Вже як пів року підприємство DELTA FOOD працює на Тернопільщині. Як це позначилося на виробництві й персоналі, що набула компанія, а що втратила, чи з’явилися в новому краї нові можливості – про все докладно розповів виконавчий директор Тарас Кутко.
– Якщо озирнутися назад, на 6 місяців роботи на Тернопільщині, які можете назвати знакові перемоги й успішне подолання складнощів?
Найперше, чим пишаємося, – ми зуміли організувати виробничий майданчик на новому місці, не зупиняючи процесу постачань продукції клієнтам. До того ж у найкоротші терміни. Це було мегазавдання.
Нам вдалося не лише втриматися на ринку, а й збільшити свої продажі.
Було багато інвестовано в нове обладнання. Щоб організувати процес виробництва, ми вклали не один мільйон гривень. Закупили дорогу систему очищення води – осмос, облаштували систему вентиляції. Придбали варильне обладнання, завдяки якому незабаром запустимо проєкт з виробництва кетчупів і соусів червоної групи. А ще 2 фасувальних станки.
Після переїзду в Тернопіль перед нами щодня поставали нові виклики: відсутність світла, проблеми з постачанням сировини, соняшникової олії, матеріалів. Тож ми вирішили мати 2 виробничих майданчики – в Запоріжжі й Тернополі, щоб диверсифікувати ризики. І це дійсно спрацювало!
Через вимкнення електрики довелося купити 2 генератори, які дають змогу автономно працювати як у Запоріжжі, так і в Тернополі.
– Ви самі з Тернополя і знаєте цей край. Чи відрізняється ведення бізнесу тут і в Запоріжжі?
Коли почали набирати персонал на Західній Україні, то помітили відмінність: працівників зі сходу простіше організувати, вони дисциплінованіші. Тоді як місцевих працівників треба більше мотивувати на роботу. Хоча працелюбні й ті, і ті в однаковій мірі. Чому так – не знаю. Ніби й можливості працювати за кордоном у тернопільчан зараз немає і якихось особливих фінансових надходжень, щоб обирати, вагатись, торгуватись – теж. Припускаю, це через те, що практично всі мають домашні господарства, які забезпечують мінімальну стабільність. Саме тому місцеві жителі спокійніше ставляться до роботи.
А от щодо взаємодії з місцевою владою, то проблем не було. Ми постійно з нею комунікуємо, бо Тернопільщина – це новий майданчик, тут потрібно вибудовувати зв’язки з різними органами, щоб вони допомагали спростити нам роботу. До нас доволі лояльно поставилися, пішли на зустріч. Можливо, через те, що ми релоковане підприємство.
– Якась частина співробітників приїхала з вами із Запоріжжя. Чи й досі ці люди працюють в компанії?
Більшість працівників, які переїхали в Тернопіль, залишаються тут працювати, за що ми їм дуже вдячні. Ці люди наразі є опорою, бо мають досвід, яким можуть поділитися з новими співробітниками. Для нас вони дуже цінні, й ми намагаємося зберегти їх.
– Які основні запити надходять від працівників?
Життя простішим не стає, тож в основному це збільшення матеріальної винагороди. А ще розв’язання питання, як дістатися до заводу. Поки ми самостійно організовуємо розвозку персоналу. Але наше виробництво розташоване в індустріальному парку, перспективи розвитку якого є важливим не лише для нашого підприємства, а і для регіону. Тож сподіваємося на допомогу влади в організації регулярних рейсів. Наявність міського транспорту допоможе людям з різними графіками робочого часу вчасно дістатися до роботи.
Далі є запит на організацію оптимальних умов праці. Оскільки ми продовжуємо будівництво й монтаж обладнання, в цеху й досі проводяться роботи, – це створює певний дискомфорт для персоналу.
Я розумію, що колектив новий, тож в мене теж є свій запит. Створити гарний мікроклімат в команді, а для цього треба сформувати її кістяк.
– А які цінності сповідує компанія стосовно ведення бізнесу, роботи з людьми?
Передусім робити якісний добрий продукт, який хочеться споживати самому, й при цьому зберегти всі традиції його виготовлення.
Велику увагу приділяємо роботі з персоналом. Люди є основною цінністю, без них ми нічого не варті. Без правильних людей не житиме й продукт.
