Молодь часто мріє про успіх. Багатьох цікавлять питання: як все встигати та поєднувати, де черпати натхнення та як вести власний блог. Про це та багато іншого розповіла гостя програми “Файні люди”, блогерка, модель, студентка Христина Куриницька https://www.youtube.com/watch?v=av6iSjOTwzs&feature=youtu.be&fbclid=IwAR1Z4n0CZ1Yty4XXlxuux75QMmZ3k0tlzBgSiPlbpcpcB1gzt9RminM5s8Y
Відкритий лист міському голові Тернополя Сергію Надалу днями з’явився у редакційній скриньці «Терміново» і ще десятка тернопільських видань. Опублікувати його наважилося лише одне. Нас зацікавив лист, адже складений він був доволі грамотно і з розумінням ситуації. Викликав інтерес і його автор Анатолій Пасічник. Ми покликали його на розмову і через годину на порозі редакції стояв чоловік, не схожий ні на політика, ні на божевільного, ні на того, хто переслідує свої інтереси. Чому пан Анатолій наважився на радикальні заходи? «Буде менше смердіти чужими» Головний акцент у відкритому листі автор робить на поділ жителів Тернополя на своїх і чужих, особливо це стосується громадського транспорту, де, як відомо, пільги мають лише тернополяни (повний текст листа див. нижче). Анатолій Пасічник настільки пройнявся цим питанням, що скерував кілька запитів у різні інстанції. Я мав тривалу переписку з міською радою, оскільки там катастрофічні порушення, - розповідає […]
Фото з Майдану він не змінює на аватарці у соцмережі уже 6 років. З Богданом Бричем спонукав зустрітися День Героїв Небесної Сотні. Вже шість років поспіль 20 лютого для нього дата, коли він побачив межу між життям і смертю. Захотілося не просто жити, а жити по-іншому, впливати на зміни в країні. Із звичайного тернополянина, яким вважає себе Богдан, після Майдану він перетворився спершу на громадського діяча, потім на голову сільської ради, потім пішов у політику. Як вплинув Майдан на його світогляд, ми намагалися дізнатися в інтерв’ю для “Терміново”. - Богдане, ми говоримо у річницю того кривавого четверга, коли українці стали іншими. Зараз, через шість років, які спогади про той день? - До Майдану я був звичайним жителем міста Тернополя, звичайним українцем, який займався бізнесом, займався своїми справами і розумів, що треба щось в країні змінювати. Я був учасником помаранчевої […]
Декілька років тому двоє ще тоді студентів (фармацевтичного факультету і факультету іноземних студентів) Тернопільського національного медичного університету Андрій Гуцуляк та Джефрі Кенні (повне ім’я - Джімо Аугустус Кехінде (Jimoh Augustus Kehinde)) створили гурт «TVORCHI». До свого успішного потрапляння до півфіналу національного відбору «Євробачення-2020» цей дует виступав виступів і концертів на різних майданчиках Тернополя та України. Слухачі фестивалю «Файне місто» особливо тепло приймали їх два роки поспіль. У минулі вихідні наші випускники отримали найвищу оцінку – 8 балів від журі і від глядачів. Усім припала до душі їхня авторська пісня «Bonfire». Андрій Вікторович Гуцуляк (21.02.1996 р.н.) родом з Борщівщини Тернопільської області. До навчання в ТНМУ він успішно закінчив Чортківський державний медичний коледж. Хлопець отримав диплом провізора у 2018 році, а в 2019 завершив своє професійне вдосконалення в інтернатурі. Джімо Аугустус Кехінде (30.09.1997 р.н.) приїхав на навчання до Тернопільського медуніверситету з Нігерії. […]
Великі і маленькі, веселі і сумні, фарфорові, тканинні, пластикові, вив’язані з ниток, кожна зі своєю історією - все це про ляльок тернополянки Ольги Гондз. Її колекцію можна побачити в обласному краєзнавчому музеї до 15 березня. Ольга Гондз за фахом перукар, ляльки - її захоплення, яке з’явилося не так давно. Жінка три роки колекціонує забавки. А почалося все із в’язаних іграшок, які робила сама. - А потім мені в руки потрапила лялька, я подивилася на неї, далі у мене з'явилася одна, друга і так почалася колекція, - каже Ольга Гондз. - Тішуся своїми ляльками, вони дають мені багато позитиву та натхнення. Колекція тернополянки налічує понад 200 ляльок. Для них довелося виділити цілу кімнату вдома. Ляльки дуже різні - за розмірами, матеріалами, стилями, віком, вартістю та колекційною цінністю, проте їх об'єднує одне - любов і захоплення Ольги Гондз. Купує в інтернеті та […]
