– Заяву в поліцію писатимеш? – у травмпункті довго не панькалися і одразу ж перейшли на “ти”. Лікарка недовірливо дивилися на сліди від “вдарилася об сервант”: почорніле око, яке з кожною хвилиною “запливало” все більше, заплакане обличчя. Олена розповідає і автоматично тре чоло в тому ж місці, де кілька років тому від болю голова аж розколювалася. Руки трусилися, голос тремтів: чи то зі страху від пережитого, чи що їй не повірять. – По очах лікарки було видно: таких, як я, вона бачить не вперше на нічній зміні. Пам’ятаю, сказала мені саркастично: “Ти, звісно ж, не звертайся в поліцію, захищай його. Але хоч вигадай іншу історію, бо від серванту таких слідів не лишається”. Як мені тоді було соромно… Боляче і соромно.
Кожен випадок домашнього насильства можна розглядати окремо, аби розібратися, чому одна людина вирішує, що кулак – найбільш красномовний аргумент у суперечці, інша сторона боїться попросити про допомогу, а мовчазні свідки цього вирішують не втручатися.
“… терпів і нам велів”
Заяву в поліцію Олена тоді так і не написала. Додому теж не повернулася. Не поїхала і до батьків. Там би сказали терпіти і мовчати, як говорили про це раніше. Тато свого часу піднімав руку і на маму, і на неї з братом.
– “Він терпів і нам велів”. Мама красномовно завжди вказувала на небо, коли повторювала нам з братом цю фразу. Я ж завжди боялася, щоб після такого терпіння вона не опинилася ТАМ набагато раніше, ніж мала би, – жінка зізнається, що часто розповідає історію про те, що і перший чоловік, і батько її били. Так легше – чим більше про це говорить, тим менше цього соромиться.
В ту ніч поїхала до співробітниці. Довго сиділи на кухні, мовчали. Олена не хотіла розповідати, подруга не лізла в душу. Наступного дня на роботі всі дізналися, що в Олени – “грип”. Її речі з квартири забрала та ж співробітниця.
– Вже після того, як я звільнилася, а співробітники дізналися, що в мене вдома відбувалося, до мене долетіли і “сама винна”, і “нормальну би ніхто не вдарив”, – жінку ці слова болять досі. – Найгірше те, що так говорили чомусь жінки. Хто ж би мав краще зрозуміти? Коли ти таке чуєш, то в голові все це формується в чітке усвідомлення: я на це заслужила. Жирна крапка.
Однією з причин насильства є його толерування оточенням: коли агресивні вчинки вчасно не зупиняються, обігруються, як жарт, або виставляються частиною іміджу “справжнього чоловіка”, пояснює юристка НГО “Центр Розвиток Демократії”, експертка з оцінки гендерного впливу Олена Зайцева.
– Насильство може проявлятись і внаслідок відчуття безкарності, як звичка. Коли батьки вважають за нормальне, що хлопчики б’ються, а не домовляються, що можуть смикнути або штовхнути дівчинку, як вияв симпатії, – зазначає експертка. – Дівчат вчать, що “справжні дівчата не б’ються”, тому багато хто з них не вміє дати відсіч, що теж збільшує відчуття безкарності за вчинену агресію.
Якщо оточення не зупиняє таку поведінку, то дитина починає вважати її нормою, інструментом вирішення проблем, навіть формою “спілкування”.
– Схильність звинувачувати постраждалу сторону, або перекладати на неї частину відповідальності, також сприяє безкарності агресора, – зауважує Зайцева. – Не погоджусь, що всі люди, незалежно від статі, обирають силовий метод вирішення ситуації: до таких методів, переважно, схильні саме чоловіки, що підтверджується статистикою насильницьких злочинів.
Згідно даних поліції Тернопільської області, лише впродовж червня до них надійшло 556 повідомлень про домашнє насильство. Із початку року зареєстровано вже 3559 таких фактів, з них 2891 був від жінок. На профілактичному обліку поліції Тернопільщини за вчинення домашнього насильства перебуває понад 2860 осіб, з яких – 313 жінок.
– Як свідчить світова практика, набагато ефективніше змінювати норми виховання хлопчиків, тобто – діяти на випередження, аніж вчити дорослих змінювати звичні форми поведінки. Також хорошим методом протидії агресії є суспільний осуд, коли люди не роблять вигляд, що нічого не сталось, і не намагаються знайти вину постраждалої особи, а чітко дають знати агресору, що така поведінка не бажана і не буде толеруватися, – додає експертка.
