Куплені за пів року квитки, позичене взуття, цілий рюкзак харчів та безліч випадкових невипадковостей – Надія Ротман розповіла, як жилось в північних містечках, за межі яких без рушниці виходити заборонено, і чи не страшно було мандрувати так далеко самій.
Надія Ротман має чимало захоплень: танці, макіяж, вона і сама фотографує, і працює моделлю для інших фотографів. А ще любить мандрувати. Раніше разом із друзями подорожувала Європою: Париж, Берлін, Відень, Копенгаген. Цього разу ризикнула поїхати сама ще далі – на Шпіцберґен – найбільший острів однойменного архіпелагу за Полярним колом.
Звідки ж ідея?
– Ой, це смішна історія. Якось мені в браузері вискочила реклама серіалу Fortitude. Спершу зацікавив саундтрек, та й самі види природи теж дуже сподобались. Тож я до 4 ранку дивилась всі серії першого сезону. Поґуґлила, почитала про нього у вікіпедії. Саме місто, в якому відбувались події, вигадане, але місце, як писали, – реальне. От я і загорілась ідеєю поїхати на Шпіцберґен. А потім виявилось, що насправді серіал знімали в Ісландії, – сміється Надія.
На Шпіцберґен довелось добиратись з кількома пересадками.
– З Києва літаком я дісталась Вільнюса, погуляла там день, а вранці полетіла в Осло. Там теж мала вільний час, щоб наступного ранку вже бути на Шпіцберґені. Туди і назад я летіла сама, а от в перельоті Осло-Лонг’їр познайомилась із росіянкою, з якою ми й прогуляли майже весь час, – розповідає Надія. – Спершу я вирішила, що вона норвежка: світлі очі та волосся. Тож спілкувались англійською. Але я якраз дочитувала книжку Максима Беспалова “Український Шпіцберґен”, вона глянула на обкладинку, і отак виявилось, що вона з Росії. Звуть Наталею, і теж сама летить туди, куди і я.
Наталя народилась за Полярним колом, тому північне сяйво та білі ведмеді їй були не в новинку, але просто хотілось побачити цю місцевість детальніше.
– В розмові з’ясувалось, що на Шпіцберґен вона захотіла теж через той же серіал, що і я, – додає Надія.
Писала незнайомцям в соцмережах
Всі точки маршруту дівчина обирала сама. Зізнається: багато було в згаданій книжці українського репортажиста, котра написана як щоденник. Крім того в соцмережах підписалась на хештег Svalbard (норвезька назва Шпіцберґена – авт.).
– Так можна глянути на місця, які відвідували інші люди, та приблизно дізнатись, яка на архіпелазі зараз погода. А ще познаходила українців, які побували на острові, та написала їм, – продовжує Надія. – Писала всім, кого знайшла. Частина людей відгукнулись, тож мала чимало інформації з перших рук. Одна дівчина з Києва, яка вже тривалий час живе в Норвегії і вже двічі сама їздила на острів, багато чим допомогла. В Осло ми з нею зустрілись на сніданку. Ще одна дівчина, яка мені відписала, виявилось, згадана у тій же книжці про Шпіцберґен. Вона якраз була там, коли його відвідував Максим Беспалов, тож автор написав про неї у своєму щоденнику. Отакі співпадіння.
Але основна інформація – саме з інстраґраму. Ще допомогла знімальна команда одного зі столичних каналів, які робили цикл сюжетів про острів, тож вони також зорієнтували.
Гори, сніг, вода, лід, білі ведмеді, яких на островах точно більше, ніж людей, – все це і спонукало шукало шляхи до реалізації мрії та складати план подорожі.
– Саме місто Лонґ’їр можна обійти за якісь пів години, ще тут є кілька музеїв. З обов’язкового у списку був знак: трикутник, обведений червоним і по центру – білий ведмідь. Такі попередження монтують на виїздах, вони попереджають: за містом можна зустріти цю тварину, – розказує Надія.
Сам Лонґ’їр – біля води, тому від погоди дуже залежить, що ти зможеш побачити в дні перебування.
