Звідки беруть експонати для музеїв? Дещо дарують небайдужі, дещо вимінюють, дещо доводиться діставати на “блошках” або й шити з нуля. Як створювали експозицію про добровольчі батальйони 20-21-го століть, розповіли в музеї національно-визвольної боротьби Тернопільщини. Його відкрили в Тернополі 20 листопада.
Колишня школа мистецтв на Медовій. Вікна заклеєні дитячими малюнками з написами “Дякую” і “Бережи себе” – ці послання для бійців українсько-російської війни. Зараз в цьому приміщенні діє музей національно-визвольної боротьби. Будівля велика, однак для такого музею поки що не надто підходить: маленькі кабінети точно доведеться перепланувати, аби розмістити експозиції. Перша з них – про добровольчі легіони минулого та теперішнього століть – розміщена просто при вході. Місця тут теж небагато. Але чим багаті.
Заступник директора музею з наукової роботи, кандидат історичних наук, Сергій Волянюк зустрічає одразу ж на порозі. Серед вихолощених снарядів та розписаних гільз з АТО/ООС, касок та бронежилетів із Майдану стоїть п’ять манекенів: троє з них демонструють форму сучасних добровольців: штурмовика, волонтерки-медика та бійця в так званій “кікіморі”. І якщо знайти одяг та екіпіровку для них не було особливо важкою справою, то знайти форму Українських січових стрільців та бійців УПА виявилось важчим завданням. Як шукали деталі та на які хитрощі доводилось йти?
– Ми започаткували проєкт “Українські військові формації XX-XXI століть”, – починає розповідати Сергій. – Він передбачає однострої, відзнаки та макети зброї всіх збройних формувань, які діяли в інтересах української держави та мали прив’язку до Тернопільщини. На відкритті ми взяли тему добровольців. Тож наразі поділили їх на три групи: під час Першої світової це був легіон Українських січових стрільців, під час Другої світової – учасники Української повстанської армії, в останні роки – хлопці та дівчата, які воюють на Сході України.
Мазепинка і лев
Першим Сергій показує однострій вояка легіону УСС, що відповідає зразку 1916-го року. Пояснює, що тоді цей легіон якраз базувався на території Тернопільщини.
– Цікавий факт: легіон створили в 1914-му році, а за два роки боїв, за бойові звитяги, австро-угорське командування дозволило бійцям мати особисті відзнаки. Зокрема, тоді ввели головний убір – мазепинку – та кокарду із левом, який спирається на скелю. Також для стрільців ввели петлиці національного кольору – синього, – на манекені присутні всі ці елементи. Однак що з цього всього справжнє, а що стилізоване?
Кожна річ потребує коштів, знайти шинелі того часу досить важко, тож вбрання для січовика довелось шити за викрійками того часу.
– Основою стала швейцарська шинель, яку знайшли на блошиному ринку, розкроїли і перешили у Львові, – розкриває секрет Сергій. – Допомагають в цьому реконструктори, які точно знаються на нюансах форми та екіпіровки бійців. Крій мазепинки прийняли в 1916-му році, тож замість австро-угорського кепі “усуси” носили власний головний убір.
Кокарду із левом музею подарував історик Сергій Ткачов.
– Це також копія, бо оригінали коштують шалені гроші, – зізнається Сергій. – Наявна кокарда є старшинською, про що свідчать промінці. Звичайні ж рядові стрільці носили звичайну, скромнішу. Загальновійськовий зразок був темно-сірого кольору з першим іменем імператора Австро-Угорщини.
Стандартний колір форми того часу був сіро-синім, точно як на манекені. Однак музейну ще треба доукомплектувати, пояснює Сергій. Ґудзики повинні бути бронзовими, але в загальному це дозволяє уявити образ стрільців.
