28.02.2021
Аналітика Здоров’я Новини

“З’явилося набагато більше сил”: жителі Тернопільщини діляться досвідом пересадки нирки за кошти держави

– Вже після операції я відчув приплив сил, навіть після реанімації зміг сам зайти у свою палату. Лікарі були здивовані. Коли нирка запрацювала – це зовсім інші відчуття. З’явилося багато енергії, я забув, що таке вдень спати. Готовий, як то кажуть “рвати і метати”! – ділиться відчуттями 47-річний Володимир Лаба Тернопільщини. Він один з тих, кому нещодавно пощастило отримати нову нирку.

Операцію з трансплантації чоловікові провели у Львові наприкінці минулого року. Другу  нирку від посмертного донора отримала тоді також жителька Тернопільщини – 35-річна Віра. Володимир Лаба з посмішкою каже, що тепер у нього з’явилася сестра, адже донорські нирки розділили на них обох.   

Нагадаємо, в грудні минулого року львівські лікарі провели масштабну трансплантацію органів. Донором посмертно стала 47-річна львів’янка, яка померла від крововиливу. Завдяки згоді рідних покійна жінка врятувала чотири життя. Її нирки пересадили двом жителям Тернопільщини, серце б’ється у грудях 45-річного одесита, а печінка врятувала життя 39-річній мамі з Житомира. Всіх їх вже виписали з лікарні, повідомили Терміново у клінічній лікарні швидкої допомоги міста Львова, де провели унікальну операцію.  Саме ця лікарня отримала ліцензію на трансплантацію у рамках пілотного проєкту Міністерства охорони здоров’я. Минулого року тут відкрили Центр трансплантології, де операції проводять за державні кошти.

Радісною звісткою про чотирьох пацієнтів, в тому числі двох з Тернопільщини, які отримали донорські органи, нещодавно поділився у соцмережі Фейсбук головний лікар Львівської лікарні швидкої допомоги Олег Самчук.

 

Загалом трансплантація органів стає все доступнішою для українців. Тільки за останній місяць пересадку нирки, згідно з даними Терміново,  здійснили вже трьом жителям Тернопільської області. Окрім Володимира та Віри, яких прооперували у Львові, ще один щасливчик – 20-річний Ігор Собчук з Шумського району. На операцію в Білорусі, яку профінансувала держава згідно з програмою лікування хворих за кордоном, юнак чекав два роки. У нього три роки тому відмовили нирки і весь цей час змушений був кілька разів на тиждень проходити виснажливу процедуру гемодіалізу. Дзвінок з Мінської клініки про те, що з’явився донор і йому готові зробити операцію, змінив його життя. 23 січня хлопця прооперували. Зараз він ще на лікуванні, очікує, що через два тижні його випишуть і він повернеться додому. 

– Минуло лише декілька днів після операції, мене все дуже болить. Але навіть зараз, порізаний і весь в трубках,  я відчуваю більше сил, ніж раніше – коли був на гемодіалізі, – ділиться першими відчуттями після трансплантації хлопець. 

Планують збільшити кількість трансплантацій удвічі

Зауважимо, у останні десятиліття трансплантологія в Україні суттєво загальмувала. Згідно з українським законодавством, донорами органів для пересадки раніше могли стати лише живі люди і, як правило, це були родичі хворого. Але не завжди була така можливість, адже родичі могли просто не підходити за віком чи станом здоров’я. 

Операцій з трансплантацій органів проводили мало, відтак українці зверталися за допомогою за кордон, зокрема, у найближчу Білорусь, де могли провести трансплантацію нирки від посмертного донора. Кому пощастило, як Ігорю Собчуку, таку операцію, вартість якої понад 50 тис. євро, оплатила держава згідно з програмою лікування за кордоном. Проте МОЗ сподівається, що операції з трансплантації органів все більше робитимуть в Україні. 