– Тож я вибрала для себе гори, ще хотіла в законсервоване місто Піраміда. Там свого часу працювали українські шахтарі з Донбасу, видобували вугілля. Коли ж розпався Радянський Союз, його одномоментно перестали фінансувати. Люди все залишили з надією на швидке повернення. Але… Це таке собі місто-привид. Там працює лише готель для туристів, порядок в Піраміді підтримують кілька людей. Але цю поїздку довелось відкласти, бо в ті дні, коли я була, туди кораблі не ходили.
Ще дівчина хотіла побачити так званий Ноїв ковчег, склад зернових культур зі всього світу.
– То я пішла туди сама. Прийшла, коли почало сутеніти. Хотіла сфотографуватись, але ж сама. Тому довелось довго робити селфі, щоб вийшов більш-менш хороший кадр. Мабуть, як хтось переглядав потім ті записи, то не міг зрозуміти, що ця дівчина там робила. Бо я і так, і сяк фотографувалась, – сміється Надія.
Одного дня разом із гідом дівчина підкорила гору Трольштайн, тобто, Гору тролів.
– На її вершині є маленька скринька. В ній книжка та ручка. Кожен, хто гору підкорив, залишає там щось про себе. То я замерзлими руками якраз “накалякала” свої ім’я-прізвище, місто та країну. Я була 109 за рахунком в тій книжці. Можливо, просто не всі знають про її існування. Та й за межі міста ти без рушниці не вийдеш – це заборонено. Але я ходила з гідом із рушницею – все, як має бути, – сміється Надія. – Ще ми їздили катером до закинутого російського міста, де колись жили шахтарі. Зараз там раптом три закинуті халупи. Зате дуже красиві краєвиди.
На Шпіцберґені найзручніше жити в хостелах. Мешкають там не лише туристи, а й ті, хто працює в містах, розповіла Надія.
– Там я познайомилась з багатьма цікавими людьми. Наприклад, з гідом, який влаштовує експедиції архіпелагом. Якогось разу вони, наприклад, чистили узбережжя від сміття. Хлопець розповідав, що тоді навіть знайшли пляшку з листом. Оскільки часто організовує різні експедиції, то й знає чимало про місцевість: куди запливають кити, де можна зустріти тюленів. До речі, це ще й історія про те, який тісний світ. Бо батько його директора – з Тернопільщини.
В хостелі також жив автор найпівнічнішої в світі альтернативної газети.
– Він одночасно був і редактором, і журналістом, – згадує Надія. – Висвітлював всі новини столиці. Видання англомовне, розраховане на іноземців.
Купила “термушку” і позичила взуття
Сама поїздка “потягнула” на 1100 євро. Це за всю 8-денну подорож, 5 днів Надія була безпосередньо на архіпелазі.
– Близько 10 тис. грн, тобто, третину суми, я витратила на Шпіцберґені та гуляючи в Осло і Вільнюсі, – пояснює дівчина. – Всі основні витрати були до того: квитки туди і назад, бронювання хостелів, які потрібно було оплатити наперед. Квитки на літак купувала за 8 місяців, щоб зекономити. І це ще я збиралась їхати не в сезон, так то вони будуть ще дорожчі.
Що ж варто мати з собою, збираючись за Полярне коло?
– Друзі порадили купити “термушку”, хоч до цього я навіть не знала, що це. Але термобілизну вдалось придбати зі значними знижками, бо ж збиралась в дорогу ще влітку. Дешевше купила і пухову куртку, яка займає мало місця. Якби не акції, по коштах “влетіла” би набагато більше. Придбала теплі штани. А от флісову кофту та взуття позичила. Тому з одягом вийшло досить економно, – каже Надія. – Люди, які часто ходять в гори, мабуть, мають всі ці речі, то їм би було легше зібратись в таку мандрівку. Єдине, що я забула – це баф. А він би в тих умовах дуже згодився. Бо в деякі дні дуже вітряно. Зрештою, коли ми піднімались в гори, було – 6, відчувалось як – 8. В місті – десь 0…+1… Місцеві діти йшли до школи без шапок, в розстебнутих куртках. Але взимку там точно треба мінімум дві пари штанів. Зараз на архіпелазі -16.
На Шпіцберґені також можна пожити в кампусі, так вийде дешевше, ніж в хостелі. Але тоді дорожче обійдуться квитки на літак, бо доведеться доплачувати за багаж.
