09.05.2021
Місто Новини

Відповіді без відповідей та ігнор: як тернопільські журналісти “воюють” за доступ до публічної інформації

Рулони газет

Від початку 2021 найбільш поширеною проблемою журналістів Тернопільщини є інфозапити: їм періодично вставляють палки в колеса у відповідях на них, обмежуються відписками або й взагалі не відповідають.

Так, журналіст та головний редактор онлайн-видання “Очевидець” Назарій Наджога розповідає про кілька таких випадків. Перший пов’язаний із запитом до Тернопільської обласної ради щодо рішення сесії про парк “Загребелля”. Аби отримати потрібні документи запит довелося надсилати тричі.

За першим разом у відповідь Назарій Наджога отримав відписку.

– Перший запит я створив на сайті облради через електронний кабінет, через який можна подавати інфозапити, – розповідає журналіст. – Зрештою, отримав відповідь, в якій не було відповіді на моє запитання, як і доступу до інформації, яку я запитував. Другий запит я надіслав на електронку, яка вказана в електронному кабінеті як адреса для запитів на публічну інформації. Але його у відділі звернень не отримали. Минули всі терміни. Вже хотілося подавати заяву в поліцію, але спробував втретє. І лише тоді отримав повноцінну відповідь із доступом до усіх потрібних документів. 

Назарій Наджога не розуміє, чому йому довелося витратити практично місяць часу, щоб отримати доступ до документів, які цілком можна було би викласти на сайті структури як супровідні документи для прийняття рішення сесії.

“Футболять” та ігнорують

Є також проблеми із запитами до Тернопільської міської ради. 30 березня через шумне рішення сесії про продаж комунального майна площею кілька тисяч квадратних метрів Назарій Наджога надіслав запит і в міськраду. І до сьогодні не отримав відповіді. Повторного запиту Назарій ще не надсилав за браком часу, але не виключає, що так і зробить.

Хоча, нагадаємо, що, відповідно до статті 24 Закону “Про доступ до публічної інформації”, відповідальність є як за ненадання необхідної інформації так і за ненадання відповіді на запит.

Однак ігнорують інфозапити не лише в органах місцевої влади. Журналістка онлайн-видання “Терміново” Євгенія Цебрій кілька місяців тому працювала над розслідуванням щодо діяльності однієї з фінансових пірамід. Щоб написати продовження історії, надіслала запит в СБУ, аби дізнатися, на якому етапі справа. Адже саме СБУ раніше повідомляла про викриття цієї афери і затримання її організаторів.

– Звідти мені одразу перетелефонували і сказали, що справу розслідує Нацполіція, відповідно, мій запит переадресують туди, – розповідає журналістка. –  Щоб перестрахуватися, я ще й сама надіслала запит в Нацполіцію України на скриньку, вказану на їхньому сайті для запитів ЗМІ. Минуло два тижні, а відповіді я так і не дочекалася. Коли зателефонувала, щоб дізнатися, що з відповіддю, мені сказали, що її ніхто не готує, бо мій запит неправильно оформлений. “Правильність” полягала в тому, що потрібно було в “шапці” написати одне речення: Національній поліції України.

Читайте також:  Відписки та ігнорування: чим “грішать” органи влади Тернополя від час карантину

Медіаюрист Роман Головенко пояснює: запити можуть бути довільної форми. А що ж до уточнення, якого вимагали в оформленні, то тут все однозначно.

– Закон не вимагає цього вказувати, – зауважує медіаюрист і посилається на ч. 5 ст. 19 Закону “Про доступ до інформації”. – Якщо запит надійшов до розпорядника, то це вже означає, що він йому адресований і запит мали розглянути. Навіть на неналежно оформлений запит мала бути надана письмова відмова, відповідно до ч. 4 ст. 22 цього закону. 

Відтак Євгенія Цебрій надіслала запит ще раз, його внесли у сервіс автоматизованої обробки та контролю вхідної кореспонденції. Зрештою, і цю відповідь довелося просто вибивати, бо на електронну адресу так нічого і не надійшло. А журналістку постійно перекидали телефонувати і все з’ясовувати з номера на номер. У результаті відповідь виявилася відпискою, мовляв запитувана інформація з обмеженим доступом і становить таємницю досудового розслідування.

