– Раніше вважалося, що сомельє це професійна арена тільки для чоловіків, але останнім часом тенденції змінюються і у професії з’являються жінки, хоча їх відсоток менший, – розповідає тернопільська сомельє Юлія Погрібна. – Але мені здається, оскільки жінка емоційніша і набагато яскравіше все сприймає, то описати вино і дати йому якусь оцінку вона може красивіше.
Юлія Погрібна за освітою психолог. Але коли більше дізналася про професію сомельє, одразу закохалася у неї. І ось більше двох років працює у світі вина. Каже, що настільки захоплена цією роботою, що вже не уявляє, себе кимось іншим.
Закохалася в цю професію
– Я переїхала в Тернопіль з Харкова. Шукала роботу, переглядала різні вакансії, першочергово звертала увагу на роботу пов’язану з психологією, – розповідає Юлія. – Але натрапила на оголошення про роботу сомельє. Спершу трохи скептично до цього поставилася, не надала тому ваги. Але все таки відправила резюме і мене запросили на співбесіду, яка змінила моє життя. Вже з розповіді директора виномаркету я захопилася цією професією і зрозуміла, що я маю працювати тут, всі інші варіанти роботи відсіяла. І мене направили до Києва на навчання , яке тривало близько місяця. Це було надзвичайно, викладачі зробили все, щоб я остаточно закохалася у цю професію і зрозуміла, що шляху назад уже не буде. Побачивши те, з якою любов’ю і пристрастю нам розповідали про світ вина, я зрозуміла, що все я пропала (сміється – ред).
Найперше, що обов’язково повинен знати сомельє – основні країни-виробники вина.
– Якщо раніше я розуміла, що є Франція, Італія, а також Україна робить вина, то такі країни як Ізраїль, Чилі, Аргентина, Південна Африка – це для мене стало відкриттям, – каже Юлія. – Навіть в Лівані і там виготовляють вина. А також треба знати основні сорти винограду. Їх є 5 – це Каберне Совіньйон, Мерло, Темпранільйо, Совіньйон Блан і Шардоне. Це такі сорти, які найбільше на слуху, знайомі багатьом. Загалом вино має назву, сорт винограду, також вказаний рівень цукру, алкоголю.
Доводиться розвіювати міфи про вино
Як каже Юлія, у її професії постійно доводиться боротися зі сереотипами щодо вина.
– Приміром, буває приходять і кажуть, що вина порошкові. Може це пішло від того, що є молочний порошок, яєчний, – каже вона. – Але вино це не та структура, з якої можна просто зробити якийсь виноградний концентрат і залити його водою, ні, так не вийде. Тому ми змушені пояснювати і розвіювати ці міфи. Все це розповідаємо під час дегустацій.
Ще один міф – про коркові вина і на закрутку.
– Вина на закрутку вважаються чомусь або дешевими, або підробкою, – каже сомельє. – Насправді закрутка – це досить популярний матеріал і вона нічого не говорить про якість вина, це не означає, що воно гірше. Вино із закруткою не розвивається, якщо його зробили білим легким і ароматним, таким воно і залишиться. І в будь-якому випадку ви будете мати впевненість, що ви не придбаєте вино і нього буде коркова хвороба. Тому що є певний відсоток корків, які хворіють і ми можемо купити вино, яке буде зіпсоване. Зараз в тренді закрутка у винах країн Нового світу – Чилі, Аргентині. Тому що вона економна, проста, це щось трендове, модне. Але і країни Старого світу, які є досить консервативні у плані витримки і виготовлення вин, вони теж стараються йти в ногу з часом і свої молоді легкі вина роблять з закруткою.
Любить витончене червоне вино
Запитуємо Юлію, яке її улюблене вино та країна-виробник.
– Як тільки я почала працювати сомельє, мене захоплювали потужні сухі іспанські вина з високим градусом, важкі насправді, – каже вона. – Зараз я прихильниця чогось витонченішого, елегантнішого, складнішого. Це червоне вино, сорт винограду Піно-Нуар, його батьківщина Франція, регіон Бургундія. Але багато інших країн також роблять це вино. Дуже цікаві варіанти в Новій Зеландії, навіть в Африці його виготовляють, незважаючи на те, що там такий клімат.