У грудні минулого року львівські лікарі провели масштабну трансплантацію органів. Донором посмертно стала 47-річна львів’янка, яка померла від крововиливу. Її нирки пересадили двом жителям Тернопільщини (фото: Iryna Zaslavets)

Таку надію хворим дав закон “Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людини”, який вступив у дію 1 січня 2019 року . Особливо це актуально сьогодні у час карантину, коли потрапити за кордон буває непросто. У законі серед іншого йдеться про правила донорства від померлих. Відтак у 2020 році відбувся прорив у галузі трансплантації в Україні. Як повідомив нещодавно на одному з брифінгів міністр Максим Степанов, в Україні у 2020 році зробили понад 118 трансплантацій, тоді як у  2019 -му лише 78, пише Радіо Свобода. 

– Ми поставили собі за мету у 2021 році суттєво збільшити кількість трансплантацій. Щонайменше ми зробимо 250 трансплантацій органів і тканин, тобто мінімум удвічі збільшимо кількість таких операцій, – заявив міністр.

Ще одне важливе зрушення у сфері трансплантології – від 1 січня 2021 року в Україні запрацювала Єдина державна інформаційна система трансплантації органів та тканин. У ній збиратимуть та зберігатимуть заявки від українців, які висловили згоду на посмертну трансплантацію, а також список пацієнтів, які очікують на операцію. 

 Своїми історіями про шлях до нової нирки, а відповідно і нового життя з виданням Терміново поділилися 47-річний Володимир Лаба з Підгайців та 20-річний Ігор Собчук з Мізюринців Шумського району. Обох прооперували за державні кошти практично упродовж одного місяця:  Володимира – 26 грудня у Львові, Ігоря – 23 січня у Мінську.  

“Щоденно боровся за життя”

 Ігор Собчук у останні роки був змушений щоденно боротися за своє життя. Він з дитинства хворів на спадковий нефрит (запалення нирок). А три роки тому у хлопця взагалі відмовили нирки. Тричі на тиждень Ігор проходив гемодіаліз (штучне очищення крові). Надію дало те, що кошти на операцію з пересадки нирки виділила держава згідно з програмою для лікування хворих за кордоном. 

– У квітні 2018 року ми здали всі потрібні документи в Міністерство охорони здоров’я,  в грудні прийшла відповідь про те, що держава виділить кошти на операцію, – розповів журналістці Терміново Ігор Собчук. 

20-річному Ігорю Собчуку три роки відмовили нирки. Тричі на тиждень хлопець проходив гемодіаліз (фото надане Ігорем Собчуком)

Поки хлопець стояв у черзі на пересадку нирки, йому потрібні були дорогі ліки для підтримки організму. А також кожних три місяці треба було їздити до Білорусі здавати аналізи.  Рік таких обстежень йому профінансувала держава. Далі, поки не дочекається операції, за все треба було платити самому. А це 300 доларів за аналізи щоразу плюс витрати на дорогу до Мінська. 

Через гемодіаліз хлопець був змушений переїхати до родичів, які живуть в  Тернополі. Адже на процедуру у найближчий до його села Кременець добиратися було важко – 50 км в одну сторону. Ігор не встигав відійти від однієї процедури, яка дуже виснажує організм, як вже доводилося їхати на наступну. Тоді про юнака, який просив у всіх небайдужих допомоги на ліки, неодноразово писало видання Терміново. 

Вся надія на добрих людей, – говорив Ігор і нині він дякує усім, які йому допомагав йому упродовж всього цього непростого періоду життя.  

ПЛР-тест робили серед ночі 

 Нині гемодіаліз вже позаду, сподівається Ігор. Після операції цю процедуру йому робили раз, щоб допомогти новій нирці. Далі вона поступово має справлятися сама. 

– Ось у мене мене вже пару днів не було діалізу і я себе почуваю добре, – каже юнак, який лежить у мінській клініці. – Зараз мене ще все болить після операції, але це такий біль, який проходить, а гемодіаліз дуже виснажував.

