Василя Шевчука, який загинув під Бахмутом, називали легендою краю. Він був рекордсменом, бігав марафони, заснував у рідному Хоросткові спортивно-оздоровчий комплекс з відкритим басейном та тренажерами, де діти та дорослі могли займатися безкоштовно.
Для багатьох людей новина про трагічну загибель українського рекордсмена стала неймовірним шоком і потрясінням. Після смерті Василя його донька Тетяна опублікувала відкритий лист до батька в соціальній мережі. Кожен рядок, кожне слово цього листа дошкуляє до самого серця, зворушує до сліз.
“Для тата.
Ти мій Герой! А нещодавно героїнею для тебе була я.
Ти дуже мною гордився і я знаю, що будеш гордитися звідти! Я буду сильною, я не здамся, бо я вся в тебе🫂
Рік 2020. Осінь. Жовтень місяць. Ще цей період називають cancer month. (Завжди було страшно чути ці слова.)
Коли всі боялись померти від вірусу Корона, я боялась померти від раку.
Ультразвук. Мамограма. Втрачаю свідомість та німіють ноги від страху. Біопсія. Діагноз: «breast cancer her2 positive stage2.»
Злоякісна пухлина молочної залози 2 стадії.
Шок, біль, страх, пошук онколога та хірурга. Підготовка документів та здача енних аналізів, безкінечні медогляди.
Листопад. Перша операція. Підшкірна порт-система для хіміотерапії готова.
17 листопада. Перша хімія. 6 годин капання.
Через пару годин жахливі болі в тілі. Хотілося вити від болю, від страху, з розпачу.
Два тижні хімія вбивала все здорове в мому організмі та давала всі можливі побічні ефекти. На третій тиждень ставало легше. Почало випадати волосся. Підстриглась.
Наступна хімія. Брат поголив мені голову. Стрес. Відчай. Почали відмовляти ноги, злазити нігті, алергія навколо очей, втрачався зір, chemo belly, пропадали м’язи, біліло тіло, кров з носа, слабкість, металевий смак їжі, припливи, менопауза в 29. Кожні 21 день новий сеанс хімії та нові побічні ефекти. 6 сеансів сильної хімії отримало моє тіло. Потім ще 15.
Здавалось, що я просто помираю кожного дня. Не було сил ні вставати, ні ходити, ні піклуватись про себе.
Лише підтримка чоловіка та рідних допомогли мені витримати цей невимовно важкий шлях.
Ти завжди казав: «ще трошки, доню, ти мусиш, завтра буде краще.»
Ми складали вірші та порівнювали чий кращий. Ми згадували відомих та простих людей, які, попри недугу, залишались сильними та мотивували інших. Ти розказував смішні історії, щоб я відволікалась. Ти зі мною плакав, підтримував, вірив, що я зможу. А ще, ти жартував, що в мене тепер два дні народження і моє життя стало ціннішим на 3 мільйони доларів. Часто я казала, що в мене все добре і мені краще, щоб не було гірше тобі. Але потім я дзвонила мамі і ревіла гіркими сльозами, шукала відповіді чому я і за що. Я дуже боялась, що не зможу тебе більше побачити, обійняти, показати свої шрами, показати свої фото без волосся.
Тому брала себе в руки і боролась далі.
Крики, сльози, думки про самогубство, страх смерті стали моєю денною рутиною. Довгі сеанси з психологом допомагали.
Друга операція, важка, тривала 4 години.
Double mastectomy. Місяць реабілітації та страшних мук. Знову нестерпний фізичний біль.
Також, удалили сім доброякісних лімфовузлів (думали злоякісні)і я чую новий діагноз. Не здатність повністю піднімати руки вверх. Сеанси зі спеціалістами. Нестерпний біль.
Я починаю сама розробляти руки. День за днем були кращі результати. І ось, на обстеженні, я показую майже ідеальний результат рухливості рук. Всього за місяць. Ще через пару тижнів я повертаюсь на треніровки та досягаю ще кращих результатів.
Через 5 місяців наступна операція. На жаль, невдала, через некомпетентність хірурга. Знову розробляю руки. Шукаємо іншого пластичного хірурга.
24 лютого. Так, саме в цей день, коли росія напала на мою Україну, я їхала на останню операцію. Ніколи не забуду той день. Ще більший страх, страх за батьків, страх не прокинутись від анестезії і не почути рідних.
Досі згадуємо, як прокинувшись після анестезії, першим, що я спитала в медсестри, було, чи не закінчилась війна.
