Поки ми зачудовано і трішки з заздрощами переглядаємо світлини проєктів “Франківськ, який треба берегти” та “Тисяча дверей Одеси”, в містечку Бережани небайдужі також почали відновлювати те, що дуже легко можна було б замінити на “бронь” із кодовим замком. У місті рятують двері старих будинків. Хто і чому вирішив цим морочитись?
У Бережанах – близько 30 старих дверей, які мають історичну цінність. Їхній вік – орієнтовно від кінця ХІХ сторіччя до 30-х років ХХ століття – такі дані наводить активіст Михайло Музичка. Він викладає історію та суспільствознавчі дисципліни у місцевій гімназії, розповідає про довоєнні Бережани у соцмережі, водить екскурсії “До клямки” та знає про своє місто стільки, що слухати-не переслухати. І саме Михайло – ініціатор проєкту з відновлення старих дверей.
У радянські часи про збереження історичного обличчя міста дбали мало. Найчастіше ремонти були косметичними й полягали у нанесенні ще одного шару фарби поверх попередніх. Двері – яскравий показник такої “турботи”.
– Мова йде швидше про повернення дверям пристойного вигляду, – пояснює Михайло. – До прикладу, дверима з Вірменської, 2, яким орієнтовно 119-120 років, займається столяр, він уклав договір з міською радою на основі перемоги у “Громадському бюджеті, тож він несе відповідальність за якість робіт. Двері з Руської, 12 – в підпорядкуванні волонтерів БУРу (“Будуємо Україну Разом” – волонтерський проєкт з відновлення архітектурної спадщини — авт.). Кошти на цю роботу дають небайдужі. Працюємо за таким принципом: максимально зберігаємо всю фурнітуру. Наприклад, я купив одну з завіс, яка прогнила. Однак ми порадились, що все ж краще переварити її та зробити під вигляд старої, аніж купувати якусь нову, але китайську. Те ж саме і про шпінгалети (нижня та верхня засувки дверей). Одна з них початку ХХ століття. Дверям 118 років, вона має висоту пів метра, таких зараз вже просто не роблять.
Тож намагаються максимально все відновити. Як, наприклад, старий замковий механізм.
– Він повністю робочий, всі пружинки працюють, – розповідає Михайло. – Клямку ми віддали окремому майстрові, який її відшліфує, покриє бронзовою фарбою і залакує. Таким чином презентабельність дверей буде на високому рівні, плюс це додасть іміджу і навчальному закладу.
Адже вони з гімназії, де працює Михайло.
Оскільки старих дверей у місті вистачає, то почати вирішили із легших варіантів.
– Вибирав з максимально простим композиційним формуванням, адже класицизм – це рубані форми. Де-не-де є складні різьби, однак за них волонтери не беруться самі, – зізнається хлопець. – Чітко розуміємо, що робимо. Тому перші двері, за відновлення яких ми взялись, це саме двері в стилі класицизму.
Наступного року хочуть взятись за сецесійні. Хоча вони вже точно “влетять в копієчку”.
– Сецесія – це рослинні орнаменти, тому відчищати їх від фарби – довге задоволення. І не з дешевих, адже в роботі не використовують матеріали низької якості. Стараємось, щоб прослужили як мінімум той час, який двері вже простояли. Якщо говорити про проєкт з Вірменської, то його орієнтовна вартість – 40 тис. грн, – ошелешує Михайло. – Адже там потрібно буде багато відновити: від дверної коробки до вітражів.
Тому стараються зробити все максимально точно і відповідно до того, як було колись.
– На фоні інших вітражів, які збереглися в місті, підбираємо кольористику, це буде гама з блакитного і салатового в шаховому порядку. Задля цього я консультувався з Тетяною Казанцевою (доцентка кафедри Інституту архітектури Львова, авторка курсу про архітектурні стилі та численних екскурсій містом – авт.) та з Марією Козакевич (засновницю ініціативи «Франківськ, який треба берегти» – авт.). Можна сказати, що це у нас міжміський діалог.
Взірцем роботи із відновлення є двері із рибами з будинку колишнього директора бережанського ринку Ротта. Їх реставрував місцевий різьбар по каменю та металу Ігор Крук, який тепер на волонтерських засадах допомагає відчистити двері з Руської.
Самі бережанці до проєкту ставляться позитивно, активно допомагають коштами. Те, що відновлення дверей підтримали на “Громадському бюджеті”, а ще одні двері ремонтують спільнокоштом – неабиякий показник.
– Мені досі телефонують і питають, чи можна “закинути” двері на відновлення. На Площі Ринок жителі будинку також консультувались зі мною щодо відновлення дверей, замість того, щоб просто їх замінити. Але поки проєкт чекає свого часу, бо все “впирається” в гроші. Двоє ж дверей з Вірменської та Руської мають повернути на місця вже до кінця жовтня.
Відновлювати двері планують почергово: мінімум одні в рік. Кошти обіцяли знайти в бюджеті міста.
Які двері ще можна “зустріти” на вулицях Бережан?
Ось лише кілька кадрів:
Фото: Михайло Музичка, Ірина Небесна