Василя Шевчука, який загинув під Бахмутом, називали легендою краю. Він був рекордсменом, бігав марафони, заснував у рідному Хоросткові спортивно-оздоровчий комплекс з відкритим басейном та тренажерами, де діти та дорослі могли займатися безкоштовно.
Для багатьох людей новина про трагічну загибель українського рекордсмена стала неймовірним шоком і потрясінням. Після смерті Василя його донька Тетяна опублікувала відкритий лист до батька в соціальній мережі. Кожен рядок, кожне слово цього листа дошкуляє до самого серця, зворушує до сліз.
“Для тата.
Ти мій Герой! А нещодавно героїнею для тебе була я.
Ти дуже мною гордився і я знаю, що будеш гордитися звідти! Я буду сильною, я не здамся, бо я вся в тебе🫂
Рік 2020. Осінь. Жовтень місяць. Ще цей період називають cancer month. (Завжди було страшно чути ці слова.)
Коли всі боялись померти від вірусу Корона, я боялась померти від раку.
Ультразвук. Мамограма. Втрачаю свідомість та німіють ноги від страху. Біопсія. Діагноз: «breast cancer her2 positive stage2.»
Злоякісна пухлина молочної залози 2 стадії.
Шок, біль, страх, пошук онколога та хірурга. Підготовка документів та здача енних аналізів, безкінечні медогляди.
Листопад. Перша операція. Підшкірна порт-система для хіміотерапії готова.
17 листопада. Перша хімія. 6 годин капання.
Через пару годин жахливі болі в тілі. Хотілося вити від болю, від страху, з розпачу.
Два тижні хімія вбивала все здорове в мому організмі та давала всі можливі побічні ефекти. На третій тиждень ставало легше. Почало випадати волосся. Підстриглась.
Наступна хімія. Брат поголив мені голову. Стрес. Відчай. Почали відмовляти ноги, злазити нігті, алергія навколо очей, втрачався зір, chemo belly, пропадали м’язи, біліло тіло, кров з носа, слабкість, металевий смак їжі, припливи, менопауза в 29. Кожні 21 день новий сеанс хімії та нові побічні ефекти. 6 сеансів сильної хімії отримало моє тіло. Потім ще 15.
Здавалось, що я просто помираю кожного дня. Не було сил ні вставати, ні ходити, ні піклуватись про себе.
Лише підтримка чоловіка та рідних допомогли мені витримати цей невимовно важкий шлях.
Ти завжди казав: «ще трошки, доню, ти мусиш, завтра буде краще.»
Ми складали вірші та порівнювали чий кращий. Ми згадували відомих та простих людей, які, попри недугу, залишались сильними та мотивували інших. Ти розказував смішні історії, щоб я відволікалась. Ти зі мною плакав, підтримував, вірив, що я зможу. А ще, ти жартував, що в мене тепер два дні народження і моє життя стало ціннішим на 3 мільйони доларів. Часто я казала, що в мене все добре і мені краще, щоб не було гірше тобі. Але потім я дзвонила мамі і ревіла гіркими сльозами, шукала відповіді чому я і за що. Я дуже боялась, що не зможу тебе більше побачити, обійняти, показати свої шрами, показати свої фото без волосся.
Тому брала себе в руки і боролась далі.
Крики, сльози, думки про самогубство, страх смерті стали моєю денною рутиною. Довгі сеанси з психологом допомагали.
Друга операція, важка, тривала 4 години.
Double mastectomy. Місяць реабілітації та страшних мук. Знову нестерпний фізичний біль.
Також, удалили сім доброякісних лімфовузлів (думали злоякісні)і я чую новий діагноз. Не здатність повністю піднімати руки вверх. Сеанси зі спеціалістами. Нестерпний біль.
Я починаю сама розробляти руки. День за днем були кращі результати. І ось, на обстеженні, я показую майже ідеальний результат рухливості рук. Всього за місяць. Ще через пару тижнів я повертаюсь на треніровки та досягаю ще кращих результатів.
Через 5 місяців наступна операція. На жаль, невдала, через некомпетентність хірурга. Знову розробляю руки. Шукаємо іншого пластичного хірурга.
24 лютого. Так, саме в цей день, коли росія напала на мою Україну, я їхала на останню операцію. Ніколи не забуду той день. Ще більший страх, страх за батьків, страх не прокинутись від анестезії і не почути рідних.
