Мова жестів – у кожної країни своя, а ще вона, так само, як і будь-яка інша, має свої діалекти та обсценну лексику. Які виникають труднощі та курйозні ситуації під час її вивчення, розповіла організаторка та ініціаторка мистецького проєкту “Почути” Олександра Смірнова,в якому поети та поетки озвучують свої вірші для тих, хто не може їх почути.
До Тернополя проєкт завітав уперше, а разом із ним понад десяток поетів та поеток з усієї України. Ужгород, Одеса, Харків, Київ – це ще далеко не вся географія.
– Я дуже люблю поезію, – починає свою розповідь Олександра, – але одного вечора зрозуміла: в Києві стільки заходів, які я можу відвідати й поспілкуватися з автором наживо, послухати його твори, які він чи вона самі читають. А що було б, якби я не чула? От прийду я на той творчий вечір і що я там зможу зробити? Нічого: ні послухати, ні поговорити. Я почала шукати, що роблять в цьому напрямку. Дізналась, що Українське товариство глухих має в регіонах свої культурні центри, де проводять певні події. Але чому людина повинна ходити лише в одне місце в рідному місті?
Якщо фільми ще є із субтитрами, то нечуююча людина може прийти на фільм і це прочитати, чи переглянути стрічку в мережі – там також є можливість титрування. Але на звичайних подіях потрібен вже перекладач.
– І ми почали думати, як зробити поезію більш доступною. Почали із відеопоезії, залили відзняте на ютуб. Але ж початково ідея була про зустріч людини з людиною, – продовжує Олександра. – Тому в листопаді 2016 року зробили перший поетичний вечір у Києві. Потім був концерт жестовою мовою, коли разом були люди, і які чують, і які ні.
Під час підготовки до концерту, музиканти вивчили пісні, які виконували, жестовою мовою. Хто “Червону руту”, хто “Старенький трамвай”.
– Звісно, це не означає, що вони знають цю мову, але окремі фрази винесли для себе. Тож тепер при зустрічі із таксистами чи касирами, які не чують, як мінімум, вміють сказати “дякую” мовою жестів.
Однак повертаючись до саме поетичного проєкту “Почути”, Олександра Смірнова розповідає, які труднощі постали перед організаторами та авторами.
– Ми чудово розуміли, що людям, які ніколи не спілкувались жестовою мовою і ніколи не працювали в цьому напрямку, буде дуже складно все це вивчити. Тому вимоги були наступними: вірш на 8 рядків, без складних метафор і без власних назв. Тому що жестова мова дуже предметна і дуже пряма. В нас були курйозні ситуації з певними метафорами, які двояко перекладались. Тож, коли ми дивились на цей переклад, розуміли, що показати це жестом буде мало не з матюками, – сміється організаторка.
Процес підготовки мав наступний вигляд: автори та авторки отримували відео, на якому записаний переклад вірша жестовою мовою, слово за словом. Опісля працювали із перекладачем і вивчали кожне слово окремо. Найскладнішими були перші два рядки, зазначила Олександра. Якщо ви проходите це, то решту вже точно зробите. Дехто з авторів пішов далі, почав вчити наступний вірш, а за ним ще один.
Що ж до вимоги про відсутність власних назв, то пояснення цьому логічне і просте.
– Власні назви мовою жестів дактилюються. Тобто, кожну літеру треба показати окремо. І уявіть собі звичайне речення, наприклад, “я зустрів тебе на річці Західний Буг”, де ти починаєш показувати кожну букву окремо. Хоча слід зазначити: певні міста мають свої жести. Той же Київ. Однак деякі жести для людини, яка недостатньо володіє мовою, здаються схожими. Мій улюблений жарт про слова “Київ” і “туалет”. Вони схожі, і якщо ти десь помилишся, то твоє речення набуває зовсім іншого змісту, – Олександра торкається вказівним і середнім пальцями скроні, показує, чим обидва слова відрізняються, і сміється. Жести й справді схожі. – Це моя улюблена смішна історія. Коли тільки починаєш вчити мову, тобі що так пальці складати, чи отак – загалом однаково. Але можна сказати не те. Тому деякі речі намагались оминати. Звісно, поети чинили опір, бо в них висока поезія, і вони хотіли це все донести. Однак варто було починати з простішого, аби дійти до більшого.
У Тернополі проєкт “Почути” жестовою мовою перекладає Олександра Карпюк. Вона зазначає, що слово “Тернопіль” передають словом “мишка”.
– Бо якщо глянути на карту міста, то обриси нашого ставу нагадують цю тварину, – пояснює перекладачка.
Але як же вгадати контекст, якщо слова загалом схожі, або й на вигляд однакові? Або якщо вжиті в переносному значенні? В таких випадках варто дивитись не лише на жести, а й на міміку, додає пані Карпюк.
