Василя Шевчука, який загинув під Бахмутом, називали легендою краю. Він був рекордсменом, бігав марафони, заснував у рідному Хоросткові спортивно-оздоровчий комплекс з відкритим басейном та тренажерами, де діти та дорослі могли займатися безкоштовно.
Для багатьох людей новина про трагічну загибель українського рекордсмена стала неймовірним шоком і потрясінням. Після смерті Василя його донька Тетяна опублікувала відкритий лист до батька в соціальній мережі. Кожен рядок, кожне слово цього листа дошкуляє до самого серця, зворушує до сліз.
“Для тата.
Ти мій Герой! А нещодавно героїнею для тебе була я.
Ти дуже мною гордився і я знаю, що будеш гордитися звідти! Я буду сильною, я не здамся, бо я вся в тебе🫂
Рік 2020. Осінь. Жовтень місяць. Ще цей період називають cancer month. (Завжди було страшно чути ці слова.)
Коли всі боялись померти від вірусу Корона, я боялась померти від раку.
Ультразвук. Мамограма. Втрачаю свідомість та німіють ноги від страху. Біопсія. Діагноз: «breast cancer her2 positive stage2.»
Злоякісна пухлина молочної залози 2 стадії.
Шок, біль, страх, пошук онколога та хірурга. Підготовка документів та здача енних аналізів, безкінечні медогляди.
Листопад. Перша операція. Підшкірна порт-система для хіміотерапії готова.
17 листопада. Перша хімія. 6 годин капання.
Через пару годин жахливі болі в тілі. Хотілося вити від болю, від страху, з розпачу.
Два тижні хімія вбивала все здорове в мому організмі та давала всі можливі побічні ефекти. На третій тиждень ставало легше. Почало випадати волосся. Підстриглась.
Наступна хімія. Брат поголив мені голову. Стрес. Відчай. Почали відмовляти ноги, злазити нігті, алергія навколо очей, втрачався зір, chemo belly, пропадали м’язи, біліло тіло, кров з носа, слабкість, металевий смак їжі, припливи, менопауза в 29. Кожні 21 день новий сеанс хімії та нові побічні ефекти. 6 сеансів сильної хімії отримало моє тіло. Потім ще 15.
Здавалось, що я просто помираю кожного дня. Не було сил ні вставати, ні ходити, ні піклуватись про себе.
Лише підтримка чоловіка та рідних допомогли мені витримати цей невимовно важкий шлях.
Ти завжди казав: «ще трошки, доню, ти мусиш, завтра буде краще.»
Ми складали вірші та порівнювали чий кращий. Ми згадували відомих та простих людей, які, попри недугу, залишались сильними та мотивували інших. Ти розказував смішні історії, щоб я відволікалась. Ти зі мною плакав, підтримував, вірив, що я зможу. А ще, ти жартував, що в мене тепер два дні народження і моє життя стало ціннішим на 3 мільйони доларів. Часто я казала, що в мене все добре і мені краще, щоб не було гірше тобі. Але потім я дзвонила мамі і ревіла гіркими сльозами, шукала відповіді чому я і за що. Я дуже боялась, що не зможу тебе більше побачити, обійняти, показати свої шрами, показати свої фото без волосся.
Тому брала себе в руки і боролась далі.
Крики, сльози, думки про самогубство, страх смерті стали моєю денною рутиною. Довгі сеанси з психологом допомагали.
Друга операція, важка, тривала 4 години.
Double mastectomy. Місяць реабілітації та страшних мук. Знову нестерпний фізичний біль.
Також, удалили сім доброякісних лімфовузлів (думали злоякісні)і я чую новий діагноз. Не здатність повністю піднімати руки вверх. Сеанси зі спеціалістами. Нестерпний біль.
Я починаю сама розробляти руки. День за днем були кращі результати. І ось, на обстеженні, я показую майже ідеальний результат рухливості рук. Всього за місяць. Ще через пару тижнів я повертаюсь на треніровки та досягаю ще кращих результатів.
Через 5 місяців наступна операція. На жаль, невдала, через некомпетентність хірурга. Знову розробляю руки. Шукаємо іншого пластичного хірурга.
