Історія військового Дмитра Галюка – це про незламність українського народу та про бездушність наших ворогів.
Дмитро Галюк, 28-річний морський піхотинець із села Бариш на Тернопільщині, провів у російському полоні 1072 дні. Разом із побратимами він до останнього тримав оборону на металургійному комбінаті Ілліча в Маріуполі, а коли закінчилася зброя, отримав наказ здатися в полон. Майже три роки за його звільнення боролася родина – дружина, матір та п’ятирічна донька. Військовий повернувся додому 19 березня 2025 року. Про це повідомило “Суспільне Тернопіль”.
Коли Дмитро потрапив у російський полон, його донечці було 5 років. Чоловік розповідає про свою останню розмову із Маріуполя: “Я з дружиною говорю, вона плаче, я кажу: “Все, Кать, мабуть ми потрапляємо в полон, бо іншого виходу немає”. Вона каже: “Я йду розбуджу дитину”. Я кажу: “Та чого будеш її будити, хай спить”. Вона: “Ні, я розбуджу”. Вона розбудила, доця прокинулася, щось розмовляє, мудрує, сміється. Вона не знала, що відбувається”.
У квітні 36-та бригада морської піхоти опинилася в потрійному оточенні, і, за словами Дмитра, вони зрозуміли, що прорватися не вийде. Зброї не залишилося, і командування дало наказ: виходити в полон. Так, 12 квітня о 23:45 прийшла черга бригади Дмитра. Військових зустріли росіяни, вишикували в колону по чотири людини й почали розпитувати. Далі, за словами морпіха, українських військових КАМАЗами доправили в Сартану Донецької області, де добу утримували на фермі. Наступною зупинкою була Оленівка. Під’їжджаючи до місцевого СІЗО, військовий розповів, що вони чули крики українських захисників.
“Ми зрозуміли, що зараз буде “прийомка”. Ми почали виходити з автобусів і нас почали питати звання, посаду, підрозділ. Прийшла моя черга. Я кажу: “Старший сержант, головний сержант взводу радіаційного, хімічного та біологічного захисту “. А вони кажуть: “Это ты по нам фосфором стрелял?”. І почали кричати до своїх: “Принимай химаря”. Зробили живий коридор, десь близько 12 людей, і через нього треба було перебігати. Вони били ременями, пряжками, палицями резиновими. Пробігли, присіли, руки за голову й чекали, поки приймуть інших хлопців”, – розповідає Дмитро.
Також військовий розповів про те, як зустрів земляка по той бік барикад. За словами морпіха, росіяни роздягали українських бійців, шукаючи татуювання, а за патріотичні — били. Саме тоді Дмитра оглядав російський військовий, який виявився родом з Тернополя.
19 квітня Дмитра та інших українських військовополонених доставили на військовий аеродром у Таганрозі. Морпіх розповідає, що спершу з’явилася надія на обмін. Однак, коли літак приземлився, стало зрозуміло: обміну не буде. Військових посадили в автозаки й повезли до в’язниці в Костромській області РФ.
“Палицями били, заставляли нас вилазити товаришу на спину, обнімати його руками, брали дерев’яну киянку і били по сідницях, відбивали сідничний м’яз. Ягодиці були як сливки, такі сині. Ноги постійно сині були, побиті, й через те, що довго стояли, це все синє переходило на низ, набрякало й ходити не могли. Єдине, що коли сильно поб’ють, ти вже лежиш на ліжку й думаєш: “Добре, що цей день пережив”, а там може колись і той обмін буде. Лежиш, тебе трясе, тіло все синє. Але коли організм так відчував це все, то принаймні можна було виспатися, бо спав, як вбитий, бо була температура. Лежиш і думаєш: “Хоч би зранку вже били по інших місцях, а не по тих самих, бо не знаю, як витримати цей біль”, – ділиться військовий.
Дмитро розповідає, що пережиті в полоні травми спричинили тремор тіла, порушили сон, а бряжчання ключів досі викликає в нього страх.
“Коли чую, як десь дзвенять ключі чи звук електрошокера, аж така злість бере. Бо там все це чулося й ти нічого не міг зробити, бо вони б тебе просто вбили. Відкриваються двері на коридор, йдуть по коридору, чуємо — йде спецназ, йдуть співроітники СІЗО, починають чиркати електрошоком, все — йдуть по когось, зараз буде допит. У Маріуполі не було так страшно, як було в полоні. У Маріуполі вже звик, змирився з тим, що все може бути. Я там знав свою роботу, знав, чим займаюся. В мене була зброя, бронежилет. Єдине, що трішечки мені заважало в Маріуполі — усвідомлення того, що я тут, а моя сім’я далеко, а б’ють по всій Україні, а я нічим не можу допомогти, бо я мушу бути тут”, – розповідає Дмитро.
Фото – Суспільне Тернопіль
About the author
У Тернополі жінка віддала величезну суму за “відкуп” сина
У Тернополі жінка намагалась відкупити сина від мобілізації та потрапила в пастку шахраїв. Вона знайшла у соцмережах оголошення, де обіцяли "допомогу" у розв'язанні питань, пов'язаних із ТЦК та відправкою на полігони. Про це повідомили в пресслужбі ГУНП у Тернопільській області. Повіривши обіцянкам невідомих осіб, тернополянка 1970 року народження вирішила скористатися їхніми послугами. Через поштове відділення вона здійснила кілька переказів на рахунки аферистів. Загалом жінка віддала зловмисникам 300 тисяч гривень. Одразу після отримання грошей псевдопосередники зникли та перестали відповідати на дзвінки. "За даним фактом слідчі розпочали кримінальне провадження відповідно до частини 3 статті 190 (шахрайство) Кримінального кодексу України", - йдеться у повідомленні.
