Сьогодні, 20 червня, на 81-му році життя відійшов у вічність Дем`ян Чернець – український інженер, громадсько-політичний діяч, заступник голови Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, кавалер ордена «За заслуги» III ступеня. Печальну звістку повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал.
“Сьогодні Україна втратила Великого Українця. Тернопіль втратив свого славного сина. Відійшов у вічність Дем’ян Іванович Чернець. Один з лідерів дисидентського руху, згодом «Народного руху». Багаторічний голова Тернопільської обласної організації Товариства політв’язнів та репресованих.
Дем’ян Іванович назавжди залишиться в історії України, як творець відновленої незалежності України. Він жив Україною і помер з Україною в серці!
Дякуємо Дем’яну Чернецю за нашу Незалежність. Тернопіль та Україна у скорботі. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким!”, – йдеться у повідомленні.
Довідка
Після арешту батька Чернеця Івана Григоровича, 8 серпня 1949 року і засудження його військовим трибуналом військ МВС Тернопільської області за ст. 20-54-1а, 54-11 КК України на 10 років позбавлення волі у ВТТ з конфіскацією майна всю сім’ю — маму Євдокію, сестру Зофію і малого Дем’янка виселили на спецпоселення в населений пункт Великий Луг Пермської (Молотівської) області. Згодом їх переселили в Чусовський район. Тут у поселенні Пашія він у 1951 році розпочав навчання в школі.
Сім’я перебувала на спецпоселенні з 6 вересня 1949 року до 25 березня 1957 року.
Член Народного Руху України (1991), від 1994 — член Ради Конгресу української інтелігенції, член ради Тернопільського обласного товариства «Меморіал», від 2003 — член комісії Тернопільської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих. Член ініціативи «Захист України» (2019). Від 11 червня 2019 року член регіональної комісії з реабілітації у Тернопільській області.
Часто проводив екскурсії, виступав з лекціями в школах, вишах, військових частинах, під час публічних заходів.
Дем’ян Іванович активно займався пошуком документів і місць загибелі жертв політичних репресій, їхнім перепохованням, встановленням пам’ятників і пам’ятних знаків борцям за волю України.
До його заслуг належить і реконструкція семи могил Українських Січових Стрільців на Микулинецькому цвинтарі, а також будівництвом пам’ятної стели на фасаді будинку, що на вулиці Коперника, 1.