Василя Шевчука, який загинув під Бахмутом, називали легендою краю. Він був рекордсменом, бігав марафони, заснував у рідному Хоросткові спортивно-оздоровчий комплекс з відкритим басейном та тренажерами, де діти та дорослі могли займатися безкоштовно.
Для багатьох людей новина про трагічну загибель українського рекордсмена стала неймовірним шоком і потрясінням. Після смерті Василя його донька Тетяна опублікувала відкритий лист до батька в соціальній мережі. Кожен рядок, кожне слово цього листа дошкуляє до самого серця, зворушує до сліз.
“Для тата.
Ти мій Герой! А нещодавно героїнею для тебе була я.
Ти дуже мною гордився і я знаю, що будеш гордитися звідти! Я буду сильною, я не здамся, бо я вся в тебе🫂
Рік 2020. Осінь. Жовтень місяць. Ще цей період називають cancer month. (Завжди було страшно чути ці слова.)
Коли всі боялись померти від вірусу Корона, я боялась померти від раку.
Ультразвук. Мамограма. Втрачаю свідомість та німіють ноги від страху. Біопсія. Діагноз: «breast cancer her2 positive stage2.»
Злоякісна пухлина молочної залози 2 стадії.
Шок, біль, страх, пошук онколога та хірурга. Підготовка документів та здача енних аналізів, безкінечні медогляди.
Листопад. Перша операція. Підшкірна порт-система для хіміотерапії готова.
17 листопада. Перша хімія. 6 годин капання.
Через пару годин жахливі болі в тілі. Хотілося вити від болю, від страху, з розпачу.
Два тижні хімія вбивала все здорове в мому організмі та давала всі можливі побічні ефекти. На третій тиждень ставало легше. Почало випадати волосся. Підстриглась.
Наступна хімія. Брат поголив мені голову. Стрес. Відчай. Почали відмовляти ноги, злазити нігті, алергія навколо очей, втрачався зір, chemo belly, пропадали м’язи, біліло тіло, кров з носа, слабкість, металевий смак їжі, припливи, менопауза в 29. Кожні 21 день новий сеанс хімії та нові побічні ефекти. 6 сеансів сильної хімії отримало моє тіло. Потім ще 15.
Здавалось, що я просто помираю кожного дня. Не було сил ні вставати, ні ходити, ні піклуватись про себе.
Лише підтримка чоловіка та рідних допомогли мені витримати цей невимовно важкий шлях.
Ти завжди казав: «ще трошки, доню, ти мусиш, завтра буде краще.»
Ми складали вірші та порівнювали чий кращий. Ми згадували відомих та простих людей, які, попри недугу, залишались сильними та мотивували інших. Ти розказував смішні історії, щоб я відволікалась. Ти зі мною плакав, підтримував, вірив, що я зможу. А ще, ти жартував, що в мене тепер два дні народження і моє життя стало ціннішим на 3 мільйони доларів. Часто я казала, що в мене все добре і мені краще, щоб не було гірше тобі. Але потім я дзвонила мамі і ревіла гіркими сльозами, шукала відповіді чому я і за що. Я дуже боялась, що не зможу тебе більше побачити, обійняти, показати свої шрами, показати свої фото без волосся.
Тому брала себе в руки і боролась далі.
Крики, сльози, думки про самогубство, страх смерті стали моєю денною рутиною. Довгі сеанси з психологом допомагали.
Друга операція, важка, тривала 4 години.
Double mastectomy. Місяць реабілітації та страшних мук. Знову нестерпний фізичний біль.
Також, удалили сім доброякісних лімфовузлів (думали злоякісні)і я чую новий діагноз. Не здатність повністю піднімати руки вверх. Сеанси зі спеціалістами. Нестерпний біль.
Я починаю сама розробляти руки. День за днем були кращі результати. І ось, на обстеженні, я показую майже ідеальний результат рухливості рук. Всього за місяць. Ще через пару тижнів я повертаюсь на треніровки та досягаю ще кращих результатів.
