Василя Шевчука, який загинув під Бахмутом, називали легендою краю. Він був рекордсменом, бігав марафони, заснував у рідному Хоросткові спортивно-оздоровчий комплекс з відкритим басейном та тренажерами, де діти та дорослі могли займатися безкоштовно.
Для багатьох людей новина про трагічну загибель українського рекордсмена стала неймовірним шоком і потрясінням. Після смерті Василя його донька Тетяна опублікувала відкритий лист до батька в соціальній мережі. Кожен рядок, кожне слово цього листа дошкуляє до самого серця, зворушує до сліз.
“Для тата.
Ти мій Герой! А нещодавно героїнею для тебе була я.
Ти дуже мною гордився і я знаю, що будеш гордитися звідти! Я буду сильною, я не здамся, бо я вся в тебе🫂
Рік 2020. Осінь. Жовтень місяць. Ще цей період називають cancer month. (Завжди було страшно чути ці слова.)
Коли всі боялись померти від вірусу Корона, я боялась померти від раку.
Ультразвук. Мамограма. Втрачаю свідомість та німіють ноги від страху. Біопсія. Діагноз: «breast cancer her2 positive stage2.»
Злоякісна пухлина молочної залози 2 стадії.
Шок, біль, страх, пошук онколога та хірурга. Підготовка документів та здача енних аналізів, безкінечні медогляди.
Листопад. Перша операція. Підшкірна порт-система для хіміотерапії готова.
17 листопада. Перша хімія. 6 годин капання.
Через пару годин жахливі болі в тілі. Хотілося вити від болю, від страху, з розпачу.
Два тижні хімія вбивала все здорове в мому організмі та давала всі можливі побічні ефекти. На третій тиждень ставало легше. Почало випадати волосся. Підстриглась.
Наступна хімія. Брат поголив мені голову. Стрес. Відчай. Почали відмовляти ноги, злазити нігті, алергія навколо очей, втрачався зір, chemo belly, пропадали м’язи, біліло тіло, кров з носа, слабкість, металевий смак їжі, припливи, менопауза в 29. Кожні 21 день новий сеанс хімії та нові побічні ефекти. 6 сеансів сильної хімії отримало моє тіло. Потім ще 15.
Здавалось, що я просто помираю кожного дня. Не було сил ні вставати, ні ходити, ні піклуватись про себе.
Лише підтримка чоловіка та рідних допомогли мені витримати цей невимовно важкий шлях.
Ти завжди казав: «ще трошки, доню, ти мусиш, завтра буде краще.»
Ми складали вірші та порівнювали чий кращий. Ми згадували відомих та простих людей, які, попри недугу, залишались сильними та мотивували інших. Ти розказував смішні історії, щоб я відволікалась. Ти зі мною плакав, підтримував, вірив, що я зможу. А ще, ти жартував, що в мене тепер два дні народження і моє життя стало ціннішим на 3 мільйони доларів. Часто я казала, що в мене все добре і мені краще, щоб не було гірше тобі. Але потім я дзвонила мамі і ревіла гіркими сльозами, шукала відповіді чому я і за що. Я дуже боялась, що не зможу тебе більше побачити, обійняти, показати свої шрами, показати свої фото без волосся.
Тому брала себе в руки і боролась далі.
Крики, сльози, думки про самогубство, страх смерті стали моєю денною рутиною. Довгі сеанси з психологом допомагали.
Друга операція, важка, тривала 4 години.
Double mastectomy. Місяць реабілітації та страшних мук. Знову нестерпний фізичний біль.
Також, удалили сім доброякісних лімфовузлів (думали злоякісні)і я чую новий діагноз. Не здатність повністю піднімати руки вверх. Сеанси зі спеціалістами. Нестерпний біль.
Я починаю сама розробляти руки. День за днем були кращі результати. І ось, на обстеженні, я показую майже ідеальний результат рухливості рук. Всього за місяць. Ще через пару тижнів я повертаюсь на треніровки та досягаю ще кращих результатів.
Через 5 місяців наступна операція. На жаль, невдала, через некомпетентність хірурга. Знову розробляю руки. Шукаємо іншого пластичного хірурга.
24 лютого. Так, саме в цей день, коли росія напала на мою Україну, я їхала на останню операцію. Ніколи не забуду той день. Ще більший страх, страх за батьків, страх не прокинутись від анестезії і не почути рідних.
