Василя Шевчука, який загинув під Бахмутом, називали легендою краю. Він був рекордсменом, бігав марафони, заснував у рідному Хоросткові спортивно-оздоровчий комплекс з відкритим басейном та тренажерами, де діти та дорослі могли займатися безкоштовно.
Для багатьох людей новина про трагічну загибель українського рекордсмена стала неймовірним шоком і потрясінням. Після смерті Василя його донька Тетяна опублікувала відкритий лист до батька в соціальній мережі. Кожен рядок, кожне слово цього листа дошкуляє до самого серця, зворушує до сліз.
“Для тата.
Ти мій Герой! А нещодавно героїнею для тебе була я.
Ти дуже мною гордився і я знаю, що будеш гордитися звідти! Я буду сильною, я не здамся, бо я вся в тебе🫂
Рік 2020. Осінь. Жовтень місяць. Ще цей період називають cancer month. (Завжди було страшно чути ці слова.)
Коли всі боялись померти від вірусу Корона, я боялась померти від раку.
Ультразвук. Мамограма. Втрачаю свідомість та німіють ноги від страху. Біопсія. Діагноз: «breast cancer her2 positive stage2.»
Злоякісна пухлина молочної залози 2 стадії.
Шок, біль, страх, пошук онколога та хірурга. Підготовка документів та здача енних аналізів, безкінечні медогляди.
Листопад. Перша операція. Підшкірна порт-система для хіміотерапії готова.
17 листопада. Перша хімія. 6 годин капання.
Через пару годин жахливі болі в тілі. Хотілося вити від болю, від страху, з розпачу.
Два тижні хімія вбивала все здорове в мому організмі та давала всі можливі побічні ефекти. На третій тиждень ставало легше. Почало випадати волосся. Підстриглась.
Наступна хімія. Брат поголив мені голову. Стрес. Відчай. Почали відмовляти ноги, злазити нігті, алергія навколо очей, втрачався зір, chemo belly, пропадали м’язи, біліло тіло, кров з носа, слабкість, металевий смак їжі, припливи, менопауза в 29. Кожні 21 день новий сеанс хімії та нові побічні ефекти. 6 сеансів сильної хімії отримало моє тіло. Потім ще 15.
Здавалось, що я просто помираю кожного дня. Не було сил ні вставати, ні ходити, ні піклуватись про себе.
Лише підтримка чоловіка та рідних допомогли мені витримати цей невимовно важкий шлях.
Ти завжди казав: «ще трошки, доню, ти мусиш, завтра буде краще.»
Ми складали вірші та порівнювали чий кращий. Ми згадували відомих та простих людей, які, попри недугу, залишались сильними та мотивували інших. Ти розказував смішні історії, щоб я відволікалась. Ти зі мною плакав, підтримував, вірив, що я зможу. А ще, ти жартував, що в мене тепер два дні народження і моє життя стало ціннішим на 3 мільйони доларів. Часто я казала, що в мене все добре і мені краще, щоб не було гірше тобі. Але потім я дзвонила мамі і ревіла гіркими сльозами, шукала відповіді чому я і за що. Я дуже боялась, що не зможу тебе більше побачити, обійняти, показати свої шрами, показати свої фото без волосся.
Тому брала себе в руки і боролась далі.
Крики, сльози, думки про самогубство, страх смерті стали моєю денною рутиною. Довгі сеанси з психологом допомагали.
Друга операція, важка, тривала 4 години.
Double mastectomy. Місяць реабілітації та страшних мук. Знову нестерпний фізичний біль.
Також, удалили сім доброякісних лімфовузлів (думали злоякісні)і я чую новий діагноз. Не здатність повністю піднімати руки вверх. Сеанси зі спеціалістами. Нестерпний біль.
Я починаю сама розробляти руки. День за днем були кращі результати. І ось, на обстеженні, я показую майже ідеальний результат рухливості рук. Всього за місяць. Ще через пару тижнів я повертаюсь на треніровки та досягаю ще кращих результатів.
Через 5 місяців наступна операція. На жаль, невдала, через некомпетентність хірурга. Знову розробляю руки. Шукаємо іншого пластичного хірурга.