Ми велика сім’я, і проводимо на роботі більше часу, ніж вдома. Тож треба забезпечити належні умови, щоб співробітнику було комфортно перебувати в цеху, він хотів працювати, був продуктивним. А результатом цього є відмінний продукт, ефективна робота й задоволений клієнт.
– Чи може підприємство бути містоформувальним? Які переваги отримуватимуть містяни від розвитку DELTA FOOD?
Щодо міста загалом, то ми сприяємо підвищенню його ділової активності, адже надаємо та створюємо робочі місця. В людей з’являється ресурс, яким вони можуть розпоряджатися. Це все збільшує грошову масу. А ще наше виробництво – це податки, що наповнюють міську казну й забезпечують соціальний сектор.
Тож чим більше буде таких підприємств, як наше, тим краще для міста й людей. Це створює конкуренцію робочих місць, що змушує роботодавців підіймати рівень зарплати. Це змушує бізнес рухатись, вдосконалюватися, щоб залишатися конкурентоспроможними на ринку.
Ми готові брати участь в розробленні чи впровадженні інфраструктурних проєктів міста. Виступати стейкхолдерами в проєктних університетських групах, де студенти-випускники, аспіранти опрацьовують теми менеджменту, управління персоналом, економіки підприємництва. Ми готові бути учасниками, надавати свою інфраструктуру, аби ці студенти, майбутні науковці, аналізували й удосконалювали процеси, які спонукатимуть такі підприємства, як наші, до розвитку.
– А як ви оцінюєте перспективи розвитку чи зміни в категорії майонезів у відповідь на запит споживачів? Є якісь нові тренди?
Наразі ринок майонезів нам зрозумілий, як і його перспективи. А от ринок соусів сьогодні достатньо динамічний. Молоде покоління людей не хоче витрачати час на приготування їжі, тому є запит на швидке харчування, в тому числі на готові соуси різних смаків. Ця категорія останніми роками дуже активно розвивається, тому нам є до чого прагнути та над чим працювати. Є за що боротися. Конкуренція сильна, ми не є лідерами ринку, але воліємо стати одним з них.
– Є зміни в споживанні майонезів і кетчупів через війну?
Якщо говорити конкретно про нас і з цієї позиції оцінювати ринок, то споживання продукції DELTA FOOD зросло! Навіть попри великий відтік населення за кордон через війну. Попри окуповані території, на яких ми мали хорошу представленість, і попри те, що ці регіони були лідерами в нашій компанії. Ми їх втратили, але нам вдалося реалізувати інші проєкти, зайти в низку національних і локальних мереж, знайти партнерів на тих територіях, де ми були слабо представлені. Також в нас з’явився експорт, це та ніша, яка була нами не зайнята і до війни майже не працювала.
– Щодо запуску червоної лінії. Як збираєтесь працювати, якщо не вистачатиме сировини? Або тоді відкриваються перспективи для інших регіонів чи малих фермерських угідь?
Сподіваюся, що Херсонський регіон буде деокупований і вдасться налагодити логістику постачання сировини звідти. На сьогодні правобережна частина звільнена, тому є перспектива, що частину врожаю в наступному сезоні ми отримаємо.
Але треба розуміти, що компанії, які виробляють кетчупи й соуси червоної групи, не стоять на місці й вже укладають контракти на постачання томатної пасти з країн Балкан, Іспанії, Ірану. Ми не виняток, тому будемо одними з гравців, що закуповують сировину за кордоном.
– А де берете сировину для майонезів?
Якщо говорити про яйця, то ми не використовуємо сирі. Застосовуємо висушений яєчний жовток, який проходить процес пастеризації. Робляться всі мікробіологічні аналізи, щоб бути певними у чистоті продукту. Адже при контакті з водою в ньому може розвиватися мікробіологія, яка псує продукт і робить непридатним до споживання.
Всі інгредієнти ми закуповуємо за кордоном. Яєчний жовток – в Австрії та Польщі, крохмаль – в Німеччині, Швеції, Австрії, тобто всі складові імпортні.
– Невже в нас такого не виготовляють?
