Василя Шевчука, який загинув під Бахмутом, називали легендою краю. Він був рекордсменом, бігав марафони, заснував у рідному Хоросткові спортивно-оздоровчий комплекс з відкритим басейном та тренажерами, де діти та дорослі могли займатися безкоштовно.
Для багатьох людей новина про трагічну загибель українського рекордсмена стала неймовірним шоком і потрясінням. Після смерті Василя його донька Тетяна опублікувала відкритий лист до батька в соціальній мережі. Кожен рядок, кожне слово цього листа дошкуляє до самого серця, зворушує до сліз.
“Для тата.
Ти мій Герой! А нещодавно героїнею для тебе була я.
Ти дуже мною гордився і я знаю, що будеш гордитися звідти! Я буду сильною, я не здамся, бо я вся в тебе🫂
Рік 2020. Осінь. Жовтень місяць. Ще цей період називають cancer month. (Завжди було страшно чути ці слова.)
Коли всі боялись померти від вірусу Корона, я боялась померти від раку.
Ультразвук. Мамограма. Втрачаю свідомість та німіють ноги від страху. Біопсія. Діагноз: «breast cancer her2 positive stage2.»
Злоякісна пухлина молочної залози 2 стадії.
Шок, біль, страх, пошук онколога та хірурга. Підготовка документів та здача енних аналізів, безкінечні медогляди.
Листопад. Перша операція. Підшкірна порт-система для хіміотерапії готова.
17 листопада. Перша хімія. 6 годин капання.
Через пару годин жахливі болі в тілі. Хотілося вити від болю, від страху, з розпачу.
Два тижні хімія вбивала все здорове в мому організмі та давала всі можливі побічні ефекти. На третій тиждень ставало легше. Почало випадати волосся. Підстриглась.
Наступна хімія. Брат поголив мені голову. Стрес. Відчай. Почали відмовляти ноги, злазити нігті, алергія навколо очей, втрачався зір, chemo belly, пропадали м’язи, біліло тіло, кров з носа, слабкість, металевий смак їжі, припливи, менопауза в 29. Кожні 21 день новий сеанс хімії та нові побічні ефекти. 6 сеансів сильної хімії отримало моє тіло. Потім ще 15.
Здавалось, що я просто помираю кожного дня. Не було сил ні вставати, ні ходити, ні піклуватись про себе.
Лише підтримка чоловіка та рідних допомогли мені витримати цей невимовно важкий шлях.
Ти завжди казав: «ще трошки, доню, ти мусиш, завтра буде краще.»
Ми складали вірші та порівнювали чий кращий. Ми згадували відомих та простих людей, які, попри недугу, залишались сильними та мотивували інших. Ти розказував смішні історії, щоб я відволікалась. Ти зі мною плакав, підтримував, вірив, що я зможу. А ще, ти жартував, що в мене тепер два дні народження і моє життя стало ціннішим на 3 мільйони доларів. Часто я казала, що в мене все добре і мені краще, щоб не було гірше тобі. Але потім я дзвонила мамі і ревіла гіркими сльозами, шукала відповіді чому я і за що. Я дуже боялась, що не зможу тебе більше побачити, обійняти, показати свої шрами, показати свої фото без волосся.
Тому брала себе в руки і боролась далі.
Крики, сльози, думки про самогубство, страх смерті стали моєю денною рутиною. Довгі сеанси з психологом допомагали.
Друга операція, важка, тривала 4 години.
Double mastectomy. Місяць реабілітації та страшних мук. Знову нестерпний фізичний біль.
Також, удалили сім доброякісних лімфовузлів (думали злоякісні)і я чую новий діагноз. Не здатність повністю піднімати руки вверх. Сеанси зі спеціалістами. Нестерпний біль.
Я починаю сама розробляти руки. День за днем були кращі результати. І ось, на обстеженні, я показую майже ідеальний результат рухливості рук. Всього за місяць. Ще через пару тижнів я повертаюсь на треніровки та досягаю ще кращих результатів.
Через 5 місяців наступна операція. На жаль, невдала, через некомпетентність хірурга. Знову розробляю руки. Шукаємо іншого пластичного хірурга.