24 лютого. Так, саме в цей день, коли росія напала на мою Україну, я їхала на останню операцію. Ніколи не забуду той день. Ще більший страх, страх за батьків, страх не прокинутись від анестезії і не почути рідних.
Досі згадуємо, як прокинувшись після анестезії, першим, що я спитала в медсестри, було, чи не закінчилась війна.
Тоді, страх був лише за рідних в Україні.
Я не могла повірити, що мої муки ще не закінчились, так як надіялась, що 24 лютого моя «війна» закінчиться. Але москаль приніс іншу біду.
В Україні повномасштабна війна!
Через пару днів після операції, з дренажами з двох сторін, я їду в Вашингтон на український мітинг, щоб підтримати Україну!
Я вистояла до кінця, зціпивши зуби від болю в тілі.
Наступні тижні ми з чоловіком вдень і вночі пакували посилки з допомогою для України. Згодом, долучились інші та хоростківчани.
Нам вдалось отримати більше 9 палетів медичної допомоги від лікарні, в якій я лікувалась. Переживання за рідних та друзів в Україні, були сильнішими, ніж біль після операції.
Я знову розробляю руки, через місяць повертаюсь на треніровки, щоб покращувати результати рухливості рук та повернути тіло в форму.
(Зараз рухливість двох рук 100%.)
Ти хотів прилетіти, але сказав, що спочатку виконаєш свій обов’язок перед Україною. Я називала тебе егоїстом, а люди – Героєм. Ти обіцяв бігти марафон в Нью-Йорку. Ти обіцяв повернутись живим. Ти обіцяв піти в гори всією сім’єю. Ти обіцяв зробити все можливе, щоб ми мали куди повернутись. Я знаю, що так і було. Ти завжди казав, що підеш перший, закривши собою молодшого. Ти завжди будеш прикладом у всьому для мене, моїм Героєм. Твоя любов до життя вражала всіх. Ти передав мені любов до спорту, і, завдяки сильній фізичній підготовці, моє тіло витримало 21 сеанс хіміотерапії.
Ти пишався мною! Ти завжди знав, що я сильна духом і не боюсь викликів долі. Я буду сильною далі: для чоловіка, для мами, для брата. Буду любити життя так, як його любив ти.
Сьогодні, 17 березня, я готуюсь до свого першого забігу, про який так і не встигла тобі розказати, а тебе готують до похорону.
Минулого року, в лютому, ти присвятив мені свій рекорд, пробігши дистанцію без верхнього одягу. Цей рекорд має особлливе значення для мене. Таким чином, ти показав свою підтримку та гордість за мене.
В неділю, 19 березня, в день твого похорону, я присвячую тобі свій перший забіг. Через сльози і біль я зберу себе докупи, як ти тоді, тату.
Люблю тебе, мій небесний ангел!
Оберігай мене з небес”, – пише Тетяна.
About the author
У різдвяну ніч на Кременеччині горів будинок
У ніч на Різдво, 25 грудня, на Кременеччині сталася пожежа - загорівся будинок. Про це повідомили у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "Уночі 25 грудня о 02:38 пожежа виникла в селі Розтоки Лопушненської громади Кременецького району на вулиці Центральній. На виклик виїхали рятувальники 23 державного пожежно-рятувального поста разом із місцевою пожежною командою Розтоків. Вогонь пошкодив перекриття, однак завдяки швидким діям рятувальників пожежу зупинили на площі 12 квадратних метрів і врятували сусідню будівлю", - йдеться у повідомленні.