– Взагалі один жест може означати кілька спільнокореневих слів, немає тут і відмінків. Наприклад, “життя”, “живий” і “жити” – все передає один жест, – говорить Олександра Смірнова. – Варто дивитись на артикуляцію і зважати на порядок слів у реченні, а також “ловити” зміст. Запитання ж також передають або виразом обличчя, або окремим жестом, або знову ж таки варто дивитись на артикуляцію.
Саме з таких причин переклади віршів доводилось робити не дослівними, а відповідно до змісту.
– Наприклад, слово “мовчати” в одному з віршів показували як слово “сказати”, аби донести думку поезії. Тому голосом ми кажемо одне, але жестом – більш відповідний термін. Дуже часто люди, які вміють читати по губах, питають, чому жест один, а переклад інший? Тоді доводиться пояснювати: ми перекладаємо сенсово. Якщо будемо робити це слово в слово, це буде важко “схопити” і зрозуміти. Зрештою, ми не є носіями мови, тому у нас в усіх є “дефекти” мов, ми час від часу “говоримо” з посилками.
Варто також зазначити, що жестова мова в кожній країні інша. Жестова англійська американська відрізняється від новозеландської чи, власне, британського варіанту. Однак українська, російська та білоруська – таки схожі, але все ж варто зважати на артикуляцію. Пояснення цьому також є.
– За часів Радянського Союзу 15 республік розвивались дуже подібно, – каже Олександра Смірнова. – Наша жестова мова дуже схожа на французьку. Оскільки за часів царської Росії викладачі-гувернери приїжджали з Франції. І звідти дуже багато основ взяли.
А от із діалектами жестової мови часто бувають труднощі, бо одне й те ж слово буквою і жестом може відрізнятись в Сумах та Ужгороді
– Дуже часто на курсах атестації для перекладачів дають відеозапис для зворотного перекладу, а людина, наприклад, одеситка. І чернігівські перекладачі не кожне слово можуть “виловити” і зробити зворотний переклад. Для перекладача це один із найважчих моментів: коли мову нечуючої людини ти перекладаєш літературно. Оскільки жестова – дуже пряма і скорочена, то розкласти все потрібно відповідно до вимог української мови.
З цієї ж причини на події беруть місцевих перекладачів. Така собі локалізація.
– Спершу ми вирішили, що слабочуююча або людина, яка не чує, зможе це все собі перекласти. Але відгуки були неоднозначні. Казали, що переклади у нас вийшли, як каша. Начебто і слово в слово, але… В результаті – наче “прогнали ”через ґуґл-перекладач. Тож ми звернулись до професійної перекладачки жестовою мовою. Вона не просто володіє мовою, вона знає мистецьку жестову мову, адже вона теж є і художньою, і розмовною. Ще нею так класно матюкатись, повірте, – сміється Олександра Смірнова. – Тому багато залежить від рівня перекладача. Тим паче, в кожної людини є свій “почерк”: в когось руки більш плавні, в когось – різкіші. Тож тепер працюємо лише з досвідченими перекладачами та перекладачками. І тренуємось із ними.
About the author
“Літр баланди та 450 грамів каші, а тоді 10 годин на шахті”: історія політв’язня з Тернопільщини Ігоря Олещука
– Кадебісти знайшли написаний мною звіт, але під псевдонімом "Грушка". Там я писав, що в школі була дискусія стосовно Мазепи. Історик називав його зрадником, а ми з однокласниками не боялися назвати його патріотом. По цьому знайшли мою контрольну роботу і прийшли по мене... Дали 25 років таборів суворого режиму. Мені було 17... Травень 2021-го року. Майже 73 роки опісля, двором, що на початку вулиці Коперніка, походжає чоловік. З сусідніх дворів вітер приносить сюди білі пелюстки цвіту аличі та вишень. І волосся у чоловіка таке ж біле. Надворі +20, а він – у довгій куртці. Ліва рука – у в'язаній чорній рукавиці. Згодом пояснить: рука мерзне і опухає. Чоловік оглядає дві наглядацькі вишки. Деревина почорніла від дощів. Де-не-де поламані поручні. – Діти гралися, – з посмішкою каже чоловік в чорній рукавиці. Прикидає, що варто десь дістати 3,5 метри дощок, аби встигнути […]
Захворюваність на ковід на Тернопільщині знижується вже 5 тижнів поспіль – епідеміолог
На Тернопільщині тенденцію до зниження захворюваності на ковід спостерігають вже 5 тижнів поспіль, про це на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом 14 травня розповів лікар-епідеміолог обласного лабораторного центру Володимир Паничев. З 7 квітня в області спостерігають тенденцію до зниження захворюваності, однак впродовж тижня захворюваність не однакова. Це стала тенденція в цілому в країні, пояснив епідеміолог. – Пов'язано це з поведінкою людей, які зазвичай не звертаються за допомогою в п'ятницю-неділю, а чекають до понеділка. Тому середа-четвер – це тижневі піки, – каже Паничев. – Попри це, жовта лінія на діаграмі – це лінія тренду, яка вказує на тенденцію до зниження захворюваності. Впродовж трьох останніх тижнів середньоденна захворюваність в області наступна: – на цьому тижні – 146 випадків в середньому за день; – на попередньому тижні – 211; – два тижні тому – 271. Ці цифри говорять про чітку тенденцію […]
