На рідній Тернопільщині його називають красенем і супергероєм. Попри свій молодий вік він уже став живою легендою. Йому не лише пощастило вижити у складному бою, а й самотужки знищити 11 окупантів та спалити ворожу БМД. Хоча це історія швидше не про везіння, а про професіоналізм у військовій справі, неймовірну мужність, любов та відданість своїй країні.
Про майже фантастичний бій та те, за що уродженцю Борщева Ігорю Дикуну присвоїли звання Героя України розповіло видання “Армія Inform”.
22 березня підрозділ Ігоря зайшов до міста Ірпінь. Згідно з поставленим завданням бійці силами до 2 посилених взводів зайняли рубіж оборони. Позиція була літерою «Г», фронтом праворуч. Місце було не дуже вдалим — посеред приватного сектору з побитими одно- та двоповерховими будинками.
Всі розуміли — здавати рубіж ніяк не можна, бо це передмістя Києва
Як розповідає сам Ігор, коли займали оборону, то всі розуміли — здавати рубіж ніяк не можна, бо це передмістя Києва.
Попри очікування, перший день пройшов більш-менш спокійно. Ранком 23 березня почались артобстріли. Час від часу серед зруйнованих будинків з’являлись БМД та БМП-3 з піхотою — рашисти промацували оборону з усіх боків, проводили розвідку боєм.
— Тактика була доволі простою — бойові машини, під’їжджаючи, відпрацьовували в напрямку позицій нашого підрозділу, намагаючись знайти слабкі місця, виявити наші вогневі точки. Але вогонь у відповідь бійці вели з тих місць, де позицій не було. 24 березня зранку по тих місцях, звідки рашисти отримали відсіч, вони почали вести масований вогонь. Працювали 120-мм міномети, артилерія 122 і 152 мм. Обстріл то вщухав, то починався знов. Після артобстрілу близько 2-3 годин дня противник почав наступати по всій нашій лінії оборони, — пригадує Ігор.
Основний удар прийшовся на стик позицій, у верхівку літери «Г».
Йшли вони після тривалої артпідготовки впевнено: БМП і БМД, за ними — піхота і десантники.
Але першу хвилю нападників зустріли жорстко і, втративши частину особового складу, рашисти відійшли. Ігор розумів, що це тільки початок. Так і вийшло — невдовзі 2 БМД і одна «беха» з піхотою почали обходити позицію з правого флангу.
Командир роти, капітан «Кайман», ухвалив рішення зібрати ударну групу і вийти з нею на той фланг, де була загроза прориву.
Ігор з капітаном Кисловим і десятьма бійцями, взявши протитанкові гранатомети і запас гранат до них, рвонули на загрозливу ділянку. Прийшли вчасно — 2 БМД вже йшли вулицею, заходячи в тил нашим позиціям.
Третя машина — БМП-3, трималась трохи позаду, за нею купчилися декілька рашистів — неповне відділення.
Ігор зрозумів — якщо не підбити цю БМП, то вона не дасть нічого зробити. Взявши у бійця РПГ, ховаючись за руїнами, наблизився до ворожої «бехи».
— Прицілився в борт під башту, але вона піддала газу, тому влучив у кормову частину, — розповідає військовий. Постріл був вдалим — БМП задиміла, потім порачкувала кудись вліво, піхота під вогнем наших бійців намагалася втекти, але марно — втекли одиниці.
— Так їх! — захоплено вигукнув один з бійців, але Ігор його оптимізму не поділяв — спалити вщент цю наволоч не вдалося, а попереду між будинками рухались ще дві машини.
Залишивши на перехресті декілька бійців і віддавши їм наказ закріпитись й жодну паскуду не пропустити, Ігор з чотирма бійцями рвонули за тими двома машинками, що вже прорвали оборону і намагалися вийти в тил і взяти наших у кільце.
Від кулі та ймовірної смерті Ігоря врятував польський однострій
Ігор вирішив рухатись не вулицею, а дворами. Перестрибнувши черговий паркан, чоловік помітив ліворуч буквально за 10-15 метрів від себе кулеметника. Той озирнувся, але побачивши Ігоря, заспокоївся. Річ у тім, що на нашому герої був не український, а польській однострій, чимось схожий на рашистську форму, а синій скотч на правому рукаві ворог не помітив і знов почав дивитися в пролом у паркані. Ігор, не вагаючись, дав коротку чергу, але тільки поранив кулеметника.
Той вигукнув: «Брат, я свій, зі 141-го полку!!!» «Кадирівець» — зрозумів Ігор й жбурнув в нього гранату — «Тримай, брат»…
Сам же наздогнав російську БМДшку і побачив ворогів дуже близько. Їх було двоє — один із кулеметом, другий з автоматом. Першою вдалою чергою Ігор зняв кулеметника, другою — ще одного стрільця, що прикривали наступ. Озирнувся. Боєць з РПГ був поряд. Важко дихаючи, простягнув Ігорю готовий до пострілу гранатомет.
