Василя Шевчука, який загинув під Бахмутом, називали легендою краю. Він був рекордсменом, бігав марафони, заснував у рідному Хоросткові спортивно-оздоровчий комплекс з відкритим басейном та тренажерами, де діти та дорослі могли займатися безкоштовно.
Для багатьох людей новина про трагічну загибель українського рекордсмена стала неймовірним шоком і потрясінням. Після смерті Василя його донька Тетяна опублікувала відкритий лист до батька в соціальній мережі. Кожен рядок, кожне слово цього листа дошкуляє до самого серця, зворушує до сліз.
“Для тата.
Ти мій Герой! А нещодавно героїнею для тебе була я.
Ти дуже мною гордився і я знаю, що будеш гордитися звідти! Я буду сильною, я не здамся, бо я вся в тебе🫂
Рік 2020. Осінь. Жовтень місяць. Ще цей період називають cancer month. (Завжди було страшно чути ці слова.)
Коли всі боялись померти від вірусу Корона, я боялась померти від раку.
Ультразвук. Мамограма. Втрачаю свідомість та німіють ноги від страху. Біопсія. Діагноз: «breast cancer her2 positive stage2.»
Злоякісна пухлина молочної залози 2 стадії.
Шок, біль, страх, пошук онколога та хірурга. Підготовка документів та здача енних аналізів, безкінечні медогляди.
Листопад. Перша операція. Підшкірна порт-система для хіміотерапії готова.
17 листопада. Перша хімія. 6 годин капання.
Через пару годин жахливі болі в тілі. Хотілося вити від болю, від страху, з розпачу.
Два тижні хімія вбивала все здорове в мому організмі та давала всі можливі побічні ефекти. На третій тиждень ставало легше. Почало випадати волосся. Підстриглась.
Наступна хімія. Брат поголив мені голову. Стрес. Відчай. Почали відмовляти ноги, злазити нігті, алергія навколо очей, втрачався зір, chemo belly, пропадали м’язи, біліло тіло, кров з носа, слабкість, металевий смак їжі, припливи, менопауза в 29. Кожні 21 день новий сеанс хімії та нові побічні ефекти. 6 сеансів сильної хімії отримало моє тіло. Потім ще 15.
Здавалось, що я просто помираю кожного дня. Не було сил ні вставати, ні ходити, ні піклуватись про себе.
Лише підтримка чоловіка та рідних допомогли мені витримати цей невимовно важкий шлях.
Ти завжди казав: «ще трошки, доню, ти мусиш, завтра буде краще.»
Ми складали вірші та порівнювали чий кращий. Ми згадували відомих та простих людей, які, попри недугу, залишались сильними та мотивували інших. Ти розказував смішні історії, щоб я відволікалась. Ти зі мною плакав, підтримував, вірив, що я зможу. А ще, ти жартував, що в мене тепер два дні народження і моє життя стало ціннішим на 3 мільйони доларів. Часто я казала, що в мене все добре і мені краще, щоб не було гірше тобі. Але потім я дзвонила мамі і ревіла гіркими сльозами, шукала відповіді чому я і за що. Я дуже боялась, що не зможу тебе більше побачити, обійняти, показати свої шрами, показати свої фото без волосся.
Тому брала себе в руки і боролась далі.
Крики, сльози, думки про самогубство, страх смерті стали моєю денною рутиною. Довгі сеанси з психологом допомагали.
Друга операція, важка, тривала 4 години.
Double mastectomy. Місяць реабілітації та страшних мук. Знову нестерпний фізичний біль.
Також, удалили сім доброякісних лімфовузлів (думали злоякісні)і я чую новий діагноз. Не здатність повністю піднімати руки вверх. Сеанси зі спеціалістами. Нестерпний біль.
Я починаю сама розробляти руки. День за днем були кращі результати. І ось, на обстеженні, я показую майже ідеальний результат рухливості рук. Всього за місяць. Ще через пару тижнів я повертаюсь на треніровки та досягаю ще кращих результатів.
Через 5 місяців наступна операція. На жаль, невдала, через некомпетентність хірурга. Знову розробляю руки. Шукаємо іншого пластичного хірурга.
