Василя Шевчука, який загинув під Бахмутом, називали легендою краю. Він був рекордсменом, бігав марафони, заснував у рідному Хоросткові спортивно-оздоровчий комплекс з відкритим басейном та тренажерами, де діти та дорослі могли займатися безкоштовно.
Для багатьох людей новина про трагічну загибель українського рекордсмена стала неймовірним шоком і потрясінням. Після смерті Василя його донька Тетяна опублікувала відкритий лист до батька в соціальній мережі. Кожен рядок, кожне слово цього листа дошкуляє до самого серця, зворушує до сліз.
“Для тата.
Ти мій Герой! А нещодавно героїнею для тебе була я.
Ти дуже мною гордився і я знаю, що будеш гордитися звідти! Я буду сильною, я не здамся, бо я вся в тебе🫂
Рік 2020. Осінь. Жовтень місяць. Ще цей період називають cancer month. (Завжди було страшно чути ці слова.)
Коли всі боялись померти від вірусу Корона, я боялась померти від раку.
Ультразвук. Мамограма. Втрачаю свідомість та німіють ноги від страху. Біопсія. Діагноз: «breast cancer her2 positive stage2.»
Злоякісна пухлина молочної залози 2 стадії.
Шок, біль, страх, пошук онколога та хірурга. Підготовка документів та здача енних аналізів, безкінечні медогляди.
Листопад. Перша операція. Підшкірна порт-система для хіміотерапії готова.
17 листопада. Перша хімія. 6 годин капання.
Через пару годин жахливі болі в тілі. Хотілося вити від болю, від страху, з розпачу.
Два тижні хімія вбивала все здорове в мому організмі та давала всі можливі побічні ефекти. На третій тиждень ставало легше. Почало випадати волосся. Підстриглась.
Наступна хімія. Брат поголив мені голову. Стрес. Відчай. Почали відмовляти ноги, злазити нігті, алергія навколо очей, втрачався зір, chemo belly, пропадали м’язи, біліло тіло, кров з носа, слабкість, металевий смак їжі, припливи, менопауза в 29. Кожні 21 день новий сеанс хімії та нові побічні ефекти. 6 сеансів сильної хімії отримало моє тіло. Потім ще 15.
Здавалось, що я просто помираю кожного дня. Не було сил ні вставати, ні ходити, ні піклуватись про себе.
Лише підтримка чоловіка та рідних допомогли мені витримати цей невимовно важкий шлях.
Ти завжди казав: «ще трошки, доню, ти мусиш, завтра буде краще.»
Ми складали вірші та порівнювали чий кращий. Ми згадували відомих та простих людей, які, попри недугу, залишались сильними та мотивували інших. Ти розказував смішні історії, щоб я відволікалась. Ти зі мною плакав, підтримував, вірив, що я зможу. А ще, ти жартував, що в мене тепер два дні народження і моє життя стало ціннішим на 3 мільйони доларів. Часто я казала, що в мене все добре і мені краще, щоб не було гірше тобі. Але потім я дзвонила мамі і ревіла гіркими сльозами, шукала відповіді чому я і за що. Я дуже боялась, що не зможу тебе більше побачити, обійняти, показати свої шрами, показати свої фото без волосся.
Тому брала себе в руки і боролась далі.
Крики, сльози, думки про самогубство, страх смерті стали моєю денною рутиною. Довгі сеанси з психологом допомагали.
Друга операція, важка, тривала 4 години.
Double mastectomy. Місяць реабілітації та страшних мук. Знову нестерпний фізичний біль.
Також, удалили сім доброякісних лімфовузлів (думали злоякісні)і я чую новий діагноз. Не здатність повністю піднімати руки вверх. Сеанси зі спеціалістами. Нестерпний біль.
Я починаю сама розробляти руки. День за днем були кращі результати. І ось, на обстеженні, я показую майже ідеальний результат рухливості рук. Всього за місяць. Ще через пару тижнів я повертаюсь на треніровки та досягаю ще кращих результатів.
Через 5 місяців наступна операція. На жаль, невдала, через некомпетентність хірурга. Знову розробляю руки. Шукаємо іншого пластичного хірурга.
