Наодинці зі своїми проблемами часто залишаються пацієнти з пневмонією, COVID-19 та іншими проблемами зі здоров’ям, які під час епідемії змушені проходити амбулаторне лікування. Адже багатьом сімейні лікарі призначають ін’єкції та крапельниці, а провести ці процедури нікому.
Ця проблема поставала і раніше перед амбулаторними пацієнтами. Зазвичай зверталися до знайомих медсестер чи когось з родичів, які вміють робити ін’єкції. Нині все ускладнив COVID-19. Йти в помешкання пацієнта і ризикувати підхопити небезпечний вірус медсестри не поспішають. Відтак багато людей, особливо стареньких, кинуті напризволяще.
– Коли сидиш вдома, то навіть в голову не прийде, що стільки хворих у місті по квартирах, яким нема кому допомогти, – розповідає медсестра Оксана Ахроменко, яка взялася допомагати таким людям. Вона одягає маску, захисний щиток, рукавички і вирушає до пацієнтів, які потребують допомоги. Вже два місяці жінка робить ін’єкції хворим, які лікуються вдома.
Проблему дефіциту медсестер для амбулаторних хворих у Тернополі Оксана Ахроменко підняла у соцмережі Фейсбук. Вона зазначає, що відчула справжню свою необхідність саме зараз, у розпал епідемії, коли побачила, скільки людей з різними проблемами зі здоров’ям, а частіше зараз – із запаленням легень, шукають і потребують догляду і лікування.
“Дяка сімейним докторам, які розписують лікування, але потім вони просто кажуть хворому: “бувайте здорові” і відпускають на домашнє лікування. Добре, якщо це оральні препарати, але справжньою проблемою є для хворого, коли йому призначені внутрім’язеві чи внутрівенні ін‘єкції та системи… Патронажних сестер немає і хворий залишається при своїх інтересах, шукаючи у розпачі того, хто допоможе. Можете вважати мене божевільною, але я взялася за допомогу цим людям. І закликаю кожного медика не бути байдужими зараз”, – написала жінка на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук.
У коментарях багато людей підтримують медсестру і дякують їй за небайдужість. А пані Оксана закликає усіх берегти себе, одягати маски у людних місцях, бо у разі хвороби просто може не бути кому їх лікувати.
https://www.facebook.com/oksana1602/posts/2780366375550258
“У мене навіть думки не було, щоб відмовити”
Оксана Ахроменко має медичну освіту, працювала медсестрою на Львівщині, звідки переїхала до Тернополя з чоловіком-військовослужбовцем.
– Півтора року тому я розмістила оголошення в інтернеті про те, що можу надавати послуги медсестри, масажистки. Але реакції не було, оголошення висіло, висіло не до недавнього часу, – розповідає жінка. – І ось почалися дзвінки з проханнями допомогти хворим. Звичайно, коли я чула про СOVID-19 – це спершу лякало.
Все почалося два місяці тому з дзвінка чоловіка, який благав допомогти хворому батькові, який залишився один у Тернополі – з температурою, пневмонією, підозрою на СOVID. В лікарню чоловіка не забрали, при цьому призначили йому антибіотики в уколах і крапельницю.
– Син дуже просив мене допомогти батькові. Розповів, що всі, до кого він звертався, відмовляли, як тільки чули про пневмонію, – пригадує Оксана Ахроменко. – Я вирішила поїхати до нього, купила в аптеці захисний щиток, маску, рукавички. Коли приїхала, побачила хвору людину. Ми почали з ним спілкуватися, чоловік пройшов лікування – 7 днів внутрім’язевих ін’єкцій, 4 дні крапельниці. Слава Богу, він вже вийшов з хвороби і з ним все добре.
Далі Оксана Ахроменко взялася допомагати і іншим хворим, які до неї зверталися, бо побачила, що це дійно проблема.
– Одні пацієнти, які лікуються вдома, мені розповідали, що з ними по сусідству двері в двері живе медсестра, і коли вони до неї звернулися, вона їм одразу сказала: “Вважайте, що мене тут немає”, – пригадує медик.
“Медики, не будьте байдужими”
Допомога пацієнтам – це підробіток пані Оксани, але є ситуації, коли вона старається це робити на волонтерських засадах.
Медсестра лікує переважно пацієнтів зі свого мікрорайону, у інші просто не встигає їздити, адже на це потрібно багато часу.