Вдарив через… безсилля
– Що трапилося, я зміг осмислити навіть не тоді, коли побачив, що накоїв, – зізнається Володимир. Його історія – приклад того, що в ролі агресора може опинитися кожен, хто не контролює власні емоції. – Я не був ні п’яним, ні злим. Принаймні, я не відчував злості. Я відчував безсилля…
90-ті. Відомий далеко за межами Тернополя порцеляновий завод періодично “стоїть”. Зарплати не дають. Дехто бере додому продукцію, але кому її продавати, якщо з грошима сутужно в усіх? Родина з села передала мішок цукру і два картоплі. Це все, що є вдома. Ще вдома є двоє школярів. А у школі немає підручників на всіх. Навіть знаючи, що чи не в однаковісіньких умовах живе все місто, вчителі пишуть перелік книжок і робочих зошитів, які батьки мусять купити, бо інакше дітям немає з чого вчитися. Сервізи та фігурки оленів, драконів, ведмедів, які на заводі пропонували взяти як частину зарплати, обмінюють на продукти у більш забезпечених – тих, хто має село. Бо продати це майже нереально: у знайомих такі ж проблеми з фінансами.
– Ми з дружиною обоє працювали на цьому заводі. На весілля співробітники подарували нам отой жахливий сервіз, який був чи не в кожній родині: білі горохи на червоному тлі. Але це було наше перше спільне щось. Після того, як я вдарив дружину, сервіз першим розлетівся на друзки. Слідом за ним – наша сім’я, – обережно говорить Володимир.
Знайти людину, яка би розповіла, що підняла руку на близьку людину – непросто. Іноді здається, що чоловік шукає захисту у власних словах: мовляв, нікого не вбив, не покалічив. Але потім підводить риску:
– Якщо вдарив раз, отже, можу вдарити ще раз. Я дружину любив і люблю досі, але те, що можу її вдарити, – мене самого злякало. Вона шмагала мене звинуваченнями, що я не можу забезпечити родину, яку сам же й створив, – не то розповідає, не то намагається виправдатись чоловік. – Я ж лише хотів, щоб вона припинила. Де в моїй голові зародилася думка, що вдарити – найлегший спосіб?
Найчастіше агресія – це емоційна реакція на різку зміни обставин, пояснює заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. Вона виникає тоді, коли людина не знає, як по-іншому реагувати на ті чи інші зміни, які відбуваються навколо неї:
– Якщо ми говоримо про сім’ю, то це може бути нездатність довготривало пояснити дитині домашнє завдання або відповідь від свого партнера, на яку не очікували. Звичайно, якщо ми говоримо про сімейне насильство, то його головним каталізатором виступає і алкоголь, який знижує нашу здатність до раціонального осмислення ситуації. 80% домашнього насильства відбуваються у стані алкогольного сп’яніння.
Цю думку поділяє і психологиня Ліда Колгатіна.
– Людям набагато простіше використовувати силовий метод вирішення проблем, – роз’яснює вона. – В такому випадку не потрібно себе контролювати, не потрібно брати на себе відповідальність за те, що відбудеться або відбувається.
Постійні “клієнти”
Сантехніку в квартирі №99 міняли ледь не щомісяця. Про те, що сьогодні там – “день зарплати у тата”, завжди знав весь двір багатоквартирного будинку. Програма повторювалася щоразу однакова: в однокімнатну квартиру приходили “дружки”, тоді співи, потім хтось біг у магазин за “добавкою”. Тоді, десь ближче до опівночі, починалися крики, які закінчувалися биттям посуду і всього, що траплялося під руку, а тоді й бійкою. Дітей-школярів розбирали сусіди. В міліцію тоді телефонували досить рідко, бо про родину вже знали як про постійних клієнтів, тому приїздили через раз.
– А коли приїздили, то дивилися, махали на чоловіка пальчиком та й їхали. А крайніми потім були ми, бо лізли не в свої справи, – розповідає Ольга Проців, тепер вона вже на пенсії, а 10 років тому була однією з тих, хто тримали у себе дітей, поки батьків розбороняли правоохоронці. – Дільничний про родину знав, періодично навідувався з перевірками і “просвітницькою діяльністю”. Насправді кілька років ми мовчки за тим спостерігали. Сварилися чоловік із дружиною часто, билися, мабуть, також. Але ж не всі синці видно. Зрештою, в таких ситуаціях не знаєш: люди просто говорять на підвищених тонах, чи справді лаються, там комусь загрожує небезпека, чи це така манера спілкування…
Вперше забрати дітей до себе, поки чоловік не вгамується, попросила саме їхня мама. Відмовити їй – означало, що і хтось із дітей може потрапити під гарячу руку. Тому потім малечу брали сусіди по черзі.