Досі згадуємо, як прокинувшись після анестезії, першим, що я спитала в медсестри, було, чи не закінчилась війна.
Тоді, страх був лише за рідних в Україні.
Я не могла повірити, що мої муки ще не закінчились, так як надіялась, що 24 лютого моя «війна» закінчиться. Але москаль приніс іншу біду.
В Україні повномасштабна війна!
Через пару днів після операції, з дренажами з двох сторін, я їду в Вашингтон на український мітинг, щоб підтримати Україну!
Я вистояла до кінця, зціпивши зуби від болю в тілі.
Наступні тижні ми з чоловіком вдень і вночі пакували посилки з допомогою для України. Згодом, долучились інші та хоростківчани.
Нам вдалось отримати більше 9 палетів медичної допомоги від лікарні, в якій я лікувалась. Переживання за рідних та друзів в Україні, були сильнішими, ніж біль після операції.
Я знову розробляю руки, через місяць повертаюсь на треніровки, щоб покращувати результати рухливості рук та повернути тіло в форму.
(Зараз рухливість двох рук 100%.)
Ти хотів прилетіти, але сказав, що спочатку виконаєш свій обов’язок перед Україною. Я називала тебе егоїстом, а люди – Героєм. Ти обіцяв бігти марафон в Нью-Йорку. Ти обіцяв повернутись живим. Ти обіцяв піти в гори всією сім’єю. Ти обіцяв зробити все можливе, щоб ми мали куди повернутись. Я знаю, що так і було. Ти завжди казав, що підеш перший, закривши собою молодшого. Ти завжди будеш прикладом у всьому для мене, моїм Героєм. Твоя любов до життя вражала всіх. Ти передав мені любов до спорту, і, завдяки сильній фізичній підготовці, моє тіло витримало 21 сеанс хіміотерапії.
Ти пишався мною! Ти завжди знав, що я сильна духом і не боюсь викликів долі. Я буду сильною далі: для чоловіка, для мами, для брата. Буду любити життя так, як його любив ти.
Сьогодні, 17 березня, я готуюсь до свого першого забігу, про який так і не встигла тобі розказати, а тебе готують до похорону.
Минулого року, в лютому, ти присвятив мені свій рекорд, пробігши дистанцію без верхнього одягу. Цей рекорд має особлливе значення для мене. Таким чином, ти показав свою підтримку та гордість за мене.
В неділю, 19 березня, в день твого похорону, я присвячую тобі свій перший забіг. Через сльози і біль я зберу себе докупи, як ти тоді, тату.
Люблю тебе, мій небесний ангел!
Оберігай мене з небес”, – пише Тетяна.
About the author
Що відомо про рятувальну операцію у Тернополі станом на ранок 22 листопада
Вранці 22 листопада рятувальна операція у Тернополі триває. Близько третьої ночі рятувальники виявили тіло ще однієї загиблої особи на руїнах будинку на вулиці Стуса. Таким чином кількість загиблих сягнула 32. "Четверта доба пошуково-рятувальних робіт у Тернополі. Верхні поверхи вже майже очищені від дрібних уламків, рятувальники працюють з великими конструкціями, залучаючи інженерну техніку. Робота не зупиняється ні на мить. Станом на ранок відомо про 32 загиблих. 7 людей досі не вийшли на зв’язок", - кажуть у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. Міський голова Тернополя Сергій Надал додав, що вважаються безвісти зниклими 7 осіб (з них 1 дитина). Продовжується демонтаж залізобетонних конструкцій сходової клітини та вивіз будівельного сміття з детальним оглядом кожного уламка. На місці працюють 104 рятувальники та 31 одиниця техніки. Читайте також: Згоріли заживо, обіймаючи одна одну: у пожежі після атаки загинули 2-класниця Амелія з мамою Оксаною
Ситуація не кращає. Графіки вимкнення світла на 21 листопада на Тернопільщині
Ситуація в енергосистемі не стає кращою. АТ "Тернопільобленерго" опублікувало графіки вимкнення світла на Тернопільщині 21 листопада. Джерела РБК-Україна повідомляють, "що завтра і загалом найближчими днями ситуація з енергопостачанням суттєво не покращиться у порівнянні із сьогоднішнім днем. Причиною збільшення нестачі генерації стали російські удари і дестабілізація енергомереж, через що декілька блоків атомних станцій вимушено скинули потужність".
