31.05.2020
Жінки Культура Новини

“Люблю нісенітниці про себе розповідати”: Олександра Гонтар презентувала свою дебютну збірку іронічної поезії

Олександру Гонтар зазвичай знають завдяки її роботі на “Телебаченні Торонто” та жартам. До Тернополя ж вона привезла першу збірку своїх поезій із провокативною назвою “Жери землю”.

Її вірші точно не про високе і пафос, це, скоріше, тонке, а іноді і не дуже висміювання стереотипів, що існують в суспільстві, звичок перевіряти сторінки “колишніх” і шукати в собі ґанджі  – в її віршах знайшлось місце для багатьох моментів сучасного життя. Таку поезію влучніше назвати хуліганською, бо це іронічний стьоб над всім, над чим тільки можна пожартувати.

В її рідному Кропивницькому збірку віршів Олександри навіть дарували на сесії міської ради. Про цей випадок поетка розповідає, не стримуючи сміху.

– До слова, одним із тих, кому на сесії “підігнали” мою книжку, був секретар міськради. Найсмішніше те, що свого часу я працювала в кав’ярні, яка йому належала, потім я працювала в ЗМІ, яке він частково “спонсорував”, тоді поїхала з Кропивницького, і все рівно його наздогнала і там, – сміється Олександра. – Коли його питали про враження, він відповів: “Ну, нормальна, я погортав”, хоча я, звісно ж, не думала про ринок землі, коли писала вірші.

Коли слухаєш Олександру, здається, що вона може жартувати про все. І про все писати вірші.
– В мене просто бувають такі стани, коли багато емоцій всередині. Якби я не писала вірші, то би, мабуть, когось вбивала, – віджартовується Олександра. – В мене зазвичай специфічний гумор, який смішний лише мені. Але я через це не страждаю.

Вірші Олександри Гонтар – про різні стереотипи, які нав’язує суспільство, про догми, які тобі впихають у голову. Про те, напртклад, якою ти повинна бути, якщо ти жінка.

“ти жінка і це значить закрий рота
і краще навчись посміхатися по-дурному
робити з чоловіка дегенерата та ідіота
і щоб це було незрозуміло тільки йому одному…”

Свої вірші Олександра почала публічно читати десь із 2011 року.

– В мене був однокласник, якому подобалась наша однокласниця. Тому він організовував поетичні вечори, щоб показати, який він класний і романтичний. Але вона на нього не звернула уваги. Ну, бо кому потрібні поети в цьому житті? – сміється Олександра. – Так от саме там я і читала свої перші вірші. І вони були жахлиииииві. Хоча так багато хто сприймає свої вірші. Потім у нас з’явилась “Битва поетів”, майже у форматі слему.

Туди поетка ходила 4-5 років, і за весь цей час лише раз його виграла.

– Бо зазвичай перемагали вірші на кшталт “о, боже, я так люблю Україну, а вона так страждає…”. Я не люблю ура-патріотичну поезію, яку пишуть, аби комусь сподобатись чи помірятись любов’ю до України. Ще перші місця здобували такі вірші, коли дуже ніжним голосом читаєш “я його люблю, а він мене не любить…”. І оцьому всьому досить важко скласти конкуренцію, особливо, коли пишеш щось іронічне, щось, що точно може багатьом не сподобатись. Ну бо хтось впізнає в цьому всьому себе. І тому поставить тобі нижчу оцінку, бо “ні, я точно не такий”.

На “Телебачення Торонто” Олександра потрапила досить випадково.

– Коли я вчилась на журналістиці в Кропивницькому, на 5-му курсі в мене був предмет “Медіакритика”. На “Телебаченні Торонто” працює Макс Щербина, який тоді працював у Запоріжжі і знімав там огляди новин “Новости из пальца”. То я запозичила його формат і знімала в Кропивницькому проєкт “Без ком” – як залікове завдання, на цей предмет. Мене вважали геніальною мої викладачі і я, – сміється Олександра. – І одного дня моя викладачка запостила одну із моїх робіт у соцмережу із коментарем “це так само геніально, як “Телебачення Торнто” і тегнула їх. Це було восени, а навесні сталась така смішна штука: я ходила без шапки, застудила нерв і мені спаралізувало половину обличчя. І в якийсь день я прокидаюсь щоб їхати в лікарню, дивлюсь на телефон, а там повідомлення від Майкла Щура “а ви часто буваєте в Києві”. То я подумала, що все, в мене щось з головою сталось. І я така посміхаюсь половиною обличчя, виглядало це доволі моторошно… І потім я два тижні відлежала в лікарні, а тоді поїхала на співбесіду. Там я “шуткі шутіла”.

– Як ти орієнтуєшся в політиці?
– Я знаю, хто в нас президент.
– Як у вас із акторськими здібностями?
– Мене двічі не взяли в театральний.

– Це просто “мрак”. Я люблю нісенітниці про себе розповідати. А тоді я запорола своє пробне завдання. Тож почала писати жарти для сценаріїв програм, – розповіла Олександра.

Її збірка “Жери землю” складається із шести розділів. Впорядковувала їх поетка самостійно. Каже, що якось логічно підпасовувала один до іншого. Вийшла збірка у видавництві “Люта справа”, яке “спеціалізується” на так званій хуліганській поезії.

 

Фото Анни Золотнюк

Ваш коментар

Схожі пости

Як тернополянам пропонують відсвяткувати День міста. Програма заходів

Вихованці Збаразького військового ліцею одужали після норовірусу. Спалах ліквідували

Автоматизована програма оплати послуг паркування з’явиться у Тернополі