Центральною дорогою селища йдуть одягнені у величезні копиці сіна чоловіки. Їх на ланцюгах ведуть інші чоловіки, одягнені в шкіру та хутро, із чорними-чорними обличчями, вимазаними … пастою для взуття. Час від часу “копиці” струшують плечима, падають на асфальт, їхні “господарі” б’ють об дорогу важелезними дерев’яними булавами. Від ударів дерево тріскає і від булав відпадають цілі шматки. Це – маланка одного із кутів Красноїльська, селища за 8 кілометрів від румунського кордону, на Чернівеччині.
13-го та 14-го січня тут відбувається справжній карнавал: вулицями ходять переберії – ряджені на Ведмедів, Циганів, Жидів, Дідів і Бабів, а також Царів та Цариць жителі Красноїльська підтримують давню традицію зустрічі Старого нового року (в матеріалі використані ті назви персонажів маланки, якими послуговуються століттями і які є частиною культурної спадщини регіону – авт.).
У селищі сім кутів, однак маланкують зазвичай п’ять із них. Є дві Путни, Сус, Тражани та Дял. Кожен із них має свій стиль: основні герої – Ведмеді та Цигани – абсолютно різні в кожній частині смт. Насправді, на перший погляд, вони і на ведмедів не надто схожі. У Тражанах в них є величезні солом’яні крила, розмахом до 5-6 метрів, прикрашені штучними квітами та гірляндами, у куті Сус – це також крила із соломи, але у вигляді сердець, у Путні – це радше копиці сіна. Крила у Ведмедів не знімаються і важать 30-40 кг, а іноді і більше, тому якщо ти втомився, відпочити зможеш лише просто посеред дороги. Лягти і встати Ведмеді можуть лише за допомоги Циганів. Інакше ніяк. А Ведмеді із кута Сус навіть води не вип’ють самотужки, бо їхні руки розміщені так, що до обличчя і не дотягнешся. Тому годують і напувають їх Цигани або інші учасники ходи. Поки дорослі учасники відпочивають, лежачи на асфальті, малеча грає в сніжки тими залишками, що ще лежать обабіч дороги.
Жителі Красноїльська – етнічні румуни, тож не дивуйтесь, що у співах та примовляннях ви не зрозумієте ні слова – все теж румунською. Основна ідея переберії – боротьба Ведмедя та Цигана. Перший символізує природу, другий – людину, яка її підкорює. Принаймні так пояснюють самі місцеві. І так, їхня маланка дуже не схожа на традиційні вертепи, до яких звикли жителі Тернопільщини.
Маланкувати в селищі починають 13-го січня. Тоді ряджені ходять від хати до хати по сусідах, а 14-го числа відбувається хода маланок різних кутів до центральної площі Красноїльська. Все це більше розраховано на приїжджих. В карнавалі участь беруть зазвичай лише хлопці та чоловіки. Дівчатам дістаються ролі або Циганок, або Цариць – така традиція.
Жінки в ці дні виконують іншу роль: якщо селищем їздять авто з місцевими номерами, то найімовірніше, що за кермом ви побачите саме жінок. Вони або довозять харчі та необхідні речі для маланкарів, або розвозять тих чоловіків, які вже не можуть брати участь у карнавалі. Оскільки на вулиці холодно, а Діди, Ведмеді, Жиди чи Цигани гріються переважно міцними напоями, то декого може “скосити” задовго до масового гуляння на центральній площі. Тому їх одразу ж відправляють додому.
14-го січня до Красноїльська приїздить чимало туристів, бо маланкування тут не схоже на карнавали на іншій території України. В селищі зберігають саме румунську традицію.
До гостей чіпляються, можуть злегка “охрестити” віником чи шматком шкіри невідомої тварини. Або й палицею.
Нам з друзями дісталось шкурою кози від Діда. Цю роль грав, на диво, немісцевий хлопець. Його звати Ілля, він з Молдови, приїхав до друзів у гості і йому запропонували долучитись.