Унаслідок ракетної атаки загинув 21-річний студент ТНТУ Андрій Вегера
Унаслідок ракетної атаки 19 листопада загинув Андрій Вегера - 21-річний тернополянин, студент ТНТУ. Про смерть студента повідомили на сторінці навчального закладу. "Спільнота Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя з глибоким смутком повідомляє про трагічну загибель Андрія ВЕГЕРИ, студента 3-го курсу освітньої програми Галузеве машинобудування факультету інженерії машин, споруд та технологій, який став жертвою ворожої атаки міста Тернопіль 19 листопада 2025 року", - йдеться у повідомленні. Читайте також: Батьки і діти, літні люди. Відомі імена загиблих від ракетного удару 19 листопада (фото, відео) За словами представників університету, Андрій був патріотом, завжди приходив усім на допомогу, сумлінно вчився і був цілеспрямованим. Його життя було сповненим перспектив та можливостей, воно тільки починалось, але його обірвала російська ракета.
Зменшилась кількість осіб, які не виходять на зв’язок після ракетного удару по Тернополю
Кількість осіб, які не виходять на зв'язок після ракетного удару по Тернополю, зменшилась. Деякі особи вийшли на зв'язок і повідомили про своє перебування. Тож тепер кількість зниклих складає 14, кажуть у ДСНС. "Роботи не припиняються ні вдень, ні вночі: фахівці метр за метром обстежують завали у пошуках людей, які можуть потребувати допомоги. За уточненими даними, кількість осіб, які не виходили на зв’язок, зменшилася до 14. Шестеро мешканців, про долю яких раніше не було інформації, повідомили про своє місце перебування і зараз перебувають у безпеці. Аварійно-рятувальні роботи тривають і продовжуватимуться доти, доки рятувальники не переконаються, що під уламками не залишилося жодної людини", - кажуть рятувальники. Раніше "Терміново" повідомило, у якому стані перебуває 20-річний Богдан, якого вдалось врятувати з-під завалів.
Що робити з жирною шкірою обличчя: ефективні методи догляду
Чому жирніє шкіра Як визначити свій тип шкіри та рівень жирності? Спостерігайте за ознаками протягом дня і зробіть тест серветкою на Т-зоні через 30-40 хвилин після вмивання. Наявність плям себуму (шкірного сала) свідчить про жирність шкіри, а їх повна відсутність – про сухість. При комбінованому типі на серветці видно слабкі жирні відбитки в Т-зоні. Чому з’являється жирний блиск? На це впливають різні причини: Гормональні зміни. У період статевого дозрівання андрогени активують сальні залози. Найяскравіше це проявляється у підлітків у віці до 20 років. Стрес. Підвищення рівня гормону кортизолу стимулює роботу сальних залоз, звідси «стресовий» блиск і часті висипи. Раціон. Надлишок солодкого, випічки та солодких напоїв може спровокувати посилене саловиділення і появу запальних елементів. Коливання ваги та дерматологічні стани. Зміна маси тіла, себорея та інші хвороби шкіри впливають на активність залоз. Менструальний цикл і вагітність. Коливання прогестерону та естрогенів призводять до […]
Меморіал болю: місто несе квіти до розтрощених будинків у Тернополі, де загинули діти (відео)
У Тернополі люди приходять до зруйнованих російськими ракетами багатоповерхівок з квітами, лампадками та іграшками. Тут тепер стихійний меморіал, де містяни моляться за загиблих. Про це повідомляє кореспондент "Терміново" з місць обстрілу. Ще недавно біля цих будинків було повно життя. Тут жили родини, лунав дитячий сміх, люди будували плани на майбутнє. Зараз на цьому місці - тиша, біль і порожнеча. Особливо боляче сьогодні, у День захисту дітей. Замість того щоб говорити про щасливе дитинство та безпечне майбутнє, ми змушені вшановувати пам'ять малечі, яку забрала війна. Тернополяни несуть до меморіалу живі квіти, запалюють свічки, кладуть дитячі іграшки. Люди приходять помолитися та вклонитися кожній загиблій дитині. Місто пам'ятає всіх, хто не дожив до перемоги через російську агресію. Читайте також: Батьки і діти, літні люди. Відомі імена загиблих від ракетного удару 19 листопада (фото, відео)
