Микулинецьке кладовище можна вважати музеєм під відкритим небом. І, як і в кожному музеї, тут можна лише пробігтися очима експонатами, а можна дізнатися трішки більше, якщо знати, на що звертати увагу. Серед сотень скульптур та десятків гробівців можна знайти не лише епітафії, а й підписи майстрів. Свого часу ці вирізьблені написи виконували одразу кілька функцій: найочевидніша – “автограф” майстра, що також служив і за знак якості, а ще вони були нічим іншим як рекламою. Адже підписи свої автори ставили у видних місцях, які, однак, зовсім не псували вигляду гробівця чи скульптури, проте одразу ж впадали у вічі. Різьбярі по пісковику, майстри зі спорудження гробівців з бетонними елементами, кування металевих квітів та виливання чавунних декоріі, – хто вони, автори надгробних композицій на Микулинецькому кладовищі?
Перший підпис можна побачити, щойно зайшовши на так звану стару частину. Адже кована брама при вході на Микулинецьке пережила вже добру сотню років. Замкову щілину накриває “язичок”, на ньому вказано Asenko Tarnopol. Це ж прізвище ми зустрічаємо на металевій огорожі одного з гробівці – S. Asenko. Там навіть вказана адреса майстерні – вулиця Микулинецька. Про Станіслава Асенька згадують як про одного із майстрів, котрі доклалися до спорудження та оформлення Єзуїтського костелу та монастиря в 1901 році. Як йдеться у книзі Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego, у 1906 р. у майстерні Станіслава Асенька викували канделябри у формі лілей і покрили їх золотом. Вони стали частиною вівтаря у Парафіяльному костелі, на місці якого за Радянського Союзу збудували універмаг. Як пише краєзнавиця Любимора Бойцун, Асенько також був активним учасником товариство ремісників “Gwiazda”.
Щоправда, є згадки також і про слюсаря Йозефа Асенька. Про нього, зокрема, автор численних спогадів про Тарнопіль Чеслав Бліхарський пише так: “він перед Першою світовою обладнав будівлю Товариства народної школи”. Про прізвище “Асенько” він також згадує, описуючи листівку із зображенням залізничного вокзалу Тарнополя, збудованого в 1903-1906 роках. “Тарнопольська компанія “Роговський–Гловинський–Асенько” виготовила, зухвалу для тих часів, залізну віконну конструкцію на передній частині будівлі. Над вікном розмістили двоголового австрійського орла”.
Із десятков металевих та чавунних хрестів, які збереглися на Микулинецькому, лише один має авторство – фірми Rozmital. Інші, очевидно, виготовляли у Львові чи Теребовлі, де ливарні займалися також цвинтарними елементами. У праці Cmentarze dawnego powiatu Tarnopolskiego припускають, що фірма Rozmital функціонує й досі, посилаючись на чеську компанію, яка існує з 1913 року і тепер виробляє сільськогосподарську техніку. Мовляв, починали вони із виливання надмогильних хрестів. Хтозна, чи це справді так, адже тернопільське поховання датують 1860-тими роками.
Якщо ж говорити про гробівці та скульптури, то тут вибір набагато більший. Навіть попри те, що чимало пам’ятників потемніли з часом та пошкоджені, підписи їхніх авторів досі можна відшукати. Чи не найчастіше на гробівцях можна побачити прізвище Pakula/Пакула. Авторами є Броніслав та Ян Пакули. Останній, до речі, спроєктував сімейний гробівець і для себе. На могилі вказано, що тут похований Ян Пакула, майстер по каменю, роки життя: 1873-1932. До слова, на цій же алеї – суцільна “виставка” робіт його майстерні: чи не на кожному гробівці вказане це прізвище. Хоча загалом роботи майстерні (і гробівці, і скульптури) розкидані всією старою частиною Микулинецького.
