Василя Шевчука, який загинув під Бахмутом, називали легендою краю. Він був рекордсменом, бігав марафони, заснував у рідному Хоросткові спортивно-оздоровчий комплекс з відкритим басейном та тренажерами, де діти та дорослі могли займатися безкоштовно.
Для багатьох людей новина про трагічну загибель українського рекордсмена стала неймовірним шоком і потрясінням. Після смерті Василя його донька Тетяна опублікувала відкритий лист до батька в соціальній мережі. Кожен рядок, кожне слово цього листа дошкуляє до самого серця, зворушує до сліз.
“Для тата.
Ти мій Герой! А нещодавно героїнею для тебе була я.
Ти дуже мною гордився і я знаю, що будеш гордитися звідти! Я буду сильною, я не здамся, бо я вся в тебе🫂
Рік 2020. Осінь. Жовтень місяць. Ще цей період називають cancer month. (Завжди було страшно чути ці слова.)
Коли всі боялись померти від вірусу Корона, я боялась померти від раку.
Ультразвук. Мамограма. Втрачаю свідомість та німіють ноги від страху. Біопсія. Діагноз: «breast cancer her2 positive stage2.»
Злоякісна пухлина молочної залози 2 стадії.
Шок, біль, страх, пошук онколога та хірурга. Підготовка документів та здача енних аналізів, безкінечні медогляди.
Листопад. Перша операція. Підшкірна порт-система для хіміотерапії готова.
17 листопада. Перша хімія. 6 годин капання.
Через пару годин жахливі болі в тілі. Хотілося вити від болю, від страху, з розпачу.
Два тижні хімія вбивала все здорове в мому організмі та давала всі можливі побічні ефекти. На третій тиждень ставало легше. Почало випадати волосся. Підстриглась.
Наступна хімія. Брат поголив мені голову. Стрес. Відчай. Почали відмовляти ноги, злазити нігті, алергія навколо очей, втрачався зір, chemo belly, пропадали м’язи, біліло тіло, кров з носа, слабкість, металевий смак їжі, припливи, менопауза в 29. Кожні 21 день новий сеанс хімії та нові побічні ефекти. 6 сеансів сильної хімії отримало моє тіло. Потім ще 15.
Здавалось, що я просто помираю кожного дня. Не було сил ні вставати, ні ходити, ні піклуватись про себе.
Лише підтримка чоловіка та рідних допомогли мені витримати цей невимовно важкий шлях.
Ти завжди казав: «ще трошки, доню, ти мусиш, завтра буде краще.»
Ми складали вірші та порівнювали чий кращий. Ми згадували відомих та простих людей, які, попри недугу, залишались сильними та мотивували інших. Ти розказував смішні історії, щоб я відволікалась. Ти зі мною плакав, підтримував, вірив, що я зможу. А ще, ти жартував, що в мене тепер два дні народження і моє життя стало ціннішим на 3 мільйони доларів. Часто я казала, що в мене все добре і мені краще, щоб не було гірше тобі. Але потім я дзвонила мамі і ревіла гіркими сльозами, шукала відповіді чому я і за що. Я дуже боялась, що не зможу тебе більше побачити, обійняти, показати свої шрами, показати свої фото без волосся.
Тому брала себе в руки і боролась далі.
Крики, сльози, думки про самогубство, страх смерті стали моєю денною рутиною. Довгі сеанси з психологом допомагали.
Друга операція, важка, тривала 4 години.
Double mastectomy. Місяць реабілітації та страшних мук. Знову нестерпний фізичний біль.
Також, удалили сім доброякісних лімфовузлів (думали злоякісні)і я чую новий діагноз. Не здатність повністю піднімати руки вверх. Сеанси зі спеціалістами. Нестерпний біль.
Я починаю сама розробляти руки. День за днем були кращі результати. І ось, на обстеженні, я показую майже ідеальний результат рухливості рук. Всього за місяць. Ще через пару тижнів я повертаюсь на треніровки та досягаю ще кращих результатів.
Через 5 місяців наступна операція. На жаль, невдала, через некомпетентність хірурга. Знову розробляю руки. Шукаємо іншого пластичного хірурга.
24 лютого. Так, саме в цей день, коли росія напала на мою Україну, я їхала на останню операцію. Ніколи не забуду той день. Ще більший страх, страх за батьків, страх не прокинутись від анестезії і не почути рідних.
Досі згадуємо, як прокинувшись після анестезії, першим, що я спитала в медсестри, було, чи не закінчилась війна.
Тоді, страх був лише за рідних в Україні.
Я не могла повірити, що мої муки ще не закінчились, так як надіялась, що 24 лютого моя «війна» закінчиться. Але москаль приніс іншу біду.
В Україні повномасштабна війна!