– Ясно, що подобається, – одразу переходить на суміш української і російської хлопець. – Це перший раз в таком участвую. Але красіво ж! – і біжить далі. Бо ще стільки небитих шкурою туристів ходить селищем.
В Красноїльську населення румунськомовне, але діють школи із навчанням румунською та українською. тому на останню переходять одразу. Щоправда, час від часу домішують до розмови російські слова.
– Їсти будете? – звертається до нас місцевий хлопець. В руках він тримає зелений пакет BMW. Оскільки на вулиці вже темно, то зрозуміти, що в тому пакеті – важко. Спершу подумали, що там нарізані пляцки. Але запах видав, що там якесь м’ясо. Подруга навмання потягнулась рукою і їй дісталась бринза. Я витягла якусь шинку, але їсти не ризикнула – повертатись додому трохи далеко, тому…
Хлопця звати Іваном, роль в маланці йому не дісталась, бо в останній момент стався якийсь казус із костюмом, тож грати Діда йому цього року не випало. Тому він носить їсти маланкарям.
Питаю, про що там співають? Румунської не знає ніхто з нашої компанії. З усього потоку слів ми виловили лише одне зрозуміле “урс”, тобто, ведмідь.
– Всі співають одне й те ж. Про ведмедя, якого виводять із лісу. А ще кожен кут вихваляється перед іншими. Про те, що вони найкращі, у них найміцніші хлопці, і всі дівчата – їхні, – пояснює Іван.
Оскільки навіть костюми в маланкарів стають сучаснішими, то й тексти отих примовлянь теж змінюється. Оці речитативи – більше схожі на слеми між учасниками. І іноді дуже добре, що приїжджі не розуміють слів.
– Там і матюки можуть бути…, – додає хлопець і сміється.
Що ж до мінімальної участі в переберії дівчат, то ця традиція має дуже логічне пояснення в сучасному житті.
– Якщо дівчина моцна, то хай би грала і Ведмедя, якби хотіла. Не думаю, що зараз би хтось їй боронив таке зробити. Але яка дівчина проносить на собі оті костюми? Вони ж важать до 50 кілограмів деколи! А так пройде три хати і стомиться. Так не піде. А це ж треба два дні підряд це все носити на собі, – розповідає Іван.
За кожну маланку відповідає комендант. Саме він домовляється із господарями дому і він бере в них гроші (зазвичай це десь 500-800 грн, за словами Івана). Решта ж маланкарів частуються за столом, а за певний час і коменданти накривають стіл для них, тож частина заробленого йде на отакі от застілля. Гроші на костюми, за словами Івана, кожен зазвичай витрачає свої.
Окрім маланок п’яти кутів селищем також водять інші переберії. Повз нас саме проходить одна із таких “процесій”: ослик везе маленьку бричку, всередині – колонки, звідки лунає якась ритмічна музика, все це “по-багатому” прикрашене електричними гірляндами та “дощиком , довкола цього всього йдуть Цигани – в масках із пап’є-маше, барвистому одязі та з “дітьми”, прив’язаними на поясах – ляльки вирізняються своєю білошкірістю на фоні темних-темних облич ряджених.
– Це такі невеликі концерти, що також ходять хатами та показують свої вистави, – пояснює Іван. – До маланок беруть тих, хто най-най-най, але ж участь у дійствах хоче брати багато людей. Тому всі охочі вигадують і інші сюжети.
Що ж до жовто-синьо-червоних триколорів, які часто трапляються на костюмах маланкарів (Ведмедів, Царів та Цариць), то тут жодних пояснень не треба. Майже все населення Красноїльська – етнічні румуни. Майже у всіх є по два паспорти, про що вони самі говорять дуже спокійно.
– Ми живемо в Україні, ми знаємо українську, наша молодь вибирає для навчання переважно українські виші. Але ми таки румуни, – пояснює далі Іван. – Хоча точно так само, як українці, ми їздимо на заробітки. Тільки не в Польщу. А в ту ж Італію або Францію. Там вищі зарплати. Крім того французька – іноземна мова в школах, де викладають румунською. А тут на місці не дуже є з чого жити. Хіба з контрабанди цигарками, – Іван киває головою в бік гори – за кілька кілометрів за нею вже румунський кордон.
