Ірина Небесна

Рейсовий автобус на Кам'янець-Подільський влаштовує експрес-екскурсію містечком. Ось ми кількасот метрів проїжджаємо після знака "Скала-Подільська" до великих металевих літер на пагорбі – "Скала над Збручем" - історичної назви. Зліва з-за дерев визирають руїни замку та палацу і вежа. Невеличкий "серпантин" із двох крутих поворотів, замок залишається позаду, і над тобою височіє церква, в якій колись вінчався Михайло Грушевський. Транспорт їде далі: центральною вулицею, повз католицький костел, радянський пам'ятник Богданові Хмельницькому, старі кам'яниці, що їм хотіли повернути молодість новітніми євровікнами, китайськими "броньованими" дверима та яскравими фасадами перших поверхів. Повз колишній єврейський геріатричний будинок, що потім став катівнею НКВС, а тепер там один із корпусів психоневрологічної лікарні. Біля автостанції з одного боку будують греко-католицьку церкву, з іншого стоїть пам'ятний знак загиблим у Другій світовій. Стоп. Приїхали. Місцеві кажуть коротко – Скала. Без жодних приставок. Тому офіційну назву залишимо для заголовка, а далі […]

З малої автостанції Тернополя побитими сільськими дорогами їдемо в Лошнів. Торік ми з подругою зібрались туди подивитися на костел та зруйновані фігури святих, які вдалось якось дуже красиво відфотографувати знайомим. Ми теж захотіли глянути. А в результаті знайшли у цьому невеличкому селі щось таке, що цього року в ту ж пору вирішили навідатися ще раз. Тоді був жовтень, і цей місяць, мабуть, надзвичайно пасує Лошневу. Або навпаки. Тут дуже багато простору: синього-синього неба і жовтого-жовтого листя. Як і торік, ми майже не зустріли людей, хоч то й була субота. У місцевому магазині купили винограду і пішли гуляти. Торік в автобусі дорогою ми зустріли місцеву вчительку історії. На жаль, познайомитись якось не здогадались. Але саме ця жінка напоумила нас тоді йти не просто глянути на костел, фото якого можна знайти в мережі, а й підказала, що "отам далі, попри замок, є […]