На сусідній алеї також можна знайти кам’яну скульптуру, що стоїть на спільній могилі. Дівчина з вінком квітів оберігає спокій п’яти дітей та старшої жінки. Як вказано в епітафії, там поховані діти та онуки майстра Яна та Францішки Пакулів: “Ґеньо помер на 7-ій весні життя/Тадзьо помер на 7-ій весні життя/ Юзьо помер на 5-ій весні життя/ Людзя померла на 3-ій весні свого життя/ Стасьо помер на 2-ій весні свого життя”. Рік смерті чотирьох останніх — 1915. Старша жінка, як вказано, прожила 66 років. Вони з Евгеніушем, який навіки залишився семирічним хлопчиком, померли у 1906.
Найчастіше роботи майстерні Пакулів датуються 1920-1940-ми роками.
На Микулинецькому також можна знайти роботу різьбяра M. Nazarko. (імена багатьох майстрів наразі невідомі,тому наводимо лише їхні ініціали авт.) . Згідно зі спогадами, він мав русинське походження та був самоуком. Однак саме його вважають помічником Яніни Райхер-Тот – скульпторки, яка виготовила вівтар згаданого раніше Парафіяльного костелу в Тарнополі за проєктом відомого архітектора Вавжинця Дайчака. На Микулинецькому роботу майстра можна знайти на могилі Юлії Стефанєц. Зважаючи на дату смерті, можна припустити, що виконали композицію в 1924-му або за 2-3 роки після цього. Майстри також часто вказували, з якого вони міста. Так, Назарко, відповідно, з Товстолуга.
Ще одним майстром, який працював із надгробними формами, є W. Zachara. На Микулинецькому вдалося розшукати кілька його робіт. Судячи з побаченого, можна сказати, що майстер дозволяв собі експериментувати із традиційними формами і то досить сміливо. Його майстерня працювала в 1900-1920-х роках.
Ще одним експериментатором був J. Gałka (або Сałka, бо важко розібрати першу літеру прізвища – авт.), підписи якого можна знайти на скульптурних композиціях на одній із центральних алей. Щоправда, роздивитися їх досить важко: автор робив підпис не надто глибоким, і зараз його важко знайти на потемнілому від часу матеріалі. Тому можна припустити, що насправді його робіт на Микулинецькому може бути і більше. Роботи цього майстра датовані кінцем ХІХ-першим десятиліттям ХХ столітя.
На Микулинецькому також можна знайти роботи трьох майстрів, котрі носили однакове прізвище – Березовскі. Судячи з ініціалів, звали їх Броніслав, Кароль та Ян-Кароль, останній ставив на своїх роботах ініціали J. K. B. Вони працювали в 1880-1890-х роках.
Є серед авторів також прізища Нєзнальський та Островські. Як і в Пакули, в майстерні Нєзнальського свій підпис ставили і польською, і українською, залежно від того, якою мовою вказана епітафія. Роботи Нєзнальського датовані кінцем ХІХ -початком ХХ століття. Островські ж працювали здебільшого в 30-ті роки ХХ століття. Серед робіт цих майстрів зустрічаються не лише традиційний пісковик чи бетон, а навіть граніт.
На центральній алеї також можна зустріти роботи з підписом “Robak Tarnopol”. Судячи з дат поховань, можна припустити, що працював майстер у 30-40-х роках ХХ століття.
На похованні родини Чубатих-Лішинських стоїть скульптура Матері Божої з Ісусом, автором якої вказаний різьбяр T.Kopczynski. Зважаючи на дати похованнь, його робота виконана у найближчі після 1875-го роки.
Про ще двох авторів, роботи яких є найстарішими, ми вже згадували раніше. Це Павло Евтельє (Ойтельє) – львівський скульптор, автор надгробної скульптури на могилі Анни та Емілії Губер, датованої кінцем 40-х-початком 50-х років ХІХ століття.
Інший же, який вказав себе як ANTONJ на найвідомішій скульптурі Микулинецького – так званій “дівчині з мітлою” – створив пам’ятник у 40-х роках ХІХ століття. Тут варто пояснити, що дату спорудження надмогильної композиції зазвичай вираховують досить орієнтовно: до дати смерті, вказаній в епітафії додають кілька років, адже в перший рік на могилі традиційно нічого не роблять, зрештою, має осісти ґрунт. Лише тоді майстер може заливати основу під композицію. Гробівці ж традиційно “замовляли” наперед або перепоховували туди раніше померлого родича.
