Одразу 9 костелів-руїн на території Тернопільщини хочуть довести до ладу небайдужі. Задля цього навіть створили благодійний фонд.
Склади міндобрив, меблеві магазини і навіть пологові будинки – таке нове застосування отримали за Радянського Союзу залишені католицькі костели. Після розпаду “совка” одиниці таки почали функціонувати знову. Однак більшість храмів залишились сиротами. Те, що не зруйнували до 90-х років, тепер донищують дощі та місцеві жителі. Адже колишні костели стали місцями для розпивання алкоголю, сміттєзвалищами та туалетами.
Костелам не вистачає католицької громади, а Україна традиційно не має коштів для утримання руїн.
Врятувати ситуацію можуть хіба приватні ініціативи та небайдужі волонтери.
Цього літа одразу декілька костелів Тернопільщини отримали шанс на збереження. Першим став костел на Збаражчині, в селі Залужжя. Невеликий храм, який кілька десятиліть стояв руїною, зараз чекає на оновлення: новий дах і укріплені стіни.
Кому це потрібно і нащо? Розповідає директор благодійного фонду “Пам’ять і любов” Андрій Савчук.
“Важко питати думку тих, хто допустив це нищення”
Спершу це була суто приватна ініціатива, зізнається пан Андрій. Хотів, аби його діти змогли через кілька років побачити архітектуру довоєнної Галичини. Але на викладені в соцмережах світлини костелів, які волонтери звільнили з полону дерев та кущів, почали реагувати інші користувачі.
- Люди захотіли допомогти копійкою. Тож вихід був один – створити благодійний фонд. Аби мати змогу звітувати про рух коштів, – продовжує Андрій Савчук. – Зацікавились також люди з-за кордону. Разом, сподіваюсь, зрушимо справу з мертвої точки швидше і якісніше.
Сам Андрій Савчук має юридичну освіту, однак до будівництва теж причетний. Працює в будівельному бізнесі в Україні та за кордоном.
- Зараз хочу отримати ліцензію на реконструкцію пам’яток архітектури історичного значення в Україні. Я багато працював у цьому напрямку за кордоном. Наприклад, в чеському Терезіні ми відновлювали воєнні казарми, які якраз і є памяткою архітектури, – пояснює засновник фонду.
Наголошує: зараз хоче звернути увагу суспільства на закинуті сакральні споруди, аби вберегти їх від подальшого руйнування.
- Дещо полегшує справу те, що жодна будівля не стоїть ніде на балансі, – каже пан Андрій. – Однак жодні роботи ми не проводимо, не попередивши місцеву владу. На щастя, ніхто не перечить. Але навіть якби так, то я переконаний: в своїх намірах треба бути твердим. Важко питати думку тих, хто допустив це нищення.
Якщо люди роками спостерігали, як вмирає будівля, то навряд чи варто дослухатись, навіть якщо вони будуть проти. В цей момент голос пана Андрія звучить так, що йому точно не хочеться перечити.
З костелу зробили… туалет
- Описую ситуацію: в селі стоїть руїною костел, а через дорогу від нього – греко-католицька церква під “золотими куполами”. Біля неї, звісно ж, жодного туалету. І люди після служби в церкві в туалет йдуть в закинутий костел. Чи це нормально? Хоча насправді місцеві цікавляться, що за роботи проводять в їхньому селі. Кажуть, що обов’язково будуть відвідувати храм, якщо його відновлять, – розповідає директор фонду.
Однак правди не приховує: католицької громади майже ніде немає. В іншому випадку можна було би сподіватись на подальшу підтримку від, приміром, Польщі.
- План дій завжди однаковий: спершу вирубуємо дерева і кущі, які виросли всередині будівлі. Тоді розчищаємо територію храму від землі та сміття. Основне завдання – укріпити стіни і перекрити дах, – пояснює активіст.
Костел у Залужжі вже найближчим часом отримає дах. За словами пана Андрія, за кілька місяців майстри підмурували стіни та зробили армування.
- В закинутому костелі у Старому Вишнівці хочемо укріпити два бічних захристя, розкопати мури, вирівняти стіни, бо вони тримають вівтарну частину, – це і все, що встигають зробити цього року, – додає Андрій Савчук. – Потім накриємо це все спеціальною плівкою і залишимо до весни. А тоді продовжимо роботи з облаштування даху.
Андрій Савчук має сміливі плани. Каже, що обмежуватись костелами не хотів би. В області є чимало закинутих синагог і пам’ятників, що також потребують догляду.
- Я не вважаю це чужим. Це були наші поляки і наші євреї. І їхні полишені храми та доми молитов – такі ж наші тепер. Треба піклуватись про все це, – переконаний засновник благодійного фонду.
Наразі в планах щодо збереження також храми у селах Максимівка, Охримівці, Климківці, Киданці, Кошляки та Романове Село. Хочуть також допомогти закинутому костелу у Великому Ходачкові.
Фото: Eduard M. Perets, Andrij Savchuk