24 лютого. Так, саме в цей день, коли росія напала на мою Україну, я їхала на останню операцію. Ніколи не забуду той день. Ще більший страх, страх за батьків, страх не прокинутись від анестезії і не почути рідних.
Досі згадуємо, як прокинувшись після анестезії, першим, що я спитала в медсестри, було, чи не закінчилась війна.
Тоді, страх був лише за рідних в Україні.
Я не могла повірити, що мої муки ще не закінчились, так як надіялась, що 24 лютого моя «війна» закінчиться. Але москаль приніс іншу біду.
В Україні повномасштабна війна!
Через пару днів після операції, з дренажами з двох сторін, я їду в Вашингтон на український мітинг, щоб підтримати Україну!
Я вистояла до кінця, зціпивши зуби від болю в тілі.
Наступні тижні ми з чоловіком вдень і вночі пакували посилки з допомогою для України. Згодом, долучились інші та хоростківчани.
Нам вдалось отримати більше 9 палетів медичної допомоги від лікарні, в якій я лікувалась. Переживання за рідних та друзів в Україні, були сильнішими, ніж біль після операції.
Я знову розробляю руки, через місяць повертаюсь на треніровки, щоб покращувати результати рухливості рук та повернути тіло в форму.
(Зараз рухливість двох рук 100%.)
Ти хотів прилетіти, але сказав, що спочатку виконаєш свій обов’язок перед Україною. Я називала тебе егоїстом, а люди – Героєм. Ти обіцяв бігти марафон в Нью-Йорку. Ти обіцяв повернутись живим. Ти обіцяв піти в гори всією сім’єю. Ти обіцяв зробити все можливе, щоб ми мали куди повернутись. Я знаю, що так і було. Ти завжди казав, що підеш перший, закривши собою молодшого. Ти завжди будеш прикладом у всьому для мене, моїм Героєм. Твоя любов до життя вражала всіх. Ти передав мені любов до спорту, і, завдяки сильній фізичній підготовці, моє тіло витримало 21 сеанс хіміотерапії.
Ти пишався мною! Ти завжди знав, що я сильна духом і не боюсь викликів долі. Я буду сильною далі: для чоловіка, для мами, для брата. Буду любити життя так, як його любив ти.
Сьогодні, 17 березня, я готуюсь до свого першого забігу, про який так і не встигла тобі розказати, а тебе готують до похорону.
Минулого року, в лютому, ти присвятив мені свій рекорд, пробігши дистанцію без верхнього одягу. Цей рекорд має особлливе значення для мене. Таким чином, ти показав свою підтримку та гордість за мене.
В неділю, 19 березня, в день твого похорону, я присвячую тобі свій перший забіг. Через сльози і біль я зберу себе докупи, як ти тоді, тату.
Люблю тебе, мій небесний ангел!
Оберігай мене з небес”, – пише Тетяна.
About the author
Йому було лише 26: на Бережанщині помер молодий лікар
У Бережанах на Тернопільщині раптово зупинилося серце 26-річного лікаря-стоматолога КНП “Бережанська ЦМЛ” Ігоря Богдановича Крупи. Трагедія сталася на початку кар'єрного шляху медика. Про це повідомили на офіційній сторінці КНП “Бережанська ЦМЛ” у соціальній мережі Facebook. Ігор Богданович Крупа пішов із життя раптово та передчасно. Його земний шлях зупинився на самому злеті, коли молодий фахівець мав попереду ціле життя та плани на майбутнє. У лікарні зазначають, що він був світлою, доброю, щирою людиною та професіоналом своєї справи. Колектив закладу висловлює найщиріші співчуття родині, близьким і друзям померлого лікаря. Причину смерті не зазначають. Розділяємо біль непоправної втрати у цей неймовірно важкий час. Світла та вічна пам'ять.
