
Від сьогодні в Тернополі посилили карантинні заходи. Згідно з рішенням оперативного штабу для боротьби з коронавірусом, всі продукти тепер мають продавати пофасованими, в чергах людей має бути якомога менше, а на підлогах у супермаркетах має бути розмітка – між кожним покупцем мінімум 1 метр.
Що працює, а що ні? Тут навіть не треба спеціально йти на перевірку, варто просто пройтись звичним маршрутом: сходити в магазин по продукти, зайти в аптеку, надіслати пакунок. Буденний режим.
Але дещо все ж змінилось.
Супермаркет “АТБ” на масиві “Дружба”, на розі вулиць Винниченка та Миру. Близько 16.00 людей тут небагато. Фрукти та овочі пофасовані в поліетиленові пакети. Ще вчора вони лежали просто в ящиках: набирай, скільки хочеш. Поруч жінка тягнеться по банани. Але кладе пакунок, орієнтовно пів кілограма вагою, назад.
– А якщо мені треба тільки дві штучки? – питає сама в себе і йде далі.
В цей час працює одна каса. І касирка, і охоронець в масках та рукавичках. На підлозі рожевим скотчем наклеєні лінії – через 1 метр. Люди слухняно дотримуються дистанції. Але не всі. Я стою остання в черзі. За спиною – вже поличка з насінням та сухариками. Тому якась жінка зупиняється одразу біля мене. Черга посувається. Але жінка вперто стає знову біля мене.
– Ви знаєте, нащо ті лінії на підлозі, – питаю.
– Без поняття.
– Щоб дотримуватись дистанції. Коронавірус. Карантин. Ви не чули?
– Але ж я не хвора.
– Але ж я можу бути хворою.
– То чого без маски ходите між люди?
– Я можу ще не знати, що я хвора.
Але на мої слова жінка реагує мляво. Спершу відступає на крок. Але, коли я опиняюсь на касі, все одно зупиняється одразу ж біля мене.
Мало наклеїти лінії. Треба ще, щоб люди дотримувались тих обмежень.
***
В супермаркеті “Теко” на Мазепи одразу ж на вхідних дверях висить оголошення. У покупців перепрошують, нагадують про карантинні заходи та просять не затримуватись в крамниці довше, ніж треба, щоб “не наражати на небезпеку себе та інших і не сприяти поширенню інфекції”. Ліній на підлозі біля кас немає. Але й черги в той момент немає. Персонал в масках та рукавицях. В приміщенні пахне хлоркою і підлога волога – недавно прибирали, очевидно.
***
Аптека на Миру. Мережі “ЗІ”. В сьогоднішньому повідомленні Тернопільського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом вказано, що ця мережа має медичні маски. Але в цій їх немає. І розмітки на підлозі – теж.
Провізорка не знає, коли маски будуть. Каже, що нема їх вже давно.
Майже неможливо знайти в аптеках і санітайзери для дезінфекції рук. Але в мережі інтернет є багато рецептів, як зробити їх самотужки. Тому питаю, чи є хоча б складники для саморобки.
– Настоянка ромашки?
– Нема.
– А гліцерин?
– Немає. Все розкупили, – винувато посміхається дівчина-провізор.
***
Але мені ще треба надіслати пакунок. Це не “горить”, але й завтра-післязавтра ситуація навряд чи зміниться. Тому йду на відділення “Нової пошти” на Кривоноса.
Вже на підході дивують жовті смуги скотчу, наклеєні просто на асфальті за межами офісу.
В приміщенні на підлозі – жовтий квадрат зі скотчу: два на два метри. Кожен метр теж відділений.
В офісі четверо працівників (всі в масках та рукавичках) і стільки ж клієнтів.
– Перепрошую, але зачекайте, будь ласка, на вулиці, – це до мене. Тому чемно йду за двері. На склі – оголошення про карантинні заходи.
Виходять троє клієнтів, чую, як менеджерка гукає, аби я заходила. За звичкою йду аж до столу, але мені знову вказують на жовту лінію за метр.
– Перепрошую, але дотримуйтесь, будь ласка, дистанції.
Отак, на відстані одного метра диктую дані, куди надіслати пакунок. А потім, протягнувши руку до такої ж протягнутої руки менеджерки (дистанція ж 1 метр), отримую і чек.
***
Дорогою в дворах помічаю оголошення з порадами, як уникнути коронавірусу. Наклеєні на кожній дошці оголошень біля під’їзду. Але в моєму дворі таких немає. Може, поки що?
Заходжу в Ощадбанк на Миру. Дивуюсь, як підскочив курс. В приміщенні немає багато людей. Але й жодних ліній на підлозі поки теж немає. Касирка за склом працює в медичних рукавичках, але без маски. Мабуть, тому що за склом?
***
Біля самого дому зустрічаю подругу. Посміхаємось одна до одної, махаємо привітно руками.
– Обійматись не будемо, – сміюсь. – Карантин.
Подруга посміхається у відповідь.
***
На відділенні Укрпошти на Мазепи також всі в масках. За метр від стійки – жовтим скотчем “проведена” лінія. Про те, щоб дотримувались дистанції, клієнтів попереджають надруковані оголошення, приклеєні до дверей. Також наголошують на змінах у робочому графіку.
***
У «Смаколику» на Бережанській 17 березня життя також помітно змінилося. Продавчині у масках та рукавичках, на підлозі – нанесені лінії червоним скотчем, які мають відділяти покупців на метр один від одного. Фотографую – на світлині скотч чомусь має помаранчевий відтінок. Але підтверджує: розмітка є. Щоправда, не всі на неї звертають увагу – дехто переступає лінію і прямує до каси, ігноруючи чергу.
Одна з працівниць миє підлогу. Чути запах хлорки.
– Я вже п’ятий раз сьогодні мию, – розповідає колегам жінка.
В одному з відділів у ящику хлібини без упаковки, хоча рішенням Тернопільського штабу для боротьби з коронавірусом це заборонено. Всі харчові товари, крім м’яса і риби, мають реалізовувати упакованими і фасованими. Але раптом одна з продавчинь бере пакетик і починає пакувати туди хлібини. Вже маємо фасовані! Проте наскільки це гігієнічно – під питанням.
***
В аптеці неподалік теж дотримуються певних правил: покупці тримають метр дистанції між собою. Але, на жаль, це не допомагає їм купити заплановані ліки.
– Парацетамолу немає, може, завтра привезуть, – розводить руками фармацевтка.
– Дайте Септефрил, – просить жінка.
– Також немає.
– А Інгаліпт?
– Немає.
Завтра мають привезти антисептик для рук, каже працівниця аптеки, але він буде коштувати близько 100 грн. Наразі в аптеці ще є одноразові рукавички, хоча їх активно розбирають.
Текст і фото: Євгенія Цебрій, Ірина Небесна