Упродовж двох років, поки чекав на операцію, Ігор кожних три місяці їздив до Білорусі здавати аналізи на типування крові (оновлення), які визначають сумісність з донором. І ось нарешті такий донор, з яким співпали показники, з’явився. 

навіть зараз, порізаний і весь в трубках,  я відчуваю більше сил, ніж раніше – коли був на гемодіалізі

– Мені зателефонували близько 18.00 у четвер, 21 січня і сказали, щоб я приїжджав на операцію. Наступного дня, у п’ятницю, 22 січня в 9.00 я вже мав бути в клініці у Мінську, – пригадує юнак.

 І хоч цього повідомлення про операцію чекав довго, все ж воно виявилося несподіванкою і навіть шоком. 

– Це було неочікувано. Було дуже страшно перед операцією, але водночас зрадів, – зізнається Ігор. – Адже це допоможе мені жити повноцінно і забути про гемодіаліз.

 Оскільки добратися до Мінська потрібно було терміново, спершу розглядали варіант авіатранспортування, проте не знайшлося рейсу, який міг би підійти на потрібний час. Довелося шукати водія і їхати автомобілем. Труднощів додало те, що при перетині кордону з Білоруссю потрібно мати результат ПЛР-тесту, при чому для всіх , тобто мами, водія і самого Ігоря. А де його взяти так швидко і практично серед ночі? Допомогла знайома з Рівного, син якої також чекає на трансплантацію. Вона звернулася медиків місцевого лабораторного центру, які прийшли на допомогу. Вони увечері після важкого дня повернулися з дому на роботу і близько 23.00 провели відбір матеріалів для тесту. 

– Результати з’явилися тільки о 1 ночі, і тоді ми вирушили до Мінська, зауважує Ігор.- Я трохи не встиг на вказану годину, приїхав о 12.00. Але все склалося – пройшов додаткові обстеження і вже цього ж дня о 21.00 був на операційному столі. Операція тривала 4 години. 

Ігор додає, що після операції йому доведеться все життя пити таблетки. А також дотримуватися дієти – не їсти смаженого, соленого, гострого. Проте хлопець з нетерпінням чекає, коли зможе повернутися до повноцінного життя і піти вчитися. 

Адже нирки у нього відмовили одразу після закінчення школи. Він потрапив до лікарні, далі весь час забирало лікування. Юнак не встиг кудись вступити, а мріє стати кухарем-кондитором. Окрім того, Ігор нарешті зможе їсти картоплю, банани та інші овочі та фрукти, які забороняли вживати в період проходження гемодіалізу. 

Ігоря Собчука з Шумського району прооперували 22 січня цього року. Зараз він перебуває у клініці в Мінську (фото надане Ігорем Собчуком)

За словами хлопця, в Україні дають безкоштовно замінники препаратів, які йому будуть потрібні. Проте вони не дуже ефективні. 

– Білоруські лікарі не рекомендують пити такі таблетки, радять такі які призначили вони, інакше не відповідають за те, що буде з ниркою, – каже юнак.

 Відтак, фінансова допомога на підтримку здоров’я хлопця актуальна і надалі. Хто хоче йому допомогти, кошти можна перерахувати на картку у Приватбанку:  4149499115367490 ( Собчук Ігор Ігорович). Телефон для довідок: 097-749-97-67.

Хто став його рятівником Ігор наразі не знає, інформації про донора медики йому не надали. Відомо лише, що він чи вона з білоруського міста Гродно. Та Ігор дуже вдячний цій людині, якої, на жаль, вже немає в живих, за наданий йому шанс на життя. 

Нирки працювали лише на 16%

Майстер виробничого навчання Підгаєцького ліцею 47-річний Володимир Лаба мав проблеми з нирками 16 років. 

