24.11.2020
Новини Файні люди

Тернополянин написав відкритий лист міському голові. Хто цей чоловік?

Відкритий лист міському голові Тернополя Сергію Надалу днями з’явився у редакційній скриньці «Терміново» і ще десятка тернопільських видань. Опублікувати його наважилося лише одне. Нас зацікавив лист, адже складений він був доволі грамотно і з розумінням ситуації. Викликав інтерес і його автор Анатолій Пасічник. Ми покликали його на розмову і через годину на порозі редакції стояв чоловік, не схожий ні на політика, ні на божевільного, ні на того, хто переслідує свої інтереси. Чому пан Анатолій наважився на радикальні заходи?

«Буде менше смердіти чужими»

Головний акцент у відкритому листі автор робить на поділ жителів Тернополя на своїх і чужих, особливо це стосується громадського транспорту, де, як відомо, пільги мають лише тернополяни (повний текст листа див. нижче). Анатолій Пасічник настільки пройнявся цим питанням, що скерував кілька запитів у різні інстанції.

  • Я мав тривалу переписку з міською радою, оскільки там катастрофічні порушення, – розповідає пан Анатолій. – Я говорив з юристом міської ради, із заступником Надала Дідичем, потім писав три листи, отримував від Мединського відповіді, як під копірку, де не було жодного конструктиву. У мене багатодітна сім’я і ми маємо пільги, завжди приїжджали у Тернопіль і могли ними користуватися, аж поки у 2018 році не ввели оцю автоматизовану систему. Тепер за кожну з двох молодших доньок у транспорті я приречений платити повну вартість квитка.

Чоловік втомився «воювати» у Фейсбуці і рідко заходить у соцмережу. До того він детально аналізував ситуацію і відстоював свою думку.

  • Один з прихильників міського голови писав мені: «Це дуже добре, буде менше смердіти чужими», – каже співрозмовник. – Коли я запитував, як бути тим дітям, які приїхали у Тернопіль на екскурсію, до рідних, реакція була цинічна: «Нічого, пройдуться пішки».

Відкритий лист до міського голови Тернополя став для Анатолія останньою надією, що його почують.

Висаджувати катальпи – це абсурд

Розмовляємо довго. Про особливості муніципального управління у Львові, де довго проживав пан Анатолій, про забудову історичних центрів в українських містах, порівнюємо громадський транспорт у Львові і Тернополі.

  • Реклама мера на кожному кроці – це занадто, – ділиться думками чоловік. – За гроші платників податків це неприпустимо, навіть нескромно. Садовий теж виступає короткими роликами, але щоб постійно, я такого навіть не пригадую.

Відзначає співрозмовник й плюси чинного міського голови, наприклад, ремонт прибудинкових територій і міжбудинкових проїздів у місті.

З’ясовуємо, 53-річний Анатолій Пасічник – уродженець Тернополя, випускник школи №15 і природничого факультету Тернопільського педінституту (1990 р.), в кінці 1980-х учасник товариства «Вертеп», автор науково-методичних публікацій (педагогіка, екологія, краєзнавство) та двох поетичних збірок. Майже 30 років наш співрозмовник прожив у Львові, де працював лаборантом у заповіднику “Розточчя”, метеорологом у лісотехнічному інституті, завідував віварієм Львівського університету ім. І.Франка, виховував юних натуралістів, завідував оранжереєю Стрийського парку.

Пан Анатолій жартома називає себе «ботаніком», з розмови відчутно, що це тема, в якій він почувається, мов риба у воді. Ми не могли не запитати його думки про теперішнє озеленення Тернополя.

  • У парку Національного відродження вирубують берези і висаджують липи, причому висаджують так густо без уявлення, яким буде дерево, коли виросте, – каже пан Пасічник. – Липи добре виглядають в алейних посадках, а якщо вони там висаджені в три лінії, причому навіть не в шахматному порядку, а одна напроти другої. Це буде абсурд, наростання дерева на дерево. Берези можуть бути густо висаджені, а липи ні, вони там ні в кут, ні в двері. Варто відмітити, що берези є родзинкою цього парку і створюють особливу пейзажну естетику, яку треба зберегти, а не руйнувати.

