Василя Шевчука, який загинув під Бахмутом, називали легендою краю. Він був рекордсменом, бігав марафони, заснував у рідному Хоросткові спортивно-оздоровчий комплекс з відкритим басейном та тренажерами, де діти та дорослі могли займатися безкоштовно.
Для багатьох людей новина про трагічну загибель українського рекордсмена стала неймовірним шоком і потрясінням. Після смерті Василя його донька Тетяна опублікувала відкритий лист до батька в соціальній мережі. Кожен рядок, кожне слово цього листа дошкуляє до самого серця, зворушує до сліз.
“Для тата.
Ти мій Герой! А нещодавно героїнею для тебе була я.
Ти дуже мною гордився і я знаю, що будеш гордитися звідти! Я буду сильною, я не здамся, бо я вся в тебе🫂
Рік 2020. Осінь. Жовтень місяць. Ще цей період називають cancer month. (Завжди було страшно чути ці слова.)
Коли всі боялись померти від вірусу Корона, я боялась померти від раку.
Ультразвук. Мамограма. Втрачаю свідомість та німіють ноги від страху. Біопсія. Діагноз: «breast cancer her2 positive stage2.»
Злоякісна пухлина молочної залози 2 стадії.
Шок, біль, страх, пошук онколога та хірурга. Підготовка документів та здача енних аналізів, безкінечні медогляди.
Листопад. Перша операція. Підшкірна порт-система для хіміотерапії готова.
17 листопада. Перша хімія. 6 годин капання.
Через пару годин жахливі болі в тілі. Хотілося вити від болю, від страху, з розпачу.
Два тижні хімія вбивала все здорове в мому організмі та давала всі можливі побічні ефекти. На третій тиждень ставало легше. Почало випадати волосся. Підстриглась.
Наступна хімія. Брат поголив мені голову. Стрес. Відчай. Почали відмовляти ноги, злазити нігті, алергія навколо очей, втрачався зір, chemo belly, пропадали м’язи, біліло тіло, кров з носа, слабкість, металевий смак їжі, припливи, менопауза в 29. Кожні 21 день новий сеанс хімії та нові побічні ефекти. 6 сеансів сильної хімії отримало моє тіло. Потім ще 15.
Здавалось, що я просто помираю кожного дня. Не було сил ні вставати, ні ходити, ні піклуватись про себе.
Лише підтримка чоловіка та рідних допомогли мені витримати цей невимовно важкий шлях.
Ти завжди казав: «ще трошки, доню, ти мусиш, завтра буде краще.»
Ми складали вірші та порівнювали чий кращий. Ми згадували відомих та простих людей, які, попри недугу, залишались сильними та мотивували інших. Ти розказував смішні історії, щоб я відволікалась. Ти зі мною плакав, підтримував, вірив, що я зможу. А ще, ти жартував, що в мене тепер два дні народження і моє життя стало ціннішим на 3 мільйони доларів. Часто я казала, що в мене все добре і мені краще, щоб не було гірше тобі. Але потім я дзвонила мамі і ревіла гіркими сльозами, шукала відповіді чому я і за що. Я дуже боялась, що не зможу тебе більше побачити, обійняти, показати свої шрами, показати свої фото без волосся.
Тому брала себе в руки і боролась далі.
Крики, сльози, думки про самогубство, страх смерті стали моєю денною рутиною. Довгі сеанси з психологом допомагали.
Друга операція, важка, тривала 4 години.
Double mastectomy. Місяць реабілітації та страшних мук. Знову нестерпний фізичний біль.
Також, удалили сім доброякісних лімфовузлів (думали злоякісні)і я чую новий діагноз. Не здатність повністю піднімати руки вверх. Сеанси зі спеціалістами. Нестерпний біль.
Я починаю сама розробляти руки. День за днем були кращі результати. І ось, на обстеженні, я показую майже ідеальний результат рухливості рук. Всього за місяць. Ще через пару тижнів я повертаюсь на треніровки та досягаю ще кращих результатів.
Через 5 місяців наступна операція. На жаль, невдала, через некомпетентність хірурга. Знову розробляю руки. Шукаємо іншого пластичного хірурга.
24 лютого. Так, саме в цей день, коли росія напала на мою Україну, я їхала на останню операцію. Ніколи не забуду той день. Ще більший страх, страх за батьків, страх не прокинутись від анестезії і не почути рідних.