– От пряжка – оригінальна. В 1914-1915 роках ХХ століття ремені були шкіряними, а з 1916-1917 років шкіри на всіх не вистачало, тому заміняли, чим було. Якщо в російській армії хлопці підперізувались шнурками, то в австрійській використовували ерзац-сукно. Як і на нашому манекені, – показує Сергій.
На правому плечі є ще спеціальний валик, який має пряме функціональне призначення. Під час Першої світової гвинтівку носили на плечі. Валик тримав її на місці і не давав шлейці спадати.
– Черевики для січовика ми знайшли на “секонді”, стесали тракторну підошву – і ось. На манекені також спеціально пошиті штани-гамаші, традиційні для того часу. Тоді носили або штани з обмотками до колін, або гамаші, – завершує опис стрільця Сергій Волянюк.
Пояснює, що в перспективі хочуть зібрати по три манекени всіх військових угрупувань.
– Якщо мова про УСС, то має бути рядовий, підстаршина і ще хтось зі старшинського складу. Чому важливо показувати останніх? Бо на них вже можна демонструвати різні медалі та галуни – відзнаки того часу.
Ще доведеться шукати речовий мішок, саперну лопатку, тарілки, ложки, набір для гоління — роботи чимало. Зараз в манекена є справжня фляга, знайдена на розкопках. А от макет-гвинтівка не зовсім підходить по часу.
– Наразі знайти гвинтівку Манліхера чи пістолет Маузер того часу не вдалось. Наявна у нас гвинтівка стосується пізнішого часу. З 1915-го року австро-угорське командування мало значні успіхи і перемоги проти російської імперської армії, а в них на озброєнні якраз бути гвинтівки Мосіна, копія якої і представлена тут. Відповідно, з браком озброєння залучали трофейні гвинтівки. Ми прикріпили штик-ніж і вийшов отакий січовик, – розповідає про музейні хитрощі Сергій.
Петлюрівка і тризуб
Форма вояка УПА – відновлена за світлинами 1944-1945 років.
– На ньому є традиційний головний убір — петлюрівка. Це щось середнє між картузом та мазепинкою, – Сергій знімає убір із манекена, показує крій. Справді, “крила”, як на мазепинці. – Його ввели війська Директорії, коли головним був отаман Петлюра, тому така назва і пішла в народ. Петлюрівки були самошитими, виготовляли їх за бажанням кожного бійця чи командира, щоб забезпечити свій відділ. А от кокардами в упівців служили вже тризуби.
Якщо говорити про зброю того часу, то в манекена повстанця є макет ППС 1943-го року (російська назва зброї “пистолет-пулемет Судаева” – звідси і скорочення ППС – авт.).
– Його розробили під час боїв у Сталінграді-Ленінграді і він був дуже популярним серед командного складу саме підпілля, ОУНівців та упівців, – продовжує працівник музею. – Конопляну сорочку для музею передала колекціонерка Віра Матковська. Сукно, з якого пошиті кітель-френч та петлюрівка, – це так звані американські ковдри оливкового кольору – гуманітарна допомога часів Другої світової. Ковдру ми знайшли в Підкамені у монастирі і обміняли на сучасний коц.
Такий обмін дозволив створити точну копію вбрання упівця. Адже в той час якраз такі ж ковдри і перешивали на військові кітелі.
– Ще на манекені є трофейний, за легендою, німецький ліхтарик для подачі світлових сигналів, радянська фляга та чоботи їхньої армії, офіцерський ремінь та штани-галіфе. Це якраз штани робітничої селянської армії, зразка 1941-1942 років. Вони є оригінальними, – Сергій показує на одяг, що колись був точно світлішого кольору, але це не так бруд, як час дещо змінив відтінки. – Штани знайшли в Києві на блошиному ринку.
Ще на манекені є речовий мішок, який в народі називали “сидором”, кобура від пістолета ТТ.
– Такий от вояк УПА насправді може бути і підстаршиною, зважаючи на його екіпірування.
