Випрати. Випрасувати. Розкроїти. Випрасувати ще раз. Скласти трьома складками. Прошити. Вивернути. Знову випрасувати. Пришити зав’язки. Повторити з самого початку 80-100 разів за добу. У такий спосіб подружжя Анни та Юрія Солтисів із Чорткова пошило понад 6 тисяч масок, які безкоштовно роздали всім охочим.
Анна працює секретарем головного лікаря у Центрі первинної медико-санітарної допомоги, її чоловік – сторожем у Чортківській центральній комунальній районній лікарні. Коли в березні в аптеках міста маски виявилися ще тим дефіцитом, Юрій вирішив повернутися до своєї першої професії – кравця. Колись він працював на побуткомбінаті, але після його закриття довелося шукати інші види заробітку. Цієї весни навички згодились не лише йому. Анна згадує: чоловік розпоров одноразову медичну маску, глянув, як вони пошита, і за цим зразком вони почали шити маски самі.
– Спершу шили їх на зав’язках, – пригадує жінка. – До моїх обов’язків входило випрати тканину, прогладити, покроїти і віддати чоловікові. Я приходила з роботи, розкладала тканину, прасувала, різала – і так по 6-8 годин щодня. Юра шив по 12 годин на день. Тож я вирішила, що пора допомагати і з цим також: почала давати чоловікові вже готові маски, до яких він пришивав гумку. У нього шви рівніші – набита рука. Я 80 масок можу цілу ніч шити, а йому для цього треба 2-3 години, якщо все підготовлене.
До сімейного підряду залучили і сина-студента, який саме приїхав зі Чернівців через карантин. Йому віддали найбільш клопітку роботу – вивертати прошиті заготовки, бо це забирало багато часу.
На перші маски родина “пустила” всю білу постільну білизну, яка тільки була вдома. Їх передали працівникам реанімації лікарні, в якій обоє і працюють, а також у Дім милосердя.
– Марлевих масок ми вирішили не шити. По-перше, їх і шити важко, по-друге, таку маску тричі випрати – вона розлізеться. Це не вартує зусиль, – пояснює жінка. – Машинка у нас ніжна, то жартуємо з чоловіком, що не сходячи з місця, намотали на ній кілометри.
Хоча згодом почали шити і марлеві.
Шила ночами
У домі в родини з десяток швейних машинок. Стару, сторічну Зінгер, витягли на світ Божий першою. До неї згодом додали ще одну. Більше двох у домі тримати Анна не дозволила. Каже, це була би катастрофа, якби ними заставили все житло. Решта досі живуть в гаражі.
Чоловік Анни працює добу через три. Після того, як показав, як шпульку закладати, як нитку засиляти, жінка почала допомагати – шити ночами. Першої ж ночі не зчулася, як побачила, що вже світає, коли підняла голову від шиття. Тож сімейний підряд працював за такою схемою: три дні шиє чоловік Анни, а кожна четверта ніч, коли він йде на зміну, за машинкою – її.
– Я могла і до третьої ночі шити, а тоді лягти на кілька годин і збиратись на роботу. Насправді не думала, що буде стільки звернень, – згадує Анна. – Розраховували, що максимум пошиємо якісь 500 масок. А на сьогодні пошили вже більше 6 тисяч.
Маски, окрім рідного Чорткова, спершу поїхали до Івано-Франківська, Херсона, Мелітополя, навіть до Польщі. Тепер їхня географія ще ширша: США, Словаччина, Чехія, Австрія, Англія, Італія, Іспанія… Анна свого часу розмістила оголошення у соцмережах: запропонувала всім охочим подарувати багаторазову маску, пошиту власноруч. І замовлення посипалися… Знайомі, знайомі знайомих, а тоді і зовсім чужі люди. Попри те, що слово “безкоштовно” писала в кожному дописі великими літерами, читачі часто не вірили, перепитували ціну. В карантин, коли все в дефіциті, щось може бути за “дякую”?
– Наші люди не є захланні, – зауважує жінка. – Всі, хто звертались, не просили по 20-30 масок. Спершу ми давали максимум по три в одні руки, бо було багато замовлень і хотіли всім догодити. Тож просили людей почекати – аби встигли пошити нову партію. Потім вже намагалися пошити трохи більше, якщо людина замовляла три, то щоб дати їй шість. Бо походиш ти в тій масці дві години максимум, вона намокає, змісту в ній немає, треба міняти.
Це вже потім Анна могла і бонусом дати маску-дві. Особливо, коли мова йшла про дівчат і жінок.
– Про який зараз макіяж може йти мова? Чому б для цього не використати гарну кольорову маску? Хоча чоловікам догодити таки важко: переважно вся тканина яскрава або в квіточки, темних мало. Але одного разу принесли “під камуфляж”, то маски з неї розійшлися моментально, – пригадує Анна.
“На війні солдати не мають неділь…”
Однак тоді, навесні, всі запаси тканини, які були у подружжя, швидко вичерпалися. І тоді настала черга Анни дивуватися людській щедрості та безкорисливості. Якщо спершу зовсім незнайомі люди звертались по маски, то потім ті ж незнайомі люди почали постачати родину тканиною. Для масок згадали про всі запаси тканин, які в них лежали десь на антресолях чи по селах зберігалися десятиліттями.