Про катальпи в еколога – окрема думка.

  • Напроти «Ювілейного» вони висадили цифру «100» із катальп, – продовжує пан Анатолій. – Це абсурд – одні всохли, другі обламані, катальпи мають таку властивість. Це велике дерево, воно в тій цифрі не вписується – ні пам’яті, ні поваги до Небесної Сотні. Люди, які висаджують ці катальпи, це не фахівці, їм важлива кількість – скільки закупити, посадити і все інше. Але це не те дерево, яке варто густо насаджувати, катальпа чудово виглядає у солітерній посадці на видних місцях посеред зеленого газону. Існуючі паркові насадження краще доповнювати горобиною, глодом, тисом, декоративними чагарниками.

Про обрізку дерев, про квіти, про доцільність висадження тих чи інших порід співрозмовник може говорити годинами і це варте окремого матеріалу.

Наразі ми публікуємо лист Анатолія до міського голови Тернополя без купюр.

 

Пане міський голово!

Дозвольте висловити Вам не просто свою неповагу, а глибоку зневагу за проявлену Вами ницість та нелюдяність. У світлі подій щодо евакуації наших та іноземних громадян з Китаю Ви впали нижче плінтусу, навіть ще нижче – у вигрібну яму громадсько-політичного забуття. Так низько, що Вам час написати заяву про відставку, за умови, якщо у Вас є хоч крапля збереженої гідності. Вам вже замало власного князівства, де Ви встановлюєте власні правила, Ви спробували поширити свою юрисдикцію на с.Конопківка Теребовлянського району. Самоврядування Ви трактуєте у доволі збоченому варіанті, забувши, що центральні органи влади, уповноважені приймати державницькі рішення. А обов’язок місцевої влади забезпечити виконання таких рішень.

Ви особисто відкривали пам’ятник Святому Роху, покровителю інфекційних хворих і захисникові від епідемій, то ж мали б бути впевненими у захисті населення файного міста. Натомість Ви впали в істерію та піддались панічним настроям, які не личать рівню Вашої посади. Більше того, наважусь дати Вам пораду – якщо Ви сказали “А”, то мусите сказати і “Б”. Іншими словами, якщо Ви продемонстрували як сильно піклуєтесь про тернополян та селян Конопківки, то мали б негайно депортувати іноземних студентів, які навчаються у тернопільських вишах. Адже з Африки вони потенційно можуть завезти лихоманку Західного Нілу, з Латинської Америки – вірус Зіка, з Індії – жовту лихоманку, холеру і ще букет інших інфекційних хвороб.

А про вибори 2020 – ЗАБУДЬТЕ. Ви зганьбили не лише себе, Ви зганьбили Тернопіль. Втретє мером файного міста Ви вже не станете (хоч так хотіли!) навіть попри неймовірні зусилля та бюджетні витрати, якими Ви так легко зловживаєте. Вже не вперше звертаюсь до Вас – негайно припиніть саморекламу у громадському транспорті та у, так званому, “вуличному телебаченні”, проплаченому бюджетним коштом. Це викликає лише огиду. Вам не допоможе навіть кишенькове рейтингове агентство із сфальсифікованими результатами про Вашу захмарну “підтримку тернополянами”.  Ви хворієте нарцисизмом, і Ваша хвороба на другому терміні головування перейшла у хронічну фазу. 

Є ще одна вагома причина зневажати Вас. Адже Ви, перебуваючи на посаді мера два терміни,  разом із паном І.Мединським, начальником управління транспорту, комунікацій та зв’язку, ввели в оману громадськість та влізли в кишені малозабезпечених громадян України, які державою наділені законними пільгами на проїзд в громадському транспорті незалежно від місця проживання в Україні (громадяни з особливими потребами, діти з багатодітних родин, пенсіонери за віком тощо). Звільнення п.І.Мединського запізніле (хоча краще пізно, ніж ніколи), адже він за час своєї багаторічної каденції сприяв корупційному розвитку приватних перевізників, занедбуючи міський громадський транспорт. Щойно тепер є ознаки відродження комунального транспорту. А скільки скандалів до цього!

