Василя Шевчука, який загинув під Бахмутом, називали легендою краю. Він був рекордсменом, бігав марафони, заснував у рідному Хоросткові спортивно-оздоровчий комплекс з відкритим басейном та тренажерами, де діти та дорослі могли займатися безкоштовно.
Для багатьох людей новина про трагічну загибель українського рекордсмена стала неймовірним шоком і потрясінням. Після смерті Василя його донька Тетяна опублікувала відкритий лист до батька в соціальній мережі. Кожен рядок, кожне слово цього листа дошкуляє до самого серця, зворушує до сліз.
“Для тата.
Ти мій Герой! А нещодавно героїнею для тебе була я.
Ти дуже мною гордився і я знаю, що будеш гордитися звідти! Я буду сильною, я не здамся, бо я вся в тебе🫂
Рік 2020. Осінь. Жовтень місяць. Ще цей період називають cancer month. (Завжди було страшно чути ці слова.)
Коли всі боялись померти від вірусу Корона, я боялась померти від раку.
Ультразвук. Мамограма. Втрачаю свідомість та німіють ноги від страху. Біопсія. Діагноз: «breast cancer her2 positive stage2.»
Злоякісна пухлина молочної залози 2 стадії.
Шок, біль, страх, пошук онколога та хірурга. Підготовка документів та здача енних аналізів, безкінечні медогляди.
Листопад. Перша операція. Підшкірна порт-система для хіміотерапії готова.
17 листопада. Перша хімія. 6 годин капання.
Через пару годин жахливі болі в тілі. Хотілося вити від болю, від страху, з розпачу.
Два тижні хімія вбивала все здорове в мому організмі та давала всі можливі побічні ефекти. На третій тиждень ставало легше. Почало випадати волосся. Підстриглась.
Наступна хімія. Брат поголив мені голову. Стрес. Відчай. Почали відмовляти ноги, злазити нігті, алергія навколо очей, втрачався зір, chemo belly, пропадали м’язи, біліло тіло, кров з носа, слабкість, металевий смак їжі, припливи, менопауза в 29. Кожні 21 день новий сеанс хімії та нові побічні ефекти. 6 сеансів сильної хімії отримало моє тіло. Потім ще 15.
Здавалось, що я просто помираю кожного дня. Не було сил ні вставати, ні ходити, ні піклуватись про себе.
Лише підтримка чоловіка та рідних допомогли мені витримати цей невимовно важкий шлях.
Ти завжди казав: «ще трошки, доню, ти мусиш, завтра буде краще.»
Ми складали вірші та порівнювали чий кращий. Ми згадували відомих та простих людей, які, попри недугу, залишались сильними та мотивували інших. Ти розказував смішні історії, щоб я відволікалась. Ти зі мною плакав, підтримував, вірив, що я зможу. А ще, ти жартував, що в мене тепер два дні народження і моє життя стало ціннішим на 3 мільйони доларів. Часто я казала, що в мене все добре і мені краще, щоб не було гірше тобі. Але потім я дзвонила мамі і ревіла гіркими сльозами, шукала відповіді чому я і за що. Я дуже боялась, що не зможу тебе більше побачити, обійняти, показати свої шрами, показати свої фото без волосся.
Тому брала себе в руки і боролась далі.
Крики, сльози, думки про самогубство, страх смерті стали моєю денною рутиною. Довгі сеанси з психологом допомагали.
Друга операція, важка, тривала 4 години.
Double mastectomy. Місяць реабілітації та страшних мук. Знову нестерпний фізичний біль.
Також, удалили сім доброякісних лімфовузлів (думали злоякісні)і я чую новий діагноз. Не здатність повністю піднімати руки вверх. Сеанси зі спеціалістами. Нестерпний біль.
Я починаю сама розробляти руки. День за днем були кращі результати. І ось, на обстеженні, я показую майже ідеальний результат рухливості рук. Всього за місяць. Ще через пару тижнів я повертаюсь на треніровки та досягаю ще кращих результатів.
