Руїни пам’яті Іди Фінк: як уродженка Тернопільщини стала одним із найвідоміших голосів Голокосту
Востаннє Іда Фінк бачила рідний Збараж у 1942 році. Тоді, з підробленими "арійськими" документами, вони з сестрою втікали з місцевого гетто. У місті залишили батька, могилу мами, ще не усвідомлюючи до кінця, що додому вони вже не повернуться. Іда робитиме це лише у спогадах, які у 80-х роках стануть основою для її книжок. Іда Фінк, уроджена Ландау, народилася в Збаражі 1 листопада 1921 року. Її батьки були єврейською інтелігенцією: тато – лікар, мама – вчителька у місцевій гімназії. Вдома спілкувалися німецькою та польською, хоча себе вважали частиною єврейської спільноти. Після закінчення гімназії, дівчина займалася по класу фортепіано у вищому музучилищі Львова, але саме навчання протривало недовго. Щойно до міста зайшли німці, Ландау повернулися до Збаража, де їм довелося переселилися до гетто. “Тієї пізньої осені в гетто панувала мертва тиша. Вузькі стрімкі вулички найбіднішої частини міста, вимощені бруківкою, за дня світили […]