Ігор визирнув з-за кута напіврозбитого будинку. До ворожої БМД було буквально 25-30 метрів. Поряд з нею була піхота.
Затримавши подих, Ігор вистрелив. Бахнуло так, що заклало вуха. Коли хмара диму розвіялась, на місті БМД палало вогнище, башту відкинуло, шестеро московитів розкидало, немов ляльок.
Відчув удари в плече і в ногу, висадив по ворогу пів магазина, і зрозумів, що «пливе»
Ігор рвонув вперед, але один із рашистів виявився живим і встиг натиснути на гачок. Боєць відчув удари в плече і в ногу, висадив по ворогу пів магазина, і зрозумів, що «пливе». До нього підбігали свої, хтось накладав турнікет, але бій ще не скінчився.
Пересилюючи біль, Ігор керував вогнем. Українські військові знищували залишки ударної групи рашистів, і тільки коли ворог відступив і загрозу прориву було ліквідовано, дозволив евакуювати себе в тил.
Завдяки його мужності й грамотним діям ворог був знищений.
Вже у шпиталі, після того, як стало відомо, що він отримав звання Героя України, воїн дуже стисло розповів про себе.
— Народився я у місті Борщів, на Тернопільщині. Родина звичайна, нікого не було військових. У школі займався спортом. Любив футбол, потім більше почав працювати із залізом. Пауерліфтингом займався, непогано виступав, в 2012-2013 роках брав перші місця в регіональних змаганнях. Серед шкільних предметів любив історію, особливо історію козаччини. Досі не розумію, чому Сагайдачний не спалив Москву. Але тепер у нас є шанс розв’язати цю проблему з Московією. Як вони кажуть — «остаточно», бо ми занадто їм поперек горлянки з нашим духом волелюбності, — розповідає Ігор.
Саме тому він у 2014 році, коли був студентом Львівської «юрки», як звуть між собою Львівський державний університет внутрішніх справ, взяв академвідпустку і пішов на фронт.
У складі окремої механізованої бригади імені короля Данила воював на різних ділянках фронту, за ті бої був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Під Ямполем дістав неважке поранення, але на деякий час вибув зі строю. На питання, чому вирішив стати військовим, відповідає не вагаючись, як про давно і не раз осмислене.
Військову академію Ігор Дикун закінчив із відзнакою, отримавши офіцерське звання «молодший лейтенант»
— Бажання стати офіцером з’явилося 2018 року, коли прийшов у бригаду Валерій Федорович Гудзь. Старався брати приклад саме з нього й тому намагався в бою бути попереду бійців, а не позаду. Знаю, як загинув Валерій Федорович, сам приймаючи бій. Скільки роботи було зроблено під його началом: 2018-й рік під Горлівкою, 2019-й — Мар’янка, 2020-й Світлодарська дуга. Велика людина, з великої літери… Саме завдяки його впливу вирішив вступити до Львівської Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у 2020-му після того, як здобув юридичну освіту. Академію закінчив із відзнакою, отримавши офіцерське звання «молодший лейтенант», — розповів Ігор.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі молодшому лейтенанту Ігорю Дикуну присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
About the author
Майже рік вважався зниклим безвісти: на Тернопільщині прощатимуться з Володимиром Басарабою
У Скалу-Подільську селищну громаду прийшла трагічна звістка. За майже рік підтвердилась загибель захисника Володимира Басараба. 6 травня 2024 року, захищаючи Україну в районі Новопокровського Донецької області, загинув солдат Володимир Романович Басараба, 1987 року народження, з села Гуштинка. Він віддав своє життя, виконуючи бойове завдання, і тривалий час вважався зниклим безвісти. Про це повідомили на сайті Скали-Подільської селищної громади. "Депутатський корпус селищної ради, члени виконавчого комітету, працівники апарату та я особисто висловлюємо слова щирого співчуття рідним та близьким Володимира Романовича БАСАРАБИ. Розділяємо біль вашої непоправної втрати та схиляємо голови у глибокій скорботі. Дорогі рідні, усвідомлюємо вашу безмірну втрату. Володимир був справжнім чоловіком, патріотом, воїном. Просимо Господа прийняти душу Героя до Царства Небесного", - повідомив селищний голова Скали-Подільської селищної громади Ігор Лобода. Читайте також: Понад 2 роки невідомості: на щиті повертається Герой з Кременця.