А взагалі келих вин прекрасний для травлення, продовжує сомельє.
– Жінкам дозволено 150-200 мл вина на день – це норма, яка не буде шкодити ні здоров’ю, ні фігурі, – каже Юлія. – Іноді гості нашого виномаркету цікавляться:»А ви що це все перекуштували?» Я кажу: «Так, робота така». «А можна до вас на роботу?», – запитують. Є навіть такий жарт, що робочі будні сомельє мають набагато більше алкоголю, ніж його вихідні. Хоча насправді на дегустаціях професійні сомельє спльовують алкоголь, якби це неестетично не виглядало на перший погляд. Я куштую вино, але не випиваю. Це професійний момент з тої точки зору, що я на роботі.
Багато подорожує
Завдяки своїй роботі Юлі часто доводиться подорожувати. Вона побувала у Франції, Італії, Португалії.
– Ми їздимо до виробників, беремо участь у конкурсах. Коли ти приїжджаєш і бачиш безпосередньо те місце, той грунт на якому росте та виноградна лоза – це вражає, – каже дівчина. – Ми багато де були, куштували багато вин. Сама подорож – це вже враження, а коли подорожуєш за фахом і бачиш ці місця, це чудово. Одна з найбільш вражаючих поїздок – до виробника вина у Португалію. Їхні виноградники занесені в спадщину ЮНЕСКО. Вони терасні, розташовані на скелях в долині річки Дору. Це надзвичайна краса. Там виноград збирають повністю вручну, тому що машина там не проїде. Це відповідно збільшує вартість вина.
До речі, метод давлення винограду ногами тепер можна зустріти хіба що на фестивалях. Але у Португалії ще залишився один відсоток вина, який виготовляється таким методом.
– Насправді він дуже складний, топтати виноград треба тривалий час, люди дуже втомлюються. Але цей спосіб виправданий і ефективний, – розповідає Юлія. – Нога давить тільки сік винограду, а кісточка залишається цілою. І це дуже важливо, тому що таніни з кісточки не дуже неприємні – це фермент який дає вину терпкість.
Червоне – до м’яса, біле – до риби
– Дуже цікаво у нашій роботі, коли приходить гість і просить порекомендувати вино до м’яса, риби чи суші. І коли ти відкриваєш для нього новий світ вина – це надихає, ти розумієш, що ти тут недаремно, – каже Юлія Погрібна.
Стандартна абетка вина – червоне до червоного, тобто до м’яса, біле до білого, тобто до риби і рожеве до морепородуктів.
– До речі, Rose – одне з найбільш недооцінених вин. Хоча це універсальний варіант, – каже сомельє. – Коли ви, наприклад, йдете в гості і не знаєте, що буде готувати господиня, ви можете взяти рожеве і ніколи не прогадаєте. Тому що воно насправді прекрасно підходить і до м’яса, і до риби, і до морепродуктів, і до десертів. Це щось таке універсальне і дуже шкода, що у нас його не цінять, побоюються, дехто називає дівчатковим вином, але насправді ці вина унікальні. В них є особлива специфіка, – аромат червоного вина (ягоди, полуниці, малина, квітовість), а смак білого. На спеку воно підходить чудово.
Що впливає на ціну вина
Одне з найдорожчих вин, які доводилося пити Юлії, коштувало понад 3 тис грн. Його пробувала під час навчання на сомельє. Це було червоне чилійське вино, 2011 року. Надзвичайно цікаве.