Як змінилася ситуація з грипом та ГРВІ на Тернопільщині: деталі
На Тернопільщині за останній тиждень зменшилася кількість хворих на грип та ГРВІ. Загалом за цей період занедужали 4615 людей. Це на 11 відсотків менше, ніж було тижнем раніше. Більшість хворих становлять діти, а саме понад 58 відсотків від загальної кількості. Кількість хворих школярів скоротилася на 12 відсотків. Про це повідомили в Тернопільському обласному центрі контролю та профілактики хвороб. До лікарень потрапили 128 пацієнтів, що на третину менше за попередні показники. Понад половину госпіталізованих становлять діти. За тиждень зафіксували два випадки захворювання на COVID-19 серед дітей. Загальний рівень захворюваності в області наразі становить 453 випадки на 100 тисяч населення.
Підбираємо правильний розмір білизни
Хоча нижню білизну часто сприймають як простий предмет одягу, її посадка безпосередньо впливає на щоденний комфорт, підтримку тіла і навіть гігієну. Вибір правильного розміру допомагає забезпечити належне функціонування одягу, уникаючи при цьому кількох поширених проблем, пов'язаних з неправильною посадкою нижньої білизни: Комфорт Правильно підібраний розмір білизни прямо впливає на комфорт носіння - так, наприклад, занадто малі трусики можуть тиснути в області талії або стегон, викликаючи сліди від тиску та подразнення шкіри. Тісні еластичні стрічки можуть врізатися в тіло, особливо під час тривалого сидіння або фізичної активності. З іншого боку, занадто великі трусики можуть зміщуватися, збиватися в складки або не залишатися на місці протягом дня. Такі рухи можуть створювати дискомфорт і вимагати постійного коригування, що стає незручним у повсякденних ситуаціях. Підтримка одягу Добре підібрані трусики https://dodosocks.com/product-category/women/women-underwear/women-underwear-bikini/ повторюють природні контури тіла і залишаються на місці під час руху. Незалежно від того, чи […]
Провів 24 доби в трубі на позиції: історія капітана з Тернополя
Історія капітана поліції Михайла Бурого — це розповідь про надзвичайну мужність, військову удачу та невидимого "ангела-охоронця", який не раз рятував його на самому краї прірви. Командир взводу батальйону поліції охорони Тернопільщини пройшов шлях від патрулювання Луганщини у 2015 році до запеклих боїв у складі стрілецького батальйону на Донеччині. Найскладнішим випробуванням для Михайла стали 24 доби, які він провів в трубі під трасою на позиції. Воїн згадує, як куля застрягла в підошві берця побратима, і як сам дивом виживав там, де наступного дня артилерія рівняла бетонні укріплення з землею. Про це розповіли в поліції у Тернопільській області. Один із таких випадків стався в Іванопіллі. Раптовий вибух зруйнував хату, де відпочивав Михайло, але його лише присипало пилом, хоча контузія залишила слід на слуху. Загалом кар'єра Михайла Бурого в правоохоронних органах стартувала у 2015 році в лавах спецбатальйону "Тернопіль". У той період він […]
На Тернопільщині сталась масштабна пожежа: горіла господарська будівля
У Чорткові рятувальники ліквідували масштабну пожежу в господарській споруді. Займання виникло 7 березня на вулиці Гончара. Вогонь охопив площу 80 квадратних метрів. Про це повідомили в Головному управлінні ДСНС України у Тернопільській області. Читайте також: На Тернопільщині ледь не згорів будинок Полум'я знищило дах будівлі, а також обладнання та майно, що зберігалося всередині. Вогнеборці працювали у спеціальних апаратах для захисту дихання та їм вдалося приборкати стихію. Працівники ДСНС врятували будівлю від повного руйнування.
Найкрасивіші церкви Тернопільщини, які має побачити кожен (фото)
Тернопільщина багата на унікальні собори та церкви, де можна збагатитись духовно та відпочити душею. Ми зібрали у матеріалі "Терміново" місця, які зачаровують своєю красою та величчю, а також дають можливість відпочити від буденної метушні. Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (м. Тернопіль) Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії - візитівка Тернополя. Собор вважають одним із найкрасивіших і найвеличніших храмів усієї Тернопільщини. Його звели у XVIII столітті за проєктом талановитого архітектора Яна де Вітте. Спочатку собор належав ордену домініканів. Під будівлею розташовані величезні підземелля, які є частиною стародавніх міських укріплень. Під час Другої світової війни храм був сильно пошкоджений, але згодом його повністю відновили. Цікаво, що за радянських часів тут працювала картинна галерея. Сьогодні собор належить греко-католицькій громаді та захоплює відвідувачів своїм розкішним інтер’єром і величними вежами. Костел святого Станіслава (м. Чортків) Костел святого Станіслава в Чорткові по праву вважається однією з […]