 Ви, пане голово, перекрутивши засади місцевого самоврядування, наділили себе княжими повноваженнями і розділили громадян України на “своїх” та “чужих”, що є дискримінацією за ознакою реєстрації. Ви забрали пільги, які не надавали. Тепер уважно прочитайте витяг із листа Міністерства інфраструктури України, який надійшов на мій запит щодо ситуації з перевезенням пільгових категорій громадян у Тернополі (№ 14116/25/10-19 від 11.12.2019 р.). Тремтіть, пане голово!

“Під час практичного впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті органи місцевого самоврядування повинні створити для осіб, які відповідно до законодавства мають пільги на проїзд, незалежно від місця їх реєстрації, умови для отримання ними електронного квитка на безоплатній основі. Наприклад, це може бути і разовий пільговий електронний квиток, який можна буде отримати в рухомому складі або на зупинці (у кіоску) на безоплатній основі.“    Як бачите, за два роки застосування в Тернополі автоматизованої системи оплати за проїзд, Ви пограбували тисячі людей-пільговиків. Нагадаю, що усі тернопільські пільговики, наприклад, у Львові користуються своїми правами безперешкодно. Більше того, школярі у комунальному та приватному транспорті Львова їздять безкоштовно за наявності учнівського квитка. Підкреслюю – усі школярі, навіть тернопільські діти, які відвідують місто Лева. А от львівські діти (включно з дітьми із багатодітних родин) в Тернополі змушені платити повну вартість (навіть не 50% вартості). Ви не могли цього не знати, я писав Вам неодноразово. Вам з Мединським не соромно?        Ви тільки у питанні проїзду у громадському транспорті не розділили на “своїх” та “чужих” ветеранів АТО-ООС. Чудово знаєте, що хлопці прийшли б до Вас в кабінет без запрошення для проведення роз’яснювальної бесіди. Вам з Мединським страшно?

Уважний та свідомий читач знайде чимало цікавих фактів у відкритих інформаційних джерелах, що свідчать про суперечливі факти у діяльності Вашої команди. Я не деталізуватиму інших проблем.

Усе хороше, що Ви зробили для Тернополя, вже не зможе Вас врятувати. Ваша показна побожність є насправді лише маскою, за якою ховається людина з маленьким серцем. На камінні, яке жбурляли у Нових Санжарах, є і Ваші символічні відбитки пальців.

 

23.02.2020 р.                            Без поваги, Анатолій Пасічник

 

P.S. В одному зі своїх віршів Анатолій Пасічник написав: «Лише в Тернополі так затишно буває, що я не можу не вернутися сюди». Місто, де народився й куди повернувся після 30-річного проживання у Львові, зустріло не гостинно. Два місяці чоловік витратив на пошуки роботи. Хоча в резюме зазначив, що однаково ставиться до інтелектуальної та фізичної праці.

  • Я ходив в педуніверситет, в міськвно, інститут підвищення кваліфікації, пропонував свою кандидатуру на продавця в ковбасний відділ, на конюха, вантажника, прибиральника, працівника з благоустрою, можу цілком працювати фізично, – розповідає Анатолій. – В одних місцях не підходжу за віком, в інших просто не передзвонюють, беруть когось іншого.

Вже під час підготовки матеріалу до друку пан Анатолій повідомив у редакцію, що знайшов роботу вантажника, посприяли друзі з «Вертепу». Але хочеться вірити, що досвід і знання нашого співрозмовника у Тернополі невдовзі знайдуть гідне застосування.

Схожі пости

Не сподобалось, що актори говорять про “порвані труси” і “шльондру” – звернення депутата

У Тернополі на вихідних автобус до міського кладовища їздитиме тричі на день

Тернопільський півмарафон збере близько 1000 учасників з різних країн світу