trending_flat

Що приховує скринька з Кременця, яку зберігають у Берліні

Ще одну трагічну історію з життя кременчан розповіла дослідниця Ірина Дан-Коен. Розповідь стосується долі офіцера 42-го Якутскаго полка, якого з іншими офіцерами, замордованими більшовиками, похоронили біля муру Богоявленського монастиря в Кременці. Одні з небагатьох речей, що нині нам нагадують про це, листи з Дубнівської в'язниці. Зараз вони зберігаються в Ірини, в Берліні.  "Галина Павлівна Шпігельман - дочка офіцера 42-го Якутскаго полка, якого з іншими офіцерами, замордованими більшовиками похоронили біля муру Богоявленського монастиря в Кременці. Останні листи з ув'язнення в місті Дубно, офіцера, Павла Петровича Шпігельмана, батька Галини Павлівни, пані Галина, незадовго до своєї смерті в моїй присутності передала на довічне збереження в руки моєї бабусі, скляну скриньку з останніми записками батька пані Галини з в'язниці міста Дубно. Записки зараз у мене в Берліні, успішно перетнувши кордони, зберігаються в тій же скляній скринці, нагадуючи про минуле міста і про героїв моєї […]

trending_flat

Трагічна історія: самогубство польського сенатора у кременецькому готелі

Кременець пам'ятає багато трагічний історій пов'язаних з Другою Світовою війною. Одна з них про самогубство польського сенатора, засновника Східного інституту у Варшаві, директора газової компанії у Калуші Станіслава Седлецького. Не бажаючи потрапити в руки червоної армії, яка увійшла до Кременця 17 вересня 1939, вольовий чоловік прийняв кардинальне рішення - пустив собі кулю в голову. Про трагедію понад 80-літньої давнини розповідає дослідниця Ірина Дан-Коен.  Ірина припускає, що Станіслава Седлецького у Кременці змусила залишитися надія об'єднатися з родиною, яку він залишив у Ковелі. Проте, не судилося. Як зазначає дослідниця, для польського емісара потрапити до рук червоноармійців було гірше смерті. "Трагічного 17 вересня 1939 року початок інвазії СРСР на Польщу. Совєти входять в Кременeць. На цю звістку постоялець готелю "Бона" з евакуйованого польського уряду, стріляє собі в скроню. На жаль, історикам невідома причина, чому сенатор Stanisław Siedliecki, вирішив залишитися в місті Кременець на […]

велотуристи з Франції
trending_flat

Їдуть через усю Європу: на Тернопільщину завітали велотуристи з Франції

На Тернопільщину завітали велотуристи з Франції. Акім та Марі подорожують на велосипедах з домашніми улюбленцями. Вони їдуть через усю Європу. А учора побували у Бережанах. Там вони зустрілися з місцевими прихильниками велоспорту. Про це повідомили у спільноту "БережВело".  "Продовжуємо зустрічати веломандрівників у м. Бережани. До нас сьогодні завітала пара велотуристів з Франції - Акім та Марі. Незважаючи на дощову погоду, гості мужньо здолали 50 км не надто якісного покриття. З ними були улюблені песики у велопричіпах. Гості прибули на місце ночівлі, де зустрілись з парою друзів з Словенії, які також подорожують з домашніми улюбленцями. Завтра запланована екскурсія до Бережанського замку, історичної центральної частини міста, та продовження руху до Києва та Одеси. Раді знайомству. Бажаєм успіху та наснаги у подальших мандрах", - повідомляє Олександр Шпирук. Своїми враженнями від пригод та маршрутом мандрівники діляться на платформі Polarsteps. За 148 днів подорожі пара […]

trending_flat

“Літр баланди та 450 грамів каші, а тоді 10 годин на шахті”: історія політв’язня з Тернопільщини Ігоря Олещука