– Я захворів, коли мені був 31 рік. Спершу був головний біль, я звернувся до лікаря, виявилося – підвищений тиск. Здав аналізи і з’ясувалося, що погані ниркові показники, – пригадує чоловік. – Тоді мені виставили діагноз гломерулонефрит, що потребувало медикаментозної терапії. Але це така хвороба, яка не стоїть на місці і з роками прогресує, причому може нічого не турбувати. Проте вже відтоді я сидів на дієті, зменшив фізичні навантаження. 

Постійно вдень хотілося спати,  адже нирки погано очищали кров і організм був постійно отруєний  токсинами. 

А минулого року медики констатували: нирки працюють лише на 16%, треба готуватися до гемодіалізу. Та чоловікові пощастило, він не встиг дійти до цієї процедури, як його прооперували. 

– Я вже зробив дві прививки, мав робити третю, планував вшивати в руку спеціальну фістулу для судинного доступу, щоб бути готовим у разі погіршення показників до гемодіалізу, тобто щоб замість моїх нирок кров очищав апарат, – розповідає Володимир Лаба. – Але мені пощастило, що так і не дійшов до цієї неприємної і виснажливої процедури. 

Чоловік додає, що через погіршення роботи нирок у нього, на щастя, не було блювоти та нудоти, але збільшилася втома. Постійно вдень хотілося спати,  адже нирки погано очищали кров і організм був постійно отруєний  токсинами. 

– Це був такий період, коли я був змушений або переходити на гемодіаліз, або робити пересадку нирки, – говорить пан Володимир. – І ось сестра  дружини прочитала в Інтернеті про те, що в Ковелі провели операції з пересадки нирки від родинного донора. Ми поїхали у національний інститут хірургії і трансплантології ім. Шалімова, щоб поцікавитися всім і почали збирати документи, щоб стати на чергу.  А згодом дізналися , що такі операції роблять у сусідньому Львові і поїхали туди. Там у той день вже здали деякі аналізи, інші – упродовж певного періоду, здали пакет документів і пів року тому стали там на чергу. 

47-річного Володимира Лабу прооперували 27 грудня минулого року у львівській лікарні швидкої допомоги. Через 10 днів після операції чоловіка вже випсали додому (скріншот з відео)

Володимир Лаба зазначає, що його шансом була лише трансплантація нирки від посмертного донора. Можливості провести трансплантацію від когось з рідних не було – батька вже немає, мама не підходить за віком, адже їй вже поза 70 років.

Через три місяці після того, як його поставили на чергу, пан Володимир поїхав у львівську лікарню здати повторний аналіз крові,  так званий Cross Match-тест, обов’язковий для трансплантації. Цей тест визначає сумісність реципієнта (отримувача) і потенційного донора за аналізом сироватки крові. 

– Ще навіть не пройшло три місяці, як 26 грудня, саме на день народження дружини, зателефонував лікар і повідомив, що є донор і мені готові зробити операцію, – ділиться спогадами чоловік. –  Вже через дві години ми були у Львові.  Це був шанс, який дається раз у житті, тому часу на роздуми не було. Мені просто пощастило уникнути діалізу! Вже наступного дня, 27 грудня мені провели операцію. Дякую команді медиків – вони надзвичайні! Як мені говорив лікар, у черзі на нирку з другою групою крові перебувало 70 осіб, проте в мене був кращий показник сумісності з донором. Операцію провели за кошти держави, її вартість – понад 300 тис. грн.

Володимир Лаба зазначає, що ще на бачився з родиною жінки, органи якої віддали на трансплантацію. Проте коли його виписала з лікарні, телефоном поспілкувався з сином і подякував йому за цей благородний та безцінний вчинок. 

– Я сказав йому, хто я і що нирка його мами тепер у мене. Він зазначив, що має одне прохання – помолитися за душу мами, – говорить чоловік. – Ми щовечора про це пам’ятаємо. Як тільки я адаптуюся, ми обов’язково поїдемо зустрітися з рідними покійної жінки.