Читайте також: “Дівчина з мітлою-пензликом”: про що насправді розповідає найвідоміша скульптура Микулинецького кладовища
До “привозних” також належить мармурова меморіальна таблиця, авторства майстра Шульца з Відня. Її можна знайти вмонтованою в стіну каплички на Микулинецькому. Таким чином вшановували найбільш знаних городян. Встановили її в пам’ять про доктора медицини Йозефа Кароля Шумбаума, який помер в 1870, проживши 62 роки.
З новіших, можна знайти гробівець родини Трачів, авторства Т. Івановича. Очевидно, майстер працював у другій половині 1910-х років.
Щоправда, можна припустити, що багато підписів знайти вже не вдасться: частина зникла внаслідок реставрації, частину закрили таблицями з іменами нових померлих, яких поховали у родинних гробівцях, якісь написи “з’їв” час та погодні умови. Деякі гробівці вже в настільки плачевному стані, що у них впав дах, що вже говорити про малопомітні написи на стінах.
Однак, якщо будете на Микулинецькому, придивляйтеся. Можливо, вам вдасться знайти імена ще й інших майстрів, про яких наразі нічого невідомо.
Всі фото: Ірина Небесна
About the author
“Літр баланди та 450 грамів каші, а тоді 10 годин на шахті”: історія політв’язня з Тернопільщини Ігоря Олещука
– Кадебісти знайшли написаний мною звіт, але під псевдонімом "Грушка". Там я писав, що в школі була дискусія стосовно Мазепи. Історик називав його зрадником, а ми з однокласниками не боялися назвати його патріотом. По цьому знайшли мою контрольну роботу і прийшли по мене... Дали 25 років таборів суворого режиму. Мені було 17... Травень 2021-го року. Майже 73 роки опісля, двором, що на початку вулиці Коперніка, походжає чоловік. З сусідніх дворів вітер приносить сюди білі пелюстки цвіту аличі та вишень. І волосся у чоловіка таке ж біле. Надворі +20, а він – у довгій куртці. Ліва рука – у в'язаній чорній рукавиці. Згодом пояснить: рука мерзне і опухає. Чоловік оглядає дві наглядацькі вишки. Деревина почорніла від дощів. Де-не-де поламані поручні. – Діти гралися, – з посмішкою каже чоловік в чорній рукавиці. Прикидає, що варто десь дістати 3,5 метри дощок, аби встигнути […]
Захворюваність на ковід на Тернопільщині знижується вже 5 тижнів поспіль – епідеміолог
На Тернопільщині тенденцію до зниження захворюваності на ковід спостерігають вже 5 тижнів поспіль, про це на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом 14 травня розповів лікар-епідеміолог обласного лабораторного центру Володимир Паничев. З 7 квітня в області спостерігають тенденцію до зниження захворюваності, однак впродовж тижня захворюваність не однакова. Це стала тенденція в цілому в країні, пояснив епідеміолог. – Пов'язано це з поведінкою людей, які зазвичай не звертаються за допомогою в п'ятницю-неділю, а чекають до понеділка. Тому середа-четвер – це тижневі піки, – каже Паничев. – Попри це, жовта лінія на діаграмі – це лінія тренду, яка вказує на тенденцію до зниження захворюваності. Впродовж трьох останніх тижнів середньоденна захворюваність в області наступна: – на цьому тижні – 146 випадків в середньому за день; – на попередньому тижні – 211; – два тижні тому – 271. Ці цифри говорять про чітку тенденцію […]
Тернопільським пенсіонерам за віком знову відновлять пільговий проїзд вдень
Із суботи, 15 травня, в Тернополі скасують обмеження щодо пільгового проїзду пенсіонерів за віком з 10.00 до 16.00. Відповідне рішення ухвалили на засіданні міського штабу для боротьби з коронавірусом. Нагадаємо, це обмеження ввели 22 березня, зважаючи на те, що через карантинні обмеження місць у громадському транспорті не вистачало для всіх, а особливо важко було дістатися на роботу працівникам критичних структур, зокрема, медикам. Як оцінив епідемічну ситуацію в місті лікар-епідеміолог Володимир Паничев, вона має тенденцію до зменшення кількості інфікованих. І вже не перший тиждень. – В цілому ситуація, яку ми спостерігаємо на сьогодні, є підставою, щоб приймати рішення про послаблення карантинних заходів, – каже Паничев. – Відповідно до постанови Кабміну №320, яка дає право посилювати заходи місцевій владі, тепер можна розглядати питання щодо скасування деяких обмежень, введених раніше. Наприклад, щодо обмеження проїзду у громадському транспорті. Читайте також: “А де ж транспорт? […]
