людей може одночасно увійти. Перед входом наклеєні лінії, на яких потрібно стояти, з дотриманням дистанції 2 метри. До маленьких магазинів черги невеликі, часто 3-7 людей. А от перед великими супермаркетами, такими як Теско, де люди закупляють товар на всю сім’ю на тиждень, часто збираються довжелезні черги на 50 метрів чи більше. Тоді черга розміщується по колу: починається на вулиці тоді переходить на перший поверх і продовжується на другому поверсі, де і є сам супермаркет.

На вулицях людей дуже мало. Дозволено ходити в магазин, вигулювати собак та займатися фізичними вправами, наприклад, побігати недалеко від дому — на відстань до 2 кілометрів. Ті люди, які працюють на роботі, і їх організацію не закрили (продавці, водії, аптекарі і т.д.) мають носити з собою “Дорожній лист”. Це документ від менеджера, який підтверджує, що вони працюють в певній  організації та мають право пересуватися містом. В мене також є такий лист.

В центрі міста на вулицях багато поліції.

Коли я йду в супермаркет, а назустріч мені йдуть інші люди, то всі дотримуються дистанції 2 метри, люди не підходять один до одного близько. Якщо тротуар вузький, то хтось виходить на газон чи на дорогу.

Люди часто носять рукавички та маски, проте не всі. Навіть аптекарі кажуть, що здоровим людям не потрібно їх носити. Зрештою, вони не завжди є в продажі, а якщо і є, то досить дорогі: одна маска коштує 3 євро. Це не дешево навіть для місцевих жителів, особливо, якщо врахувати, що їх потрібно регулярно міняти.

Парки закриті. В Європі часто парки, які розташовані в містах мають високий паркан навколо та ворота, відповідно, їх можна закрити в прямому сенсі — замкнути ворота на замок.

 

 

Ваш коментар

Схожі пости

“Розклад руху тролейбусів на зупинках недійсний, навіщо він тоді взагалі”, скаржаться тернополяни

Євгенія Цебрій

Чоловік підрізав колегу по чарці через п’яні ревнощі

Гройсмана зустріли з прапорами «Сильна команда для складних часів»

Наталя Павлусик