В перспективі упівців також має бути троє: рядовий, підстаршина і старшина. Судячи зі світлин, вояки УПА часто носили свої нагороди та трофейну зброю із попередніх армій – це дозволялось і не регламентувалось командуванням. Тож манекени мають все це продемонструвати.
Музей тільки-тільки відчинив двері і в планах є чимало цікавих ідей. Однак фінансування – одна з перешкод. Оскільки в майбутньому експозицію планують доповнювати, то звертаються до всіх, хто міг би допомогти експонатами – зробити це.
А поки запрошують школярів, туристів та просто небайдужих до теми відвідати музей.
Він працює щодня з 9 до 17.00, крім суботи та неділі. Адреса: вул. Медова, 5.
Домовитись про екскурсію можна за телефоном 067-354-84-48.
About the author
“Літр баланди та 450 грамів каші, а тоді 10 годин на шахті”: історія політв’язня з Тернопільщини Ігоря Олещука
– Кадебісти знайшли написаний мною звіт, але під псевдонімом "Грушка". Там я писав, що в школі була дискусія стосовно Мазепи. Історик називав його зрадником, а ми з однокласниками не боялися назвати його патріотом. По цьому знайшли мою контрольну роботу і прийшли по мене... Дали 25 років таборів суворого режиму. Мені було 17... Травень 2021-го року. Майже 73 роки опісля, двором, що на початку вулиці Коперніка, походжає чоловік. З сусідніх дворів вітер приносить сюди білі пелюстки цвіту аличі та вишень. І волосся у чоловіка таке ж біле. Надворі +20, а він – у довгій куртці. Ліва рука – у в'язаній чорній рукавиці. Згодом пояснить: рука мерзне і опухає. Чоловік оглядає дві наглядацькі вишки. Деревина почорніла від дощів. Де-не-де поламані поручні. – Діти гралися, – з посмішкою каже чоловік в чорній рукавиці. Прикидає, що варто десь дістати 3,5 метри дощок, аби встигнути […]
Захворюваність на ковід на Тернопільщині знижується вже 5 тижнів поспіль – епідеміолог
На Тернопільщині тенденцію до зниження захворюваності на ковід спостерігають вже 5 тижнів поспіль, про це на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом 14 травня розповів лікар-епідеміолог обласного лабораторного центру Володимир Паничев. З 7 квітня в області спостерігають тенденцію до зниження захворюваності, однак впродовж тижня захворюваність не однакова. Це стала тенденція в цілому в країні, пояснив епідеміолог. – Пов'язано це з поведінкою людей, які зазвичай не звертаються за допомогою в п'ятницю-неділю, а чекають до понеділка. Тому середа-четвер – це тижневі піки, – каже Паничев. – Попри це, жовта лінія на діаграмі – це лінія тренду, яка вказує на тенденцію до зниження захворюваності. Впродовж трьох останніх тижнів середньоденна захворюваність в області наступна: – на цьому тижні – 146 випадків в середньому за день; – на попередньому тижні – 211; – два тижні тому – 271. Ці цифри говорять про чітку тенденцію […]
Тернопільським пенсіонерам за віком знову відновлять пільговий проїзд вдень
Із суботи, 15 травня, в Тернополі скасують обмеження щодо пільгового проїзду пенсіонерів за віком з 10.00 до 16.00. Відповідне рішення ухвалили на засіданні міського штабу для боротьби з коронавірусом. Нагадаємо, це обмеження ввели 22 березня, зважаючи на те, що через карантинні обмеження місць у громадському транспорті не вистачало для всіх, а особливо важко було дістатися на роботу працівникам критичних структур, зокрема, медикам. Як оцінив епідемічну ситуацію в місті лікар-епідеміолог Володимир Паничев, вона має тенденцію до зменшення кількості інфікованих. І вже не перший тиждень. – В цілому ситуація, яку ми спостерігаємо на сьогодні, є підставою, щоб приймати рішення про послаблення карантинних заходів, – каже Паничев. – Відповідно до постанови Кабміну №320, яка дає право посилювати заходи місцевій владі, тепер можна розглядати питання щодо скасування деяких обмежень, введених раніше. Наприклад, щодо обмеження проїзду у громадському транспорті. Читайте також: “А де ж транспорт? […]
