У дитячому магазині гамірно. Закінчились свята, діти із наколядованими грошима прийшли скуплятись. Дорослі також тут: хтось пильнує малечу, хтось шукає необхідні товари.
– Вам щось підказати?
– Мені треба щось для немовлят. На хрестини і на перші тижні.
– Ви для хлопчика шукаєте чи для дівчинки?
– А чим вони відрізняються?
– Та як? Для хлопчика – блакитне, для дівчинки – рожеве.
Ось воно.
***
Кольори дозволяють нам моментально зорієнтуватись у деяких ситуаціях. Ми з дитинства знаємо, що означають різні сигнали світлофора, що “червоне – це любов, а чорне – то журба”. Все має в собі певний символізм. Іноді він більше романтизований, іноді – несе потрібну інформацію. Лікар – в білому халаті, працівники “швидкої” – в червоному спорядженні, синя сорочка – працівники правоохоронних органів, чорний – колір патрульних. У різних країнах кольори означають різне. Але зазвичай населення кожної має чіткі уявлення, який колір із чим асоціюється.
Десь так само, для зручності, виник поділ на “дівчачі” та “хлоп’ячі” кольори. Особливо, коли мова йде про немовлят. Доки нам не назвуть імені, важко зрозуміти, якої статі дитина, котрій кілька місяців чи тижнів. Але якщо на ній рожева стрічка чи блакитний комбінезон – це автоматично спрощує завдання.
Але іноді і ні.
“Пам’ятаю, мені чотири роки. Ми з братом катаємось на санках в парку. Скільки дітям треба для щастя? Зима, сніг, санки, є з ким гратись. А мені сумно. Не тому, що надворі страшні 90-ті. Я тоді цього не відчувала. Дітям не до таких тонкощів. У мене є мама і тато. І собака. Але на мені старий комбінезон старшого брата. І трагедія не в тому, що доношую не нову річ, брат насправді акуратніший за мене у сто разів. А в тому, що комбінезон – синій. Навіть не так: трагедія в тому, що всі довкола знають, що це не дівчачий комбінезон, не мій. Хлопчачий – бо він синій. Звідки я про це знаю? Мені про це сказали бабусі в дворі. “А ти чого носиш хлопчачий одяг? Ти ж дівчинка!” (Олена, 33 роки)
“Ми з чоловіком домовились не дізнаватись про стать дитини до її народження. Чоловік у мене трохи забобонний, ми обоє – романтики. В житті так мало сюрпризів, тож домовилися, що оце він якраз і буде. Тому на УЗД попереджали: стать нам не говорити. Якби не дорога родина. Найсмішніше, що всі з повагою поставились до рішення чоловіка не дізнаватись стать “про всяк випадок, щоб не наврочити”. Але чим було ближче до пологів, тим більше було питань. У чому була проблема? Їм же треба було знати, якого кольору одяг купувати і які іграшки. Ну, бо якщо хлопчик – то блакитного, а якщо дівчинка – рожевого. Варіанти зеленого і жовтого не підходили. “Самі таке купуйте! Дитина з перших годин має розуміти, хто з неї виросте”. Одного разу дійшло до скандалу навіть. Хоча, здавалося б, чи це проблема? В якийсь момент здались. Обманули і сказали, що буде хлопчик. Але не вгадали трішки, – сміється. – Родичі потім для себе вирішили, що то лікарі не додивились на УЗД.” (Світлана, 27 років)
“Мені було 20 років і я запросив дівчину на побачення. В ресторан. Я вже кілька місяців як працював на хорошій роботі. Висока зарплата, орендував квартиру, забрався нарешті з прохідної кімнати в батьківському домі. Дівчина мені подобалась страшенно. І я їй наче теж. Перша любов, всяке таке. А побачення не склалось. Ми посиділи пів години і вона вдала, що термінова справа, треба бігти. Більше ми не спілкувались. Я довго “гриз” себе, думав, що я не досить гарний, чи розумний, що успіхи на роботі нічого не вартують, якщо ти дівчатам нецікавий. А через два роки виявилося, що вона втекла, бо я прийшов на побачення в яскраво-рожевій сорочці. “Та на нас люди зглядались”, – пояснила вона мені. Я собі самооцінку понизив нижче плінтуса, думав, що зі мною щось не так, а все тому, що моя перша любов мала забиту стереотипами голову…” (Віктор, 34 роки)
“Я купував малому комбінезон. Приніс додому і дружина першим ділом спитала, чи можна його обміняти. Претензій не було ні до якості, ні до ціни, не було браку. Претензія була до кольору. “Це ж дівчачий!”. Виявляється, те, що для мене блакитний, а для продавчині в магазині – бірюзовий, в тому дружина розгляділа якийсь “м’ятний”. Я навіть не знав, що є такий колір, якщо чесно. І це було би смішно, якби ми просто посміялись. Але комбінезон довелося повернути і обміняти на інший, більш чоловічого – синього – кольору. Хоча хто взимку буде бачити, якого кольору той комбінезон, якщо на дитині ще ковдра у возику?” (Роман, 34 роки)
Зараз такі історії для багатьох здаються смішними. Але вони ускладнюють життя. То звідки ж взявся поділ на “жіночі” та “чоловічі” кольори, і чому це називається “гендерними стереотипами”?