Тим часом на центральні площі Красноїльська біля селищної ради триває масове гуляння. Вночі крила тражанських Ведмедів світяться в темряві: поміж штучних квітів та “дощику”, там також вплетені електричні гірлянди. На ринку гості свята купують глінтвейн та “пунш”: суміш вина, коньяку та шоколадного топінгу – це щось нестерпно солодке на смак, але з потрібним “зігріваючим” ефектом, бо, як тільки заходить сонце, в долині стає дуже холодно. Маленькі ряджені Ведмежата набивають кишені петардами, тому то тут то там лунають вибухи, і в повітрі пахне не лише димом від шашликів, а й піротехнічною сумішшю. Центральна дорога Красноїльська – довжелезна вулиця Ștefan cel Mare ( Стефана ІІІ Великого – авт.), де нумерація будинків перевалює за дві сотні – всипана сіном та штучними квітами з крил ведмедів, помалу пустішає. Роз’їжджаються туристи, домівками розходяться маланкарі.
Красноїльськ відмаланкував.
Фото та відео авторки
About the author
“Літр баланди та 450 грамів каші, а тоді 10 годин на шахті”: історія політв’язня з Тернопільщини Ігоря Олещука
– Кадебісти знайшли написаний мною звіт, але під псевдонімом "Грушка". Там я писав, що в школі була дискусія стосовно Мазепи. Історик називав його зрадником, а ми з однокласниками не боялися назвати його патріотом. По цьому знайшли мою контрольну роботу і прийшли по мене... Дали 25 років таборів суворого режиму. Мені було 17... Травень 2021-го року. Майже 73 роки опісля, двором, що на початку вулиці Коперніка, походжає чоловік. З сусідніх дворів вітер приносить сюди білі пелюстки цвіту аличі та вишень. І волосся у чоловіка таке ж біле. Надворі +20, а він – у довгій куртці. Ліва рука – у в'язаній чорній рукавиці. Згодом пояснить: рука мерзне і опухає. Чоловік оглядає дві наглядацькі вишки. Деревина почорніла від дощів. Де-не-де поламані поручні. – Діти гралися, – з посмішкою каже чоловік в чорній рукавиці. Прикидає, що варто десь дістати 3,5 метри дощок, аби встигнути […]
Захворюваність на ковід на Тернопільщині знижується вже 5 тижнів поспіль – епідеміолог
На Тернопільщині тенденцію до зниження захворюваності на ковід спостерігають вже 5 тижнів поспіль, про це на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом 14 травня розповів лікар-епідеміолог обласного лабораторного центру Володимир Паничев. З 7 квітня в області спостерігають тенденцію до зниження захворюваності, однак впродовж тижня захворюваність не однакова. Це стала тенденція в цілому в країні, пояснив епідеміолог. – Пов'язано це з поведінкою людей, які зазвичай не звертаються за допомогою в п'ятницю-неділю, а чекають до понеділка. Тому середа-четвер – це тижневі піки, – каже Паничев. – Попри це, жовта лінія на діаграмі – це лінія тренду, яка вказує на тенденцію до зниження захворюваності. Впродовж трьох останніх тижнів середньоденна захворюваність в області наступна: – на цьому тижні – 146 випадків в середньому за день; – на попередньому тижні – 211; – два тижні тому – 271. Ці цифри говорять про чітку тенденцію […]
Тернопільським пенсіонерам за віком знову відновлять пільговий проїзд вдень
Із суботи, 15 травня, в Тернополі скасують обмеження щодо пільгового проїзду пенсіонерів за віком з 10.00 до 16.00. Відповідне рішення ухвалили на засіданні міського штабу для боротьби з коронавірусом. Нагадаємо, це обмеження ввели 22 березня, зважаючи на те, що через карантинні обмеження місць у громадському транспорті не вистачало для всіх, а особливо важко було дістатися на роботу працівникам критичних структур, зокрема, медикам. Як оцінив епідемічну ситуацію в місті лікар-епідеміолог Володимир Паничев, вона має тенденцію до зменшення кількості інфікованих. І вже не перший тиждень. – В цілому ситуація, яку ми спостерігаємо на сьогодні, є підставою, щоб приймати рішення про послаблення карантинних заходів, – каже Паничев. – Відповідно до постанови Кабміну №320, яка дає право посилювати заходи місцевій владі, тепер можна розглядати питання щодо скасування деяких обмежень, введених раніше. Наприклад, щодо обмеження проїзду у громадському транспорті. Читайте також: “А де ж транспорт? […]