Хто зміг потрапити на фінал Кубка України та що відбувається на стадіоні (фоторепортаж, відео)
Бути присутніми на фіналі Кубка України з футболу, де 13 травня зіграють "Динамо" (Київ) та "Зоря" (Луганськ), змогли далеко не всі. Із виділених лише 3000 місць на матч потрапили люди "від футболу", медики, атовці та вихованці дитячих спортшкіл. Про це Терміново розповів голова обласної асоціації футболу Тарас Юрик. За його словами, перш за все квитки отримали "довколафутбольні" люди. – В нас були колективні заявки усіх команд чемпіонату області та чемпіонатів районів, вони мали можливість викупити певну кількість квитків. На це була виділена квота. Велику частину отримали ветерани футболу та дитячо-юнацькі спортивні школи, – розповідає Юрик. – Квитки отримали медики, воїни АТО. За словами Юрика квитки отримували за принципом колективних заявок. Крім того частина квитків пішла і на команди "Зоря" та "Динамо". До цього на рішенні міського штабу для боротьби з коронавірусом йшла мова, що їм виділять 10% від квитків. Дісталися […]
“Мінусуємо в прирості захворювань”: ситуація з ковідом на Тернопільщині різко покращала, але чекають на наслідки травневих свят (відео)
На Тернопільщині та в обласному центрі, зокрема, різко знижується кількість випадків інфікування коронавірусом, а також кількість пацієнтів, які саме хворіють. В Тернополі приріст захворюваності взагалі пішов у мінус – становить -49,8%. Такі дані на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом у п'ятницю, 7 травня, повідомив лікар-епідеміолог Володимир Паничев. Епідеміолог нагадує: перед святами він висловлював занепокоєння, щоб внаслідок застіль та гостин рівень захворюваності не почав рости знову. Але наразі критерії оцінювання ситуації дозволяють говорити, що є тенденція до зниження і вона є стабільною: адже знижується не лише кількість нових випадків, а й зменшується кількість людей, які хворіють. – Станом на сьогодні це 6 468 людей, а це вдвічі нижче, ніж ми мали в пік підйому захворюваності, – каже Паничев. – Кількість тих, хто одужують, перевищує кількість тих, хто захворіли. Зменшується також відсоток зайнятості ліжок у медзакладах: 29,7% – це […]
Теми, які викладати геть нелегко: чому навчатимуть тернопільських старшокласників на резонансному спецкурсі
У 2021-2022 навчальному році “Основи сім’ї” ввійдуть до переліку предметів, які мають бути у шкільній програмі Тернопільської міської територіальної громади. Відповідне рішення ухвалили на сесії міськради наприкінці січня цього року. Хоча напередодні по Україні активісти, батьки та фахівці піддали курс нищівній критиці через наявність у підручнику спірних тез та засилля шаблонних, але не завжди підтверджених реаліями, некоректних висновків. Щоправда, до частини зауважень автор курсу все ж дослухався. У Тернополі кінцеве рішення таки дали можливість приймати учням та їх батькам. Якщо вони вирішать, що ці уроки не є необхідними, на них можна буде не ходити. Оцінюватимуть предмет як кінцевий запис у табелі “зарах/незарах”. Аби зрозуміти, про що саме цей курс, журналістка видання “Терміново” придбала робочі зошити для учнів 10-11 класів та проглянула їх із психологинею, директоркою Тернопільського обласного центру соціально-психологічної допомоги “Родина” Оленою Нагірною. Тут мусимо зробити уточнення: після численних звернень […]