24 лютого. Так, саме в цей день, коли росія напала на мою Україну, я їхала на останню операцію. Ніколи не забуду той день. Ще більший страх, страх за батьків, страх не прокинутись від анестезії і не почути рідних.
Досі згадуємо, як прокинувшись після анестезії, першим, що я спитала в медсестри, було, чи не закінчилась війна.
Тоді, страх був лише за рідних в Україні.
Я не могла повірити, що мої муки ще не закінчились, так як надіялась, що 24 лютого моя «війна» закінчиться. Але москаль приніс іншу біду.
В Україні повномасштабна війна!
Через пару днів після операції, з дренажами з двох сторін, я їду в Вашингтон на український мітинг, щоб підтримати Україну!
Я вистояла до кінця, зціпивши зуби від болю в тілі.
Наступні тижні ми з чоловіком вдень і вночі пакували посилки з допомогою для України. Згодом, долучились інші та хоростківчани.
Нам вдалось отримати більше 9 палетів медичної допомоги від лікарні, в якій я лікувалась. Переживання за рідних та друзів в Україні, були сильнішими, ніж біль після операції.
Я знову розробляю руки, через місяць повертаюсь на треніровки, щоб покращувати результати рухливості рук та повернути тіло в форму.
(Зараз рухливість двох рук 100%.)
Ти хотів прилетіти, але сказав, що спочатку виконаєш свій обов’язок перед Україною. Я називала тебе егоїстом, а люди – Героєм. Ти обіцяв бігти марафон в Нью-Йорку. Ти обіцяв повернутись живим. Ти обіцяв піти в гори всією сім’єю. Ти обіцяв зробити все можливе, щоб ми мали куди повернутись. Я знаю, що так і було. Ти завжди казав, що підеш перший, закривши собою молодшого. Ти завжди будеш прикладом у всьому для мене, моїм Героєм. Твоя любов до життя вражала всіх. Ти передав мені любов до спорту, і, завдяки сильній фізичній підготовці, моє тіло витримало 21 сеанс хіміотерапії.
Ти пишався мною! Ти завжди знав, що я сильна духом і не боюсь викликів долі. Я буду сильною далі: для чоловіка, для мами, для брата. Буду любити життя так, як його любив ти.
Сьогодні, 17 березня, я готуюсь до свого першого забігу, про який так і не встигла тобі розказати, а тебе готують до похорону.
Минулого року, в лютому, ти присвятив мені свій рекорд, пробігши дистанцію без верхнього одягу. Цей рекорд має особлливе значення для мене. Таким чином, ти показав свою підтримку та гордість за мене.
В неділю, 19 березня, в день твого похорону, я присвячую тобі свій перший забіг. Через сльози і біль я зберу себе докупи, як ти тоді, тату.
Люблю тебе, мій небесний ангел!
Оберігай мене з небес”, – пише Тетяна.
About the author
На фронті за кілька днів до 32-річчя загинув матрос з Тернопільщини
Тернопільщина втратила матроса Дмитра Блаженка. Про втрату розповіли у Чортківській обласній державній адміністрації. "Лави Небесного Війська поповнив ще один наш земляк. 27 квітня 2026 року в бою за волю і незалежність України поблизу населеного пункту Добропілля Покровського району Донецької області загинув житель села Джурин Білобожницької громади, водій-сапер інженерного відділення, матрос Дмитро БЛАЖЕНКО, 11.05.1994 року народження", - йдеться у повідомленні. Редакція "Терміново" висловлює щирі співчуття рідним, близьким та усім, хто знав Героя. Вічна йому пам'ять і слава!
Загинула людина унаслідок вчорашньої ДТП на дамбі у Тернополі (фото, відео)
У поліції Тернопільщини повідомили, що унаслідок вчорашньої ДТП на дамбі загинула людина. "Поліцейські встановлюють обставини смертельної ДТП у центрі Тернополя Дорожньо-транспортна пригода трапилася 6 травня близько 22:00 на вулиці Руській, поблизу дамби Тернопільського ставу. За попередніми даними, зіткнулися автомобілі Renault та BMW. Унаслідок аварії одна людина загинула, ще одну з травмами госпіталізували. На місці події працюють слідчі поліції, які встановлюють усі обставини та причини ДТП", - йдеться у повідомленні.