Через 5 місяців наступна операція. На жаль, невдала, через некомпетентність хірурга. Знову розробляю руки. Шукаємо іншого пластичного хірурга.
24 лютого. Так, саме в цей день, коли росія напала на мою Україну, я їхала на останню операцію. Ніколи не забуду той день. Ще більший страх, страх за батьків, страх не прокинутись від анестезії і не почути рідних.
Досі згадуємо, як прокинувшись після анестезії, першим, що я спитала в медсестри, було, чи не закінчилась війна.
Тоді, страх був лише за рідних в Україні.
Я не могла повірити, що мої муки ще не закінчились, так як надіялась, що 24 лютого моя «війна» закінчиться. Але москаль приніс іншу біду.
В Україні повномасштабна війна!
Через пару днів після операції, з дренажами з двох сторін, я їду в Вашингтон на український мітинг, щоб підтримати Україну!
Я вистояла до кінця, зціпивши зуби від болю в тілі.
Наступні тижні ми з чоловіком вдень і вночі пакували посилки з допомогою для України. Згодом, долучились інші та хоростківчани.
Нам вдалось отримати більше 9 палетів медичної допомоги від лікарні, в якій я лікувалась. Переживання за рідних та друзів в Україні, були сильнішими, ніж біль після операції.
Я знову розробляю руки, через місяць повертаюсь на треніровки, щоб покращувати результати рухливості рук та повернути тіло в форму.
(Зараз рухливість двох рук 100%.)
Ти хотів прилетіти, але сказав, що спочатку виконаєш свій обов’язок перед Україною. Я називала тебе егоїстом, а люди – Героєм. Ти обіцяв бігти марафон в Нью-Йорку. Ти обіцяв повернутись живим. Ти обіцяв піти в гори всією сім’єю. Ти обіцяв зробити все можливе, щоб ми мали куди повернутись. Я знаю, що так і було. Ти завжди казав, що підеш перший, закривши собою молодшого. Ти завжди будеш прикладом у всьому для мене, моїм Героєм. Твоя любов до життя вражала всіх. Ти передав мені любов до спорту, і, завдяки сильній фізичній підготовці, моє тіло витримало 21 сеанс хіміотерапії.
Ти пишався мною! Ти завжди знав, що я сильна духом і не боюсь викликів долі. Я буду сильною далі: для чоловіка, для мами, для брата. Буду любити життя так, як його любив ти.
Сьогодні, 17 березня, я готуюсь до свого першого забігу, про який так і не встигла тобі розказати, а тебе готують до похорону.
Минулого року, в лютому, ти присвятив мені свій рекорд, пробігши дистанцію без верхнього одягу. Цей рекорд має особлливе значення для мене. Таким чином, ти показав свою підтримку та гордість за мене.
В неділю, 19 березня, в день твого похорону, я присвячую тобі свій перший забіг. Через сльози і біль я зберу себе докупи, як ти тоді, тату.
Люблю тебе, мій небесний ангел!
Оберігай мене з небес”, – пише Тетяна.
About the author
Бухгалтерка музею на Кременеччині привласнила понад 200 тисяч гривень бюджетних коштів
Бухгалтерка музею на Кременеччині привласнила понад 200 тисяч гривень бюджетних коштів шляхом незаконного завищення зарплат. Через це установа зазнала значних фінансових збитків, а справу розслідують поліцейські. Про це стало відомо з офіційного повідомлення начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Сергія Зюбаненка. Слідчі Кременецького райвідділу поліції встановили, що жінка мала доступ до банківської системи нарахування заробітної плати. Вона систематично вносила неправдиві дані та проводила незаконні виплати. Понад 70 тисяч гривень надійшли безпосередньо на її рахунок. Решту коштів вона розподілила у вигляді додаткових виплат ще одинадцятьом працівникам музею. Раніше жінка вже була засуджена за аналогічні злочини, коли працювала бухгалтером у бібліотеці. Однак попередній досвід відповідальності її не зупинив. Наразі фігурантці повідомлено про підозру за фактами привласнення та розтрати майна, а також несанкціонованої зміни інформації в автоматизованих системах. “Моя позиція незмінна: кожна гривня бюджетних коштів має використовуватися за призначенням. Посада, доступ […]
У Кобиловолоках ледь не згоріла церква (фото)
На Тернопільщині у селі Кобиловолоки сталася пожежа у церкві. Про це повідомили у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "Пожежа у приміщенні церкви на Тернопільщині: рятувальники не допустили поширення вогню на основну споруду. 1 листопада о 18:50 рятувальники отримали повідомлення про пожежу в церкві у селі Кобиловолоки Теребовлянської громади. Займання виникло у підсобному приміщенні. Вогонь охопив площу 20 м², знищивши облицювання стін і стелі та речі побутового вжитку," - йдеться у повідомленні. Рятувальники зупинили поширення вогню.