Тоді, страх був лише за рідних в Україні.
Я не могла повірити, що мої муки ще не закінчились, так як надіялась, що 24 лютого моя «війна» закінчиться. Але москаль приніс іншу біду.
В Україні повномасштабна війна!
Через пару днів після операції, з дренажами з двох сторін, я їду в Вашингтон на український мітинг, щоб підтримати Україну!
Я вистояла до кінця, зціпивши зуби від болю в тілі.
Наступні тижні ми з чоловіком вдень і вночі пакували посилки з допомогою для України. Згодом, долучились інші та хоростківчани.
Нам вдалось отримати більше 9 палетів медичної допомоги від лікарні, в якій я лікувалась. Переживання за рідних та друзів в Україні, були сильнішими, ніж біль після операції.
Я знову розробляю руки, через місяць повертаюсь на треніровки, щоб покращувати результати рухливості рук та повернути тіло в форму.
(Зараз рухливість двох рук 100%.)
Ти хотів прилетіти, але сказав, що спочатку виконаєш свій обов’язок перед Україною. Я називала тебе егоїстом, а люди – Героєм. Ти обіцяв бігти марафон в Нью-Йорку. Ти обіцяв повернутись живим. Ти обіцяв піти в гори всією сім’єю. Ти обіцяв зробити все можливе, щоб ми мали куди повернутись. Я знаю, що так і було. Ти завжди казав, що підеш перший, закривши собою молодшого. Ти завжди будеш прикладом у всьому для мене, моїм Героєм. Твоя любов до життя вражала всіх. Ти передав мені любов до спорту, і, завдяки сильній фізичній підготовці, моє тіло витримало 21 сеанс хіміотерапії.
Ти пишався мною! Ти завжди знав, що я сильна духом і не боюсь викликів долі. Я буду сильною далі: для чоловіка, для мами, для брата. Буду любити життя так, як його любив ти.
Сьогодні, 17 березня, я готуюсь до свого першого забігу, про який так і не встигла тобі розказати, а тебе готують до похорону.
Минулого року, в лютому, ти присвятив мені свій рекорд, пробігши дистанцію без верхнього одягу. Цей рекорд має особлливе значення для мене. Таким чином, ти показав свою підтримку та гордість за мене.
В неділю, 19 березня, в день твого похорону, я присвячую тобі свій перший забіг. Через сльози і біль я зберу себе докупи, як ти тоді, тату.
Люблю тебе, мій небесний ангел!
Оберігай мене з небес”, – пише Тетяна.
About the author
Фурія з Тернополя: як цивільна жінка стала нацгвардійкою
Тернополянка Наталія служить у місцевому підрозділі 2 Галицької бригади Національної гвардії України. Жінка прийшла до війська у 2023 році, а в підрозділі отримала псевдо Фурія. Спочатку було непросто, але допомагала підтримка чоловіка. Він обороняв Україну ще під час Антитерористичної операції, повідомляють у бригаді. Найскладнішим етапом для Наталії стала базова підготовка. Ранні підйоми, жорсткий розпорядок дня, безперервні завдання та інтенсивні тренування – для людини з цивільного це був справжній виклик. Жінка проходила багатокілометрові марші, вивчала топографію, зв'язок, медицину, стріляла та проходила обкатку бронетехнікою. «Тридцять днів ми ходили в повному екіпіруванні і чотири з половиною кілометри добирались до полігону. Було непросто. Адже прийти з цивільного життя і одразу такі фізичні навантаження. Було схоже на шокотерапію. Але я усе витримала і пишаюсь собою», – розповідає нацгвардійка. Рік тому Наталія приєдналася до Тернопільського підрозділу 2 Галицької бригади. Вона переконана, що військовий досвід формує професійні […]
Зима підготувала сюрприз тернополянам на Новий рік – якої погоди чекати
Синоптикиня Наталка Діденко попередила українців про різке похолодання напередодні новорічних свят. 31 грудня по всій країні пройде сніг, а температура впаде до мінусових позначок. Про це вона написала у своєму Фейсбуці. Мороз та хуртовини на порозі Вже найближчої ночі термометри покажуть від -3 до -7 градусів, а на сході та північному сході України буде ще холодніше - до -9. У середу вдень повітря прогріється лише до -2-5 градусів. Окрім снігопадів, очікується сильний північно-західний вітер з різкими поривами. Синоптикиня радить бути обережними біля високих будинків, де утворюються аеродинамічні труби, а також під деревами та білбордами. Новий рік зустрінемо в обіймах морозу 1 січня 2026 року мороз не відпустить Україну. Вночі температура опуститься до -7-14 градусів, а вдень триматиметься на рівні -4-7. Тільки 2 січня після обіду стане трохи тепліше. Проте метеорологиня застерігає - зима повертатиметься з новими морозними хвилями протягом січня.
