Василя Шевчука, який загинув під Бахмутом, називали легендою краю. Він був рекордсменом, бігав марафони, заснував у рідному Хоросткові спортивно-оздоровчий комплекс з відкритим басейном та тренажерами, де діти та дорослі могли займатися безкоштовно.
Для багатьох людей новина про трагічну загибель українського рекордсмена стала неймовірним шоком і потрясінням. Після смерті Василя його донька Тетяна опублікувала відкритий лист до батька в соціальній мережі. Кожен рядок, кожне слово цього листа дошкуляє до самого серця, зворушує до сліз.
“Для тата.
Ти мій Герой! А нещодавно героїнею для тебе була я.
Ти дуже мною гордився і я знаю, що будеш гордитися звідти! Я буду сильною, я не здамся, бо я вся в тебе🫂
Рік 2020. Осінь. Жовтень місяць. Ще цей період називають cancer month. (Завжди було страшно чути ці слова.)
Коли всі боялись померти від вірусу Корона, я боялась померти від раку.
Ультразвук. Мамограма. Втрачаю свідомість та німіють ноги від страху. Біопсія. Діагноз: «breast cancer her2 positive stage2.»
Злоякісна пухлина молочної залози 2 стадії.
Шок, біль, страх, пошук онколога та хірурга. Підготовка документів та здача енних аналізів, безкінечні медогляди.
Листопад. Перша операція. Підшкірна порт-система для хіміотерапії готова.
17 листопада. Перша хімія. 6 годин капання.
Через пару годин жахливі болі в тілі. Хотілося вити від болю, від страху, з розпачу.
Два тижні хімія вбивала все здорове в мому організмі та давала всі можливі побічні ефекти. На третій тиждень ставало легше. Почало випадати волосся. Підстриглась.
Наступна хімія. Брат поголив мені голову. Стрес. Відчай. Почали відмовляти ноги, злазити нігті, алергія навколо очей, втрачався зір, chemo belly, пропадали м’язи, біліло тіло, кров з носа, слабкість, металевий смак їжі, припливи, менопауза в 29. Кожні 21 день новий сеанс хімії та нові побічні ефекти. 6 сеансів сильної хімії отримало моє тіло. Потім ще 15.
Здавалось, що я просто помираю кожного дня. Не було сил ні вставати, ні ходити, ні піклуватись про себе.
Лише підтримка чоловіка та рідних допомогли мені витримати цей невимовно важкий шлях.
Ти завжди казав: «ще трошки, доню, ти мусиш, завтра буде краще.»
Ми складали вірші та порівнювали чий кращий. Ми згадували відомих та простих людей, які, попри недугу, залишались сильними та мотивували інших. Ти розказував смішні історії, щоб я відволікалась. Ти зі мною плакав, підтримував, вірив, що я зможу. А ще, ти жартував, що в мене тепер два дні народження і моє життя стало ціннішим на 3 мільйони доларів. Часто я казала, що в мене все добре і мені краще, щоб не було гірше тобі. Але потім я дзвонила мамі і ревіла гіркими сльозами, шукала відповіді чому я і за що. Я дуже боялась, що не зможу тебе більше побачити, обійняти, показати свої шрами, показати свої фото без волосся.
Тому брала себе в руки і боролась далі.
Крики, сльози, думки про самогубство, страх смерті стали моєю денною рутиною. Довгі сеанси з психологом допомагали.
Друга операція, важка, тривала 4 години.
Double mastectomy. Місяць реабілітації та страшних мук. Знову нестерпний фізичний біль.
Також, удалили сім доброякісних лімфовузлів (думали злоякісні)і я чую новий діагноз. Не здатність повністю піднімати руки вверх. Сеанси зі спеціалістами. Нестерпний біль.
Я починаю сама розробляти руки. День за днем були кращі результати. І ось, на обстеженні, я показую майже ідеальний результат рухливості рук. Всього за місяць. Ще через пару тижнів я повертаюсь на треніровки та досягаю ще кращих результатів.
Через 5 місяців наступна операція. На жаль, невдала, через некомпетентність хірурга. Знову розробляю руки. Шукаємо іншого пластичного хірурга.
24 лютого. Так, саме в цей день, коли росія напала на мою Україну, я їхала на останню операцію. Ніколи не забуду той день. Ще більший страх, страх за батьків, страх не прокинутись від анестезії і не почути рідних.
Досі згадуємо, як прокинувшись після анестезії, першим, що я спитала в медсестри, було, чи не закінчилась війна.