Досі згадуємо, як прокинувшись після анестезії, першим, що я спитала в медсестри, було, чи не закінчилась війна.
Тоді, страх був лише за рідних в Україні.
Я не могла повірити, що мої муки ще не закінчились, так як надіялась, що 24 лютого моя «війна» закінчиться. Але москаль приніс іншу біду.
В Україні повномасштабна війна!
Через пару днів після операції, з дренажами з двох сторін, я їду в Вашингтон на український мітинг, щоб підтримати Україну!
Я вистояла до кінця, зціпивши зуби від болю в тілі.
Наступні тижні ми з чоловіком вдень і вночі пакували посилки з допомогою для України. Згодом, долучились інші та хоростківчани.
Нам вдалось отримати більше 9 палетів медичної допомоги від лікарні, в якій я лікувалась. Переживання за рідних та друзів в Україні, були сильнішими, ніж біль після операції.
Я знову розробляю руки, через місяць повертаюсь на треніровки, щоб покращувати результати рухливості рук та повернути тіло в форму.
(Зараз рухливість двох рук 100%.)
Ти хотів прилетіти, але сказав, що спочатку виконаєш свій обов’язок перед Україною. Я називала тебе егоїстом, а люди – Героєм. Ти обіцяв бігти марафон в Нью-Йорку. Ти обіцяв повернутись живим. Ти обіцяв піти в гори всією сім’єю. Ти обіцяв зробити все можливе, щоб ми мали куди повернутись. Я знаю, що так і було. Ти завжди казав, що підеш перший, закривши собою молодшого. Ти завжди будеш прикладом у всьому для мене, моїм Героєм. Твоя любов до життя вражала всіх. Ти передав мені любов до спорту, і, завдяки сильній фізичній підготовці, моє тіло витримало 21 сеанс хіміотерапії.
Ти пишався мною! Ти завжди знав, що я сильна духом і не боюсь викликів долі. Я буду сильною далі: для чоловіка, для мами, для брата. Буду любити життя так, як його любив ти.
Сьогодні, 17 березня, я готуюсь до свого першого забігу, про який так і не встигла тобі розказати, а тебе готують до похорону.
Минулого року, в лютому, ти присвятив мені свій рекорд, пробігши дистанцію без верхнього одягу. Цей рекорд має особлливе значення для мене. Таким чином, ти показав свою підтримку та гордість за мене.
В неділю, 19 березня, в день твого похорону, я присвячую тобі свій перший забіг. Через сльози і біль я зберу себе докупи, як ти тоді, тату.
Люблю тебе, мій небесний ангел!
Оберігай мене з небес”, – пише Тетяна.
About the author
Ціни на світло для бізнесу знову піднімуть: як це вдарить по гаманцях українців
Національний регулятор готується підняти граничну ціну на електрику для бізнесу - з 15 000 до 17 000 гривень за МВт-год. Промисловість б'є на сполох: це вдарить по підприємствах, товарах і зрештою - по кишені кожного українця. Про це повідомляє "Терміново" з посиланням на блог керуючого партнера Національної антикризової групи Тараса Загороднього для Цензор.НЕТ. НКРЕКП ще 7 квітня схвалила відповідний проєкт постанови. Найдорожча електрика в Європі Україна вже зараз займає перше місце на континенті за вартістю електроенергії для промисловості. Цифри цієї зими: грудень 2025 - 135 євро/МВт-год січень 2026 - 164 євро/МВт-год лютий 2026 - 192 євро/МВт-год Для порівняння: у Португалії в лютому ціна становила лише 12 євро - у 16 разів менше. Хто насправді виграє від підняття цін Регулятор пояснює рішення коливаннями цін на європейських ринках і погрожує зупинкою імпорту електроенергії. Але є нюанс. Фактичними вигодонабувачами від підняття так званих […]
Помер шанований викладач з Кременеччини Юрій Цимбалюк
У Кременці помер старший викладач академії Юрій Цимбалюк - педагог і майстер художнього ковальства, який понад 30 років готував учителів трудового навчання. Як повідомляють у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка, викладач пішов з життя 22 квітня 2026 року. Хто такий Юрій Цимбалюк Юрій Григорович Цимбалюк народився 26 листопада 1963 року в селі Старий Вишнівець на Тернопільщині. У 1990 році закінчив Тернопільський державний педагогічний інститут за спеціальністю "Загальнотехнічні дисципліни і праця". З 1991 року викладав у Кременецькому педагогічному коледжі ім. Т. Г. Шевченка. У 1999-2001 роках очолював відділ образотворчого мистецтва. З 2003 року - асистент, а згодом старший викладач Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту, нині - Академії. Читайте також: “Серце і душу віддавав дітям”: помер шанований вчитель з Тернопільщини Внесок у науку і освіту Цимбалюк був співавтором навчальних посібників "Зварювання" та "Лабораторні роботи із зварювання". Його праця суттєво вплинула на […]