У Тернополі відкрили найбільшу шопку в Україні (фото, відео)
У Тернополі 24 грудня під час різдвяного богослужіння відкрили найбільшу шопку в Україні. Вона встановлена у церкві святого апостола Петра на вулиці Володимира Великого, 1а. Ця конструкція вже багато років потрапляє до Книги рекордів України через свої масштаби. Ширина шопки сягає 40-50 метрів, а висота - близько 20 метрів, вона займає майже всю центральну частину храму від підлоги до купола. "Терміново" розповідає, що змінили цьогоріч. У шопці є сотні фігур, серед яких рухомі елементи - ангели махають крилами, персонажі йдуть до немовляти Ісуса. Цьогоріч шопка має особливе значення. Серед композиції є макет будинку з вулиці 15 Квітня, 31 у Тернополі, у який у листопаді 2024 року влучив російський дрон. Окрім біблійного Віфлеєму, у шопці можна побачити мініатюри українських святинь - Почаївську лавру та Софію Київську. Багато років головним творцем шопки був отець Косма, який власноруч робив багато елементів конструкції. У […]
Світла буде більше! Графік вимкнення на 25 грудня на Тернопільщині (інфографіка)
25 грудня на Тернопільщині, як і по всій Україні, вимикатимуть електроенергію. Обмеження стосуватиметься усіх груп. Про це розповіли в АТ "Тернопільобленерго". Журналісти "Терміново" традиційно підготували інфографіку для зручного перегляду годин відключення. Зберігайте і діліться зі знайомими!
Volvo XC40: компактний преміум-SUV для міського ритму
Volvo XC40 — це приклад того, як сучасний автомобіль може поєднувати функціональність, стиль і технологічну зрілість. Компактний кросовер створений для життя у великому місті, де важливі маневровість, комфорт і впевненість у кожній ситуації. Його скандинавський характер виявляється в чистих лініях дизайну, продуманому інтер’єрі та інтелектуальних системах, що роблять керування інтуїтивним. Баланс дизайну та практичності Volvo XC40 втілює сучасний підхід бренду до міського транспорту. Його пропорції поєднують компактність і місткість, створюючи відчуття стабільності навіть у динамічному потоці. Продуманий силует, характерні світлодіодні фари «Молот Тора» й чіткі форми кузова додають моделі впевненості та елегантності. Інтер’єр побудований за принципами скандинавського мінімалізму, де кожна деталь має функціональне призначення. Простір організовано так, щоб водій та пасажири почувалися комфортно навіть у тривалих поїздках. До переваг салону варто віднести: високу посадку, що покращує оглядовість і безпеку; ергономічні сидіння з м’якою підтримкою для природного положення тіла; матеріали оздоблення преміум-класу, […]
Старовинний рецепт пампухів з вишнею, які не черствіють усі свята
Українці споконвіку печуть на Різдво пампухи з солодкою начинкою - вишнею, маком, варенням. Цю страву обов'язково готують на Різдво, у пісному варіанті - ще й на Святвечір. У наших записах завжди залишаються старовинні рецепти, які передаються українськими жінками з покоління в покоління. Цей рецепт різдвяних пампухів - один із них. Так готували наші бабусі і прабабусі, і пампухи виходили ніжними і не черствіли до закінчення свят. Пропонуємо цьогоріч приготувати різвяні пампухи за цим переписом (так колись називали рецепти, бо їх переписувала одна господиня від іншої). У вас повинно вийти близько 20 пампухів. Спочатку готуємо опару. Інгредієнти для опари: 50 г дріжджів; 2 ч. ложки цукру; 2 ложки борошна. У кімнаті, де готуються пампухи, повинно бути тепло. Беремо кастрюльку, вкидаємо туди дріжджі, заливаємо 1 склянкою теплої (не гарячої) води, додаємо цукор, борошно, розмішуємо. Дріжджі повинні зашипіти, почати працювати. Далі приступаємо до […]
На Тернопільщині раптово померла головний бухгалтер комунального підприємства
У Борсуківській територіальній громаді сталася трагедія - несподівано пішла з життя Наталія Зварич, головний бухгалтер комунального підприємства "Наш добробут". Про це повідомила Борсуківська сільська рада у своїх соціальних мережах. Смерть колеги стала важким ударом для всього колективу. Ще вчора вони разом працювали, обговорювали плани та вирішували повсякденні робочі питання. Колеги згадують Наталію Зварич як відповідальну працівницю та щиру людину. Вона завжди підтримувала теплу атмосферу в колективі та професійно виконувала свої обов'язки. Керівництво та працівники Борсуківської сільської ради висловили співчуття родині та близьким покійної.