– Сині, салатові, в троянди – я такого ситцю в руках ніколи не тримала, – сміється Анна і додає: на пошиття масок почали “скидатись” всім світом. – Хтось дав тканину, хтось приніс цілий пакет ниток для шиття, власниця салону гардин передала цілий моток ґумки, яка пішла на “вушка” для масок.
Хоч спершу маски шили на зав’язках, але потім перестали – ґумка виявилась більш практичною. Але дістати її було важко, тож просили людей не викидати ту, яка була на одноразових медичних масках – її можна було вже самотужки перешити на тканинну.
80-100 масок за добу – такий конвеєр не мав вихідних. Хоча спершу виникла дилема: як шити в неділю?
– Я зателефонувала до священника за порадою, – зізнається Анна. – Всю ніч не спала з думкою, що цілий день пропаде, а це десятки непошитих масок. Отець сказав, що на війні солдати не мають неділь. І я сіла шити знову.
За кілька тижнів такої роботи “полетіла” праска, яку до цього точно не використовували аж так часто.
– Я чесно попросила знайомого, щоб допоміг, з умовою, коли це все закінчиться, віддам праску на потреби лікарні. Знайомий праску привіз. Нову. Але сказав, щоб залишила собі. Тепер жартую, що на масках я доробилася до праски, – сміється Анна.
Зібрала колекцію
Оскільки тканина, яку приносили люди, була з різними цікавими візерунками, то Анна вирішила залишати собі по кожній – на згадку та й для використання також. Але потім їх назбиралось надто багато, а для повсякденного вжитку жінці потрібні були раптом три. Тож і ця колекція із 40 штук знайшла нових власників.
– Є люди, які шиють маски за гроші. Мені ж рука не піднімається на таке. Хоч ми з чоловіком за березень заплатили майже 900 грн за світло, бо ночами шили. Але за таке гроші не можна брати, – вважає жінка. І додає: дні помалу ставали довшими, то вже й довше шили засвітла.
Ситець, полотно, батист – на маски використовували саме ці тканини. Потім чоловік пробував шити щось оригінальніше – з джинсу, з трикотажною підкладкою. Щодо захисту масок подружжя ілюзій не має. Розуміє, що від вірусу вони не захистять. Однак хоча би перешкодять мимовільним дотикам до обличчя. Та й зрештою, в магазини та аптеки досі пускають лише в масках. Тож робити нічого – треба мати.
***
На руках – мозолі від ножиць, на стопах рани – свого часу Анна виклала в соцмережі фото, яке показує зворотній бік благородної справи. Коли ти місяцями розкроюєш тканину, розклавши її на підлозі, шкіра на згинах стоп не витримує: тріскає і кривавить.
Здавалося б, усі, хто хотіли маски, вже їх отримали. Однак періодично Анна публікує нові дописи зі “свіжопошитими” масками.
– Бо ті, які розіслали раніше, вже зіпралися, – пояснює жінка. І вкотре сідає на сторічну машинку, і шиє ночами. Бо дні вже знову стають коротшими…
About the author
“Літр баланди та 450 грамів каші, а тоді 10 годин на шахті”: історія політв’язня з Тернопільщини Ігоря Олещука
– Кадебісти знайшли написаний мною звіт, але під псевдонімом "Грушка". Там я писав, що в школі була дискусія стосовно Мазепи. Історик називав його зрадником, а ми з однокласниками не боялися назвати його патріотом. По цьому знайшли мою контрольну роботу і прийшли по мене... Дали 25 років таборів суворого режиму. Мені було 17... Травень 2021-го року. Майже 73 роки опісля, двором, що на початку вулиці Коперніка, походжає чоловік. З сусідніх дворів вітер приносить сюди білі пелюстки цвіту аличі та вишень. І волосся у чоловіка таке ж біле. Надворі +20, а він – у довгій куртці. Ліва рука – у в'язаній чорній рукавиці. Згодом пояснить: рука мерзне і опухає. Чоловік оглядає дві наглядацькі вишки. Деревина почорніла від дощів. Де-не-де поламані поручні. – Діти гралися, – з посмішкою каже чоловік в чорній рукавиці. Прикидає, що варто десь дістати 3,5 метри дощок, аби встигнути […]
Захворюваність на ковід на Тернопільщині знижується вже 5 тижнів поспіль – епідеміолог
На Тернопільщині тенденцію до зниження захворюваності на ковід спостерігають вже 5 тижнів поспіль, про це на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом 14 травня розповів лікар-епідеміолог обласного лабораторного центру Володимир Паничев. З 7 квітня в області спостерігають тенденцію до зниження захворюваності, однак впродовж тижня захворюваність не однакова. Це стала тенденція в цілому в країні, пояснив епідеміолог. – Пов'язано це з поведінкою людей, які зазвичай не звертаються за допомогою в п'ятницю-неділю, а чекають до понеділка. Тому середа-четвер – це тижневі піки, – каже Паничев. – Попри це, жовта лінія на діаграмі – це лінія тренду, яка вказує на тенденцію до зниження захворюваності. Впродовж трьох останніх тижнів середньоденна захворюваність в області наступна: – на цьому тижні – 146 випадків в середньому за день; – на попередньому тижні – 211; – два тижні тому – 271. Ці цифри говорять про чітку тенденцію […]