Дивна річ. Україна – одна з найбільших виробників яєць, але в нас немає правильної технології виготовлення продукту, який ми використовуємо для виробництва майонезу. Є вітчизняна компанія, що робить висушений жовток, але він не стабільної якості. Якщо ж погано сформувалась емульсія, майонез вже зовсім не той.
Для нас це великий ризик і втрати, тому працюємо лише з тими компаніями, які здатні забезпечувати стабільну якість сировини. Україна – ресурсна держава, але стосовно перероблення продуктів, в нас не вистачає технологій, компетентності. Така ж ситуація, наприклад, з картоплею і кукурудзою. Ми є великими виробниками цих культур, але не маємо технологій їх перероблення.
Однак цукор і сіль ми закуповуємо вітчизняні.
– В останні кілька років на хвилі популярності здорового способу життя майонези і кетчупи набули перейшли в категорію нездорової їжі. Як вважаєте, чи дійсно це так чи це все ж таки міф?
Дійсно, ми звикли ставитися до майонезу як до шкідливої їжі. Та якщо розібратися в його складі, а це соняшникова олія, сіль, цукор, яйця, то можна побачити, що шкідливого в цьому продукті нічого немає. Тут питання в кількості споживання.
Ми всі багато говоримо, що треба дотримуватися правильного харчування. Але коли постає вибір – з’їсти щось здорове чи смачне, то у 8 випадках з 10 люди виберуть смачне, бо це емоція, те, чого не вистачає в наш важкий час. Тому, гадаю, споживати майонези й соуси будуть, тим більше в повсякденному житті ми все одно їх споживаємо – в салатах чи інших стравах, в яких цей продукт додається. Це все відносно.
– І наостанок традиційне питання про плани.
Подальший розвиток: ми збираємося розширювати сферу діяльності на Тернопільщині – маємо намір будувати завод з рафінації й дезодорації олії, а це нові робочі місця. Все залежатиме від того, як якісно ми вестимемо бізнес. Ми прагнемо за 5–10 років стати компанією рівня Nestle чи Unilever, які виготовляють широкий спектр товарів ринку. Наша мета – масштабуватися й не зупинятися лише на продуктах певного напрямку, а створювати класні товари високої якості, щоб поповнювався асортимент.
About the author
У Кременці та Збаражі підвищили вартість проїзду в громадському транспорті
Одразу два міста Тернопільщини з початку квітня підвищують вартість проїзду в громадському транспорті. Причина в обох випадках однакова — зростання цін на пальне та інші витрати, які загрожують зупинкою маршрутів. Про це йдеться у рішеннях виконавчих комітетів Збаразької та Кременецької міської ради. У Кременці тариф встановлено на рівні 20 гривень за готівку та 18 — при оплаті карткою або NFC. Школярі в навчальні дні їздитимуть за 10 гривень. Рішення діє з 6 квітня до кінця місяця — або до прийняття окремого рішення. У Збаражі проїзд на маршруті №1 також коштуватиме 20 гривень. Школярі — 10 гривень, дошкільнята — безкоштовно. Термін дії тарифу — до 30 квітня 2026 року. Обидва рішення ухвалені виконавчими комітетами міських рад як тимчасові — на період погодження регуляторних актів. Нагадаємо, раніше вартість проїзду підвищили і в Тернополі.
Фейк про мобілізацію з 18 та 16 років: пропагандисти поширюють ШІ-відео з Тарасом Пастухом
Російські пропагандисти поширюють відео, на якому голова Тернопільської ОВА Тарас Пастух нібито пропонує знизити мобілізаційний вік — спочатку до 18 років, а потім до 16. Це підробка, яку підтвердив Центр протидії дезінформації. За даними ЦПД, за основу росіяни взяли справжній запис з брифінгу, змінили його за допомогою ШІ-технологій та додали відеоматеріали зі сюжету «Суспільне. Тернопіль» про шкільне харчування. Аналіз спеціалізованими сервісами для виявлення дипфейків підтвердив: запис є штучно згенерованим. У Тернопільській ОВА заявили, що Пастух нічого подібного не говорив і не пропонував. ЦПД також нагадав: в Україні немає жодних рішень, ініціатив чи законопроєктів щодо мобілізації неповнолітніх — це питання не обговорюється навіть на рівні публічної дискусії. Мета таких фейків — підірвати довіру до української влади та дискредитувати мобілізаційні процеси в країні. Якщо бачите подібні відео — не поширюйте. Перевіряйте інформацію в офіційних джерелах.