Хто зміг потрапити на фінал Кубка України та що відбувається на стадіоні (фоторепортаж, відео)
Бути присутніми на фіналі Кубка України з футболу, де 13 травня зіграють "Динамо" (Київ) та "Зоря" (Луганськ), змогли далеко не всі. Із виділених лише 3000 місць на матч потрапили люди "від футболу", медики, атовці та вихованці дитячих спортшкіл. Про це Терміново розповів голова обласної асоціації футболу Тарас Юрик. За його словами, перш за все квитки отримали "довколафутбольні" люди. – В нас були колективні заявки усіх команд чемпіонату області та чемпіонатів районів, вони мали можливість викупити певну кількість квитків. На це була виділена квота. Велику частину отримали ветерани футболу та дитячо-юнацькі спортивні школи, – розповідає Юрик. – Квитки отримали медики, воїни АТО. За словами Юрика квитки отримували за принципом колективних заявок. Крім того частина квитків пішла і на команди "Зоря" та "Динамо". До цього на рішенні міського штабу для боротьби з коронавірусом йшла мова, що їм виділять 10% від квитків. Дісталися […]
“Мінусуємо в прирості захворювань”: ситуація з ковідом на Тернопільщині різко покращала, але чекають на наслідки травневих свят (відео)
На Тернопільщині та в обласному центрі, зокрема, різко знижується кількість випадків інфікування коронавірусом, а також кількість пацієнтів, які саме хворіють. В Тернополі приріст захворюваності взагалі пішов у мінус – становить -49,8%. Такі дані на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом у п'ятницю, 7 травня, повідомив лікар-епідеміолог Володимир Паничев. Епідеміолог нагадує: перед святами він висловлював занепокоєння, щоб внаслідок застіль та гостин рівень захворюваності не почав рости знову. Але наразі критерії оцінювання ситуації дозволяють говорити, що є тенденція до зниження і вона є стабільною: адже знижується не лише кількість нових випадків, а й зменшується кількість людей, які хворіють. – Станом на сьогодні це 6 468 людей, а це вдвічі нижче, ніж ми мали в пік підйому захворюваності, – каже Паничев. – Кількість тих, хто одужують, перевищує кількість тих, хто захворіли. Зменшується також відсоток зайнятості ліжок у медзакладах: 29,7% – це […]
Теми, які викладати геть нелегко: чому навчатимуть тернопільських старшокласників на резонансному спецкурсі
У 2021-2022 навчальному році “Основи сім’ї” ввійдуть до переліку предметів, які мають бути у шкільній програмі Тернопільської міської територіальної громади. Відповідне рішення ухвалили на сесії міськради наприкінці січня цього року. Хоча напередодні по Україні активісти, батьки та фахівці піддали курс нищівній критиці через наявність у підручнику спірних тез та засилля шаблонних, але не завжди підтверджених реаліями, некоректних висновків. Щоправда, до частини зауважень автор курсу все ж дослухався. У Тернополі кінцеве рішення таки дали можливість приймати учням та їх батькам. Якщо вони вирішать, що ці уроки не є необхідними, на них можна буде не ходити. Оцінюватимуть предмет як кінцевий запис у табелі “зарах/незарах”. Аби зрозуміти, про що саме цей курс, журналістка видання “Терміново” придбала робочі зошити для учнів 10-11 класів та проглянула їх із психологинею, директоркою Тернопільського обласного центру соціально-психологічної допомоги “Родина” Оленою Нагірною. Тут мусимо зробити уточнення: після численних звернень […]