Моторошна ДТП на дамбі у Тернополі: що відомо про наслідки
У Тернополі поблизу дамби сталася серйозна ДТП. Є травмовані. Інформацію журналістам підтвердили у пресслужбі патрульної поліції Тернопільської області. "Попередньо двоє травмовані. На місці працюють патрульні, медики та ДСНС. Намагаються врятувати чоловіка, якого затиснуло в одній із автівок", - кажуть у патрульній. Рух ускладнений. Просимо обирати інший маршрут та не скупчуватися на місці події, оскільки це заважає роботі спецслужб.
«Пужники знищив Сталін, а не УПА» – тернопільський історик спростовує поширені міфи
Тернопільський дослідник оприлюднив нове дослідження про трагічну долю села Пужники на півдні Тернопільської області, яке спростовує низку помилкових тверджень, що з'явилися в медіа після початку ексгумаційних робіт у 2025 році. За словами історика, широкій громадськості — ні польській, ні українській — це село було практично невідоме аж до початку ексгумацій. Саме тоді новинні стрічки рясніли матеріалами із грубими фактичними помилками. Зокрема, поширеним став заголовок на кшталт: «Волинь-43. Знищене УПА село Пужники» — хоча події там відбувалися у 1945 році, а не 1943-го, і до Волині це село не має жодного відношення, оскільки розташоване на півдні Тернопільщини. Щоб підкріпити свої висновки документально, дослідник звернувся до Державного архіву Львівської області, де виявив список жителів Пужників, виселених до Польщі в рамках так званого «обміну населенням». Відповідно до архівних даних, у 1945–1946 роках село покинули 814 осіб. Це, на переконання історика, однозначно свідчить: Пужники […]
У Тернополі зафіксували температурний рекорд
У Тернополі побито температурний рекорд. Про це повідомляє Тернопільський обласний центр з гідрометеорології. Температура 5 травня сягнула +27, 8 градуса. Востаннє температурний рекорд було побито в 1969 році - тоді температура повітря становила 26,9. Також синоптики розповіли про погоду на сьогодні, 6 травня. "Сьогодні по Тернопільщині 🇺🇦: Малохмарно. Без опадів 🌤. Вітер південно - західний, 7 – 12 м/с. 🌡Температура по області: +24...+29º ; по м. Тернополю: +27...+29º. 🕖 Поточна погода у м. Тернополі на 06:00 год. 06 травня: Температура повітря +9,3°. Відносна вологість 81 %. Атмосферний тиск 730 мм. рт.ст", - йдеться у повідомленні. Нагадаємо, "Терміново" повідомляло, що Україна зараз – найгарячіша точка Європи, але погода вже несе сюрпризи. Дощів та гроз побільшає, а температура повітря поступово піде на спад. Виняток становитимуть лише східні регіони, де ще певний час затримається сильна спека.
Тернопільський суд зупинив розгляд справи про ліцензійний договір у справі художника Івана Марчука
Суддя Тернопільського міськрайонного суду сьогодні зупинила провадження у гучній справі про визнання ліцензійного договору недійсним - через необхідність отримати висновок почеркознавця. Про це журналістам повідомила суддя-спікер Анна Мостецька. Чому зупинили справу Позивач Іван Марчук оскаржує ліцензійний договір у суді. Щоб перевірити справжність підписів, суд призначив почеркознавчу експертизу - ще на попередніх засіданнях, за клопотанням самого Марчука. Матеріали справи та додаткові документи невідкладно передадуть експерту. Відповідач двічі не з'явився Суд намагався отримати зразки підпису відповідача Апостола І.М., однак той двічі проігнорував засідання. Зважаючи на це, суд вирішив не чекати далі - матеріали передають експерту без зразків від відповідача. Суд також попередив усіх учасників про наслідки ухилення від експертизи. Усі процесуальні рішення у справі доступні в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером 607/14205/25. Контекст справи Справа стосується оскарження ліцензійного договору, який позивач Іван Марчук вважає недійсним. Суть спору - у питанні, […]