– У цей час я надсилала запити і в інші структури: Міністерство юстиції, Департамент виконання покарань і ніде так халатно не поводилися, – звертає увагу журналістка. –  Навіть якщо запитувана інформація була не в їхній компетенції, мені телефонували або відписували на електронну адресу, все пояснювали і автоматично пересилали мій запит розпорядникам інформації. А тут нічого. Неправильно оформлений запит і ніхто мені нічого не написав у відповідь на цей лист.

Якщо запит надійшов до розпорядника, то це вже означає, що він йому адресований і запит мали розглянути

Деякі журналісти розповідають, що на уточнення, де ж відповідь на запит, їм радять надіслати його ще раз, мовляв, “може, лист потрапив у спам”.

– Для початку я би радив подати скаргу начальнику посадовця, який так “відповів” на запит, – коментує медіаюрист. – Якщо в запиті не вказано, що він від журналіста, то скаргу також  варто подати й до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. За невідповіді на інформаційні запити журналістів у нас передбачено кримінальну відповідальність, але я вважаю це надмірним заходом, який розбалансовує гарантії свободи інформації. 

Робота комісій

Також звертає увагу Назарій Наджога і про минулорічний недопуск журналістки його видання на засідання однієї з комісій Тернопільської міської ради, де це пояснили карантинними обмеженнями. На це медіаюрист звертає увагу, що формально комісія місцевої ради не є суб’єктом владних повноважень, бо не приймає остаточного рішення з розглядуваних питань. Тому виникають питання щодо поширення гарантій відкритості їхніх засідань за Законом про доступ до публічної інформації. 

– Але якщо йдеться про карантинні обмеження, то вони не мали б стосуватися журналістів, оскільки їхня робота в умовах карантину як виняток гарантується (ч. 4 ст. 25 Закону Про інформацію в ред. 2020 р.), – каже Роман Головенко.

Читайте також: Перша платна підписка, свобода слова та маніпуляції в заголовках: як минув 2020 рік для медіаспільноти Тернопільщини

Що ж до роботи комісій, приміром, в облраді, то там зазвичай є трансляції засідань, відповідно, і відеозаписи, які згодом можна переглянути. Однак це залежить від кабінету, в якому це засідання відбувається. Виходить, що до одних доступ є, а до інших – ні. І часто це якраз засідання, де приймають фінальні рішення, зауважує Назарій Наджога.

– На жаль, трансляція засідань ради чи її органів поки законом не регламентується, – пояснює Роман Головенко. – Але в більшості випадків на практиці будь-який депутат чи інший присутній зі смартфоном може вести таку трансляцію.

Які висновки напрошуються? Переважно журналісти не вдаються до радикальних методів, коли на їхні запити реагують неналежним чином та намагаються все ж отримати необхідну інформацію “по-доброму” або обмежуються приміткою в тексті матеріалу, для якого і надсилали запит, що “відповіді редакція не отримала”. Дехто з журналістів не під запис каже: іноді добитися необхідної інформації вдається завдяки депутатам, коли запити надсилають саме вони. Однак писати заяви в поліцію чи Уповноваженому за ненадання потрібної інформації редакції наразі вважають крайнім методом. Але, схоже, що скоро і його почнуть застосовувати, якщо ігнорування звернень стане усталеною практикою.

 

Ірина Небесна, регіональна представниця Інституту масової інформації в Тернопільській області  

Матеріал підготовлено в межах проєкту “Мережа медіаспостерігачів”, який виконує ІМІ за підтримки Freedom House

Головне зображення: unsplash

 

 

 

Схожі пости

У Чорткові завершили ремонт даху на вежі костелу, тепер збирають кошти на повернення кредиту

Євгенія Цебрій

Обвинувачену у вбивстві тернопільського студента дівчину суд вирішив залишити під вартою і надалі

Рибину вагою 8,5 кілограм зловили у Почаєві