Капітальний ремонт медзакладів і не тільки: на Чортківщині реалізують три важливі проєкти
На Тернопільщині реалізують три важливі проєкти. На них виділили 47,3 мільйона гривень. Планується будівництво очисних споруд продуктивністю 200 м³/добу у м. Копичинці, капітальний ремонт із впровадженням заходів з енергозбереження будівель поліклініки та лікарні, а також капітальний ремонт приймально-діагностичного відділення та відділення анестезіології та інтенсивної терапії Чортківської центральної міської лікарні. Про це повідомили на сторінці у соціальних мережах Тернопільської обласної державної адміністрації. Зокрема, забезпечує виконання цих проєктів "Програми відновлення України III". Рішення про що було прийнято на засіданні Експертної робочої групи при Міністерстві розвитку громад та територій України. Читайте також: Нагодувати бідних та прикрасити місто – найцікавіші проекти Громадського бюджету Кременецької громади.
Від +15 до снігу і морозу. На Тернопільщину повернеться зимова погода (прогноз)
На Тернопільщині у найближчі дні синоптики прогнозують різке коливання температур. Після помірного весняного тепла варто очікувати на суттєве зниження температури, аж до мінусових. Також сніг вкотре нагадає про себе. Згідно з прогнозом синоптиків, 3 квітня 2025 року у Тернопільській області очікується хмарна погода з невеликими дощами. Вітер північно-східний, зі швидкістю 7-12 м/с. Температура повітря по області вночі становитиме 2-7° тепла, а вдень підніметься до 10-15° тепла. У Тернополі вночі очікується 4-6° тепла, а вдень – 13-15° тепла. Про це повідомили у Тернопільському обласному центрі з гідрометеорології. За інформацією сайту Ventusky, плюсова температура триматиметься ще 4 квітня. Вдень небо буде ясне, температура повітря +8 - +16, а вночі - +13 - +9. Похолодання та сніг прийдуть вже з 5 квітня. Починаючи з самого ранку й до пізнього вечора, небо у Тернополі буде вкрите хмарами. Удень розпочнеться дощ, а ввечері йому на […]
Аварія у Тернополі: збили людину (відео)
Серйозна аварія сталась у Тернополі на вулиці Степана Будного. Є постраждалі. За попередньою інформацією, збили жінку. Відповідне відео з'явилося у місцевих телеграм-каналах. Інформацію про аварію підтвердили у патрульній поліції. "ДТП з травмованими. Обставини встановлює слідчий", - прокоментувала старша інспекторка управління патрульної поліції у Тернопільській області Віталія Щупляк. Інформація оновлюється. Читайте також: Масштабна аварія на трасі «Тернопіль-Львів-Рава-Руська»: серед постраждалих дитина (фото).
У Кременці почали квітнути перші магнолії (фотофакт)
Природа Тернопільщини прокидається після зими та починає розпускати свої пелюстки. У Кременецькому ботанічному саду розпочинає квітнути магнолія. Світлинами цього прекрасного моменту зародження краси поділились на сторінці у соціальних мережах Кременецького ботанічного саду. "Це листяне дерево, яке цвіте на початку весни до того, як розпуститься листя, саме тому його називають «Квітка надії на весну». Магнолія Біонді - представник родини Magnoliaceae, широко поширена в центральному Китаї. На колекційно-експозиційній ділянці «Сад магнолій», у Кременецькому ботанічному саду її було висаджено у 2014 році (саджанці отримано з ботанічного саду ім. академіка Фоміна)", - розповідають у дописі. Читайте також: у заповіднику на Тернопільщині зацвів червонокнижний шафран.
Був миротворцем ООН і мав багато нагород від держави: на фронті загинув військовий з Кременеччини
У Вишнівецькій громаді оголосили День жалоби. Всі розважальні заходи, які були заплановані - скасують. Місцевих просять вшанувати пам'ять Героя. Громада віддаватиме останню шану воїну Байдецькому Петру, який загинув боронячи Україну. Кортеж Героя рухатиметься трасою М-19 1 квітня о 12 -12:30. Вишнівчан просять гідно зустріти воїна та вийти до Вишнівецького перехрестя, щоб віддати останню шану. Про це повідомили на сторінці у соціальних мережах громади. "Далі супроводжуватимемо тіло ГЕРОЯ до храму Святої Покрови Божої Матері у с.Гнидава, де відслужиться чин похорону. Висловлюємо щирі співчуття батькам, дружині, доньці, усім рідним та близьким Захисника. Нехай Господь додасть мужності та сил пережити це велике горе втрати дорогої людини. Вічна пам'ять і слава Герою", - йдеться у повідомленні. Байдецький Петро Ігорович (02.08.1972 року) родом із села Гнидава загинув 29 березня. Петро навчався у місцевій школі, потім продовжив навчання у Збаразькому ПТУ. Після строкової служби вирішив присвятити […]