Тоді, страх був лише за рідних в Україні.
Я не могла повірити, що мої муки ще не закінчились, так як надіялась, що 24 лютого моя «війна» закінчиться. Але москаль приніс іншу біду.
В Україні повномасштабна війна!
Через пару днів після операції, з дренажами з двох сторін, я їду в Вашингтон на український мітинг, щоб підтримати Україну!
Я вистояла до кінця, зціпивши зуби від болю в тілі.
Наступні тижні ми з чоловіком вдень і вночі пакували посилки з допомогою для України. Згодом, долучились інші та хоростківчани.
Нам вдалось отримати більше 9 палетів медичної допомоги від лікарні, в якій я лікувалась. Переживання за рідних та друзів в Україні, були сильнішими, ніж біль після операції.
Я знову розробляю руки, через місяць повертаюсь на треніровки, щоб покращувати результати рухливості рук та повернути тіло в форму.
(Зараз рухливість двох рук 100%.)
Ти хотів прилетіти, але сказав, що спочатку виконаєш свій обов’язок перед Україною. Я називала тебе егоїстом, а люди – Героєм. Ти обіцяв бігти марафон в Нью-Йорку. Ти обіцяв повернутись живим. Ти обіцяв піти в гори всією сім’єю. Ти обіцяв зробити все можливе, щоб ми мали куди повернутись. Я знаю, що так і було. Ти завжди казав, що підеш перший, закривши собою молодшого. Ти завжди будеш прикладом у всьому для мене, моїм Героєм. Твоя любов до життя вражала всіх. Ти передав мені любов до спорту, і, завдяки сильній фізичній підготовці, моє тіло витримало 21 сеанс хіміотерапії.
Ти пишався мною! Ти завжди знав, що я сильна духом і не боюсь викликів долі. Я буду сильною далі: для чоловіка, для мами, для брата. Буду любити життя так, як його любив ти.
Сьогодні, 17 березня, я готуюсь до свого першого забігу, про який так і не встигла тобі розказати, а тебе готують до похорону.
Минулого року, в лютому, ти присвятив мені свій рекорд, пробігши дистанцію без верхнього одягу. Цей рекорд має особлливе значення для мене. Таким чином, ти показав свою підтримку та гордість за мене.
В неділю, 19 березня, в день твого похорону, я присвячую тобі свій перший забіг. Через сльози і біль я зберу себе докупи, як ти тоді, тату.
Люблю тебе, мій небесний ангел!
Оберігай мене з небес”, – пише Тетяна.
About the author
В останню путь проводили всім селом. Тернопільщина попрощалась з захисником Денисом Диванюком (фото)
Сьогодні Великодедеркальська громада на Тернопільщині переживає один із найважчих днів. Жителі вийшли провести в останню дорогу свого земляка — захисника України Дениса Диванюка, який поклав найдорожче, що має людина, — своє життя — на вівтар свободи і незалежності нашої держави. Фото з поховання Героя опублікувала Великодедеркальська об'єднана територіальна громада. Проститися з Героєм прийшли сотні людей — рідні, сусіди, побратими, місцеві мешканці. Сльози на очах, квіти, схилені голови й пронизлива тиша — так громада віддала останню шану своєму Захиснику. Цей день ще раз нагадав усім, якою насправді високою є ціна нашої свободи. Мужність, відвага і самопожертва Дениса Диванюка назавжди залишаться у серцях тих, хто знав його особисто, і тих, хто лише чув про його подвиг. Його ім'я вписане в історію боротьби за Україну золотими літерами. «Він віддав найцінніше — своє життя — за свободу, незалежність і майбутнє України. Його мужність, відвага та […]
Правда і міфи про туристичне страхування
Подорожі за кордон давно стали звичною частиною життя українців. Але всі плани можуть легко зруйнуватися, якщо людина хворіє у дорозі. Проблеми зі здоров’ям через зміну клімату або несподівану травму можуть перетворити відпочинок на пошук лікарів і грошей, щоб оплатити лікування. У таких випадках справжньою підтримкою може стати туристичне страхування. Але не всі наважуються оформити договір перед початком подорожі, оскільки вірять у застарілі міфи щодо цього виду захисту. Тож варто розібратися, як зараз працюють сучасні програми. Міф 1. Якщо почуваєшся здоровим, страховка не знадобиться Багато мандрівників орієнтуються на свій поточний стан здоров’я і вважають, що страховка для виїзду за кордон їм не знадобиться, тому витрачати на неї гроші не потрібно. Проте туристичні поїздки часто пов’язані з новими умовами, до яких організм не завжди готовий. Зміна часових поясів, клімату, води чи їжі може спричинити несподівані реакції в абсолютно здорових людей. Крім того, ніхто не […]