Через 5 місяців наступна операція. На жаль, невдала, через некомпетентність хірурга. Знову розробляю руки. Шукаємо іншого пластичного хірурга.
24 лютого. Так, саме в цей день, коли росія напала на мою Україну, я їхала на останню операцію. Ніколи не забуду той день. Ще більший страх, страх за батьків, страх не прокинутись від анестезії і не почути рідних.
Досі згадуємо, як прокинувшись після анестезії, першим, що я спитала в медсестри, було, чи не закінчилась війна.
Тоді, страх був лише за рідних в Україні.
Я не могла повірити, що мої муки ще не закінчились, так як надіялась, що 24 лютого моя «війна» закінчиться. Але москаль приніс іншу біду.
В Україні повномасштабна війна!
Через пару днів після операції, з дренажами з двох сторін, я їду в Вашингтон на український мітинг, щоб підтримати Україну!
Я вистояла до кінця, зціпивши зуби від болю в тілі.
Наступні тижні ми з чоловіком вдень і вночі пакували посилки з допомогою для України. Згодом, долучились інші та хоростківчани.
Нам вдалось отримати більше 9 палетів медичної допомоги від лікарні, в якій я лікувалась. Переживання за рідних та друзів в Україні, були сильнішими, ніж біль після операції.
Я знову розробляю руки, через місяць повертаюсь на треніровки, щоб покращувати результати рухливості рук та повернути тіло в форму.
(Зараз рухливість двох рук 100%.)
Ти хотів прилетіти, але сказав, що спочатку виконаєш свій обов’язок перед Україною. Я називала тебе егоїстом, а люди – Героєм. Ти обіцяв бігти марафон в Нью-Йорку. Ти обіцяв повернутись живим. Ти обіцяв піти в гори всією сім’єю. Ти обіцяв зробити все можливе, щоб ми мали куди повернутись. Я знаю, що так і було. Ти завжди казав, що підеш перший, закривши собою молодшого. Ти завжди будеш прикладом у всьому для мене, моїм Героєм. Твоя любов до життя вражала всіх. Ти передав мені любов до спорту, і, завдяки сильній фізичній підготовці, моє тіло витримало 21 сеанс хіміотерапії.
Ти пишався мною! Ти завжди знав, що я сильна духом і не боюсь викликів долі. Я буду сильною далі: для чоловіка, для мами, для брата. Буду любити життя так, як його любив ти.
Сьогодні, 17 березня, я готуюсь до свого першого забігу, про який так і не встигла тобі розказати, а тебе готують до похорону.
Минулого року, в лютому, ти присвятив мені свій рекорд, пробігши дистанцію без верхнього одягу. Цей рекорд має особлливе значення для мене. Таким чином, ти показав свою підтримку та гордість за мене.
В неділю, 19 березня, в день твого похорону, я присвячую тобі свій перший забіг. Через сльози і біль я зберу себе докупи, як ти тоді, тату.
Люблю тебе, мій небесний ангел!
Оберігай мене з небес”, – пише Тетяна.
About the author
На яких маршрутах у Тернополі їздитимуть нові тролейбуси “Електрон”
У Тернополі вже курсують новенькі тролейбуси "Електрон". Про це повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал. "Сьогодні на маршрути виїхали 5 нових тролейбусів «Електрон». Чотири – на 10-й маршрут. Один – на 2-й маршрут Це частина масштабного оновлення громадського транспорту. 5 тролейбусів – уже тут. 17 – до кінця цього року. 44 – за два роки. Усі низькопідлогові, пандусами і місцями для маломобільних пасажирів. Щоб у міський транспорт міг зайти кожен", - йдеться у повідомленні. Нагадуємо, проєкт реалізується за підтримки ЄБРР та гранту від уряду Канади на загальну суму понад 14 млн євро.