Мешканці Тернопільщини виповнився 101 рік
Понад столітня мудрість, незламна віра та любов, що перемагає час - свій поважний день народження відзначила мешканка села Великі Гаї. Мирослава Петрівна Жминда - гордість Великогаївської громади на Тернопільщині — відзначила 101-й день народження. Ще минулого року громада урочисто вшанувала її сторіччя, а нині Господь подарував можливість знову зустрітися, щоб розділити тепло й щирість цієї неповторної миті. Про це повідомив голова Великогаївської об'єднаної територіальної громади Олег Кохман. «Дякуємо за Вашу простоту, людяність та приклад того, як потрібно любити життя» Голова громади привітав іменинницю і побажав їй міцного здоров'я, радості від рідних, мирного неба та Божої ласки. За його словами, пані Мирослава є справжнім прикладом стійкості духу й любові до життя для всіх мешканців громади. Бажаємо шановній Мирославі Петрівні ще довгих і щасливих літ поруч із близькими людьми!
Чим професійні корти для бадмінтону відрізняються від аматорських залів
Бадмінтон — це динамічний вид спорту, який потребує не лише швидкості реакції та витривалості, а й відповідних умов для гри. Багато початківців помилково вважають, що для тренування підійде будь-який шкільний спортзал або майданчик із натягнутою сіткою. Проте різниця між професійною ареною та аматорським приміщенням є критичною як для результативності, так і для безпеки гравця. Професійні корти vs аматорські зали: основні відмінності Коли ми говоримо про бадмінтонні корти, ключовим аспектом є їхня відповідність міжнародним стандартам. В аматорських залах часто використовується універсальна розмітка для кількох видів спорту (волейболу, баскетболу, футзалу), що дезорієнтує гравця під час швидких розіграшів. Професійний зал спроєктований з урахуванням специфіки польоту волана, де висота стелі має бути не менше як 7–9 метрів, щоб не обмежувати високі удари. Крім того, у професійних комплексах, таких як Racket Sports Park Kyiv, простір організовано так, щоб потоки повітря від кондиціонерів не змінювали траєкторію волана. […]
На Тернопільщину мчить похолодання: на скільки погіршиться погода
Починаючи з понеділка, 20 квітня, на Тернопільщині, як і майже на всій території України, значно похолодає. Про це попереджають синоптики. Зокрема, у Тернопільському обласному центрі з гідрометеорології кажуть, що сьогодні очікується хмарність та будуть дощі. "Вітер північно-західний, 7 – 12 м/с. Температура повітря по області: +6.. +11º ; по м. Тернополю: +7...+9º" - йдеться у повідомленні. Згідно з даними сайту Sinoptik, надалі і щонайменше до кінця тижня на Тернопільщині буде хмарно, часом з проясненнями. Температура повітря максимально досягне +12 градусів тепла. Фото знерероване ШІ
Тернопіль прощається з легендою: помер Заслужений художник України Євген Удін
На 90-му році життя відійшов у вічність Євген Тимофійович Удін - Заслужений художник України, Почесний громадянин Тернополя, графік, педагог і справжній літописець рідного міста. Про втрату повідомив міський голова Сергій Надал. Понад півстоліття Євген Удін присвятив мистецтву та Тернополю. Його акварелі й графічні роботи зберегли для нащадків обличчя міста - кожну вулицю, кожен фасад, кожну архітектурну деталь, яку пересічний перехожий міг просто не помітити. Майстер не лише сам документував місто крізь призму мистецтва, а й виховав цілі покоління тернопільських художників - через студії, майстер-класи та пленери. Навіть у роки повномасштабного вторгнення Євген Удін знайшов спосіб бути корисним Україні: кошти від продажу своїх робіт він передавав на підтримку тернопільської 44-ї артилерійської бригади. "Його графіка залишається з нами. І коли ми візьмемо в руки його книгу чи подивимось на знайомий аркуш із видом Тернополя - він буде поруч", - написав Сергій Надал. […]
