10.08.2020
Відео Новини Файні люди

“Як двозірковий готель, але прогулянки лиш на балконі”: тернополянин розповів про обсервацію у лікарні №3 (відео)

Лікарняна палата, два тижні без людей і будь-якого зв’язку із зовнішнім світом. Прогулянки – тільки на балконі, спілкування – лише онлайн і по мобільному. А ще щоденне вимірювання температури  і нудьга. Такі умови обсервації у тих, хто повернувся з-за кордону. 

Тернополянин Юрій Войцишин вже п’ятий день на обсервації у Тернопільській міській лікарні №3. Каже, не все так страшно, як здається на перший погляд. Він знайшов позитив у вимушеному перебуванні в лікарні, а своїм карантинним щоденником ділиться у соцмережі “Фейсбук”. 

– Часу багато, – каже з посмішкою, – тому хочу, щоб друзі мали уявлення, як виглядає обсервація. Бо дехто думає, що тут закривають у чотирьох стінах і все. 

За даними Тернопільського штабу для боротьби з коронавірусом, станом на 19 травня у лікарні №3 на обсервації перебували двоє тернополян. Як каже Юрій Войцишин, третього пацієнта поселили через дві палати від нього увечері, 19 травня. Проте зранку, 20 травня виписали іншого. То ж наразі їх далі залишається двоє. Проте чоловіки не можуть перетинатися один з одним – все влаштовано так, щоб вони не контактували. 

В лікарню спочатку категорично не хотів 

Юрій зізнається, що спершу дуже не хотів у лікарню на обсервацію, навіть думав орендувати квартиру для цього, бо з лікарняними умовами у нього не дуже приємні асоціації. Але те, що побачив у медзакладі, його здивувало і зламало стереотипи:  нормальні умови, приємний персонал, душ, тепла вода, WI-FI, – все як як у недорогому готелі

У палаті є два ліжка, дві тумбочки, а також стіл і стілець (фото: Юрій Войцишин)

– Я лежу в лікарні другий раз в житті. Перший був ще у дитячому віці, спогади не з приємних, – розповідає тернополянин. – Думав, буде купа людей в палаті. А виявилося, я сам в кімнаті, тут акуратно, зроблений косметичний ремонт. Не євро, але стіни не потріскані, встановлені пластикові вікні і двері, ліжко нове, зручне. У мене були набагато гірші очікування.

Юрій повернувся до Тернополя бусом 15 травня після трьохмісячного перебування на заробітках у Польщі. Розповідає, що на кордоні черг не було, температуру не міряли, як всюди пишуть. На українській стороні запитали, де буде проходити обсервацію і записали номер телефону. Оскільки Юрій проживає в гуртожитку, де немає умов для самоізоляції, він вирішив, що обсервацію відбуде у лікарні №3. 

– Орендувати квартиру на 14 днів надто дорого – доба 400 грн, – каже чоловік. – Тож обрав лікарню. Перед тим мама звернулася до сімейного лікаря і мені дали направлення на обсервацію. Одразу з кордону поїхав у медзаклад. Подзвонив у дзвінок, мене запитали хто я і що потрібно. Сказав прізвище, пояснив що на обсервацію. Вийшла медсестра повністю у захисному костюмі, поміряла температуру, яка була в нормі, записала дані і провела в палату. 

У кімнаті гігієни чисто, сантехніка нова, є тепла вода (фото: Юрій Войцишин)

Перебування на обсервації безкоштовне.

– Коли я вже потрапив у палату і принесли обід (тоді був перловий суп, картопля з квасолею і овочами, два квашених огірки і компот) я зрозумів, що не все так погано, як я думав, – каже Юрій. – У кімнаті є два ліжка і дві тумбочки, стіл за яким можна їсти і працювати за комп’ютером, стілець, в невеличкому коридорчику – вішалка для одягу , навпроти  – кімната гігієни – туалет, умивальник, душ. Виглядає як двозірковий готельний номер.

Згідно з правилами обсервації, виходити на коридор заборонено, ні з ким контактувати не можна. Благо дозволили приймати передачі із зовнішнього світу. Їжу приносять під двері. Санітарки з ніг до голови у захисті – бахіли, костюм, рукавички, маска, захисний щиток. 

– Стукають двері , тоді виходжу і забираю  піднос з їжею. Я обов’язково повинен бути в масці, – розповідає тернополянин. – Коли  зранку і увечері проводять вологе прибирання та кварцування кімнати, виходжу на балкон. 

Онлайн-курси і щоденник у соцмережі

Обсервацію Юрій сприймає як своєрідний відпочинок. Каже, щоб не сумувати, доволося щось придумувати. Відтак прийшла ідея розповідати про своє перебування у лікарні у соцмережі “Фейсбук”.

