Скалат: слідами забутого минулого (фоторепортаж)
В автобусі майже всі пасажири з торбами. З них визирають кілограми мандаринок, шоколадні зайці та Санти, вафлі та пофасовані цукерки в барвистих обгортках. Поруч сідає жінка із великою пухнастою, хоч і штучною, ялинкою. – Миколаю замовили, – ловить мій погляд і киває на деревце. Посміхається, гладить штучну зелень крізь прозорий целофан. – А ви в Скалат? – В Скалат. – Додому? – Ні, погуляти. – Аааа, на замок глянути? – Ні, на синагогу і на ваш перебудований костел. Жінка з підробленою ялинкою дивиться на мене задумливо, а тоді наче хоче щось сказати, але лише махає рукою, мовляв, "ай, дай спокій". Над Скалатом нависло важке зимове небо. Крізь хмари, як через протерту стару тканину, все ж просвічує блакить. Здавалося б у місті й справді є лише замок. Він першим впадає у вічі, коли покидаєш автобус. Ні, спершу все ж облізла зупинка, […]