– Я ще брала з собою харчі, такі, які беруть туристи в походи. Сніданки були включені у вартість хостела. А от обіди та вечері взяла з собою. Хоча частину того всього все ж привезла назад. Дещо з продуктів купувала в місцевих супермаркетах. Ціни, звісно, високі, бо все привозять з материка. А ще в хостелі була купа продуктів, які залишили попередні жильці, щоб не везти назад. Тому з харчами вийшло досить економно.
Мандрівниця каже, що їй пощастило не лише з погодою, а й з іншими нетиповими явищами як на ту пору року.
– Коли ми йшли в гори, випав сніг. А однієї ночі я бачила північне сяйво. Коли їхала, то не сподівалась, бо його видно взимку, – згадує Надія. – Гуляла, фотографувала все довкола. І побачила якісь зелені барви в небі. А це північне сяйво…
Хоч після повернення з півночі чимало друзів Надії також загорілись бажанням побувати за Полярним колом, дівчина впевнена: туди можна спокійно їхати і самій.
– Берете напрокат велосипед і катаєтесь містом чи околицею. Я ж сиділа на березі і медитувала. Там немає метушні і галасу. Тому цілком класно бути і самій, – пояснює Надія.
Якби був вибір: поїхати в якесь нове місто чи повернутись на Шпіцберґен, то мандрівниця каже, що однозначно обрала би другий варіант.
– В кожній поїздці я купую собі листівки. Так от, зі Шпіцберґена я теж їх привезла, вставила в рамочки і повісила над ліжком. І коли на них глянула, то зрозуміла, що була на архіпелазі восени, але ще фактично влітку. А листівки придбала із зимовими краєвидами, – каже Надія. – Тому точно доведеться повернутись ще й за літніми.
About the author
“Літр баланди та 450 грамів каші, а тоді 10 годин на шахті”: історія політв’язня з Тернопільщини Ігоря Олещука
– Кадебісти знайшли написаний мною звіт, але під псевдонімом "Грушка". Там я писав, що в школі була дискусія стосовно Мазепи. Історик називав його зрадником, а ми з однокласниками не боялися назвати його патріотом. По цьому знайшли мою контрольну роботу і прийшли по мене... Дали 25 років таборів суворого режиму. Мені було 17... Травень 2021-го року. Майже 73 роки опісля, двором, що на початку вулиці Коперніка, походжає чоловік. З сусідніх дворів вітер приносить сюди білі пелюстки цвіту аличі та вишень. І волосся у чоловіка таке ж біле. Надворі +20, а він – у довгій куртці. Ліва рука – у в'язаній чорній рукавиці. Згодом пояснить: рука мерзне і опухає. Чоловік оглядає дві наглядацькі вишки. Деревина почорніла від дощів. Де-не-де поламані поручні. – Діти гралися, – з посмішкою каже чоловік в чорній рукавиці. Прикидає, що варто десь дістати 3,5 метри дощок, аби встигнути […]
Захворюваність на ковід на Тернопільщині знижується вже 5 тижнів поспіль – епідеміолог
На Тернопільщині тенденцію до зниження захворюваності на ковід спостерігають вже 5 тижнів поспіль, про це на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом 14 травня розповів лікар-епідеміолог обласного лабораторного центру Володимир Паничев. З 7 квітня в області спостерігають тенденцію до зниження захворюваності, однак впродовж тижня захворюваність не однакова. Це стала тенденція в цілому в країні, пояснив епідеміолог. – Пов'язано це з поведінкою людей, які зазвичай не звертаються за допомогою в п'ятницю-неділю, а чекають до понеділка. Тому середа-четвер – це тижневі піки, – каже Паничев. – Попри це, жовта лінія на діаграмі – це лінія тренду, яка вказує на тенденцію до зниження захворюваності. Впродовж трьох останніх тижнів середньоденна захворюваність в області наступна: – на цьому тижні – 146 випадків в середньому за день; – на попередньому тижні – 211; – два тижні тому – 271. Ці цифри говорять про чітку тенденцію […]
Тернопільським пенсіонерам за віком знову відновлять пільговий проїзд вдень