– Змушена відмовляти тим, хто живе у інших мікрорайонах. Я живу на “Сонячному”, то стараюся тут допомагати, – говорить жінка. – Але звісно хотілося б більше охопити.
Якби медики Тернополя розуміли проблему і брали на себе інші мікрорайони, то вона б хоч трохи вирішувалася. Бо зараз хворі кинуті напризволяще.
“Медик не може бути байдужим тоді, коли хворий потребує його, так само як військовий не може дезертирувати тоді, коли його земля в небезпеці. Зараз ми маємо дві війни, і кожен, хто має змогу і відвагу долучитись, повинен це зробити, – написала Оксана Ахроменко у Фейсбуці. – Медики, не будьте байдужими! Приходьте на допомогу! Пропонуйте допомогу! Ви маєте знання для поради, вміння для лікування і своє слово-для заспокоєння і доброї розмови. Саме зараз ви підтверджуєте силу вашого диплому і людської гідності. Не кидайте людей наодинці з непосильною їм бідою. Я не прошу похвал, мій пост не для цього. Я звертаюсь ним від імені всіх хворих, які у розпачі. А їх дуже багато, різного віку”.
“Даємо будь-які гроші, тільки прийдіть”
Неодноразово пацієнти розповідали пані Оксані, що коли сімейні лікарі призначали їм ін’єкції, та не сказали, хто має їх робити, мовляв: “Шукайте собі когось”. А кого кого і де, відповіді ніхто не дав.
– Сьогодні телефонував чоловік і просив покапати 20-річну доньку, у якої підтверджений COVID-19, – розповідає медсестра. – Але вони живуть на Дружбі, я не мала можливості поїхати, бо маю багато своїх хворих.
Люди готові платити, тільки щоб хтось до них приходив. Буває навіть кажуть: “Даємо будь-які гроші, тільки прийдіть”. Люди у відчаї, це крик про допомогу.
Найскладніші – внутрівенні ін’єкції, тут необхідний медик, зауважує Оксана Ахроменко. А приміром, підшкірні та внутрім’язеві пацієнт може робити сам або хтось із їх рідних, головне їм показати, як це робиться.
– Наприклад, препарат для розрідження крові вводять підшкірно і я стараюся навчити цьому пацієнтів або їх рідних, – зауважує медсестра. – Якщо людина не боїться собі зробити боляче, вона справиться. Тому потрібно навіть просто, щоб медик прийшов і навчив. Було б добре, якби хтось проводив у Тернополі курси, де б вчити людей робити ін’єкції, щоб вони могли допомогти своїм родичам вдома. Бо якби не хотілося, всіх сама не обігрієш.
“Ці люди не прокажені”
За два місяці Оксана Ахроменко допомогла майже десятку хворих.
– Коли я сиділа вдома і дивилася новини, я не бачила тієї проблеми з середини, – зізнається медсестра. – Коли пішла до першого пацієнта, він розказав про цю проблему, другий – теж саме і я зрозуміла, якщо не буде таких, хто допомагає, то ті люди можуть закінчити своє лікування під ШВЛ-апаратом.
Пані Оксана старається не контактувати довго з хворими, що знижує ризик підхопити вірус. Робить швидно процедуру і йде.
– Беру з собою щиток для обличчя, рукавички, антисептик, одягаю дві маски, бо навіть нема де купити респіратор з подвійним захистом, – розповідає жінка. – Одягнути халат навіть часу немає. Ти швидко прибігаєш до людини, робиш необхідні процедури і біжиш. Ці люди не прокажені. Чомусь багато хто не розуміє, що це вірус і з ним ми практично всі зіштовхнемося і всі перехворіємо, а може вже й перехворіли. І якщо так задуматися, то люди з коронавірусом є всюди. Як розповідали мені пацієнти, вони і в чергах в поліклініках вистоювали, ще не знаючи діагнозу, ходили в аптеки, їздили у транспорті. Ми навіть не знаємо, з ким стоїмо в черзі в магазині чи супермаркеті, так що тут боятися немає змісту. Треба допомагати людям одужувати. Хіба що медикам, які мають проблеми зі здоров’ям, приміром діабет, треба себе обмежувати.
Оксана Ахроменко тішиться, що хворі, яким вона допомагає, одужують і це для неї найкраща винагорода.