Через пару днів після операції, з дренажами з двох сторін, я їду в Вашингтон на український мітинг, щоб підтримати Україну!
Я вистояла до кінця, зціпивши зуби від болю в тілі.
Наступні тижні ми з чоловіком вдень і вночі пакували посилки з допомогою для України. Згодом, долучились інші та хоростківчани.
Нам вдалось отримати більше 9 палетів медичної допомоги від лікарні, в якій я лікувалась. Переживання за рідних та друзів в Україні, були сильнішими, ніж біль після операції.
Я знову розробляю руки, через місяць повертаюсь на треніровки, щоб покращувати результати рухливості рук та повернути тіло в форму.
(Зараз рухливість двох рук 100%.)
Ти хотів прилетіти, але сказав, що спочатку виконаєш свій обов’язок перед Україною. Я називала тебе егоїстом, а люди – Героєм. Ти обіцяв бігти марафон в Нью-Йорку. Ти обіцяв повернутись живим. Ти обіцяв піти в гори всією сім’єю. Ти обіцяв зробити все можливе, щоб ми мали куди повернутись. Я знаю, що так і було. Ти завжди казав, що підеш перший, закривши собою молодшого. Ти завжди будеш прикладом у всьому для мене, моїм Героєм. Твоя любов до життя вражала всіх. Ти передав мені любов до спорту, і, завдяки сильній фізичній підготовці, моє тіло витримало 21 сеанс хіміотерапії.
Ти пишався мною! Ти завжди знав, що я сильна духом і не боюсь викликів долі. Я буду сильною далі: для чоловіка, для мами, для брата. Буду любити життя так, як його любив ти.
Сьогодні, 17 березня, я готуюсь до свого першого забігу, про який так і не встигла тобі розказати, а тебе готують до похорону.
Минулого року, в лютому, ти присвятив мені свій рекорд, пробігши дистанцію без верхнього одягу. Цей рекорд має особлливе значення для мене. Таким чином, ти показав свою підтримку та гордість за мене.
В неділю, 19 березня, в день твого похорону, я присвячую тобі свій перший забіг. Через сльози і біль я зберу себе докупи, як ти тоді, тату.
Люблю тебе, мій небесний ангел!
Оберігай мене з небес”, – пише Тетяна.
About the author
Майже мільйон гривень видурили у пенсіонера шахраї
70-річний мешканець Тернополя став жертвою телефонного шахрайства та позбувся значної суми власних заощаджень. До чоловіка зателефонував невідомий, який назвався співробітником служби безпеки банку. Зловмисник повідомив пенсіонеру, що хтось намагається зняти гроші з його картки. Для "захисту коштів" псевдобанкір запропонував терміново перевести заощадження на "безпечні рахунки", пообіцявши згодом повернути все назад. Довірливий чоловік виконав усі вказівки шахрая та переказав майже мільйон гривень на вказані рахунки. Про це повідомляють у ГУНП у Тернопільській області. Слідчі поліції за даним фактом відкрили кримінальне провадження за частиною 5 статті 190 Кримінального кодексу України. Наразі тривають оперативно-розшукові заходи для встановлення осіб, причетних до шахрайства. Правоохоронці вкотре закликають громадян не довіряти телефонним дзвінкам від "банківських працівників" та за жодних обставин не переказувати власні кошти на інші рахунки. Такий метод "порятунку заощаджень" — це типова шахрайська схема. Якщо ви стали жертвою шахраїв, негайно телефонуйте на спецлінію 102.
