На Тернопільщині лише цього року трьох осіб визнали жертвами торгівлі людьми, всього їх вже 33. Україна досі залишається країною транзиту та постачання живого товару. Про це заявляють правозахисники та громадські активісти.
Постраждалі зазвичай самі вказують, які види допомоги їм потрібні: юридична, матеріальна, психологічна чи медична, розповіла головна спеціалістка управління сім’ї та молоді Тернопільської обласної держадміністрації Оксана Шуль.
– Цього року статус постраждалих отримали троє осіб: двоє з них – жертви сексуального рабства, одна особа перебувала в трудовому, – продовжує пані Шуль. – Більшість осіб, які потрапили в секс-рабство, не мають великого бажання щодо надання допомоги. Це глибоко травмовані люди, яким важко погодитись і на лікування, і на надання психологічної допомоги. Лише згодом ми можемо скласти план реабілітації, аби ці люди отримали направлення в центри реабілітації, де їм надають комплекс допомоги.
Були випадки, коли постраждалі не хотіли отримувати допомогу, яку їм гарантує держава. Соцпрацівники та правоохоронці по пів року просили, щоб вони прийшли, написали заяви і отримали допомогу.
– Ці психологічні травми настільки сильні, що навіть впливають на стан здоров’я, – продовжує спеціалістка. – Дуже часто люди перебувають в настільки скрутній ситуації, що погоджуються на пропозиції, не усвідомлюючи, що може статись. Тож основне – інформувати про проблему та застерігати. Від необізнаності може статись чимало поганого. Тепер також є домовленості із лікувальними закладами області, що вони надаватимуть свої послуги цій категорії населення безкоштовно.
Впродовж 11 місяців цього року відкрито 5 кримінальних проваджень щодо експлуатації людей. Два з них скеровані до Тернопільського міськрайонного суду.
– Один із них – про сексуальну експлуатацію дівчат у Польщі, розповідає начальник відділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми ГУ НП в Тернопільській області Олександр Буняк. – По трьох на даний час ще проводять розслідування. Одне з них по примусовій праці, два – сексуальне рабство. Ось одна із історій: молоді дівчата в інтернеті знайшли оголошення про роботу в Польщі. Вони мали бути прибиральницями. Одна з них поїхала швидше. Спершу її цілий день утримували в готелі, потім завезли в магазин білизни, де сказали обирати речі для себе. Вона зрозуміла, куди потрапила. На 5-й день дівчина втекла. Друга дівчина не потрапила в полон, бо перша встигла її попередити.
Хто є потенційною жертвою торгівлі людьми?
Правоохоронці не приховують: нею може стати будь-хто, якщо людина потрапить в руки шахраїв.
– Сексуальне рабство більше стосується жінок, – продовжує Олександр Буняк. – Особливо з сільської місцевості, з неблагополучних родин, або якщо в родині скрута. Люди їдуть заробляти кошти, але там в них забирають документи, або лякають, що повідомлять батькам, начебто дівчина свідомо їхала надавати сексуальні послуги. Дівчата бояться і залишаються.
Правозахисники та громадські організації щороку проводять інформаційні кампанії щодо трудової міграції, аби донести до людей базові знання про їхні права та як можна перестрахуватись.
– Однак, як показують недавні дослідження, понад 50% людей вважають, що з ними таке трапитись не може, – коментує керівниця Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів Марина Пасєчник. – З 16 тисяч постраждалих від трудової експлуатації, наймолодшій дитині було всього 2,5 роки, найстаршому постраждалому – 83. Обох використовували заради жебракування.
Якщо жертвами сексуального рабства найчастіше стають жінки, то чоловіки взагалі майже не ототожнюють себе з жертвами торгівлі людьми, пояснює пані Пасєчник.
– Наше гендерне виховання полягає в тому, що чоловік повинен бути сильним, не скаржитись і не плакати. Тому вони й не хочуть зізнаватись, що щодо них чинили насильство, били чи відбирали документи. Ми неодноразово чули: “все би можна було витерпіти, аби гроші заплатили”. А це якраз про торгівлю людьми: коли забрали документи, не давали спілкуватись із рідними та не виплачували зарплати. Люди часто плутають шахрайство та торгівлю людьми. Але у випадках шахрайства людина може будь-коли залишити цю роботу. А торгівля людьми відбувається через тиск, обман і шантаж.
Правозахисники та активісти нагадують: терміну давності в таких злочинів немає. Навіть якщо ви стали жертвою сексуального чи трудового рабства 10 років тому і не отримували допомоги через це від держави, ви все одно маєте право на відповідну допомогу: матеріальну, психологічну, юридичну. Лише довести склад злочину та притягнути відповідальних осіб буде значно важче.
Куди звертатись:
Якщо потрапили в критичну ситуацію, телефонуйте 527 (безкоштовно з мобільного) або
0 800 505 501 – безкоштовна національна гаряча лінія для користувачів стаціонарного зв’язку
На яку допомогу можна розраховувати:
від держави:
- психологічна, юридична підтримка;
- одноразова виплата в розмірі трьох прожиткових мінімумів (з 1 грудня 2019 року один ПМ становить 2012 грн);
- продуктові набори або побутова техніка.
від ГО:
- безкоштовне медичне обстеження та меддопомога;
- курси для отримання професії чи підвищення кваліфікації чи перекваліфікацію;
- сприяння у працевлаштуванні;
- придбання інструментів для самозайнятості (будівельні інструменти, столярні);
- можуть придбати корову чи поросят, якщо людина хоче займатись розведенням тварин.
Які фрази мають насторожити
- “ти приїдеш за кордон і там ми тобі відкриємо робочу візу”;
- “ти перетнеш кордон за своїми справжніми документами, а там ми тобі допоможемо зробити паспорт однієї з країн ЄС”;
- “немає коштів? виготовимо паспорт, заплатимо за дорогу, харчування, проживання” – це залучення людини в боргову кабалу;
- високі суми оплати праці за низькокваліфіковану працю (наприклад, 2 500-3500 євро за роботу прибиральниці чи прибиральника, за миття посуду) – хибні обіцянки, аби лише виманити людину за кордон.
У 16% випадків людину вербують у трудове рабство вже на території іншої країни. Обіцяють роботу та житло, але на місці нічого з цього всього не надають, але там вже підстерігають вербувальники. І часто люди через скруту потрапляють у рабство.
Порада від Марини Пасєчник:
– Якщо їдете за кордон, домовтесь із рідними про кодове слово чи питання. “Як почувається тато?”, “Скільки кішка народила кошенят?”. Якщо трапиться щось лихе, ви зможете телефоном однією фразою повідомити про це рідним, аби вони зрозуміли: треба звертатись до правоохоронців і визволяти вас з біди.
