Рух громадського транспорту ніхто не скасовував, а магазини самі повинні надати клієнтам захисні маски – чим ще від українського відрізняється карантинний режим, який завпровадили у Австрії.
Оксана Кузьменко живе у Відні, вивчає міжнародний менеджмент у Lauder Business School. Як на карантині живе австрійська столиця, розповіла спеціально для Терміново. Далі її пряма мова.
– Перші випадки коронавірусної хвороби зафіксували в країні ще 25 лютого. Але у Відні до кінця того ж місяця ще працювала велика ковзанка в центрі міста. Навіть коли були перші 5-7 випадків у самому місті, все ще працювало. Люди до останнього вірили, що обійдеться, особливо бізнес. Ресторани й магазини працювали.
Натомість церкви зачинили одразу, навіть собор Штефансдом. Люди тут доволі свідомі, перейшли в онлайн. Працюють аптеки, пошта, магазини мобільної техніки, продуктові та мережеві крамниці з гігієнічними засобами та хімією. Продають там і декоративну косметику (в Україні відповідні стелажі перекриті – авт.).
Громадський транспорт ходить, до того ж регулярно. Може, не так часто, як раніше. Але і трамваї, і метро, і автобуси є. В громадському транспорті зараз мало хто їздить, тому спокійно можна сісти на безпечній відстані один від одного. В Австрії все соціально орієнтоване. Транспортна мережа настільки розвинена, що власне авто тобі, зрештою, і не потрібне. Не знаю, чи люди були б задоволені, якби влада пішла на такий крок.
Музеї, опера, вся туристична галузь стали на паузу моментально. На вулицях зараз пустка. Днями гуляла центральною частиною міста, раніше там було неможливо пройти, а зараз порожньо, не схоже на Відень.
Щоправда, днями вже почали відчиняти магазини, площею до 400 кв. метрів.
Про зміни в навчанні
Ми раптом тиждень відходили на пари в другому семестрі: 2 березня почалось навчання, а вже за кілька днів сказали, мовляв, все, переходимо на дистанційне. Спершу були думки, що наприкінці березня повернемось до попереднього методу. Наївні. Потім мали бути 2 тижні перерви, щоб після Великодня повернутись до пар. Але виходить, що знову відтермінували. Цей семестр ми, швидше за все, повністю пройдемо дистанційно.
Про маски, рукавички й санітайзери
Ми з чоловіком ходили аптеками, щоб знайти дезінфектори, маски й рукавички. Але їх ніде не було. А в одній зайшли. Чоловік не запитав ціну, тому, скільки витратили, побачили вже на виході. Дві баночки санітайзера обійшлись у 30 євро. І це щось саморобне, наскільки я розумію. Мабуть, в них були складові, тож вони їх намішали. І воно вийшло таке липке і запах — наче це очисник скла для автомобіля. І така ціна. Ми були суперзлі, але… Деколи хочеться в магазині після мінімальної взаємодії руки протерти, а дезінфектора в нас не було. Ну, тепер вже є. Супердорогий (сміється – авт.).
Ще бачили оголошення про пошиття масок. Ціну там вказали 10 євро за одну штуку. Чи є масове пошиття, не знаю. Це в нас люди навчені, що криза за кризою, постійно треба на щось збирати кошти, комусь допомагати, і собі, зокрема. А тут такого немає. І масок немає, і не було. Коли ми заходили в аптеки, то в одній сказали, що масок немає вже як два тижні, тобто, майже від самого початку. Можливо, їх забрали на лікарні. Вимоги бути на вулицях в масках немає. Пояснення просте: якщо держава не може забезпечити ними аптеки й магазини, то як може щось вимагати від населення? Тому більшість ходять без масок і без рукавичок.
До останнього моменту в багатьох крамницях і самі продавці та касири були без відповідного захисту. Зараз їм поставили такі прозорі захисні щитки на касах. Але вони вже в масках, рукавичках і з санітайзерами.
Тепер також ввели вимогу: в магазин ти маєш приходити лише в масці, але надати її тобі має сама крамниця на вході. Якщо не надасть, то можеш заходити без неї. Це вже їхні проблеми, що не змогли забезпечити. Хоча маски все ж для крамниць знайшли.
Що ж до обов’язкових антисептиків у магазинах – аби покупці могли продезінфікувати руки в будь-який момент – то вони також є не всюди.
Про ажіотаж у крамницях
Коли оголосили карантин, то два-три дні люди в магазинах цілим натовпом змітали з полиць все. Отоді справді були пусті полиці де-не-де. Розбирали спершу найдешевше. Ми з чоловіком встигли в першу хвилю, тож закупились вермішеллю, забрали пачку найдешевшого рису, бо вже тоді продуктів було обмаль. Багато розібрали запчів, які швидко не псуються. Наприклад, в магазині був стелах із консервованими томатами. То їх просто змели. Пам’ятаю, наскільки на них раніше уваги ніхто не звертав, а тут вимели начисто. Та сама історія з туалетним папером. Я би подумати не могла, що його так купуватимуть масово. Його просто не стало ніде. Тоді ж менше стало фруктів, овочів. Відновилось все за кілька днів. Коли влада оголосила, що продуктові крамниці працюватимуть.
Розкупили також і рукавиці. Навіть такі гумові для прибирання. Їх просто ніде немає.
Про штрафи й виклики швидкої
Якщо зібрались у групу понад три особи, то штрафують. Зазвичай поліція приїздить на виклики, коли самі ж віденці скаржаться на порушення карантинного режиму. Якщо з кимось гуляєш, то ця людина має бути з тобою в стосунках: чоловік/дружина, хлопець/дівчина, брат/сестра. Гуляти з друзями небажано. Плюс треба сказати, куди ти йдеш і з якою метою, але не потрібна “дорожня карта”, як в деяких інших країнах. Штраф за порушення з самого початку був від 2 тисяч євро. Це десь, як мінімальна зарплата в країні. І не заплатити ти не можеш. Тут так не працює.
Недавно дізналась історію: дівчина приїхала в Австрію за біометрією, без страхівки. Погана почувалась, тож викликала швидку, бо злякалась, що це коронавірусна хвороба. Її забрали, провели необхідні обстеження і наступного дня прийшов рахунок – 700 євро за виклик. Тепер вона змушена буде його заплатити.