“Коли я приходжу до пацієнта, я бачу в очах полегшення, а коли йду після процедури, чую щиру вдячність. А ще приємніше, коли після курсу я бачу позитивний результат і гарний настрій мого пацієнта. Це дуже надихає!”, – написала медсестра у соцмережі.
Допомога медсестер для амбулаторних хворих не передбачена
Чи передбачена допомога медсестер для амбулаторних хворих, в тому числі із COVID-19? Куди звертатися людям за допомогою у разі, якщо їм призначили ін’єкції вдома? Чи є у місті волонтерська служба, як займається такими питаннями? Відповіді на ці питання шукала журналістка Терміново. Як виявилося, така система досі у нас не вироблена, хоч пандемія триває вже 8 місяців. Що робити в такій ситуації, не береться говорити навіть начальник міського відділу охорони здоров’я Василь Даньчак.
– В поліклініках є маніпуляційні кабінети і пацієнти можуть приходити на маніпуляції, але в робочий час. Для тих, хто на амбулаторному лікуванні з COVID-19, допомога медсестер не передбачена, – каже він. – Важко мені сказати, що робити хворим в цій ситуації. Амбулаторно призначають таблетовані препарати. Якщо ін’єкційні і коли в пацієнта, наприклад, стан середньої важкості, – то треба розглядати питання про стаціонарне лікування. Ми навіть не маємо такого роз’яснення від Міністерства охорони здоров’я. Є міністерські накази про дистанційне лікування в телефонному режимі, коли сімейний лікар може надавати консультацію і призначати лікування залежно від стану пацієнта, але ніде в наказах не вказано, що мають бути медсестри, які мають ходити на дім.
Ми працюємо в нових реаліях, з якими раніше зовсім не зіштовхувалися і тому мабуть, МОЗ мало б дати якісь роз’яснення з цього приводу.
Василь Даньчак зазначає, що зараз – початок чергової хвилі захворювання, за підрахунками ВООЗ пік очікується на лютий-березень-квітень, тому ситуація з коронавірусом загострюється.
– Медиків доведеться шукати не лише для амбулаторних хворих, а й для стаціонарних. І над цим вже потрібно думати, – каже начальник міського відділу охорони здоров’я. – Тому що медики теж люди і вони постійно контактують з хворими. То в одному медзакладі захворіли і пішли на самоізоляцію, то в іншому. Одні хворіють, інші приступають до роботи. Відбувається така ротація. Але медики не довговічні і є точка виснаження, тому, на жаль, картина не дуже весела.
“Іноді пацієнти самі просять ін’єкції, бо не вірять таблеткам”
Як пояснює медична директорка з надання первинної медичної допомоги КНП “Центр первинної медико-санітарної допомоги” Надія Боднар, сімейні медсестри працюють під керівництвом сімейного лікаря і зараз їхня допомога вкрай необхідна під час прийому пацієнтів і оформлення документації. Також медсестри можуть робити ін’єкції, які не прив’язані до певного часу, у маніпуляційному кабінеті поліклініки, і то дуже вибірково, що пов’язано з епідситуацією.
Пацієнтам з коронавірусом чи пневмонією, які перебувають на амбулаторному лікуванні, сімейні медсестри маніпуляцій не роблять.
– Навіть фізично зробити це неможливо. Тепер у нас немає прив’язки до території. Тобто з цілого Тернополя в одного сімейного лікаря можуть бути пацієнти, які живуть на Східному, на Дружбі. Навіть з іншого міста чи навколишніх сіл може бути пацієнт, який уклав декларацію з лікарем, – каже Боднар. – Тут навіть не те що машину, навіть якби вертоліт мати, то всіх не облетиш і не зробиш їм ін’єкцій. Тому ми вчимо, розповідаємо, показуємо нашим пацієнтам те, що вони можуть робити самостійно, вони це роблять. Люди зараз настільки організувалися, настільки очевидно мають страх перед ускладненнями, що дуже швидко вчаться і активно самі вирішують цю проблему.
Раніше, коли на дільниці було 3-4 багатоповерхівки в одному місці, медсестра могла прийти і до кількох людей, додає Надія Боднар. Зараз коли пацієнти сімейного лікаря проживають по всьому Тернополю, медсестра фізично не зможе цього робити. До того ж хворих дуже багато.