Чому матч “Ниви” у Тернополі скасували за три дні до гри: що кажуть у мерії міста
ФК «Нива» Тернопіль офіційно заявив, що домашній матч 22-го туру Першої ліги проти «Прикарпаття» зірвано через відмову міської влади надати дозвіл на його проведення. Про це йдеться у повідомленні на сторінці клубу у соцмережах. "Тернопільська міська влада тільки що не надала дозволу на проведення зазначеного матчу, дочекавшись триденного терміну перед його проведенням та фактично в останній момент надавши відмову, попри те, що клуб у повному обсязі виконав усі передбачені вимоги та своєчасно подав необхідний пакет документів", - йдеться у заяві. За словами клубу, відмову отримали в останній момент — за три дні до гри, попри те, що «Нива» вчасно подала повний пакет документів і виконала всі необхідні вимоги. Жодних правових підстав для відмови клуб не називає. Клуб нагадує, що за власні кошти вклав понад 20 мільйонів гривень у спортивну інфраструктуру Тернополя, зокрема створив перше в місті повнорозмірне футбольне поле зі […]
Підтримка ветеранів: нардеп Василів передав важливе обладнання у Тернопіль
У Тернополі ветеранський простір «Незламні духом» поповнився веслувальним тренажером Concept2. Його передав народний депутат Ігор Василів — після знайомства з ветеранами на форумі «Вектори розвитку ветеранської спільноти». Про це розповів очільник поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко. На форумі учасники говорили про реальні проблеми: лікування, протезування, повернення до цивільного життя, адаптацію в родині. Тренажер — один із практичних результатів цих розмов. Придбати його вдалося спільними зусиллями влади, бізнесу та громадськості. Concept2 — серйозне реабілітаційне обладнання, яке дає рівномірне навантаження на все тіло і широко використовується у відновленні після поранень та тривалих фізичних навантажень. У «Незламних духом» зазначають, що ветеранський простір має бути не формальністю, а місцем, де людина може відновитися, попрацювати і відчути себе серед своїх.
На фронті загинув випускник гімназії імені Івана Франка Руслан Лялик
Тернопіль втратив ще одного захисника. На полях бою загинув Руслан Лялик - випускник Тернопільської Української гімназії імені Івана Франка. Про це з болем повідомила його вчителька Ірина Гудима. «Пам'ятаю його очі - щирі, світлі, трохи задумливі», — написала педагог, для якої Руслан був не просто учнем, а частиною серця і шкільної родини. З першого дня повномасштабного вторгнення він став на захист України — без вагань, без оглядання назад. Пішов туди, де страшно, щоб інші могли жити. Гімназія, де він навчався, стала для нього частиною життя. Тепер він — частина її пам'яті. Тієї, що болить. Руслану було відміряно замало. Але він встиг стати справжнім — і це, як кажуть ті, хто його знав, було головним у ньому. Вічна пам'ять Герою. Тернопільщина схиляє голову. Редакція «Терміново-новини Тернопільщини» висловлює щирі співчуття рідним, близьким та всьому педагогічному колективу гімназії.
На Тернопільщині урочисто зустріли захисника, який повернувся з полону РФ
На Бережанщині урочисто зустріли прикордонника Андрія Гладкого, який повернувся після майже трьох років російського полону. Про радісну подію повідомили у Жуківському ліцеї імені Богдана Лепкого. Житель села Жуків Андрій Гладкий опинився в неволі у березні 2023 року — після того як зник безвісти під час виконання бойових завдань на сході України. Довгі місяці родина не мала жодних звісток про його долю: поодинокі відомості вдавалося отримати лише від інших звільнених бійців. Аж до 5 березня 2026 року, коли відбувся черговий обмін і Андрій нарешті ступив на рідну землю. Повернення додому стало справжнім святом для всієї громади. Односельці вийшли назустріч захиснику з українськими прапорами — зі сльозами радості та словами, що чекали майже три роки. На зустріч приїхав і міський голова Бережан Ростислав Бортник, який особисто подякував військовому за службу та підтримав його родину. У Жуківському ліцеї імені Богдана Лепкого, де цю […]