Досі згадуємо, як прокинувшись після анестезії, першим, що я спитала в медсестри, було, чи не закінчилась війна.
Тоді, страх був лише за рідних в Україні.
Я не могла повірити, що мої муки ще не закінчились, так як надіялась, що 24 лютого моя «війна» закінчиться. Але москаль приніс іншу біду.
В Україні повномасштабна війна!
Через пару днів після операції, з дренажами з двох сторін, я їду в Вашингтон на український мітинг, щоб підтримати Україну!
Я вистояла до кінця, зціпивши зуби від болю в тілі.
Наступні тижні ми з чоловіком вдень і вночі пакували посилки з допомогою для України. Згодом, долучились інші та хоростківчани.
Нам вдалось отримати більше 9 палетів медичної допомоги від лікарні, в якій я лікувалась. Переживання за рідних та друзів в Україні, були сильнішими, ніж біль після операції.
Я знову розробляю руки, через місяць повертаюсь на треніровки, щоб покращувати результати рухливості рук та повернути тіло в форму.
(Зараз рухливість двох рук 100%.)
Ти хотів прилетіти, але сказав, що спочатку виконаєш свій обов’язок перед Україною. Я називала тебе егоїстом, а люди – Героєм. Ти обіцяв бігти марафон в Нью-Йорку. Ти обіцяв повернутись живим. Ти обіцяв піти в гори всією сім’єю. Ти обіцяв зробити все можливе, щоб ми мали куди повернутись. Я знаю, що так і було. Ти завжди казав, що підеш перший, закривши собою молодшого. Ти завжди будеш прикладом у всьому для мене, моїм Героєм. Твоя любов до життя вражала всіх. Ти передав мені любов до спорту, і, завдяки сильній фізичній підготовці, моє тіло витримало 21 сеанс хіміотерапії.
Ти пишався мною! Ти завжди знав, що я сильна духом і не боюсь викликів долі. Я буду сильною далі: для чоловіка, для мами, для брата. Буду любити життя так, як його любив ти.
Сьогодні, 17 березня, я готуюсь до свого першого забігу, про який так і не встигла тобі розказати, а тебе готують до похорону.
Минулого року, в лютому, ти присвятив мені свій рекорд, пробігши дистанцію без верхнього одягу. Цей рекорд має особлливе значення для мене. Таким чином, ти показав свою підтримку та гордість за мене.
В неділю, 19 березня, в день твого похорону, я присвячую тобі свій перший забіг. Через сльози і біль я зберу себе докупи, як ти тоді, тату.
Люблю тебе, мій небесний ангел!
Оберігай мене з небес”, – пише Тетяна.
About the author
Що носити влітку 2026: головні тренди, які варто знати прямо зараз
Літо 2026-го розставляє акценти чітко: комфорт нарівні зі стилем, натуральні тканини замість синтетики і жодної метушні з образом. Якщо ви ще не оновили гардероб - саме час розібратись, що справді актуально цього сезону. Сайт жіночого одягу Twice розповідає, що головна ставка сезону - на якість тканини, чіткий крій і стриману палітру. Тканини, які рятують у спеку Синтетика цього літа - не варіант. Мода повертається до натурального: льон, бавовна, шифон, віскоза і тенсел - ось що справді носять у 2026-му. Ці тканини дихають, не мнуться критично і виглядають доглянуто навіть після цілого дня на ногах. Плюс - вони довговічні, тож покупка лляної сорочки або шифонової сукні це інвестиція, а не витрата. Палітра: між спокоєм і сміливістю Головні кольори сезону - м'ята, лаванда, пісок, молочний і глибокий зелений. Пастель домінує, але не нудно. Хочеш яскравості - є куди рухатись: червоний, помаранчевий і […]
Тернополянка захворіла на хворобу, яку має 2 людини на мільйон: вражаюча історія порятунку
Тернополянка Наталія Дзісяк захворіла на недугу, яку діагностують лише у 2-3 людей на мільйон - і єдиним порятунком стала її 19-річна дочка. Про випадок повідомило Перше медичне об'єднання Львова. Рідкісний діагноз У лютому 45-річна Наталія перенесла звичайну вірусну хворобу. Після неї з'явилася сильна слабкість, шкіра стала неприродно блідою. Жінка здала аналізи - і результати приголомшили її. Лікарі діагностували апластичну анемію. Це рідкісна і вкрай небезпечна хвороба крові, при якій кістковий мозок перестає виробляти еритроцити, лейкоцити та тромбоцити. "Мені сказали, що моя кров пуста. Першою думкою було: чому саме я? Я багато плакала, але все ж повірила, що Бог і лікарі допоможуть мені", - розповідає Наталія. Тернопільські медики скерували її до Лікарні Святого Пантелеймона у Львові. Донора з реєстру чекати не було часу Наталії потрібна була трансплантація кісткового мозку. У міжнародних реєстрах знайшовся сумісний донор - але його треба було чекати […]