Тернопільським пенсіонерам за віком знову відновлять пільговий проїзд вдень
Із суботи, 15 травня, в Тернополі скасують обмеження щодо пільгового проїзду пенсіонерів за віком з 10.00 до 16.00. Відповідне рішення ухвалили на засіданні міського штабу для боротьби з коронавірусом. Нагадаємо, це обмеження ввели 22 березня, зважаючи на те, що через карантинні обмеження місць у громадському транспорті не вистачало для всіх, а особливо важко було дістатися на роботу працівникам критичних структур, зокрема, медикам. Як оцінив епідемічну ситуацію в місті лікар-епідеміолог Володимир Паничев, вона має тенденцію до зменшення кількості інфікованих. І вже не перший тиждень. – В цілому ситуація, яку ми спостерігаємо на сьогодні, є підставою, щоб приймати рішення про послаблення карантинних заходів, – каже Паничев. – Відповідно до постанови Кабміну №320, яка дає право посилювати заходи місцевій владі, тепер можна розглядати питання щодо скасування деяких обмежень, введених раніше. Наприклад, щодо обмеження проїзду у громадському транспорті. Читайте також: “А де ж транспорт? […]
Хто зміг потрапити на фінал Кубка України та що відбувається на стадіоні (фоторепортаж, відео)
Бути присутніми на фіналі Кубка України з футболу, де 13 травня зіграють "Динамо" (Київ) та "Зоря" (Луганськ), змогли далеко не всі. Із виділених лише 3000 місць на матч потрапили люди "від футболу", медики, атовці та вихованці дитячих спортшкіл. Про це Терміново розповів голова обласної асоціації футболу Тарас Юрик. За його словами, перш за все квитки отримали "довколафутбольні" люди. – В нас були колективні заявки усіх команд чемпіонату області та чемпіонатів районів, вони мали можливість викупити певну кількість квитків. На це була виділена квота. Велику частину отримали ветерани футболу та дитячо-юнацькі спортивні школи, – розповідає Юрик. – Квитки отримали медики, воїни АТО. За словами Юрика квитки отримували за принципом колективних заявок. Крім того частина квитків пішла і на команди "Зоря" та "Динамо". До цього на рішенні міського штабу для боротьби з коронавірусом йшла мова, що їм виділять 10% від квитків. Дісталися […]
“Мінусуємо в прирості захворювань”: ситуація з ковідом на Тернопільщині різко покращала, але чекають на наслідки травневих свят (відео)
На Тернопільщині та в обласному центрі, зокрема, різко знижується кількість випадків інфікування коронавірусом, а також кількість пацієнтів, які саме хворіють. В Тернополі приріст захворюваності взагалі пішов у мінус – становить -49,8%. Такі дані на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом у п'ятницю, 7 травня, повідомив лікар-епідеміолог Володимир Паничев. Епідеміолог нагадує: перед святами він висловлював занепокоєння, щоб внаслідок застіль та гостин рівень захворюваності не почав рости знову. Але наразі критерії оцінювання ситуації дозволяють говорити, що є тенденція до зниження і вона є стабільною: адже знижується не лише кількість нових випадків, а й зменшується кількість людей, які хворіють. – Станом на сьогодні це 6 468 людей, а це вдвічі нижче, ніж ми мали в пік підйому захворюваності, – каже Паничев. – Кількість тих, хто одужують, перевищує кількість тих, хто захворіли. Зменшується також відсоток зайнятості ліжок у медзакладах: 29,7% – це […]
Теми, які викладати геть нелегко: чому навчатимуть тернопільських старшокласників на резонансному спецкурсі
У 2021-2022 навчальному році “Основи сім’ї” ввійдуть до переліку предметів, які мають бути у шкільній програмі Тернопільської міської територіальної громади. Відповідне рішення ухвалили на сесії міськради наприкінці січня цього року. Хоча напередодні по Україні активісти, батьки та фахівці піддали курс нищівній критиці через наявність у підручнику спірних тез та засилля шаблонних, але не завжди підтверджених реаліями, некоректних висновків. Щоправда, до частини зауважень автор курсу все ж дослухався. У Тернополі кінцеве рішення таки дали можливість приймати учням та їх батькам. Якщо вони вирішать, що ці уроки не є необхідними, на них можна буде не ходити. Оцінюватимуть предмет як кінцевий запис у табелі “зарах/незарах”. Аби зрозуміти, про що саме цей курс, журналістка видання “Терміново” придбала робочі зошити для учнів 10-11 класів та проглянула їх із психологинею, директоркою Тернопільського обласного центру соціально-психологічної допомоги “Родина” Оленою Нагірною. Тут мусимо зробити уточнення: після численних звернень […]
