26.01.2020
Культура Новини

Ілюстрації до книжок, яких не існує: у Тернополі відкрили спільну виставку батька та сина

Який вигляд має корова, яка не несе відповідальності, та як самотужки зробити Північне сяйво, можна дізнатись на виставці Сергія та Іллі Школярів – УНІsOН.

Сергію – 43, його синові Іллі – 12. На перший погляд роботи можуть здатись дещо похмурими і зовсім не дитячими, однак батько – Сергій Школяр – пояснює: це зовсім не так.

– Нам часто кажуть, що картини є неяскравими, можливо, навіть комусь вони видаються депресивними, хтось вбачає в них багато агресії. Але вони скоріше іронічні та жартівливі. Хоча я не певен, що діти вміють відрізняти іронію від сарказму, – пояснює Сергій. – Але ми сміємось, бо це все жарт, діалог.

Ілля – спокійний і веселий, комунікабельний, розповідає Сергій.

– Хоча не любить надлишку уваги. Його вчителі та однокласники навіть не знаютьпро синове захоплення,  бо на уроках він малює те, що від нього вимагають. Йому навіть сказали на малюванні, що він погано малює. Отакий парадокс, – каже Сергій. – Син сам не хоче розповідати нікому про свої успіхи. Але, хоч і любить вдома читати багато, та в школі тягнеться до точних наук.

На виставці представили серію “Казки”, в яких немає ні початку ні кінця. Це ілюстрації до книжок, яких не існує, бо їх вигадав Ілля.

– Вони наче висмикнуті з однієї історії, я називаю їх коміксами однієї картинки, – розповідає Сергій. –  Це придумав Ілля, він запропонував зробити такі короткі історії. Згодом ми видали невеликий артбук, там зібрані його графічні новели, коротенькі комікси без початку і кінця.

Захоплення сина малюванням почалось десь у шестирічному віці.

– Я розповідав Іллі про математику та інші шкільні предмети, і це було нудно. Тому вирішив показати це графічно, на прикладах із яблуками, і він це підхопив, почав ставити мені запитання. Тож крок за кроком у нас виросла графічна серія. Один мій знайомий підказав, що вона схожа на гру сюрреалістів.

Оскільки малювати син почав доволі рано, то спершу це була графіка, а тільки згодом фарби.

– Але спершу це були чисті фарби. Знаєте, діти взагалі люблять взяти чистий пензель і “малювати”. Але я пояснив, що це так не працює, і що варто брати фарби. А потім показав, як їх змішувати. І ось результат.

Натхненням для картин служать книжки, їхні персонажі. Наприклад, однією з робіт є персонаж твору “Найлегший човен у світі”.

– Там був коротенький епізод про міфічну істоту, що була островом і мала багато голів: людську, щуки та ведмедя, – пригадує Сергій. –  І от двоє туристів вирушили на її пошуки, в якийсь момент їм здалось, що вони її знайшли. Однак сиділи в наметі  і боялись, а вранці хтось  викрав у них ліхтарик. Тож вони вирішили, що це зробила саме та істота. Цей сюжет видався мені дуже смішним і я запропонував Іллі зобразити це в роботі.

Ще на виставці є робота “Рецепт Північного сяйва”. Одного разу Сергій спитав у сина, яким він уявляє собі це явище. І от результат: лампа, трішечки зеленки, і не забудьте поглянути вгору.

Як же батько з сином почали творити спільно?

– Я працював, Ілля постійно крутився поруч. “Можна це взяти?” Можна. “А це?”. Можна. І ось так воно якось все перемішалось, – розповідає Сергій. – Я дозволив йому влазити в мою роботу, а потім питав дозволу, чи можна підправити щось із його творчості. І отримав вже його “можна”.

Деякі малюнки можуть здивувати чи викликати посмішку. Наприклад, робота “Корови не несуть відповідальності”.

– Спершу вона мене добряче насмішила. Син намалював корову, яка сидить на яйці. Я кажу йому: “Іллюша, корови не несуть яйця”. На що він мені: “Ти хотів сказати, що вони не несуть відповідальності?”. Тоді я й подумав: “О, це ж назва готової роботи”, – сміється Сергій.

Коли в Сергія питають, чи вважає він обов’язковим, аби син пов’язав своє життя із мистецтвом, батько-художник відповідає анекдотом.

– Приходить кудись сором’язливий чолов’яга, в якого дружина – домінант. Всім видно, що вона над ним “нависає”. І от чоловіка питають: “Вам не здається, що дружина над вами домінує?”. На що жінка відповідає: “Ні, йому не здається”, –  сміється Сергій. – Звісно, поки я маю авторитет, то я його направляю, але він вільний в своєму виборі, тому якщо вирішить не пов’язувати життя з творчістю, ми з дружиною (а вона теж художниця) спокійно до цього поставимось. Зараз стільки цікавого довкола, що можна все це поєднувати, і якщо працювати на стику кількох сфер, можна зробити чимало цікавого.

Сам Сергій, до речі, малювати почав доволі пізно.

– В школі я малював на останніх сторінках в зошиті. І доволі пізно зрозумів, чим хочу займатись. У 18 років пішов вчитись одразу декільком професіям. Спершу це було техобслуговуванню автоматизованої техніки, тоді облік і аудит. А потім почав займатись творчістю. Думаю, що чим більше сфер ти опановуєш, тим більше маєш відгуку на різні теми.

Виставку Сергія та Іллі Школярів УНІsOН можна відвідати в арт-галереї Bunkermuz до 9 січня. Вхід вільний.

Фото Анни Золотнюк та Сергія Школяра

Ваш коментар

Схожі пости

У Тернопільському районі згорів «BMW X5»

45-річній тернополянці зробили унікальну операцію на аорті

Міст біля технічного університету почнуть ремонтувати