– Головна специфіка вин, що впливає на їх вартість – це те, що в них надзвичайно великий потенціал до витримки. Також це може бути унікальний виноградник з дуже маленькою територією або виробник може бути преміального класу з давньою історією або з територіальним розміщенням, витримка в діжці піднімає ціну, впливають рейтинги. На пляшках можна помітити медальки, нагороди. Щороку проводяться безліч рейтингів і критики оцінюють вина, є сліпі дегустації, більш об’єктивні, є відкриті. Рейтинги дуже часто впливають на вартість вина. Якщо воно наприклад, сягало позначки 700 грн , то після хорошого рейтингу може сягнути 1200. Це дуже впливові моменти, вони не завжди об’єктивні, тому що всі ми люди і є якісь вподобання. Якщо наприклад, хтось поставив вину 90 балів, то це зовсім не означає, що воно вам сподобається. Завжди треба щось куштувати. Світ вина – це завжди щось нове, це постійне навчання. І навіть старе потрібно все вчити, а ще скільки роблять нового, – з’являються нові виробники, нові лінійки. Така ж сама історія з міцним алкоголем. Взагалі, це надзвичайно цікава робота і я дуже рада що я тут, не хочу змінювати професію – це любов на все життя. Я дуже довго себе шукала. Звичайно психологія дуже важлива, але зараз вона доповнює те, чим я займаюся, це універсальний фах.
About the author
Із кранів текла “кава і віскі” : чому тернополяни не змогли набрати чистої води перед її відключенням
Фото ванн з брудною водою, яку набрали напередодні відключення водопостачання у Тернополі, публікують користувачі соцмереж. Як тільки не називають з іронією рідину, яка тече з кранів: кавою, віскі, шампанським, фантою. Брудна вода увечері 18 травня з'являлася у різних мікрорайонах міста, пишуть у соцмережах. Тернополяни цікавляться, чому вода такої поганої якості. Нагадаємо, у Тернополі на два дні припинене водопостачання мікрорайонів “Сонячний”, “Аляска”, “Східний”, “Канада”, “Дружба”, “Кутківці”, “Пронятин”, “Березовиця”, а також довколишніх сіл у зв’язку з плановим промиванням водопровідних мереж і ремонтними роботами на насосних станціях та мережах. Як повідомили у КП “Тернопільводоканал”, постачання води припиняється з 00 год 19 травня до 24 год 20 травня. Проте багато тернополян розповідають, що брудна вода почала тексти з кранів ще з 20.00 18 травня. “Або ванну мити, або сидіти без води 2 дні” “То навіщо писати, що відключають в 00.00 год 19 травня, якщо ти […]
П’ятирічна Злата з Тернопільщини віддала 34 см свого волосся на перуки онкохворим дітям (відео)
Своє довге волосся заради перук для онкохворих діток вирішила підстригти 5-річна Злата Воробель із Заліщиків. Дівчинка цілий рік виношувала цю ідею і нарешті втілила її у життя. - Якось донечка побачила по телебаченню сюжет, де дівчинка віддала своє волосся на виготовлення перук для онкохворих дітей, - пригадує мама Злати Юлія Воробель. - Тоді моя чотирирічна дитина почала розпитувати: що таке онко? Чому діткам необхідні перуки? Чому її ровесники такі бліденькі і сумні? Ми намагались їй все пояснити. А згодом Златочка повідомила, що відмовляється підстригати кінчики, бо хоче відростити достатню довжину, щоб пожертвувати свою косу. На добру справу Злата віддала 34 см волосся. Заплетені дитячі кіски відправили до Львова для проєкту Hair for Share. Як розповідає Юлія Воробель, у її доньки змалечку довге волосся, лише час від часу їй підрівнювали кінці. Проте у останній рік, відколи дитина загорілась мрією стати донором, […]
На Тернопільщині таксист висадив пасажирку з авто, коли вона попросила його одягнути маску