Діти, яких не б’ють, але які є свідками насильства у родині, також є постраждалою стороною, наголошує старший інспектор відділу дільничних офіцерів поліції управління превентивної діяльності ГУ НП в Тернопільській області, майор поліції Дмитро Адамович.
– Навіть якщо не впевнені, телефонувати в поліцію варто, – наголошує правоохоронець. – Особливо, коли на годиннику вже за 22.00. Як мінімум, в Україні діє Закон “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. Згідно нього, в житлових будинках не можна кричати та шуміти з 22.00 до 8.00. Якщо ж справді ви не розібралися в ситуації і виклик не підтвердиться… Це скоріше з тих випадків, коли краще перестрахуватися, аніж не догледіти.
Чи можна якось навчитися гамувати в собі приступи агресії?
Головне завдання в зупинці домашнього насильства – навчитися в будь-якій ситуації говорити слово «стоп», або ж розпізнати таку ситуацію та своєчасно звернутися по допомогу. Бо часто людина самостійно не може справитись зі звичними моделями поведінки, радить Ліда Колгатіна.
Попередити агресію може раціоналізація свідомості, – додає Богдан Петренко. – Не приймати жодних рішень та дій відразу після почутого, побаченого. Інколи достатньо порахувати до десяти. А можна взагалі ненадовго відійти від спілкування, “охолонути”. Але для цього необхідно працювати над собою, напрацьовувати варіанти поведінки і дотримуватись їх.
Особливо важко це тим, для кого гальмування агресивних інстинктів уже не спрацьовує. І хто вже подолав табу на застосування насильства
– Не варто забувати, що краще і безпечніше звернутись до психолога, ніж до адвоката, – наголошує Петренко. – Але в будь-якому випадку, після відходу від емоцій, варто проговорити конфлікт і сказати, у чому ти відчув біль. Взагалі обговорювати все, що не подобається, а не тримати в собі. Бо партнер чи дитина можуть не зрозуміти взагалі, що трапилось і конфлікт може повторитись знову. Більше того, невисловлені емоції можуть «душити» і накопичуватись, що може призвести до вибуху.
Ілюстрації Марічки Юрчак
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
About the author
“Літр баланди та 450 грамів каші, а тоді 10 годин на шахті”: історія політв’язня з Тернопільщини Ігоря Олещука
– Кадебісти знайшли написаний мною звіт, але під псевдонімом "Грушка". Там я писав, що в школі була дискусія стосовно Мазепи. Історик називав його зрадником, а ми з однокласниками не боялися назвати його патріотом. По цьому знайшли мою контрольну роботу і прийшли по мене... Дали 25 років таборів суворого режиму. Мені було 17... Травень 2021-го року. Майже 73 роки опісля, двором, що на початку вулиці Коперніка, походжає чоловік. З сусідніх дворів вітер приносить сюди білі пелюстки цвіту аличі та вишень. І волосся у чоловіка таке ж біле. Надворі +20, а він – у довгій куртці. Ліва рука – у в'язаній чорній рукавиці. Згодом пояснить: рука мерзне і опухає. Чоловік оглядає дві наглядацькі вишки. Деревина почорніла від дощів. Де-не-де поламані поручні. – Діти гралися, – з посмішкою каже чоловік в чорній рукавиці. Прикидає, що варто десь дістати 3,5 метри дощок, аби встигнути […]
Захворюваність на ковід на Тернопільщині знижується вже 5 тижнів поспіль – епідеміолог
На Тернопільщині тенденцію до зниження захворюваності на ковід спостерігають вже 5 тижнів поспіль, про це на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом 14 травня розповів лікар-епідеміолог обласного лабораторного центру Володимир Паничев. З 7 квітня в області спостерігають тенденцію до зниження захворюваності, однак впродовж тижня захворюваність не однакова. Це стала тенденція в цілому в країні, пояснив епідеміолог. – Пов'язано це з поведінкою людей, які зазвичай не звертаються за допомогою в п'ятницю-неділю, а чекають до понеділка. Тому середа-четвер – це тижневі піки, – каже Паничев. – Попри це, жовта лінія на діаграмі – це лінія тренду, яка вказує на тенденцію до зниження захворюваності. Впродовж трьох останніх тижнів середньоденна захворюваність в області наступна: – на цьому тижні – 146 випадків в середньому за день; – на попередньому тижні – 211; – два тижні тому – 271. Ці цифри говорять про чітку тенденцію […]
Тернопільським пенсіонерам за віком знову відновлять пільговий проїзд вдень