24 лютого. Так, саме в цей день, коли росія напала на мою Україну, я їхала на останню операцію. Ніколи не забуду той день. Ще більший страх, страх за батьків, страх не прокинутись від анестезії і не почути рідних.
Досі згадуємо, як прокинувшись після анестезії, першим, що я спитала в медсестри, було, чи не закінчилась війна.
Тоді, страх був лише за рідних в Україні.
Я не могла повірити, що мої муки ще не закінчились, так як надіялась, що 24 лютого моя «війна» закінчиться. Але москаль приніс іншу біду.
В Україні повномасштабна війна!
Через пару днів після операції, з дренажами з двох сторін, я їду в Вашингтон на український мітинг, щоб підтримати Україну!
Я вистояла до кінця, зціпивши зуби від болю в тілі.
Наступні тижні ми з чоловіком вдень і вночі пакували посилки з допомогою для України. Згодом, долучились інші та хоростківчани.
Нам вдалось отримати більше 9 палетів медичної допомоги від лікарні, в якій я лікувалась. Переживання за рідних та друзів в Україні, були сильнішими, ніж біль після операції.
Я знову розробляю руки, через місяць повертаюсь на треніровки, щоб покращувати результати рухливості рук та повернути тіло в форму.
(Зараз рухливість двох рук 100%.)
Ти хотів прилетіти, але сказав, що спочатку виконаєш свій обов’язок перед Україною. Я називала тебе егоїстом, а люди – Героєм. Ти обіцяв бігти марафон в Нью-Йорку. Ти обіцяв повернутись живим. Ти обіцяв піти в гори всією сім’єю. Ти обіцяв зробити все можливе, щоб ми мали куди повернутись. Я знаю, що так і було. Ти завжди казав, що підеш перший, закривши собою молодшого. Ти завжди будеш прикладом у всьому для мене, моїм Героєм. Твоя любов до життя вражала всіх. Ти передав мені любов до спорту, і, завдяки сильній фізичній підготовці, моє тіло витримало 21 сеанс хіміотерапії.
Ти пишався мною! Ти завжди знав, що я сильна духом і не боюсь викликів долі. Я буду сильною далі: для чоловіка, для мами, для брата. Буду любити життя так, як його любив ти.
Сьогодні, 17 березня, я готуюсь до свого першого забігу, про який так і не встигла тобі розказати, а тебе готують до похорону.
Минулого року, в лютому, ти присвятив мені свій рекорд, пробігши дистанцію без верхнього одягу. Цей рекорд має особлливе значення для мене. Таким чином, ти показав свою підтримку та гордість за мене.
В неділю, 19 березня, в день твого похорону, я присвячую тобі свій перший забіг. Через сльози і біль я зберу себе докупи, як ти тоді, тату.
Люблю тебе, мій небесний ангел!
Оберігай мене з небес”, – пише Тетяна.
About the author
Підліток з Кременеччини обіграв титулованих шахістів на турнірі пам’яті загиблого воїна
У Кам'янці-Подільському завершився третій турнір пам'яті Романа Бузінського. Переможцем змагань став 15-річний Богдан Стравінський з Почаєва. Підліток здобув перемогу в турнірі, де грали досвідчені шахісти з високими званнями. Серед учасників були гросмейстер, три міжнародних майстра та інші титуловані спортсмени. Богдан набрав 7,5 очка і випередив найближчих суперників на пів очка. Юний шахіст провів дев'ять партій за швейцарською системою. Він виграв сім разів, один раз зіграв унічию та зазнав однієї поразки. Призовий фонд турніру становив 40 тисяч гривень. Змагання зібрали 81 учасника. На другому місці фінішував Ярослав Шевченко з результатом 7 очок. Ще троє шахістів - Володимир Вусатюк, Дмитро Горєлов та Леонід Старожилов - також набрали по 7 очок і розділили місця з третього по п'яте.