Тернопільським пенсіонерам за віком знову відновлять пільговий проїзд вдень
Із суботи, 15 травня, в Тернополі скасують обмеження щодо пільгового проїзду пенсіонерів за віком з 10.00 до 16.00. Відповідне рішення ухвалили на засіданні міського штабу для боротьби з коронавірусом. Нагадаємо, це обмеження ввели 22 березня, зважаючи на те, що через карантинні обмеження місць у громадському транспорті не вистачало для всіх, а особливо важко було дістатися на роботу працівникам критичних структур, зокрема, медикам. Як оцінив епідемічну ситуацію в місті лікар-епідеміолог Володимир Паничев, вона має тенденцію до зменшення кількості інфікованих. І вже не перший тиждень. – В цілому ситуація, яку ми спостерігаємо на сьогодні, є підставою, щоб приймати рішення про послаблення карантинних заходів, – каже Паничев. – Відповідно до постанови Кабміну №320, яка дає право посилювати заходи місцевій владі, тепер можна розглядати питання щодо скасування деяких обмежень, введених раніше. Наприклад, щодо обмеження проїзду у громадському транспорті. Читайте також: “А де ж транспорт? […]
Хто зміг потрапити на фінал Кубка України та що відбувається на стадіоні (фоторепортаж, відео)
Бути присутніми на фіналі Кубка України з футболу, де 13 травня зіграють "Динамо" (Київ) та "Зоря" (Луганськ), змогли далеко не всі. Із виділених лише 3000 місць на матч потрапили люди "від футболу", медики, атовці та вихованці дитячих спортшкіл. Про це Терміново розповів голова обласної асоціації футболу Тарас Юрик. За його словами, перш за все квитки отримали "довколафутбольні" люди. – В нас були колективні заявки усіх команд чемпіонату області та чемпіонатів районів, вони мали можливість викупити певну кількість квитків. На це була виділена квота. Велику частину отримали ветерани футболу та дитячо-юнацькі спортивні школи, – розповідає Юрик. – Квитки отримали медики, воїни АТО. За словами Юрика квитки отримували за принципом колективних заявок. Крім того частина квитків пішла і на команди "Зоря" та "Динамо". До цього на рішенні міського штабу для боротьби з коронавірусом йшла мова, що їм виділять 10% від квитків. Дісталися […]
“Мінусуємо в прирості захворювань”: ситуація з ковідом на Тернопільщині різко покращала, але чекають на наслідки травневих свят (відео)
На Тернопільщині та в обласному центрі, зокрема, різко знижується кількість випадків інфікування коронавірусом, а також кількість пацієнтів, які саме хворіють. В Тернополі приріст захворюваності взагалі пішов у мінус – становить -49,8%. Такі дані на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом у п'ятницю, 7 травня, повідомив лікар-епідеміолог Володимир Паничев. Епідеміолог нагадує: перед святами він висловлював занепокоєння, щоб внаслідок застіль та гостин рівень захворюваності не почав рости знову. Але наразі критерії оцінювання ситуації дозволяють говорити, що є тенденція до зниження і вона є стабільною: адже знижується не лише кількість нових випадків, а й зменшується кількість людей, які хворіють. – Станом на сьогодні це 6 468 людей, а це вдвічі нижче, ніж ми мали в пік підйому захворюваності, – каже Паничев. – Кількість тих, хто одужують, перевищує кількість тих, хто захворіли. Зменшується також відсоток зайнятості ліжок у медзакладах: 29,7% – це […]
Теми, які викладати геть нелегко: чому навчатимуть тернопільських старшокласників на резонансному спецкурсі
У 2021-2022 навчальному році “Основи сім’ї” ввійдуть до переліку предметів, які мають бути у шкільній програмі Тернопільської міської територіальної громади. Відповідне рішення ухвалили на сесії міськради наприкінці січня цього року. Хоча напередодні по Україні активісти, батьки та фахівці піддали курс нищівній критиці через наявність у підручнику спірних тез та засилля шаблонних, але не завжди підтверджених реаліями, некоректних висновків. Щоправда, до частини зауважень автор курсу все ж дослухався. У Тернополі кінцеве рішення таки дали можливість приймати учням та їх батькам. Якщо вони вирішать, що ці уроки не є необхідними, на них можна буде не ходити. Оцінюватимуть предмет як кінцевий запис у табелі “зарах/незарах”. Аби зрозуміти, про що саме цей курс, журналістка видання “Терміново” придбала робочі зошити для учнів 10-11 класів та проглянула їх із психологинею, директоркою Тернопільського обласного центру соціально-психологічної допомоги “Родина” Оленою Нагірною. Тут мусимо зробити уточнення: після численних звернень […]