– Кадебісти знайшли написаний мною звіт, але під псевдонімом "Грушка".  Там я писав, що в школі була дискусія стосовно Мазепи. Історик називав його зрадником, а ми з однокласниками не боялися назвати його патріотом. По цьому знайшли мою контрольну роботу і прийшли по мене... Дали 25 років таборів суворого режиму. Мені було 17... Травень 2021-го року. Майже 73 роки опісля, двором, що на початку вулиці Коперніка, походжає чоловік. З сусідніх дворів вітер приносить сюди білі пелюстки цвіту аличі та вишень. І волосся у чоловіка таке ж біле. Надворі +20, а він – у довгій куртці. Ліва рука – у в'язаній чорній рукавиці. Згодом пояснить: рука мерзне і опухає. Чоловік оглядає дві наглядацькі вишки. Деревина почорніла від дощів. Де-не-де поламані поручні. – Діти гралися, – з посмішкою каже чоловік в чорній рукавиці. Прикидає, що варто десь дістати 3,5 метри дощок, аби встигнути […]

trending_flat

День заснування чи/і визволення: що відзначає Тернопіль 15 квітня

В історії Тернополя 15 квітня – дата, яка має подвійний зміст. Якщо вулицю на масиві "Сонячний" все ж назвали в пам'ять про події Другої світової війни, то документ, який зберігається у варшавському архіві свідчить – це також дата заснування міста. В 1540 році. Відколи себе пам'ятаю, 15 квітня в нашому місті був Днем, цитую, "визволення від німецько-фашистських загарбників". Я народилась в останні роки існування Радянського Союзу, ще застала пам'ятник Леніну, але дитинство пройшло вже в незалежній Україні. Однак у школі націонал-соціалізм, за звичкою, й далі називали фашизмом, так було написано навіть у  підручниках з історії. В університеті ж, особливо після Помаранчевої революції, наратив змінився кардинально. Вже мало хто говорив про день визволення, навпаки – ці дати почали публічно називати днями початку радянської окупації в Україні. Таким для багатьох стало і 15 квітня у Тернополі. "Тернопіль у вогні" Про бої за […]

trending_flat

Вирвана сторінка: як Тернопіль забув про жінок, котрі творили його історію

У Тернополі є близько 300 вулиць. 5 із них названі жіночими іменами: Лесі Українки, Марка Вовчка, Олени Кульчицької, Соломії Крушельницької та Софії Стадникової. Чому жіночих імен так мало? Бо відомих жінок в історії міста і справді була жменька, чи тому, що історія їхніх імен чомусь не зберегла? Дослідниця Лілія Берник вже не перший рік займається саме “жіночою” сторінкою в житті міста, на основі своїх пошуків навіть читала лекцію про тих, хто розвивали Тернопіль у довоєнний час. Каже: якщо говорити про жінок, які чогось досягли на зламі XIX-XX століття, то мова зазвичай йде про представниць далеко не низів суспільства. Це або чиїсь дружини, або доньки священників. – Але успіху досягнули ті, хто виїхали з Тернополя, – констатує дослідниця. – Коли почали писати історію міста, то з чим асоціюється жінка? Кухня, дім та діти. Що це місту приносить? Нічого. Тому зосереджувалися на […]

trending_flat

Руїни пам’яті Іди Фінк: як уродженка Тернопільщини стала одним із найвідоміших голосів Голокосту

Востаннє Іда Фінк бачила рідний Збараж у 1942 році. Тоді, з підробленими "арійськими" документами, вони з сестрою втікали з місцевого гетто. У місті залишили батька, могилу мами, ще не усвідомлюючи до кінця, що додому вони вже не повернуться. Іда робитиме це лише у спогадах, які у 80-х роках стануть основою для її книжок.  Іда Фінк, уроджена Ландау, народилася в Збаражі 1 листопада 1921 року. Її батьки були єврейською інтелігенцією: тато – лікар, мама – вчителька у місцевій гімназії. Вдома спілкувалися німецькою та польською, хоча себе вважали частиною єврейської спільноти. Після закінчення гімназії, дівчина займалася по класу фортепіано у вищому музучилищі Львова, але саме навчання протривало недовго. Щойно до міста зайшли німці, Ландау повернулися до Збаража, де їм довелося переселилися до гетто. “Тієї пізньої осені в гетто панувала мертва тиша. Вузькі стрімкі вулички найбіднішої частини міста, вимощені бруківкою, за дня світили […]

trending_flat

“Обіймаю тебе молитвами”: житель Тернопільщини допоміг жінці, яка залишилася посеред дороги в поламаному авто

