Збаражанка Тетяна Федорів із жовтня 2019 року живе в Кракові, навчається в Ягеллонському університеті, бере участь у Програмі для молодих науковців Республіки Польща. В місті, як і у всій країні, ввели карантинні обмеження, і це вже дає перші, хоч і незвичні, результати: днями дівчина зустріла в парку відпочинку… диких кабанів. Тварини просто гуляли територією.
Яким є карантин у польському місті, Тетяна розповіла для Терміново. Далі її пряма мова.
– Так склалося, що на момент оголошення карантину, я саме перший день була у Варшаві. Їдучи туди, мала грандіозні плани: який архів відвідаю, що там сфотографую, з ким зустрінуся і куди піду. Але, не так склалося, як гадалося. Весь час я провела разом з моїми друзями. Практично нікуди не виходячи та не виїжджаючи. Єдине, що вдалося позапланово – це піти на творчий, дуже камерний, вечір Олександра Ірванця. Тут, вважаю, мені дуже пощастило.
Зміна, яка відбулася в Кракові за кілька днів моєї відсутності, була разючою. Я виїхала з одного Кракова – наповненого людьми та туристами, а повернулася до зовсім іншого – сумного і порожнього.
З вокзалу до гуртожитку поверталася пішки. Це був недільний вечір. На вулиці були лише поодинокі безхатьки; господарі із собаками, які мають гуляти і у карантин та ще кілька осіб, які теж, як і я, звідкись поверталися… Ідучи до свого теперішнього дому, відчувала себе героєм програми «Світ після людей», або якогось фільму про апокаліпсис… Було сумно і страшно… Так «працює» карантин…
Зараз у Кракові чимало обмежень, але продуктів не бракує, усе можна купити за необхідності. Я не можу зробити собі великі запаси харчів, бо фізично немає, де їх зберігати. Тому купую усе за потреби. Аптеки теж працюють, але, дякувати Богу, я вже давно до них не ходила. Транспорт ходить за звичайним розкладом: і трамваї, і міські автобуси. Але, я так думаю, що із зростанням кількості хворих, на громадський транспорт теж введуть якісь обмеження. Та й, очевидно, і на пересування людей по місту в цілому.
Карантин у Кракові, та й, зрештою, у Польщі запровадили 12 березня. Спочатку він мав тривати до 25 березня, зараз йдеться про дату 13 квітня (уряд Польщі ввів ще більш жорсткі вимоги щодо свободи пересування у зв’язку з епідемією Covid-19, що діятимуть попередньо до 11 квітня – авт.). Хоча, підозрюю, це все триватиме значно довше.
Навчальний процес досить швидко пристосували до умов, в яких ми усі зараз живемо, і всі лекції та семінари відбуваються онлайн. Якщо хороший Інтернет, то все вдається досить добре. Єдине, що вивчати мови онлайн, це те ж саме, як у жарті про карате по радіо (Тетяна навчається в інституті юдаїки – авт). Це складніше, але можливо.
Інші зміни, пов’язані із запровадженням карантину, – це заборона відвідувати гуртожиток гостям (Тетяна мешкає саме в гуртожитку – авт.). Тепер сюди можуть заходити лише його мешканці та адміністрація. І це, я вважаю, дуже добре!
Стосовно відтермінування іспитів чи продовження літнього семестру, то чогось такого не буде. Принаймні про це говорить польська влада. Мене насправді мало це зачіпає, оскільки іспитів, як таких, я не здаю, і термін мого перебування у Польщі має чіткі рамки. У червні закінчується Програма і я повертаюся до України. Сподіваюся, що до того часу карантин теж закінчиться.
Як сприймають карантин жителі Кракова
Місцеві жителі дуже свідомо. Взагалі це така, я б сказала, дуже характерна риса для поляків. Вони надзвичайно свідомі люди. У всіх питаннях, і у дотримані карантину теж. Тому з цим жодних проблем. Свідомість, розуміння і прийняття ситуації, адекватне реагування на неї.
Про дотримання людьми дистанції переконалася на власному досвіді. Вчора ходила на пошту забрати листа. Черга була досить довгою, і люди у ній стояли на рекомендованій відстані. Ніхто нікого не штовхав і не порушував чийогось «карантинного» простору. До речі, у продуктовий магазин тепер пускають лише по три особи. На вході стоїть охоронець, який це пильнує. І це дуже впорядкувало увесь процес купування необхідного.
Стосовно масок і рукавичок, то їх носять одиниці. Поки такої загально норми немає. Але, думаю, що це питання часу. Я «поміж люди» одягаю маску, а рукавиці, такі звичайні, ношу і так, бо мерзну в руки. Одягаю і маску (до речі, маски подарувала мені дівчина з Китаю), і рукавиці перед виходом з кімнати і знімаю після приходу до кімнати.
Щодо інших обмежень, які ще діють у Кракові, то закрили усі бібліотеки, архіви, музеї, театри, кінотеатри, великі торгові центри, ринки, кафе, заклади харчування і т. п. Тобто усі місця потенційного скупчення людей.
Зустріла в парку диких кабанів
У період карантину мені особливо сутужно. Бо звикла багато гуляти Краковом. Я нарешті перестала у ньому блукати і могла спокійно ходити різними вулицями і закамарками. Зазвичай, з інституту до гуртожитку я теж поверталася пішки.
Зараз, з настанням весни, я вирішила повернутися до своїх ранкових прогулянок парком. Неподалік гуртожитку є чудовий парк імені Генрика Йордана. І у час карантину, думаю, це навіть корисно десь «висунутися» на природу. Стараюся виходити вранці, перед сьомою годиною, щоб уникнути зустрічей з людьми.
І так вийшло, що я, уникаючи людей, напоролася на трьох диких кабанів. Це було щось. Зустріти в парку, недалеко центру міста, посеред багатоповерхівок та гуртожитків, поблизу міського стадіону диких тварин… Звідки вони взялися? Можливо, припленталися з лісу копця Костюшко, який неподалік. Не знаю. Та природа бере своє. Де немає людей, з’являються звірі.
Читала, що у Закопаному по дорогах і тротуарах ходять лані… а тут раз – і живий приклад у Кракові. Ця вранішня зустріч з трійкою диких свинок змінила мій ранковий розклад. Замість чотирьох кіл, я пройшла лише два і, пришвидшивши ходу, пішла «додому». Добре, що вони теж кудись поспішали і я їх не надто зацікавила.