Економіст Тарас Назар покинув місто, аби відродити село на Тернопільщині. Відкрив там сироварню та дав роботу місцевим. Побудував будиночки для агротуристів та дауншифтерів, пише видання #ШоТам. Тарас Назар покинув посаду економіста заради Хомівки (Зборівський район, - прим. ред.) “Мати зі сльозами на очах, як то так, дитина з вищою освітою накупила кіз, то катастрофа”, – розповідає Тарас Назар. На той момент у селі залишалося лише 100 людей. “Роботи не було, люди виїжджали, нема куди дітися було”, – пригадує пастух Петро Мандзій. За десять років Тарас облаштував козячу ферму та сироварню. Дає роботу місцевим – пастухам, дояркам та сироварам. “Найбільше смак сиру залежить від раціону кіз, важливо, щоб було різнотрав’я і жодної хімії”, – додає Тарас Назар. А зараз чоловік розбудовує туристичне обійстя. “Багато людей із міста на вихідні хочуть утекти ближче до природи, всіх чекаємо”, – запрошує Тарас Назар. […]
Майстер народної творчості з Тернополя Ярослав Осадца, який є автором восьмиметрового дідуха-рекордсмена, цьогоріч виготовив менший, але особливий символ Різдва. У чому його принада і чому важко назвати дідухом те, що продають на базарі, дізнавалася журналістка "Терміново". В українській культурі символом, оберегом Різдвяних свят є солом'яний дідух. Він уособлює родоначальників сім'ї, предків, дідів, захисників будинку. Дідух робиться з того, що вродило на господарстві, щоб наступний рік був ще багатшим. Зараз традиція плести оберіг відходить у минуле. Люди купують готові дідухи на ринку, але як говорить майстер народної творчості Ярослав Осадца, те, що на базарі, дідухом назвати не можна, адже це просто оберемок пшениці. Чоловік вже 17 років виготовляє різноманітні дідухи, у тому числі й рекордні. Робить їх за спеціальними принципами та технологіями, які несуть у собі глибинний сенс. —Плету за принципом календаря, де є 12 серпів, ярусів гілок, які показують, що […]
Про про Марію Войтину з с.Іванківці Лановецького району та її вишиті роботи розповів у соцмережі "Фейсбук" священик-блогер Олексій Філюк. "Таланти твої Лановеччино! Сьогодні хочу розповісти про Марію Войтину з с.Іванківці Лановецького району. Вона дуже любить вишивати, цьому ви можете переконатися, переглянувши світлини, які сьогодні зробив у її хаті. Коли ми зайшли у кімнати, де вона мешкає з чоловіком, то мені чесно перехопило подих... Стіни кімнати прикрашені та "квітують" вишитими картинами, рушниками, а на ліжках красуються прекрасні подушки з цікавою вишивкою... Пані Марія виправдовується: "В усіх вже є євро ремонти та все новеньке, а ми живемо так по-простому...." На її слова була відповідь: "Ви живете як в раю, бо у вашому домі все "квітує" і милує погляд, відчувається затишок та колорит української хати. Це ж сьогодні така рідкість...." Пані Марія відповіла: "Може й так, я просто люблю вишивати!!!" Не пошкодуйте лайка […]
146 трембіт і 15 рогів – 25 грудня в Івано-Франківську встановили новий рекорд із масового трембітання. Участь у ньому взяли поліціянти, пластуни, військові, студенти, волонтери та всі охочі. Долучився до дійства і тернополянин, мандрівник Роман Задорожний. – У гуцулів є давня традиція: всі важливі події в житті трембітаються, – розповідає міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків. – Особливо, коли мова йде про народження дитини. А оскільки сьогодні Різдво... (рекорд встановлювали 25 грудня – авт.) Давня традиція насправді помалу відмирає, кажуть учасники свята. Гуцульське трембітання – це дуже багато різних "сигналів", завдяки яким можна було "спілкуватись" між собою на величезній відстані. – У мене трембіти немає, бо я не зовсім справжній гуцул, – сміється студент Андрій Смоляр. – Я з Волині, але навчаюся у Франківську. Мій дідусь – зі Сколівського району, він розповідав, наскільки важливим колись було оце трембітання для гуцулів. У […]
Сьогодні, 5 грудня, в Україні та світі відзначають Міжнародний день волонтерів - людей, які добровільно і безкорисливо допомагають тим, хто цього потребує. Їхні основні принципи - гуманність, співчуття, милосердя та партнерство. Волонтерська допомога може бути різною - хворим дітям, солдатам, багатодітним сім'ям, сиротам, самотнім стареньким, тваринам без господарів. Для України це свято є дуже важливим, починаючи з Революції Гідності та російської агресії, де допомога волонтерів надавала можливість військовим якомога довше утримувати позиції. Але не тільки тих, хто допомагає військовим, можна назвати волонтерами. Це - люди з великим серцем, які завжди готові прийти на допомогу. Їхній шлях часто невдячний, але при цьому вони надихають своєю діяльністю і невідомо звідки беруть сили. З нагоди свята ми поспілкувалися з тернопільськими волонтерами, які працюють у різних напрямах. Їх об'єднує одна риса - жертовність на користь безпомічних або тих, хто опинився у скрутних обставинах. Ми […]
Контакти редакції: terminovo.te@gmail.com
м. Тернопіль, Кульчицької 2А
Новини Тернополя та Тернопільської області
Copyright 2025