На Кременеччині викрили масштабну схему вирубки лісу: ділкам допомагав лісничий
На Тернопільщині правоохоронці викрили незаконну схему вирубки лісу. П'ятьом особам уже повідомлено про підозру. Організована група завдала шкоди довкіллю на суму понад 3,3 мільйона гривень. Як встановило слідство, мешканець Тернополя створив нелегальний бізнес із продажу деревини. До злочинної діяльності він залучив лісничого з філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та трьох жителів Теребовлянської ОТГ, повідомляє Тернопільська обласна прокуратура. Протягом квітня-серпня 2024 року група здійснювала незаконну вирубку дерев на території Кременецького лісництва без жодних дозвільних документів. Щоб приховати сліди злочину, "чорні лісоруби" маскували пні свіжозрубаних дерев лісовою підстилкою. Зрубані дерева порізали на колоди та перевезли до спеціально облаштованого місця на території одного з товариств у Тернопільському районі. Там деревину розпилювали, сортували та зберігали для подальшого продажу. За офіційними даними, незаконною вирубкою дерев довкіллю заподіяно збитки на суму 3 301 937 гривень. Підозрюваним інкримінують незаконну порубку дерев у лісах, перевезення, зберігання […]
Василіянський монастир у Бучачі — найкраще фото Тернопільщини у конкурсі «Вікі любить пам’ятки 2024»
Найкращим фото Тернопільської області 2024 стала світлина з видом на Василіянський монастир у Бучачі. Автор — Роман Бречко. Світлина також отримала статуси «Якісне зображення» (Quality image), «Значуще зображення» (Valued image) та «Вибране зображення» (Featured Picture) у Вікісховищі, сестринському проєкті Вікіпедії. Станом на зараз тільки 10 зображень із української частини конкурсу 2024 року отримали статус вибраних зображень. Бучацький монастир отців Василіян Воздвиження Чесного Хреста Господнього — монастир отців Василіян на горі Федір у Бучачі. Заснований 7 грудня 1712 року на підставі фундаційної грамоти магната Стефана Александера Потоцького, виданої в Любліні. Фундатором фактичного будівництва монастиря був власник міста, син фундаторів Микола Василь Потоцький. 12 травня 1751 року урочисто заклали наріжний камінь. Пам’ятка є яскравим представником віленського бароко. Приміщення монастиря стало центром освітньої діяльності у Бучачі: тут діяла школа-інтернат (конвікт) для дітей з бідних родин, проводились теологічні курси для діючих священиків. У приміщенні […]
Сотні тисяч щомісяця: поліція викрила масштабну наркомережу на заході України
На Тернопільщині поліція припинила діяльність організованої злочинної групи, яка продавала наркотики на території двох областей. Наркобізнес керувався з-за ґрат слідчого ізолятора, а щомісячний прибуток сягав 200 тисяч гривень. Організатором схеми став житель Хмельницької області, який перебував у СІЗО. Попри ув'язнення, чоловік зумів створити мережу інтернет-магазинів у Telegram для розповсюдження заборонених речовин. У злочинній схемі також брали участь його сусід по камері та четверо спільників на волі. Про це повідомляють у ГУНП у Тернопільській області. За словами начальника Управління боротьби з наркозлочинністю в Тернопільській області Михайла Димиди, організатора затримали ще в січні минулого року за схожі правопорушення. У злочинній діяльності йому допомагали двоє давніх друзів з Хмельниччини, співмешканка та рідна мати. "Серед асортименту ділків - наркотичний засіб канабіс, психотропні речовини амфетамін та PVP. Усе замовляли через інтернет. Клієнтами були наркозалежні особи з Хмельниччини та Тернопільщини. Товар реалізовували методом закладок", - розповів […]
У Пужниках розпочнуть ексгумацію останків загиблих поляків: їх перепоховають в Україні
24 квітня у селі Пужники на Тернопільщині стартує ексгумація тіл поляків, які загинули під час Волинської трагедії. Розкопки триватимуть близько трьох тижнів. Про деталі проведення робіт Суспільному розповіла Аліна Харламова, керівниця української команди та археологиня спеціалізованої установи "Волинські старожитності". Склад експедиції та розподіл обов'язків Українська команда складатиметься з семи фахівців, а польська сторона планує залучити до двадцяти учасників. Через те, що директор "Волинських старожитностей" Олексій Златогорський зараз перебуває на фронті, керівництво українською частиною експедиції візьме на себе Аліна Харламова. З польського боку участь братимуть представники Поморського медичного університету в Щецині на чолі з професором Анджеєм Оссовським, фундація "Свобода і демократія" під керівництвом заступника голови Мацея Данцевича, працівники Інституту національної пам'яті Польщі та польські харцери. Харцери допомагатимуть з упорядкуванням території, зокрема очищенням від чагарників та дерев. За археологічні розкопки відповідатимуть фахівці з обох країн. Антропологи та генетики з Поморського медичного університету […]
Захищав нас 10 років: у лікарні зупинилось серце молодого воїна з Тернопільщини
Тернопільщина знову у скорботі. 3 квітня 2025 року в реабілітаційній клініці Київської області перестало битися серце 35-річного військовослужбовця Сергія Лясковича, який був на передовій ще з початку російської агресії на сході України. Як повідомляє Гусятинська селищна територіальна громада, Сергій Ляскович, 1990 року народження, став на захист України ще в 2014 році. Понад десять років він віддано служив, захищаючи незалежність та територіальну цілісність нашої держави. Завтра, 4 квітня, відбудеться прощання з воїном. Похоронний кортеж із тілом Сергія вирушить з Тернополя близько 8:00 ранку. До селища Гусятин процесія прибуде приблизно о 10:00-10:30. Кортеж проїжджатиме вулицею Б. Лепкого, проспектом Незалежності та попрямує до центральної площі. Біля Алеї Пам'яті Героїв у Гусятині відбудеться поминальна панахида за загиблим воїном. Після цього жалобна процесія вирушить до села Боднарівка Хмельницької області, де відбудеться чин поховання. Гусятинська громада закликає всіх місцевих жителів вийти та живим коридором зустріти тіло […]