У Тернополі працівники ТЦК затримали 24-річного чоловіка і утримували добу, поки йому не виповнилось 25
У Тернополі стався інцидент з ТЦК: його працівники затримали 24 річного чоловіка і утримували в приміщенні центру добу, поки йому опівночі не виповнилось 25 років. Наступного дня його мобілізували. Тернопільський ТЦК та СП коментувати подію відмовився. Про це пише "20 хвилин". Мобілізаційний вік — від 25 років Призову підлягають військовозобов'язані чоловіки від 25 до 60 років, придатні за станом здоров'я або придатні до служби в тилових частинах. Мобілізація осіб до 25 років без їхньої добровільної згоди — незаконна. Але є колізія. Після змін 2024 року категорію «обмежено придатний» замінили на «придатний до тилових частин, ТЦК та СП». Людина до 25 років може вже мати статус «військовозобов'язаного» — і тоді ТЦК має право викликати її повісткою на ВЛК. Ігнорування виклику є порушенням. Якщо в документах фіксується розшук — поліція в групі оповіщення може затримати та доставити до ТЦК. Якщо вас розшукує […]
Дощі нарешті припиняться? Якою буде погода на початку тижня на Тернопільщині
На Тернопільщині очікується тепла та малохмарна погода. Про це повідомили синоптики у Тернопільському обласному центрі з гідрометеорології. "Мінлива хмарність. Без істотних опадів. Вітер північно-західний, 7–12 м/с. Температура по області: +19...+24º; по м. Тернополю: +22...+24º", - такою буде погода 8 червня. Станом на ранок понеділка відносна вологість в області складає 90%. "08 червня в лісах та інших природних об’єктах у північній частині області надзвичайна пожежна небезпека 5-го класу, у західній – висока пожежна небезпека 4-го класу, у центральній - низька пожежна небезпека 2-го класу на решті території – пожежна небезпека відсутня (1-ий клас)", - нагадали синоптики. Якою буде погода найближчими днями Згідно з прогнозом Українського гідрометцентру, 9 червня на Тернопільщині буде ясно з проясненнями, максимальна температура повітря складатиме +28. 10 червня можливі дощі. Температура повітря підніметься до +28.
У Тернополі водій Лексусу нахабно запаркувався на пішохідному
У Тернополі водій Лексуса запаркувався просто на пішохідному переході. Про це повідомляють очевидці у телеграм-каналі "Корки Тернопіль". "Давно я не був в Епіцентрі, а тут нічого і не змінилося", - написав Євген. В Україні штраф за паркування на пішохідному переході або ближче ніж 10 метрів до нього становить 510 грн (34 неоподатковуваних мінімуми). Також автомобіль може бути евакуйований — тоді додаються витрати на евакуатор і штрафстоянку.
На війні загинув бойовий медик з Кременеччини Едуард Мазур
Трагічна втрата для Кременеччини - на Сумщині обірвалось життя бойового медика Едуарда Мазура. Сумну звістку повідомив мер Кременця Андрій Смаглюк. "Повідомляємо вам, що в нашу громаду надійшла трагічна звістка про те, що 6 червня 2026 року поблизу н. п. Білопілля, Сумської області, загинув військовослужбовець, житель села Гаї, Гаївського старостинського округу, бойовий медик взводу протидії екіпажам безпілотних літальних апаратів першого батальйону безпілотних систем військової частини ****, сержант МАЗУР Едуард Васильович, 1987 року народження", - йдеться у повідомленні. Про дату та місце зустрічі тіла Героя міський голова обіцяв повідомити додатково. Редакція "Терміново" висловлює щирі співчуття рідним, близьким та усім, хто знав Едуарда Мазура.