Учні 1-11 класів отримають безкоштовне харчування: в Уряді назвали дату
З вересня 2026 року всі школярі в Україні зможуть безкоштовно їсти в школах. Це стосується дітей з першого по одинадцятий клас, незалежно від того, де вони живуть. Уряд уже почав готувати всі потрібні документи та виділяти гроші на цю програму. Прем'єр-міністр Юлія Свириденко розповіла, що держава профінансує не лише самі обіди, а й оновлення кухонь у школах. Про це повідомили у Кабінеті міністрів України. На запуск програми громади отримали майже 6 мільярдів гривень. «Сьогодні для реалізації першого етапу програми спрямували майже 5,9 млрд грн субвенції громадам, щоб забезпечити перший етап харчування для школярів у 2026 році. Загалом же у Державному бюджеті на 2026 рік на цю програму передбачено 14,4 млрд грн», - повідомила Прем'єр-міністр Юлія Свириденко. Окремі кошти підуть на те, щоб відремонтувати та оновити місця, де готують їжу в школах. Це потрібно, щоб діти отримували смачну та корисну їжу. […]
У Почаєві горів житловий будинок
На Тернопільщині 30 грудня сталася пожежа. Загорівся житловий будинок. Про випадок розповіли у ГУ ДСНСУ у Тернопільській області. "Уже вночі, 30 грудня о 04:08, рятувальники ліквідовували пожежу в Почаєві. Загорівся закинутий житловий будинок. Полум’я пошкодило покриття, перекриття та облицювання стін на площі близько 40 м². Під час гасіння працювала ланка газодимозахисної служби. Завдяки злагодженим діям вдалося врятувати дві сусідні будівлі", - йдеться у повідомленні. Нагадаємо, "Терміново" повідомляло, що ціла сім’я отруїлась чадним газом на Тернопільщині.
Понад рік рідні чекали звістки: підтвердилась втрата Героя зі Збаражчини
На Тернопільщину надійшла чергова сумна звістка. Понад рік рідні чекали інформації про долю нашого захисника, та, на жаль, підтвердилось найгірше. Андрій Савечко зі Збаражчини загинув 17 листопада 2024 року. Про втрату розповів міський голова Збаража Роман Полікровський. "На жаль, ще одну велику втрату має Збаразька громада. Наш захисник Андрій Савечко, 1975 р.н., який вважався безвісти зниклим, як з'ясувалося, загинув 17 листопада минулого року під час виконання бойового завдання поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області. Молодший сержант служив сапером інженерно-саперного взводу. Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким Героя. Розділяємо непоправне горе втрати найдорожчої людини. Зустріч захисника відбудеться у Сквері Героїв завтра, 30 грудня, о 14 годині. Після спільної молитви колона попрямує до рідної оселі Андрія на вулицю Куліша, де буде відслужена панахида, а далі - до церкви Христового Воскресіння, де відслужать парастас", - йдеться у повідомленні. Поховають Героя 31 грудня у […]
І дорослі, і діти: ціла сім’я отруїлась чадним газом на Тернопільщині
На Тернопільщині сталося масове отруєння чадним газом. Постраждали дорослі та діти. Про випадок розповіли у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. Рятувальники закликали дотримуватись життєво важливих правил, щоб уберегти себе та близьких. "Зокрема, 24 грудня о 20:30 до оперативно-диспетчерської служби надійшло повідомлення про те, що у приватному житловому будинку у селі Сухівці чадним газом отруїлись п’ятеро людей, серед них — двоє дітей. За попередніми даними, причина — негерметичність камери згоряння твердопаливного котла. Усіх постраждалих у стані середньої тяжкості госпіталізували до реанімаційного відділення. Надзвичайники, нагадують, чадний газ небезпечний тим, що його неможливо відчути: він не має ані кольору, ані запаху, ані смаку. Він утворюється, коли паливо (газ, дрова, вугілля, бензин) згорає не повністю через нестачу кисню. Навіть невелика концентрація може бути смертельною", - йдеться у повідомленні. Нагадаємо, "Терміново" розповідало, що у страшній пожежі на Тернопільщині загинув чоловік. Він встиг винести свою […]