Згідно з дослідженнями вчених і психологів, тільки досягаючи 4-річного віку, діти починають чітко усвідомлювати свою статеву приналежність і намагаються вписатися в її рамки, тому навіть у грі обирають кольори відповідно до своєї статі. Вже знаючи про те, що «так прийнято». Це пов’язано з бажанням відповідати нормам соціальної групи, до якої дитина себе відносить (в даному випадку, статі), пояснює психологиня, арт-терапевтка Олена Гулик.
– Вчені провели експеримент, під час якого дітей від 3 до 5 років розділили на команди, відвівши символічно кожній із них певний колір (блакитного і рожевого там не було). Протягом 3 тижнів під час проведення різноманітних ігор, педагог неодноразово акцентував увагу дітей на їх командному кольорі. В результаті діти стали віддавати перевагу саме тим кольорам, які відповідали їхній команді. Це стосувалося іграшок, одягу, малюнків, різних дрібничок, інакше кажучи – всіх сторін життя дітей, – наводить приклад Олена.
Тому категоричність, за якої рожевий – суто «жіночий», а блакитний – лише «чоловічий», зайва, запевняє психологиня.
– У Європі в післявоєнні роки, наприкінці 40-х – на початку 50-х років, розпочали свою роботу перші виробники одягу. Вони стали рекламувати рожевий як відтінок свободи. У 1953 році на інавгурації американського президента Ейзенхауера його дружина з’явилася в шикарній рожевій сукні, чим викликала шквал емоцій у тодішніх модниць, – пояснює Олена. – Блакитний же, як не дивно, тривалий час вважався жіночим відтінком, що символізував ніжність і чистоту, саме він був присутній в живописі та скульптурі на зображеннях одягу Діви Марії. Існує думка, що тут пішли від зворотного: рожевий – теплий, тому це жіночий відтінок, блакитний – холодний, отже – чоловічий.
У Радянському Союзі все було по-іншому, пояснила психологиня.
– Вважається, що традиція розділяти рожевий і блакитний кольори за гендерною ознакою сягає своїм корінням ще царської Росії, де до 1917 року дівчаток іменитих дворянських сімей при хрещенні нагороджували орденом Святої Катерини – зіркою на червоній стрічці, а хлопчиків – орденом Андрія Первозванного, зіркою на синій стрічці. Пізніше червоний і синій здалися надто грубими і різкими для немовлят, тому їх спростили до рожевого і блакитного. Хоча варто зауважити, що блакитний колір в одязі для жінок не настільки «заборонений» в нашій гендерностереотипній свідомості, як рожевий для чоловіків. А психологічні дослідження показують, що чоловіки, котрі обирають рожевий одяг всупереч стереотипам, мають більш високу самооцінку, більш впевнені в собі і не схильні до сексизму, – зауважила арт-терапевтка.
Але те, що починається із розподілу кольорів, потім плавно переходить у поділ іграшок на “дівчачі” та “хлопчачі” і впливає на формування уявлення про стандарти вже дорослого життя.
– Як ляльки для дівчаток в дитинстві плавно переростають в жіночі домашні обов’язки, так і іграшкові машинки хлопчиків в майбутньому впливають на їхнє життя, в якій немає місця іграм з дітьми та господарству, а є заробляння грошей. Звичайно, не все так лінійно, і дана фраза сильно перебільшена, але я роблю це навмисно, бажаючи показати вплив сформованого раніше способу життя і звичаїв на сьогоднішні реалії, – продовжує Олена.
Жінкам роль гарної господині приписали історично, коли вона оберігала печеру-дім-вогнище. Чоловіки займались добуванням харчів. Але такий уклад змінився, жінки вже давно займають ті ж посади, що і чоловіки.
– При цьому вони не перестали бути дружинами і матерями, тобто, турбот і домашніх клопотів у них не особливо поменшало. У чоловіків у цьому аспекті відбулося набагато менше змін, тому й до сьогодні їхній час більшою мірою розподіляється між роботою і дозвіллям, а у жінок – між роботою, домашнім господарством і дозвіллям, – коментує Олена.