Хто зміг потрапити на фінал Кубка України та що відбувається на стадіоні (фоторепортаж, відео)
Бути присутніми на фіналі Кубка України з футболу, де 13 травня зіграють "Динамо" (Київ) та "Зоря" (Луганськ), змогли далеко не всі. Із виділених лише 3000 місць на матч потрапили люди "від футболу", медики, атовці та вихованці дитячих спортшкіл. Про це Терміново розповів голова обласної асоціації футболу Тарас Юрик. За його словами, перш за все квитки отримали "довколафутбольні" люди. – В нас були колективні заявки усіх команд чемпіонату області та чемпіонатів районів, вони мали можливість викупити певну кількість квитків. На це була виділена квота. Велику частину отримали ветерани футболу та дитячо-юнацькі спортивні школи, – розповідає Юрик. – Квитки отримали медики, воїни АТО. За словами Юрика квитки отримували за принципом колективних заявок. Крім того частина квитків пішла і на команди "Зоря" та "Динамо". До цього на рішенні міського штабу для боротьби з коронавірусом йшла мова, що їм виділять 10% від квитків. Дісталися […]
“Мінусуємо в прирості захворювань”: ситуація з ковідом на Тернопільщині різко покращала, але чекають на наслідки травневих свят (відео)
На Тернопільщині та в обласному центрі, зокрема, різко знижується кількість випадків інфікування коронавірусом, а також кількість пацієнтів, які саме хворіють. В Тернополі приріст захворюваності взагалі пішов у мінус – становить -49,8%. Такі дані на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом у п'ятницю, 7 травня, повідомив лікар-епідеміолог Володимир Паничев. Епідеміолог нагадує: перед святами він висловлював занепокоєння, щоб внаслідок застіль та гостин рівень захворюваності не почав рости знову. Але наразі критерії оцінювання ситуації дозволяють говорити, що є тенденція до зниження і вона є стабільною: адже знижується не лише кількість нових випадків, а й зменшується кількість людей, які хворіють. – Станом на сьогодні це 6 468 людей, а це вдвічі нижче, ніж ми мали в пік підйому захворюваності, – каже Паничев. – Кількість тих, хто одужують, перевищує кількість тих, хто захворіли. Зменшується також відсоток зайнятості ліжок у медзакладах: 29,7% – це […]
Теми, які викладати геть нелегко: чому навчатимуть тернопільських старшокласників на резонансному спецкурсі
У 2021-2022 навчальному році “Основи сім’ї” ввійдуть до переліку предметів, які мають бути у шкільній програмі Тернопільської міської територіальної громади. Відповідне рішення ухвалили на сесії міськради наприкінці січня цього року. Хоча напередодні по Україні активісти, батьки та фахівці піддали курс нищівній критиці через наявність у підручнику спірних тез та засилля шаблонних, але не завжди підтверджених реаліями, некоректних висновків. Щоправда, до частини зауважень автор курсу все ж дослухався. У Тернополі кінцеве рішення таки дали можливість приймати учням та їх батькам. Якщо вони вирішать, що ці уроки не є необхідними, на них можна буде не ходити. Оцінюватимуть предмет як кінцевий запис у табелі “зарах/незарах”. Аби зрозуміти, про що саме цей курс, журналістка видання “Терміново” придбала робочі зошити для учнів 10-11 класів та проглянула їх із психологинею, директоркою Тернопільського обласного центру соціально-психологічної допомоги “Родина” Оленою Нагірною. Тут мусимо зробити уточнення: після численних звернень […]