Моторошна аварія у Кам’янках: зіштовхнулося 4 авто
У селі Кам'янки, що неподалік Тернополя, сталася серйозна ДТП. Зіштовхнулись 4 авто. Про це повідомили у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. Рятувальники прибули на місце події. "Рятувальники надали допомогу в ліквідації наслідків ДТП у Тернопільському районі 25 січня о 10:16 у селі Кам’янки Підволочиської громади сталася дорожньо-транспортна пригода за участю чотирьох транспортних засобів — двох легкових і двох вантажних автомобілів. Унаслідок аварії травмовано двох осіб. До місця події залучалися рятувальники 20-ї державної пожежно-рятувальної частини, які провели заходи з недопущення виникнення пожежі, перевірили стан транспортних засобів та усунули потенційні загрози займання", - йдеться у повідомленні.
На Тернопільщині вкрали мікроавтобус
На Тернопільщині вкрали мікроавтобус Mercedes-Benz, який був припаркований на узбіччі дороги. Про це повідомили у поліції Зборівщини та на Facebook-сторінці «Озернянська ОТГ Озерна». В орієнтуванні поліцейські зазначають, що житель села Озерна Озернянської ТГ Тернопільського району повідомив про відсутність його автомобіля Mercedes-Benz 313 CDI. Машина була відчинена, а в баці було близько 60 літрів пального. Авто він залишив на узбіччі автомобільної дороги М09 «Тернопіль–Львів–Рава-Руська» в межах села Озерна Озернянської ТГ Тернопільського району Тернопільської області. Номерний знак BO0599BI. «В разі отримання будь якої інформації просимо вас повідомити відділення поліції №2 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області», – просять правоохоронці.
У пожежах на Тернопільщині загинуло 4 людей всього за 2 дні
Всього за 2 дні Тернопільщина через пожежі втратила 4 людей. Про це розповіли у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "Сокільники (Золотниківська ТГ): Пожежа житлового будинку. Вогнеборці врятували будівлю, але на місці виявлено 2 загиблих. с. Милівці (Нагірянська ТГ): Масштабна пожежа господарської будівлі (100 м.кв.). Врятовано 2 сусідні споруди. На згарищі виявлено тіло жінки", - кажуть рятувальники. Трагічні наслідки мала пожежа в селі Романове Село Байковецької громади. Там загорілася господарська будівля — вогонь охопив площу 40 м², знищив вікна та майно, пошкодив перекриття й облицювання стін. Попри зусилля рятувальників, людського життя врятувати не вдалося. Водночас надзвичайникам вдалося запобігти поширенню вогню та врятувати сусідню будівлю.
Нещодавно переніс трансплантацію серця: помер священник Микола Ференц з Тернопільщини
Помер священник Микола Ференц, який у листопаді 2025 року переніс операцію з пересадки серця. Йому було 66 років. Про це повідомив у Facebook Євген Махніцький. Причина смерті - важка хвороба. У неділю о 16:00 у селі Угринь відправлять літію в домі покійного. Після цього тіло перенесуть до храму. Похорон відбудеться у понеділок - літургія почнеться о 9:00. Нагадаємо, Микола Ференц переніс трансплантацію серця наприкінці 2025 року. Чоловік чекав на донорський орган цілий рік. Священник вважав себе, ймовірно, першим в Україні представником духовенства з таким досвідом. Перед операцією він радився з монахами та іншими духівниками про допустимість втручання. «Я, напевно, перший священник, який зробив пересадку серця. Але я спілкувався з монахами, з іншими духівниками, з питанням "Чи можна?". Вони кажуть, що серце – це орган, це не є душа», - розповідав тоді Ференц. Редакція "Терміново" висловлює щирі співчуття рідним покійного. Вічна […]
Перекурило дорогу: на Тернопільщині скасували богослужіння через снігопад
На Тернопільщині священник змушений був скасувати недільне богослужіння через снігопад. Дорогу до джерела у Гончарівці біля Монастириськ, де традиційно відбуваються богослужіння, перекурило снігом. Про це повідомив отець Ростислав Смірнов. "❗️❗️❗️У зв’язку з тим що дорогу до паломницького місця Джерела Матері Божої Всецариці перекурило снігом, доїзду доброго немає. Тому богослужіння в неділю не буде!" - написав він.