На Тернопільщині під фундаментом церкви знайшли старовинний склеп із труною
У селі Грабовець Тернопільського району під час будівництва виявили давнє поховання під церквою. На глибині близько двох метрів робітники натрапили на засипаний склеп і людські останки. Про це повідомили на сторінці спільноти «Від Тарнополя до Тернополя» у соцмережах. Знахідку відкопали під час ремонтних робіт біля місцевого храму. Будівельники проводили утеплення та гідроізоляцію фундаменту, коли натрапили на металеві двері. За цими дверима виявився підземний склеп, який пролежав під землею понад сотню років. Усередині приміщення знайшли триметрову труну. Під час вивезення ґрунту біля церкви робітники також відкопали останки двох людей. На кістках одного з померлих помітили сліди давньої травми щелепи. «В селі Грабовець відкопавши навколо церкву для утеплення і ізоляції фундаменту, натрапили на глибині 2х метрів, на металеві двері! Виявилося, що це склеп для поховання, який знаходився під церквою, і був більше ніж 100 років накритий землею. В склепі вияви труну довжиною […]
У Тернополі чоловік загинув під колесами власного авто
На території АЗС у Тернополі сталася ДТП, яка закінчилася трагічно. Про це повідомляє поліція Тернопільської області. "Смертельна ДТП сталася на території заправної станції, що по вулиці 15 квітня. Водій залишив авто, ймовірно, забувши поставити на ручне гальмо, і пішов у справах. У якийсь момент транспортний засіб самовільно почав рухатися і наїхав на власника. З важкими травмами чоловіка госпіталізували, проте цього ж дня він помер у лікувальному закладі. Проводиться перевірка", - йдеться у повідомленні.
На заході України знищили майже пів сотні ворожих дронів
Під час атаки на захід України воїни з Повітряних Сил знищили майже 50 ворожих дронів. Про це йдеться у повідомленні Повітряного командування "Захід". "Вдень 1 листопада та вночі 2 листопада російські агресори атакували західні області України реактивними безпілотниками. Авіація та підрозділи протиповітряної оборони повітряного командування «Захід» у зоні своєї відповідальності знищили 42 реактивні ударні БпЛА типу «Герань-2», «Герань-4» та «Герань-5»", - йдеться у заяві. У повідомленні також зазначається, що ворожі цілі знищували у небі Хмельниччини, Волині, Тернопільщини, Буковини та Львівщини.
Йому було лише 26: на Бережанщині помер молодий лікар
У Бережанах на Тернопільщині раптово зупинилося серце 26-річного лікаря-стоматолога КНП “Бережанська ЦМЛ” Ігоря Богдановича Крупи. Трагедія сталася на початку кар'єрного шляху медика. Про це повідомили на офіційній сторінці КНП “Бережанська ЦМЛ” у соціальній мережі Facebook. Ігор Богданович Крупа пішов із життя раптово та передчасно. Його земний шлях зупинився на самому злеті, коли молодий фахівець мав попереду ціле життя та плани на майбутнє. У лікарні зазначають, що він був світлою, доброю, щирою людиною та професіоналом своєї справи. Колектив закладу висловлює найщиріші співчуття родині, близьким і друзям померлого лікаря. Причину смерті не зазначають. Розділяємо біль непоправної втрати у цей неймовірно важкий час. Світла та вічна пам'ять.