Житель села Озеряни Бучацького району не залишив у біді незнайому жінку, котра поверталася з лікарні, аж раптом посеред дороги авто заглохло. Про випадок у фейсбуці розповіла сама жінка — Наталія Склярчук-Міхневич. "Іван Олійник. Друзі, не можу заснути, щоб не подякувати цьому прекрасному юнаку, який не дав мені замерзнути в машині, яка поломалася ще в половині дороги додому з обласної лікарні. Живе цей хлопчина в селі Озеряни, що під Бучачем. Я хотіла би низько вклонитися його батькам за те, що вони виховали такого сина, а виявляється, на жаль, він круглий сирота. Іванку, синочку, нехай Господь Бог віддячить Тобі за Твою людяність, доброту - міцним здоров‘ям, доброю долею. Друзі попрошу поширити,таких людей дуже мало в наш час, нехай знає їх країна .Обіймаю Тебе своїми молитвами іще раз щиро дякую від себе і від своєї родини!!!", — написала жінка. За два дні допис […]

trending_flat

«Їх бачили чотири покоління»: у родині з Тернополя досі бережуть ялинкові прикраси, яким майже 80 років

Ялинкові прикраси післявоєнних років досі зберігає родина з Тернополя. Ці іграшки бачили чотири покоління цієї сім’ї. Їх придбали батьки тернополянки Зої Погодкіної майже 80 років тому. Зараз родинною реліквією милуються також донька і внучка пані Зої.  Прикраси у вигляді дерев’яної сови та лелеки, намальованої на лампочці, поряд зі зробленим власноруч будиночком, родина щороку виставляє у своїй домівці на новорічні свята. Ці простенькі на перший погляд іграшки для родини особливо цінні. - Зараз новорічна ялинка прикрашена дорогими, красивими іграшками, які можна купити в будь-якому супермаркеті. А колись, у післявоєнний час, прикраси можна було придбати хіба на стихійних ринках або виготовити власноруч, - розповідає донька Зої Погодкіної Наталія Гесюк.  - Моя мама народилась одразу після війни і скільки себе пам'ятає, в квартирі завжди ставили ялинку. Грошей, щоб купити дорогі іграшки, не було. Та батьки як могли давали раду, фантазували, адже в родині […]

trending_flat

«Машина часу» від прадіда Василя: як листи з минулого створюють неповторну атмосферу у час Різдва (фото)

Сьогодні – католицький Святвечір. Сім’ї багатьох українців готуються до святкової трапези. Чимало людей поставлять на столах поруч куті, пісного борщу та узвару порожню тарілку та ложку. Хтось покладе їх для самотнього подорожнього, дехто – зі згадкою про воїнів на Донбасі. Я ж примощу миску на спомин про покійних предків. Зокрема, про мого прадіда Василя, який спочив в далекій Бразилії. Як і багатьох сучасних заробітчан, доля розлучила його з рідною землею. І з сином. Але він щиро тужив за Україною і в думках поміж важкою працею раз у раз повертався додому. Про це свідчать прадідові листи до сина, невістки і брата, які за півстоліття вже стали сімейною реліквією та… машиною часу в минуле. Перед розлученням жінка спалила хату Василь Чорний народився у селі Курівці Тернопільської області у 1886 році. Доля йому випала нелегка – десять років провів на фронтах. Проте у […]

Контакти редакції: terminovo.te@gmail.com
м. Тернопіль, Кульчицької 2А

ПАРТНЕРИ

Новини Тернополя та Тернопільської області

Copyright 2025