Із суботи, 15 травня, в Тернополі скасують обмеження щодо пільгового проїзду пенсіонерів за віком з 10.00 до 16.00. Відповідне рішення ухвалили на засіданні міського штабу для боротьби з коронавірусом. Нагадаємо, це обмеження ввели 22 березня, зважаючи на те, що через карантинні обмеження місць у громадському транспорті не вистачало для всіх, а особливо важко було дістатися на роботу працівникам критичних структур, зокрема, медикам. Як оцінив епідемічну ситуацію в місті лікар-епідеміолог Володимир Паничев, вона має тенденцію до зменшення кількості інфікованих. І вже не перший тиждень. – В цілому ситуація, яку ми спостерігаємо на сьогодні, є підставою, щоб приймати рішення про послаблення карантинних заходів, – каже Паничев. – Відповідно до постанови Кабміну №320, яка дає право посилювати заходи місцевій владі, тепер можна розглядати питання щодо скасування деяких обмежень, введених раніше. Наприклад, щодо обмеження проїзду у громадському транспорті. Читайте також: “А де ж транспорт? […]
Хто зміг потрапити на фінал Кубка України та що відбувається на стадіоні (фоторепортаж, відео)
Бути присутніми на фіналі Кубка України з футболу, де 13 травня зіграють "Динамо" (Київ) та "Зоря" (Луганськ), змогли далеко не всі. Із виділених лише 3000 місць на матч потрапили люди "від футболу", медики, атовці та вихованці дитячих спортшкіл. Про це Терміново розповів голова обласної асоціації футболу Тарас Юрик. За його словами, перш за все квитки отримали "довколафутбольні" люди. – В нас були колективні заявки усіх команд чемпіонату області та чемпіонатів районів, вони мали можливість викупити певну кількість квитків. На це була виділена квота. Велику частину отримали ветерани футболу та дитячо-юнацькі спортивні школи, – розповідає Юрик. – Квитки отримали медики, воїни АТО. За словами Юрика квитки отримували за принципом колективних заявок. Крім того частина квитків пішла і на команди "Зоря" та "Динамо". До цього на рішенні міського штабу для боротьби з коронавірусом йшла мова, що їм виділять 10% від квитків. Дісталися […]
“Мінусуємо в прирості захворювань”: ситуація з ковідом на Тернопільщині різко покращала, але чекають на наслідки травневих свят (відео)
На Тернопільщині та в обласному центрі, зокрема, різко знижується кількість випадків інфікування коронавірусом, а також кількість пацієнтів, які саме хворіють. В Тернополі приріст захворюваності взагалі пішов у мінус – становить -49,8%. Такі дані на засіданні міського оперативного штабу для боротьби з коронавірусом у п'ятницю, 7 травня, повідомив лікар-епідеміолог Володимир Паничев. Епідеміолог нагадує: перед святами він висловлював занепокоєння, щоб внаслідок застіль та гостин рівень захворюваності не почав рости знову. Але наразі критерії оцінювання ситуації дозволяють говорити, що є тенденція до зниження і вона є стабільною: адже знижується не лише кількість нових випадків, а й зменшується кількість людей, які хворіють. – Станом на сьогодні це 6 468 людей, а це вдвічі нижче, ніж ми мали в пік підйому захворюваності, – каже Паничев. – Кількість тих, хто одужують, перевищує кількість тих, хто захворіли. Зменшується також відсоток зайнятості ліжок у медзакладах: 29,7% – це […]
Теми, які викладати геть нелегко: чому навчатимуть тернопільських старшокласників на резонансному спецкурсі
У 2021-2022 навчальному році “Основи сім’ї” ввійдуть до переліку предметів, які мають бути у шкільній програмі Тернопільської міської територіальної громади. Відповідне рішення ухвалили на сесії міськради наприкінці січня цього року. Хоча напередодні по Україні активісти, батьки та фахівці піддали курс нищівній критиці через наявність у підручнику спірних тез та засилля шаблонних, але не завжди підтверджених реаліями, некоректних висновків. Щоправда, до частини зауважень автор курсу все ж дослухався. У Тернополі кінцеве рішення таки дали можливість приймати учням та їх батькам. Якщо вони вирішать, що ці уроки не є необхідними, на них можна буде не ходити. Оцінюватимуть предмет як кінцевий запис у табелі “зарах/незарах”. Аби зрозуміти, про що саме цей курс, журналістка видання “Терміново” придбала робочі зошити для учнів 10-11 класів та проглянула їх із психологинею, директоркою Тернопільського обласного центру соціально-психологічної допомоги “Родина” Оленою Нагірною. Тут мусимо зробити уточнення: після численних звернень […]