– Ці розповіді вже навіть допомогли знайомому, який планує повертатися з Польщі і не мав де проходити обсервацію, – розповідає тернополянин. – Тепер він вже визначився, що може претендувати на лікарню.

Юрій додає, що у перші дні сидів у телефоні – заходив у соцмережі, читав новини, дивився серіали, але це швидко набридло. Тож вирішив займатися саморозвитком.

 – Написав друзям у соцмережі, щоб порадили онлайн-курси, – каже він. – Зараз проходжу курс із вивчення англійської мови, а ще – основи державної політики. Це для мене цікава тема.

Нещодавно до чоловіка зателефонувала психотерапевтка. Нагадаємо, таких фахівців залучили для роботи з пацієнтами на самоізоляції після трагічного випадку, коли 39-річний тенополянин 24 квітня, перебуваючи на обсервації у лікарні №3, звів рахунки з життям.   

– Говорили ми з психотерапевткою 5 хв. Сказала, що до неї можна звертатися, якщо будуть якісь складні ситуації, бо розуміє, що одному 14 днів просидіти непросто, – розповідає Юрій Войцишин. – Приємно з нею поспілкувалися, посміялися. Вона каже: якщо настрій веселий, то це чудово. Має дзвонити мені раз у три дні.  

“Страви не те що їстівні, вони смачні!”

На своїй сторінці у Facebook Юрій щодня публікує фото та описи сніданків, обідів і вечерь. Каже, їжа хоч і недосолена, але досить смачна. З фото видно, що немає м’яса, свіжих овочів та фруктів. Проте чоловік до лікарняного харчування особливих претензій немає.

Так виглядав обід 16 травня: борщ, картопля з квасолею та овочами, квашені огірки, хліб, компот (фото: Юрій Войцишин)

– У лікарні завжди їжа дієтична і я це розумію, – каже він. – Страви, як на мене, не те що їстівні, вони навіть смачні. Те що їжу мало солять, для мене трохи було проблемою. Але мені вже передали сіль, досолюю скільки потрібно. 

Юрій наводить приклад харчування одного дня. Сніданок – картопляний суп, хліб і чай, обід – гороховий суп, рис з овочами, квашений огірок, чай. Вечеря – суп, хліб, чай. Кожного дня щось змінюється, але набір приблизно той самий, – може бути борщ, суп з макаронами, печена картопля, картопля з квасолею та овочами, чай, компот, кисіль. 

Обід 19 травня: гороховий суп, рис з овочами, квашений огірок, чай. Котлету передала мама (фото: Юрій Войцишин)

– Чай дуже смачний, хоча одного разу був якийсь незрозумілий, я не міг його пити, – каже Юрій. – Нещодавно кисіль дуже сподобався. М’яса наразі не було, але меню щодня інше – може і попаде. 

Чоловік зізнається, що не дуже наїдається, з його апетитом йому порцій медзакладу замало. Однак голодним не буває, оскільки подруга передала домашні пиріжки, мама – канапки, котлети, відбивні, овочі, паштет. 

Днями подруга передала домашні пиріжки і суп (фото: Юрій Войцишин)

– Те що принесли, на пару днів вистачить, а далі буде видно, – каже Юрій. – Проблема, що мама не має сюди чим добратися, адже маршрутки не їздять, а ми живемо аж на Бродівській. Добре, що сусід машиною їхав і зміг це все передати. 

Друзі у соцмережі запитують Юрія, чи треба йому щось привезти, одні пропонують піцу, інші пиво. Та він каже, що наразі нічого не потребує. 

Передача від мами: канапки, відбивні, котлети, овочі, паштет і найголовніше – сіль. Бо страви тут хоч і смачні, але недосолені, каже Юрій (фото: Юрій Войцишин)

– Єдиний негатив – що ти в ізоляції. Хотів би вийти на природу, така погода гарна, а не можна, – каже він. – Прогулянки тільки на балконі. Добре, що є гарний краєвид на парк “Здоров’я”. Ще у палаті немає холодильника. Але це – вже вибади.

Юрій Войцишин з нетерпінням чекає закінчення обсервації. Дуже хоче прогулятись містом. А ще зізнається, що одразу ж замовить мамі домашніх вареників, їх на обсервації особливо бракує.

Схожі пости

У Тернополі з 20 березня припиняють роботу усі ринки

144 снаряди, знайдені на території школи №18, вже підірвали

Євгенія Цебрій

“Працюємо, щоб мати вільний час воюємо, щоб жити мирно” – фотовиставка світлин із зони АТО

Наталя Павлусик