На Чортківщині 19-річний хлопець напав на 10-річну дитину, яка йшла зі школи
На Чортківщині поліція завершила розслідування нападу на 10-річну дівчинку, яка йшла зі школи. Матеріали справи вже скерували до суду для розгляду. Про це повідомили у Головному управлінні Національної поліції в Тернопільській області. Інцидент стався 23 вересня у Чортківському районі. Невідомий чоловік напав на дитину, яка поверталася додому після уроків. Завдяки небайдужим місцевим жителям дівчинку вдалося врятувати. Мати потерпілої одразу звернулася до поліції, і правоохоронці оперативно затримали підозрюваного. Затриманим виявився 19-місцевий житель. Йому оголосили підозру у незаконному позбавленні волі малолітньої особи. Спершу суд обрав чоловіку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Проте 19 жовтня апеляційний суд змінив його на цілодобовий домашній арешт із браслетом. Слідчі зібрали всю необхідну доказову базу та допитали свідків. Наразі досудове розслідування повністю завершене. Обвинувальний акт передано до суду. Санкція статті передбачає до п’яти років обмеження або позбавлення волі.
Підліток без прав на BMW збив людину на Тернопільщині
За даними правоохоронців, 25 жовтня в області задокументували чотири дорожньо-транспортні пригоди з потерпілими. Про це йдеться у зведенні ГУНП у Тернопільській області. Одна з них сталася в Золотопотіцькій громаді. За попередньою інформацією, 17-річний хлопець, який керував автомобілем BMW без посвідчення водія, не врахував дорожньої обстановки та збив пішохода. Постраждалим виявився його односелець. Чоловіка з численними травмами госпіталізували, а автомобіль помістили на арештмайданчик.
Дощі припиняться. Якою буде погода на Тернопільщині наприкінці жовтня
На Тернопільщині не очікується суттєвого потепління, проте дощі припиняться. Про це повідомляють синоптики Тернопільського обласного центру з гідрометеорології. "27 жовтня: Хмарно. Вночі помірні, вдень невеликі дощі. Вітер північний, 5 – 10 м/с. Температура повітря по області вночі 3 – 8°, вдень 7 – 12° тепла. Температура повітря по місту вночі 6 – 8°, вдень 9 – 11° тепла. 28 жовтня: Хмарно. Без істотних опадів. Вітер східний, 3 – 8 м/с. Температура вночі 3 – 8°, вдень 8 – 13° тепла", - сказали синоптики. 29 жовтня на Тернопільщині буде без істотних опадів. Температура вночі складатиме від 2 до 7 градусів тепла, вдень від 8 до 13.
Смертельна ДТП на Тернопільщині: зіштовхнулись атобус та легковик
На Тернопільщині сталася страшна аварія - зіштовхнулися легковий автомобіль та рейсовий автобус. Про це повідомили у поліції Тернопільської області. "Дорожньо-транспортна пригода сталася в понеділок, 26 жовтня, близько 08:30 на автодорозі між селом Панасівка Скалатської громади та селом Малий Ходачків Великобірківської громади. За попередніми даними, 23-річна жителька Гусятинської громади, керуючи автомобілем Kia Sportage, виїхала на зустрічну смугу руху, де зіткнулася з рейсовим автобусом сполученням «Тернопіль – Калагарівка»", - йдеться у повідомленні. Внаслідок ДТП водійка Kia Sportage від отриманих травм загинула на місці події. В автобусі серед 15 пасажирів травми отримали восьмеро осіб. Серед них одна дитина.
Вийшов вранці з дому: на Тернопільщині розшукують 16-річного хлопця
На Тернопільщині поліція розшукує 16-річного хлопця, який вийшов 26 жовтня вранці з дому і не повернувся. Про це повідомляють у поліції Тернопільської області. "Співробітники Лановецького відділення поліції розшукують 16-річного Романа Проценка, жителя села Вишгородок. Вранці 26 жовтня хлопець пішов із дому і наразі його місцеперебування невідоме. Прикмети: зріст - 157 см, середньої тілобудови, має коротке чорне волосся, на чолі багато шрамів. Якщо ви бачили Романа або знаєте, де він може перебувати, повідомте поліцію за номером (096)055-64-28 або на спецлінію 102", - йдеться у повідомленні.