Сімейний погром у Тернополі: на приборкання молодика викликали спецпризначенців
У Тернополі правоохоронці вгамували агресивного чоловіка, який вчинив домашнє насильство Про це повідомляють у пресслужбі поліції Тернопільської області. Сьогодні, 22 червня, у Тернополі поліцейські оперативно відреагували на виклик щодо сімейного конфлікту. Місцевий житель повідомив на лінію «102», що його син влаштував сварку, штовхає його та трощить майно в оселі. За словами родичів, дебошир, імовірно, перебував під дією наркотиків. Також відомо, що він перебуває на обліку в спецзакладі й потребує медичної допомоги. На місце події прибули бійці роти поліції особливого призначення та працівники сектору протидії домашньому насильству. Правоохоронці припинили протиправні дії та ізолювали агресора. Згодом на виклик приїхала бригада екстреної медичної допомоги. Лікарі оглянули чоловіка та прийняли рішення про його госпіталізацію до спеціалізованої медустанови. Наразі поліція встановлює всі обставини інциденту, триває перевірка.
На Тернопільщині стартували пошукові роботи у селі Пужники
На Тернопільщині тривають пошуки жертв "Волинської трагедії". Сьогодні в Пужниках стартував другий етап робіт з виявлення останків місцевих жителів, убитих 1945 року. Про це повідомляє "Суспільне Тернопіль". Спочатку фахівці ДСНС обстежать територію колишнього села, після чого до справи долучаться українські та польські науковці й експерти. За словами археологині установи «Волинські старожитності» Аліни Харламової, команда сподівається знайти ще одне місце поховання. Торік, у вересні 2025-го, після першого етапу ексгумації тут урочисто перепоховали останки 42 людей — усі вони загинули в перші повоєнні місяці за радянської влади.
На Тернопільщині 8-річний хлопчик упав зі скутера та отримав тяжкі травми
На Тернопільщині в ДТП постраждав 8-річний хлопчик. Він узяв скутер, поки батько не бачив, і втрапив у аварію. Про це повідомляють у пресслужбі ГУНП у Тернопільській області. "Цього ж дня близько 10:00 у Заліщиках внаслідок падіння з електричного триколісного скутера численні травми отримав хлопчик 2018 року народження. За попередніми даними, дитина самовільно сіла на скутер, коли його батько ненадовго відійшов. Неповнолітній не впорався з керуванням та в’їхав у металеву огорожу. Дитину з тяжкими тілесними ушкодженнями госпіталізували до лікарні", - йдеться у повідомленні.
На Тернопільщині заборонили рух вантажівок: що сталося
На Тернопільщині тимчасово обмежують рух вантажівок. Про це повідомляє Патрульна поліція Тернопільської області. Сьогодні о 13:00 на Тернопільщині запроваджують тепловий режим - важкі вантажівки не зможуть їздити дорогами, поки спека не спаде. Заборона стосується транспорту вагою понад 24 тонни та навантаженням на вісь понад 7 тонн. Підстава - захист дорожнього покриття від руйнування через високі температури (понад +28°С). Перечекати можна на стоянках у смугах відведення доріг або біля об'єктів дорожнього сервісу. За дотриманням обмежень стежить патрульна поліція.
“На Щиті Тернопільщина” став найкращим волонтерським проєктом року
Тернопільський волонтерський проєкт «На Щиті Тернопільщина» здобув звання найкращого волонтерського проєкту року на конкурсі «Золотий Фліпчарт». Експертне журі виокремило цей проєкт серед усіх учасників. Про це повідомляється на сторінці проєкту. «Золотий Фліпчарт» Цього року «На Щиті Тернопільщина» вперше взяв участь у конкурсі «Золотий Фліпчарт», який організовує Освітньо-аналітичний центр розвитку громад. За підсумками онлайн-голосування проєкт посів друге місце, однак експертне журі визнало його найкращим волонтерським проєктом року. Команда «На Щиті Тернопільщина» понад три роки займається супроводом військових — зустрічає та проводжає бійців. У проєкті задіяні волонтери, водії та координатори. Нагорода, за словами учасників, стала підтвердженням важливості цієї щоденної праці. На церемонії були присутні представники благодійних фондів, громадських ініціатив і проєктів Тернопільщини, які також увійшли до числа номінантів та переможців конкурсу.
