
Миколі – 51 рік, він родом із Тернопільщини, солдат 105-ї окремої бригади тероборони. Позивний Шмель узяв не для краси: бджільництвом займається вже понад сорок років.
Військовий досвід у нього чималий – строкова служба в середині 90-х, потім понад рік в АТО на Донеччині у 2015–2016 роках. Після демобілізації виїхав до Польщі на заробітки. Повномасштабне вторгнення застало його там. Попри прохання дружини залишитися, вже в березні 2022-го повернувся й одразу записався добровольцем. Про це розповіли у 105 окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ.
Сьогодні Микола служить у мобільній вогневій групі зенітної батареї — полює на «Шахеди» та «Молнії». На його рахунку вже два збитих дрони, обидва — із зенітної установки. Перший збив у хмарну ніч, стріляв на звук: ціль просто зникла з планшета. «Висота була більше кілометра — тільки зенітка могла дістати», — каже він.
«Молнії», за його словами, складніші: майже беззвучні, чути їх лише на підльоті. Загалом будні на позиціях — це уривчастий сон під вибухи й постійна напруга.
Вдома чекають дружина, донька і теща. За роки відсутності пасіка занепала — із п’ятнадцяти вуликів лишилося шість. Тепер Микола зрідка консультує дружину по телефону, як доглядати бджіл.
Після Перемоги хоче лише одного — повернутися до родини й відродити пасіку.