Звісно, це більше узагальнення і кожен окремий випадок варто розглядати неупереджено, бо сім’ї є різні і розподіл обов’язків кожен обирає собі такий, який підходить конкретно їм.
Однак історичні особливості передаються «у спадок» не тільки за допомогою моделі поведінки в сім’ї, а й із грою, переконана психологиня.
– Подивіться, яке значення має гра для дитини-дошкільника, молодшого школяра. Саме в цьому віці дитина отримує перші знання про життя, що оточує її, саме зараз починає складатися власна думка про те, що відбувається навколо, певне ставлення до людей і подій, формуються навички поведінки і звички, які визначать її майбутнє життя і складуть основу її характеру. І саме в грі дитина отримує ці знання, відпрацьовує навички спілкування формує світогляд. Гра – найкращий спосіб засвоєння інформації та соціального досвіду. Тому розділяючи ігри на «хлоп’ячі» і «дівчачі» ми свідомо закладаємо дітям стереотипи про «істинно чоловіче» й «істинно жіноче».
Рожева ковдра сама по собі не завдає шкоди, не каже, що жінка повинна жити лише ось так, а чоловік – ось так, бо в перші тижні життя його одягали лише в блакитне. Але однією із характеристик гендерних стереотипів є вислів “а що тут такого?”. Нічого. Якщо ви не доводите вагітну жінку до сліз, бо ковдрочка має бути або рожевою, або блакитною, і ніяк інакше; якщо ви не смієтесь із чоловіка лише тому, що він одягнув рожеву сорочку і це якось “не по-пацанячому”; якщо в голодні 90-ті ви не кажете на вулиці дитині, що вона носить хлопчачий комбінезон, хоча самі вже кілька місяців сидите без зарплати, бо на заводі не платять.
– Пам’ятаючи, як формуються гендерні стереотипи, можна корегувати їхній вплив на власне життя, якщо не в масштабах країни, то хоча б в окремо взятому невеличкому просторі – власної сім’ї, – закликає Олена Гулик.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною uромадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми (Інтерньюз)
Головне зображення – pixabay
About the author
“Літр баланди та 450 грамів каші, а тоді 10 годин на шахті”: історія політв’язня з Тернопільщини Ігоря Олещука
– Кадебісти знайшли написаний мною звіт, але під псевдонімом "Грушка". Там я писав, що в школі була дискусія стосовно Мазепи. Історик називав його зрадником, а ми з однокласниками не боялися назвати його патріотом. По цьому знайшли мою контрольну роботу і прийшли по мене... Дали 25 років таборів суворого режиму. Мені було 17... Травень 2021-го року. Майже 73 роки опісля, двором, що на початку вулиці Коперніка, походжає чоловік. З сусідніх дворів вітер приносить сюди білі пелюстки цвіту аличі та вишень. І волосся у чоловіка таке ж біле. Надворі +20, а він – у довгій куртці. Ліва рука – у в'язаній чорній рукавиці. Згодом пояснить: рука мерзне і опухає. Чоловік оглядає дві наглядацькі вишки. Деревина почорніла від дощів. Де-не-де поламані поручні. – Діти гралися, – з посмішкою каже чоловік в чорній рукавиці. Прикидає, що варто десь дістати 3,5 метри дощок, аби встигнути […]
Захворюваність на ковід на Тернопільщині знижується вже 5 тижнів поспіль – епідеміолог
На Тернопільщині тенденцію до зниження захворюваності на ковід спостерігають вже 5 тижнів поспіль, про це на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом 14 травня розповів лікар-епідеміолог обласного лабораторного центру Володимир Паничев. З 7 квітня в області спостерігають тенденцію до зниження захворюваності, однак впродовж тижня захворюваність не однакова. Це стала тенденція в цілому в країні, пояснив епідеміолог. – Пов'язано це з поведінкою людей, які зазвичай не звертаються за допомогою в п'ятницю-неділю, а чекають до понеділка. Тому середа-четвер – це тижневі піки, – каже Паничев. – Попри це, жовта лінія на діаграмі – це лінія тренду, яка вказує на тенденцію до зниження захворюваності. Впродовж трьох останніх тижнів середньоденна захворюваність в області наступна: – на цьому тижні – 146 випадків в середньому за день; – на попередньому тижні – 211; – два тижні тому – 271. Ці цифри говорять про чітку тенденцію […]
Тернопільським пенсіонерам за віком знову відновлять пільговий проїзд вдень