Військовий з Кременеччини викрав авто у Чорткові
У Чорткові на Тернопільщині чоловік вкрав автомобіль прямо зі стоянки біля магазину - і за лічені години його затримали. З'ясувалося, що він ще й дезертир. Як повідомляє поліція Тернопільської області, підозрюваним виявився 47-річний житель Почаєва. Залишив ключі - втратив авто Власник Daewoo Nexia відійшов від машини буквально на кілька хвилин. Коли повернувся - авто вже не було. Причина проста: ключі лишилися в замку запалювання. Поліція швидко виявила автомобіль на одній із вулиць Чорткова - неушкодженим. Камери "Безпечного міста" допомогли знайти злодія Встановити особу підозрюваного вдалося завдяки системі відеоспостереження "Безпечне місто". Зловмисника затримали невдовзі після виявлення машини. Під час затримання поліцейські помітили в чоловіка ознаки сп'яніння та запропонували пройти медичний огляд. Він відмовився. Перевірка показала: 47-річний житель Почаєва є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину і перебуває в розшуку. Наразі вирішується питання про оголошення підозри за статтею про незаконне заволодіння транспортним […]
Київстар оновив лінійку тарифів: як зекономити на послугах
Київстар — один із найбільших мобільних операторів України з широким покриттям мережі та різноманітними тарифними планами. Оператор регулярно оновлює лінійку пропозицій і дає змогу оформити замовлення повністю онлайн — без візиту до офісу чи магазину. Вибрати тариф і купити стартовий пакет можна на сайті за кілька хвилин, після чого SIM-карта надійде поштою або кур'єром. Київстар пропонує два типи тарифів: передплатні та контрактні. Передплатні підключаються без паспорта, плата знімається кожні 4 тижні. Контрактні оформлюються онлайн з ідентифікацією через Дію або BankID НБУ, а плата списується щодня рівними частинами — при цьому повний пакет послуг на місяць надається одразу. Також доступні номери на вибір, зокрема з кодом 077. Передплатні тарифи для звичайних SIM-карт Лінійка «ВСЕ РАЗОМ» поєднує мобільний зв'язок і домашній інтернет в одному тарифі. Це зручно для тих, хто хоче отримати кілька послуг від одного оператора та керувати ними в єдиному […]
На фронті загинув моряк з Тернопільщини
На фронті поліг військовослужбовець з Тернопільщини Назар Стрельбіцький. Воїн тривалий час вважався зниклим безвісті. Про втрату повідомляє Чортківська районна адміністрація. "Уже втретє за сьогодні ми змушені повідомляти про велику ціну Перемоги. У бою за рідну землю загинув житель Заліщицької громади, військовослужбовця з села Касперівці — Стрельбіцького Назара, 1993 року народження, який тривалий час вважався зниклим безвісти. Чортківська районна військова адміністрація висловлює щирі співчуття рідним та близьким полеглого Героя", - йдеться у поввідомленні.
Загибель школярки на санній трасі у Кременці: у справі оголосили підозру
На Тернопільщині майже три роки тривало розслідування загибелі 15-річної спортсменки на санній трасі - і нарешті керівнику спортивної школи повідомили про підозру. Як повідомляє поліція Тернопільської області, підозру керівнику закладу було оголошено 6 квітня 2026 року. Загинула під час тренування Трагедія сталася 24 травня 2023 року в селі Великі Млинівці на Кременеччині. 15-річна дівчина спускалася санною трасою Кременецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи "Колос", коли наїхала на пошкоджену дошку покриття. Дерев'яний уламок травмував спортсменку - ушкодження виявилися несумісними з життям. Дев'ятикласниця загинула на місці. Траса не відповідала нормам безпеки У ході розслідування слідчі призначили будівельно-технічну експертизу та експертизу з безпеки життєдіяльності. Висновки фахівців однозначні: технічний стан санної траси не відповідав вимогам безпечної експлуатації і був непридатним для використання. Хто несе відповідальність Слідство встановило, що саме директор школи "Колос" відповідав за: технічний стан і утримання споруд; своєчасний ремонт; запобігання аварійним ситуаціям. Спочатку […]