Із суботи, 15 травня, в Тернополі скасують обмеження щодо пільгового проїзду пенсіонерів за віком з 10.00 до 16.00. Відповідне рішення ухвалили на засіданні міського штабу для боротьби з коронавірусом. Нагадаємо, це обмеження ввели 22 березня, зважаючи на те, що через карантинні обмеження місць у громадському транспорті не вистачало для всіх, а особливо важко було дістатися на роботу працівникам критичних структур, зокрема, медикам. Як оцінив епідемічну ситуацію в місті лікар-епідеміолог Володимир Паничев, вона має тенденцію до зменшення кількості інфікованих. І вже не перший тиждень. – В цілому ситуація, яку ми спостерігаємо на сьогодні, є підставою, щоб приймати рішення про послаблення карантинних заходів, – каже Паничев. – Відповідно до постанови Кабміну №320, яка дає право посилювати заходи місцевій владі, тепер можна розглядати питання щодо скасування деяких обмежень, введених раніше. Наприклад, щодо обмеження проїзду у громадському транспорті. Читайте також: “А де ж транспорт? […]
Хто зміг потрапити на фінал Кубка України та що відбувається на стадіоні (фоторепортаж, відео)
Бути присутніми на фіналі Кубка України з футболу, де 13 травня зіграють "Динамо" (Київ) та "Зоря" (Луганськ), змогли далеко не всі. Із виділених лише 3000 місць на матч потрапили люди "від футболу", медики, атовці та вихованці дитячих спортшкіл. Про це Терміново розповів голова обласної асоціації футболу Тарас Юрик. За його словами, перш за все квитки отримали "довколафутбольні" люди. – В нас були колективні заявки усіх команд чемпіонату області та чемпіонатів районів, вони мали можливість викупити певну кількість квитків. На це була виділена квота. Велику частину отримали ветерани футболу та дитячо-юнацькі спортивні школи, – розповідає Юрик. – Квитки отримали медики, воїни АТО. За словами Юрика квитки отримували за принципом колективних заявок. Крім того частина квитків пішла і на команди "Зоря" та "Динамо". До цього на рішенні міського штабу для боротьби з коронавірусом йшла мова, що їм виділять 10% від квитків. Дісталися […]
“Мінусуємо в прирості захворювань”: ситуація з ковідом на Тернопільщині різко покращала, але чекають на наслідки травневих свят (відео)
На Тернопільщині та в обласному центрі, зокрема, різко знижується кількість випадків інфікування коронавірусом, а також кількість пацієнтів, які саме хворіють. В Тернополі приріст захворюваності взагалі пішов у мінус – становить -49,8%. Такі дані на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом у п'ятницю, 7 травня, повідомив лікар-епідеміолог Володимир Паничев. Епідеміолог нагадує: перед святами він висловлював занепокоєння, щоб внаслідок застіль та гостин рівень захворюваності не почав рости знову. Але наразі критерії оцінювання ситуації дозволяють говорити, що є тенденція до зниження і вона є стабільною: адже знижується не лише кількість нових випадків, а й зменшується кількість людей, які хворіють. – Станом на сьогодні це 6 468 людей, а це вдвічі нижче, ніж ми мали в пік підйому захворюваності, – каже Паничев. – Кількість тих, хто одужують, перевищує кількість тих, хто захворіли. Зменшується також відсоток зайнятості ліжок у медзакладах: 29,7% – це […]
Теми, які викладати геть нелегко: чому навчатимуть тернопільських старшокласників на резонансному спецкурсі
У 2021-2022 навчальному році “Основи сім’ї” ввійдуть до переліку предметів, які мають бути у шкільній програмі Тернопільської міської територіальної громади. Відповідне рішення ухвалили на сесії міськради наприкінці січня цього року. Хоча напередодні по Україні активісти, батьки та фахівці піддали курс нищівній критиці через наявність у підручнику спірних тез та засилля шаблонних, але не завжди підтверджених реаліями, некоректних висновків. Щоправда, до частини зауважень автор курсу все ж дослухався. У Тернополі кінцеве рішення таки дали можливість приймати учням та їх батькам. Якщо вони вирішать, що ці уроки не є необхідними, на них можна буде не ходити. Оцінюватимуть предмет як кінцевий запис у табелі “зарах/незарах”. Аби зрозуміти, про що саме цей курс, журналістка видання “Терміново” придбала робочі зошити для учнів 10-11 класів та проглянула їх із психологинею, директоркою Тернопільського обласного центру соціально-психологічної допомоги “Родина” Оленою Нагірною. Тут мусимо зробити уточнення: після численних звернень […]