Із суботи, 15 травня, в Тернополі скасують обмеження щодо пільгового проїзду пенсіонерів за віком з 10.00 до 16.00. Відповідне рішення ухвалили на засіданні міського штабу для боротьби з коронавірусом. Нагадаємо, це обмеження ввели 22 березня, зважаючи на те, що через карантинні обмеження місць у громадському транспорті не вистачало для всіх, а особливо важко було дістатися на роботу працівникам критичних структур, зокрема, медикам. Як оцінив епідемічну ситуацію в місті лікар-епідеміолог Володимир Паничев, вона має тенденцію до зменшення кількості інфікованих. І вже не перший тиждень. – В цілому ситуація, яку ми спостерігаємо на сьогодні, є підставою, щоб приймати рішення про послаблення карантинних заходів, – каже Паничев. – Відповідно до постанови Кабміну №320, яка дає право посилювати заходи місцевій владі, тепер можна розглядати питання щодо скасування деяких обмежень, введених раніше. Наприклад, щодо обмеження проїзду у громадському транспорті. Читайте також: “А де ж транспорт? […]
Хто зміг потрапити на фінал Кубка України та що відбувається на стадіоні (фоторепортаж, відео)
Бути присутніми на фіналі Кубка України з футболу, де 13 травня зіграють "Динамо" (Київ) та "Зоря" (Луганськ), змогли далеко не всі. Із виділених лише 3000 місць на матч потрапили люди "від футболу", медики, атовці та вихованці дитячих спортшкіл. Про це Терміново розповів голова обласної асоціації футболу Тарас Юрик. За його словами, перш за все квитки отримали "довколафутбольні" люди. – В нас були колективні заявки усіх команд чемпіонату області та чемпіонатів районів, вони мали можливість викупити певну кількість квитків. На це була виділена квота. Велику частину отримали ветерани футболу та дитячо-юнацькі спортивні школи, – розповідає Юрик. – Квитки отримали медики, воїни АТО. За словами Юрика квитки отримували за принципом колективних заявок. Крім того частина квитків пішла і на команди "Зоря" та "Динамо". До цього на рішенні міського штабу для боротьби з коронавірусом йшла мова, що їм виділять 10% від квитків. Дісталися […]
“Мінусуємо в прирості захворювань”: ситуація з ковідом на Тернопільщині різко покращала, але чекають на наслідки травневих свят (відео)
На Тернопільщині та в обласному центрі, зокрема, різко знижується кількість випадків інфікування коронавірусом, а також кількість пацієнтів, які саме хворіють. В Тернополі приріст захворюваності взагалі пішов у мінус – становить -49,8%. Такі дані на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом у п'ятницю, 7 травня, повідомив лікар-епідеміолог Володимир Паничев. Епідеміолог нагадує: перед святами він висловлював занепокоєння, щоб внаслідок застіль та гостин рівень захворюваності не почав рости знову. Але наразі критерії оцінювання ситуації дозволяють говорити, що є тенденція до зниження і вона є стабільною: адже знижується не лише кількість нових випадків, а й зменшується кількість людей, які хворіють. – Станом на сьогодні це 6 468 людей, а це вдвічі нижче, ніж ми мали в пік підйому захворюваності, – каже Паничев. – Кількість тих, хто одужують, перевищує кількість тих, хто захворіли. Зменшується також відсоток зайнятості ліжок у медзакладах: 29,7% – це […]
Теми, які викладати геть нелегко: чому навчатимуть тернопільських старшокласників на резонансному спецкурсі
У 2021-2022 навчальному році “Основи сім’ї” ввійдуть до переліку предметів, які мають бути у шкільній програмі Тернопільської міської територіальної громади. Відповідне рішення ухвалили на сесії міськради наприкінці січня цього року. Хоча напередодні по Україні активісти, батьки та фахівці піддали курс нищівній критиці через наявність у підручнику спірних тез та засилля шаблонних, але не завжди підтверджених реаліями, некоректних висновків. Щоправда, до частини зауважень автор курсу все ж дослухався. У Тернополі кінцеве рішення таки дали можливість приймати учням та їх батькам. Якщо вони вирішать, що ці уроки не є необхідними, на них можна буде не ходити. Оцінюватимуть предмет як кінцевий запис у табелі “зарах/незарах”. Аби зрозуміти, про що саме цей курс, журналістка видання “Терміново” придбала робочі зошити для учнів 10-11 класів та проглянула їх із психологинею, директоркою Тернопільського обласного центру соціально-психологічної допомоги “Родина” Оленою Нагірною. Тут мусимо зробити уточнення: після численних звернень […]