Володимир Лаба каже, що повен сил на енергії. Нагадаємо, його виписали з лікарні через 10 днів після операції – 6 січня, то ж Різдво він вже святкував дома.  Чоловік ходить на прогулянки, може піднятися на 5 поверх і мріє зіграти футбол, яким захоплюється віддавна. 

– Я завжди був в русі – настільний теніс, лижі. Відколи захворів – футбол, – каже пан Володимир. – Наразі ходжу на стадіон, дивлюся як грають товариші. Мені на поле ще не можна, треба виконувати приписи лікаря – мінімум два місяці без навантаження. А далі побачимо.

Як стати у чергу на трансплантацію нирки

Як повідомили виданню Терміново в обласному управлінні охорони здоров’я, 133 жителів Тернопільської області перебувають на гемодіалізі та потребують пересадки нирки. Зараз 5 хворих готуються до такої операції у Львові. 

Щоб стати в чергу на трансплантацію нирки у лікарні швидкої допомоги у Львові, пацієнтам потрібно  звернутися за номером служби трансплант-координації 068-513-37-10, де консультують по телефону та надсилають перелік обстежень, які потрібно пройти, повідомив Терміново завідувач відділення трансплантології Львівської лікарні швидкої допомоги Максим Овечко.

– Далі пацієнти приїжджають до нас і якщо немає протипоказань в цих обстеженнях, ще здають декілька аналізів, по яких будемо визначати сумісність, – пояснює медик. – Після цього ми вносимо їх у нашу базу і ставимо у лист очікування. 

Всі операції фінансуються державою, додає лікар. Єдине – обстеження перед операцією потрібно пройти за власні кошти. 

У відділенні трансплантології львівської лікарні швидкої допомоги за 2020 рік провели 16 операцій з трансплантації нирки (фото: Iryna Zaslavets)

До слова, Центр трансплантології працює у Львові з лютого минулого року. За 2020 рік тут провели 16 операцій з трансплантації нирки, також здійснили 5 пересадок серця і одну печінки, повідомив Максим Овечко.  

І хоча Україна робить ставку на трансплантаційну незалежність, пацієнти, які потребують пересадки нирок та інших органів, мають шанс на державне фінансування операції за кордоном згідно з програмою МОЗ

– Щоб отримати таку можливість, потрібно звернутися в обласне управління охорони здоров’я, яке формує і направляє пакет документів в МОЗ, де їх розглядають і вирішують – фінансувати трансплантацію чи ні, – пояснює головна спеціалістка-терапевт управління охорони здоров’я ОДА Лариса Матюк. 

 До слова, згідно з даними МОЗ, трансплантації органів потребують близько 5 тисяч українців. Ще півтори тисячі людей в Україні живуть завдяки трансплантації, повідомляє Всеукраїнська платформа донорства IDonor

 Засновниця платформи IDonor Ірина Заславець розпочала флешмоб #ТрансплантаціїБути, адже сказати “Дякую!” ще раз ніколи не буде зайвим.

“Тому друзі, якщо ви живете завдяки трансплантації, чи знаєте таких людей, запишіть коротке відео або текстову історію у Facebook із хештегом #ТрансплантаціїБути. Нехай якомога більше людей дізнаються, що чудеса існують, і це точно не Санта Клаус чи Дід Мороз – це люди, які живуть поруч із нами”, – йдеться у повідомленні Заславець. 

Читайте також: “Радійте разом з нею. Це ви її врятували”. Таня Юрчик, якій збирали кошти на пересадку нирки, виходить заміж.

Схожі пости

За минулу добу на Тернопільщині виявили 220 нових випадків інфікування

Голова Тернопільської облради планує очолити… обласний перинатальний центр

Євгенія Цебрій

Рівень пестициду у Тернопільському ставі перевищує норму у 10 разів! (відео)