– Сподіваємось, що скоро все повернеться у своє русло, але чи з коронавірусом чи без нього – не стоїть питання, що медсестри будуть робити маніпуляції на дому, – зазначає медична директорка з надання первинної медичної допомоги. – Щодо стареньких пацієнтів, які на амбулаторному лікуванні, то вони на 98 % мають дітей, онуків, які просто зобов’язані за ними доглядати.
Але в принципі всі, хто потребує ін’єкцій, повинні бути госпіталізовані, а старенькі тим більше.
Чому ж тоді сімейні лікарі призначають ін’єкції хворим, які лікуються вдома? Надія Боднар пояснює це тим, що пацієнти часто самі вимагають антибіотики в ін’єкціях. І іноді просто нереально переконати людину у тому, що таблетки будуть діяти точно так само як ін’єкції.
– Є антибіотики і ін’єкційні, і таблетовані аналогічні за своєю дією. Просто у нас люди чомусь думають, якщо це ін’єкційний, то він кращий, а це неправда, – каже пані Боднар. – Тому багато хто з пацієнтів просто кажуть: “Що ви мені даєте таблетки, вони не допоможуть, дайте уколи”. Для лікування удома краще брати таблетовані препарати. Головне приймати їх у певні години, які визначить лікар. На амбулаторному лікуванні вони повинні дати ефект. Якщо його немає, тоді ці люди підлягають стаціонарному лікуванню. Але повірте таких багато нема.
Надія Боднар додає, що зараз сімейні лікарі мають до 70 пацієнтів на день, які перебувають на листку непрацездатності.
– На жаль, лікарі також хворіють і своїх пацієнтів передають тому лікарю, який ходить на роботу. Відповідно велике, а місцями непосильне навантаження лягає на сімейних лікарів. Тому медсестри їм зараз життєво необхідні, як на прийомі, так при оформленні медичної документації, – наголошує медик. – І особливо розраховувати на те, що медсестра зможе поїхати додому до пацієнта, не варто. Навіть якщо два призначення – це небагато. Але якщо, приміром одне в людини, яка живе на Дружбі, а інше – в людини, яка живе на Сонячному, то уявіть, що мінімум три години випадає на добирання.
У “Червоному хресті” допомогти не можуть
Допомагати самотнім стареньким хворим, які перебувають на амбулаторному лікуванні, на волонтерських засадах могли б медсестри “Червоного хреста”, проте як виявилося, патронажну службу закрили ще у 2016 році і зараз її немає, повідомила виданню Терміново голова міської організації “Червоного хреста” Тетяна Лех.
– Ми продовжуємо допомагати нашим підопічним продуктами, миючими засобами, але, на жаль, ін’єкцій не робимо, – говорить вона. – Щоб в нас були медсестри, на це потрібно мати ліцензію. Але 3 роки тому вирішили, що патронажна служба нашій організації не потрібна і її закрили по всій Україні.
Нагадаємо, на початку карантину у тернопільській міськраді формували базу волонтерів-медиків для допомоги хворим з ковідом. Проте в цьому випадку йшлося про допомогу у медзакладах, а не хворим, які лікуються вдома. Також МОЗ ініціювало набір до волонтерської дружини студентів-медиків, які мали пройти підготовку на випадок масових поступлень хворих на захворювання спричиненого вірусом COVID-19 у лікарні міста. І хоча ця ініціатива також стосується допомоги пацієнтам у медзакладах, а не тим, які лікуються амбулаторно, наразі все до практики не дійшло.
– Навчання відбулися, студенти отримали практичні навички і опрацювали протокол надання допомоги, але вони можуть у випадку потреби бути лише помічниками лікаря, – коментують у пресслужбі Тернопільського медуніверситету. – Студенти не є лікарями, вони не мають дозволу на лікарську практику. Дозвіл на лікарську практику надається після успішного завершення інтернатури.
Як бачимо, проблеми амбулаторних хворих повністю лягають на їхні плечі. Якщо для пацієнтів стаціонару передбачена безкоштовна медична допомога і навіть ліки, то хворі, які лікуються амбулаторно, змушені повністю фінансувати своє лікування, яке часто є недешевим та ще й шукати медика, який може зробити ін’єкцію чи інші маніпуляції.
Читайте також: “Від кількох сотень до 10 тисяч гривень”: скільки коштує тернополянам позбутися коронавірусу і кого лікують безкоштовно.
Діарея, нудота, але найгірше – втрата смаку: незвичні симптоми тернополян під час СOVID-19.