24 лютого. Так, саме в цей день, коли росія напала на мою Україну, я їхала на останню операцію. Ніколи не забуду той день. Ще більший страх, страх за батьків, страх не прокинутись від анестезії і не почути рідних.
Досі згадуємо, як прокинувшись після анестезії, першим, що я спитала в медсестри, було, чи не закінчилась війна.
Тоді, страх був лише за рідних в Україні.
Я не могла повірити, що мої муки ще не закінчились, так як надіялась, що 24 лютого моя «війна» закінчиться. Але москаль приніс іншу біду.
В Україні повномасштабна війна!
Через пару днів після операції, з дренажами з двох сторін, я їду в Вашингтон на український мітинг, щоб підтримати Україну!
Я вистояла до кінця, зціпивши зуби від болю в тілі.
Наступні тижні ми з чоловіком вдень і вночі пакували посилки з допомогою для України. Згодом, долучились інші та хоростківчани.
Нам вдалось отримати більше 9 палетів медичної допомоги від лікарні, в якій я лікувалась. Переживання за рідних та друзів в Україні, були сильнішими, ніж біль після операції.
Я знову розробляю руки, через місяць повертаюсь на треніровки, щоб покращувати результати рухливості рук та повернути тіло в форму.
(Зараз рухливість двох рук 100%.)
Ти хотів прилетіти, але сказав, що спочатку виконаєш свій обов’язок перед Україною. Я називала тебе егоїстом, а люди – Героєм. Ти обіцяв бігти марафон в Нью-Йорку. Ти обіцяв повернутись живим. Ти обіцяв піти в гори всією сім’єю. Ти обіцяв зробити все можливе, щоб ми мали куди повернутись. Я знаю, що так і було. Ти завжди казав, що підеш перший, закривши собою молодшого. Ти завжди будеш прикладом у всьому для мене, моїм Героєм. Твоя любов до життя вражала всіх. Ти передав мені любов до спорту, і, завдяки сильній фізичній підготовці, моє тіло витримало 21 сеанс хіміотерапії.
Ти пишався мною! Ти завжди знав, що я сильна духом і не боюсь викликів долі. Я буду сильною далі: для чоловіка, для мами, для брата. Буду любити життя так, як його любив ти.
Сьогодні, 17 березня, я готуюсь до свого першого забігу, про який так і не встигла тобі розказати, а тебе готують до похорону.
Минулого року, в лютому, ти присвятив мені свій рекорд, пробігши дистанцію без верхнього одягу. Цей рекорд має особлливе значення для мене. Таким чином, ти показав свою підтримку та гордість за мене.
В неділю, 19 березня, в день твого похорону, я присвячую тобі свій перший забіг. Через сльози і біль я зберу себе докупи, як ти тоді, тату.
Люблю тебе, мій небесний ангел!
Оберігай мене з небес”, – пише Тетяна.
About the author
У Збаражі в пожежі загинув чоловік
У Збаражі сталася трагедія - на другому поверсі двоповерхового будинку сталася пожежа. Про це повідомляє ДСНС Тернопільської області. Унаслідок пожежі загинув чоловік, травмувалася жінка. Рятувальники врятували шістьох мешканців, серед них — троє дітей. Причину пожежі встановлюють. "Трагічна пожежа сталася ввечері 23 жовтня у двоповерховому багатоквартирному житловому будинку на вулиці Хмельницького у Збаражі. О 21:27 до Служби порятунку надійшло повідомлення про загоряння у квартирі на другому поверсі. На жаль, пожежа забрала життя чоловіка 1955 року народження. Ще одна мешканка будинку, жінка 1936 року народження, зазнала травм", — йдеться в повідомленні.