Про неприємний інцидент з водієм таксі у Теребовлі художниця Марія Ворончак написала у фейсбуці. 12 травня на автостанції жінка взяла таксі місцевої фірми “Княже”. “Проїхавши декілька метрів, я помітила, що водій був без маски і попросила його одягнути її. Він не тільки відмовився виконати моє прохання, але розвернувся і висадив мене знову на автостанції”, - написала обурена пасажирка. Жінку не розуміє, чому кожного разу потрібно просити таксистів одягати маски. - Чому керівництво таксі в Теребовлі не зобов'язує водіїв одягати маски при посадці пасажира? Яке право мав водій висадити мене з машини лише за те, що я попросила одягнути маску? - запитує Марія Ворончак. Вона також просить фірму таксі розібратися з поведінкою водія. “Відповів, що не повезе мене” Про цей випадок, як розповіла Марія Ворончак журналістці Терміново, вона одразу повідомила диспетчера служби таксі, де їй сказали, що у ситуації розберуться. Проте […]
“Збив і залишив помирати”: потерпіла у ДТП на Тернопільщині вимагає покарати сина поліцейського
19-річна Олена Хрещук з Тернопільщини добивається покарання винуватця ДТП, в якій вона отримала серйозні травми. Аварія сталася в серпні минулого року. Дівчина за цей час пережила дві операції, наново вчиться ходити, а водій, який є сином заступника начальника Шумського відділення Кременецького відділу поліції розгулює на волі. Про це Олена Хрещук написала на своїй сторінці в Instagram. Аналогічний пост опублікувала її мама Людмила Хрещук у фейсбуці. Матеріал містить фото з елементами насильства (ред.). “Він далі їздить на машині, мотоциклі, тракторі” “8 місяців тому, 24 серпня син замначальника поліції Андрій Д., житель с.Бриків Шумського району на службовому автомобілі батька збив мене і залишив саму помирати на вулиці, - написала у соцмережі Олена Хрещук. - Якби не почули люди в придорожній хаті, то не знаю, що було б зі мною до ранку. У мене внаслідок аварії вибиті зуби, перелом коліна зі зміщенням, струс […]
“Єдина надія – на Всевишнього і добрих людей”: на лікування Арсенка з Тернопільщини вже зібрали перший мільйон доларів
Тисячі людей з Тернопільщини, всієї України та світу об’єдналися заради того, щоб зібрати кошти для маленького Арсена Бориса зі Скалата, в якого діагностували рідкісне захворювання СМА - спінально м’язова атрофія. Небайдужі люди надсилають кошти на рахунки батьків хлопчика, організовують конкурси, ярмарки, розіграші, марафони, розпродажі, благодійні вечори. До доброї справи підключаються школярі, церковні парафії, волонтери, співаки, блогери, політики та підприємці. Нещодавно вдалося зібрати перший мільйон доларів на придбання ін'єкцї, яка коштує 2 млн 300 тис. доларів. “Раніше ми думали, що це нереально...Але завдяки кожному з Вас за три місяці ми зібрали майже половину потрібної суми! Навіть не можу уявити СКІЛЬКИ людей подали нам руку допомоги ! Люди, ми щиро просим, не залишайте нас...Зустрівшись з родиною, розкажіть їм історію Арсенка... У нас єдина надія на Всевишнього і на добрих людей” , - написала у соцмрежі фейсбук мама Арсена Надія Борис. На другий […]
У міськраді чекають на заяву мами залишеного у “Вікні життя” хлопчика
Інформація про те, що мама залишеного у “Вікні життя” хлопчика за кілька днів повернулася за сином, з’явилася у деяких тернопільських ЗМІ. Проте наразі офіційно цього не підтверджують ні у пологовому, ні у міськраді. - Станом на 5 травня до нас із заявою мама не зверталася, - повідомила виданню Терміново начальниця міського управління сім’ї, молодіжної політики та захисту дітей Христина Білінська. - Офіційного листа із лікарні про появу мами ми теж не отримували. Дітей переводять з пологового Медична директорка з дитинства та пологової роботи міської лікарні №2 Ольга Сидорчук також не підтвердила зацікавленість матері покинутим сином. Як каже вона, лікарня не займається усиновленням, відтак таких питань вона коментувати не може. Нагадаємо, 28 квітня у "Вікні Життя", що в тернопільській міській лікарні №2, залишили здорового двотижневого хлопчика. Його назвали Володимир Великодній. А наступного дня у “Вікні життя” з’явилися ще новонароджені двійнята. Тут […]