«Він навчив сотні людей любити природу, свободу та Україну»: яким запам’ятали Бориса Гору, що загинув на фронті
На фронті загинув Борис Гора з Тернопільщини - спелеолог, мандрівник, гід і людина, яка відкривала іншим світ гір, річок та печер. Для багатьох він був не просто досвідченим провідником, а вчителем, наставником і другом, який залишив слід у їхньому житті. Звістка про загибель Бориса відгукнулася болем у тих, хто роками мандрував із ним, ходив у сплави, бував у печерах і пластових таборах. У спогадах близьких він постає принциповою людиною, яка мала власні переконання, не зраджувала їм і вміла навчати інших не лише туристичних навичок, а й життєвих цінностей. «Разом із тією людиною гине частина тебе», - написав його друг Мирослав Кувалдін. Саме через особисті історії та спогади тих, хто знав Бориса Гору, можна побачити, яким він був поза своїми мандрівками та громадською діяльністю. "Мій вчитель у водному, пішому та велотуризмі" Громадський діяч Назар Зелінка познайомився з Борисом Горою у 2000 […]
Як військові магазини допомагають задовольняти попит на спорядження та техніку: досвід Flash Army
Військовим не завжди потрібен новий комплект спорядження. Часто доводиться докуповувати окремі речі: штани замість зношених, підсумок під наявну плитоноску або запчастину до пошкодженого БПЛА. Профільні магазини дають змогу знайти конкретну модель і потрібну кількість, не замінюючи справне обладнання. Одяг до наявного комплекту Куртка може підходити за розміром, але тиснути в плечах під бронежилетом. Або фліс виявиться надто об’ємним для верхнього шару. Через такі деталі інтернет-магазин військового одягу потрібен не лише для замовлення форми з нуля — військові добирають речі до того, що вже носять. Термобілизну, флісові кофти, куртки та штани в каталозі FlashArmy винесено в окремі категорії. Є фільтри за розміром, сезоном і матеріалом. Вони допомагають звузити вибір, але посадку під спорядження все одно оцінюють за кроєм і розмірами конкретної моделі. Запчастини замість нової рами У ремонті БПЛА назва моделі часто важливіша за зовнішню схожість деталі. Наприклад, для TBS Source […]
У пожежі на Тернопільщині загинула людина
На Тернопільщині сталася трагедія - у пожежі загинув чоловік 1976 року народження. Про це повідомили у ГУ ДСНС у Тернопільській області. "21 жовтня о 15:20 надійшло повідомлення про пожежу житлового будинку в селі Матвіївці Великодедеркальської громади. Вогонь охопив 40 м.кв. Унаслідок пожежі загинув чоловік 1976 року народження. Рятувальники спільно з місцевою пожежною командою села Великі Дедеркали ліквідували займання та врятували будинок від знищення", - йдеться у повідомленні. https://terminovo.te.ua/news/146063/
Над західними областями ЗСУ збили пів сотні російських реактивних дронів
Підрозділи протиповітряної оборони та авіація Повітряного командування «Захід» знищили 51 ворожий безпілотник. Російські військові атакували регіон реактивними ударними БпЛА впродовж дня 21 жовтня та вночі 22 жовтня. Про це повідомили у ПК «Захід» Повітряних Сил Збройних Сил України. Українські захисники знешкодили безпілотники типу «Герань-4» та «Герань-5» у зоні своєї відповідальності. Ворожі цілі збивали над Тернопільською, Хмельницькою, Рівненською, Волинською, Івано-Франківською та Львівською областями. Сили ППО продовжують цілодобово контролювати повітряний простір і перебувають у готовності до відбиття нових атак. https://terminovo.te.ua/news/146067/
Атака дронів на Чортків: у місті з’ясовують, чому поранені під час уроків діти були не в укритті
Двох школярок поранило під час атаки дронів на Чортків, бо в період тривоги та навчального процесу вони були на вулиці, а не в укритті. У місті з'ясовують причини. Про це у відеозверненні повідомив міський голова Чорткова Володимир Шматько. Діти йшли тротуаром під час тривоги За словами Шматька, місто напередодні вкотре атакували реактивні дрони типу "Герань". Дякуючи силам протиповітряної оборони, багато дронів не досягли цілей. Проте пошкоджена інфраструктура, а понад 10 будинків у громаді зазнали незначних або значних руйнувань. Є постраждалі. Окремо мер наголосив на пораненнях дітей. Дівчата йшли тротуаром, коли була повітряна тривога, а навчання в школах ще тривало. "Тому будемо зараз ситуацію розбирати, комісія працює, щоб встановити причини, чому діти були на вулиці, а не в укритті під час навчального процесу" - сказав він. Шматько закликав не ігнорувати тривогу й залишатися в укриттях. Це стосується і батьків, які інколи […]
