На рідній Тернопільщині його називають красенем і супергероєм. Попри свій молодий вік він уже став живою легендою. Йому не лише пощастило вижити у складному бою, а й самотужки знищити 11 окупантів та спалити ворожу БМД. Хоча це історія швидше не про везіння, а про професіоналізм у військовій справі, неймовірну мужність, любов та відданість своїй країні.
Про майже фантастичний бій та те, за що уродженцю Борщева Ігорю Дикуну присвоїли звання Героя України розповіло видання “Армія Inform”.
22 березня підрозділ Ігоря зайшов до міста Ірпінь. Згідно з поставленим завданням бійці силами до 2 посилених взводів зайняли рубіж оборони. Позиція була літерою «Г», фронтом праворуч. Місце було не дуже вдалим — посеред приватного сектору з побитими одно- та двоповерховими будинками.
Всі розуміли — здавати рубіж ніяк не можна, бо це передмістя Києва
Як розповідає сам Ігор, коли займали оборону, то всі розуміли — здавати рубіж ніяк не можна, бо це передмістя Києва.
Попри очікування, перший день пройшов більш-менш спокійно. Ранком 23 березня почались артобстріли. Час від часу серед зруйнованих будинків з’являлись БМД та БМП-3 з піхотою — рашисти промацували оборону з усіх боків, проводили розвідку боєм.
— Тактика була доволі простою — бойові машини, під’їжджаючи, відпрацьовували в напрямку позицій нашого підрозділу, намагаючись знайти слабкі місця, виявити наші вогневі точки. Але вогонь у відповідь бійці вели з тих місць, де позицій не було. 24 березня зранку по тих місцях, звідки рашисти отримали відсіч, вони почали вести масований вогонь. Працювали 120-мм міномети, артилерія 122 і 152 мм. Обстріл то вщухав, то починався знов. Після артобстрілу близько 2-3 годин дня противник почав наступати по всій нашій лінії оборони, — пригадує Ігор.
Основний удар прийшовся на стик позицій, у верхівку літери «Г».
Йшли вони після тривалої артпідготовки впевнено: БМП і БМД, за ними — піхота і десантники.
Але першу хвилю нападників зустріли жорстко і, втративши частину особового складу, рашисти відійшли. Ігор розумів, що це тільки початок. Так і вийшло — невдовзі 2 БМД і одна «беха» з піхотою почали обходити позицію з правого флангу.
Командир роти, капітан «Кайман», ухвалив рішення зібрати ударну групу і вийти з нею на той фланг, де була загроза прориву.
Ігор з капітаном Кисловим і десятьма бійцями, взявши протитанкові гранатомети і запас гранат до них, рвонули на загрозливу ділянку. Прийшли вчасно — 2 БМД вже йшли вулицею, заходячи в тил нашим позиціям.
Третя машина — БМП-3, трималась трохи позаду, за нею купчилися декілька рашистів — неповне відділення.
Ігор зрозумів — якщо не підбити цю БМП, то вона не дасть нічого зробити. Взявши у бійця РПГ, ховаючись за руїнами, наблизився до ворожої «бехи».
— Прицілився в борт під башту, але вона піддала газу, тому влучив у кормову частину, — розповідає військовий. Постріл був вдалим — БМП задиміла, потім порачкувала кудись вліво, піхота під вогнем наших бійців намагалася втекти, але марно — втекли одиниці.
— Так їх! — захоплено вигукнув один з бійців, але Ігор його оптимізму не поділяв — спалити вщент цю наволоч не вдалося, а попереду між будинками рухались ще дві машини.
Залишивши на перехресті декілька бійців і віддавши їм наказ закріпитись й жодну паскуду не пропустити, Ігор з чотирма бійцями рвонули за тими двома машинками, що вже прорвали оборону і намагалися вийти в тил і взяти наших у кільце.
Від кулі та ймовірної смерті Ігоря врятував польський однострій
Ігор вирішив рухатись не вулицею, а дворами. Перестрибнувши черговий паркан, чоловік помітив ліворуч буквально за 10-15 метрів від себе кулеметника. Той озирнувся, але побачивши Ігоря, заспокоївся. Річ у тім, що на нашому герої був не український, а польській однострій, чимось схожий на рашистську форму, а синій скотч на правому рукаві ворог не помітив і знов почав дивитися в пролом у паркані. Ігор, не вагаючись, дав коротку чергу, але тільки поранив кулеметника.
Той вигукнув: «Брат, я свій, зі 141-го полку!!!» «Кадирівець» — зрозумів Ігор й жбурнув в нього гранату — «Тримай, брат»…
Сам же наздогнав російську БМДшку і побачив ворогів дуже близько. Їх було двоє — один із кулеметом, другий з автоматом. Першою вдалою чергою Ігор зняв кулеметника, другою — ще одного стрільця, що прикривали наступ. Озирнувся. Боєць з РПГ був поряд. Важко дихаючи, простягнув Ігорю готовий до пострілу гранатомет.
Ігор визирнув з-за кута напіврозбитого будинку. До ворожої БМД було буквально 25-30 метрів. Поряд з нею була піхота.
Затримавши подих, Ігор вистрелив. Бахнуло так, що заклало вуха. Коли хмара диму розвіялась, на місті БМД палало вогнище, башту відкинуло, шестеро московитів розкидало, немов ляльок.
Відчув удари в плече і в ногу, висадив по ворогу пів магазина, і зрозумів, що «пливе»
Ігор рвонув вперед, але один із рашистів виявився живим і встиг натиснути на гачок. Боєць відчув удари в плече і в ногу, висадив по ворогу пів магазина, і зрозумів, що «пливе». До нього підбігали свої, хтось накладав турнікет, але бій ще не скінчився.
Пересилюючи біль, Ігор керував вогнем. Українські військові знищували залишки ударної групи рашистів, і тільки коли ворог відступив і загрозу прориву було ліквідовано, дозволив евакуювати себе в тил.
Завдяки його мужності й грамотним діям ворог був знищений.
Вже у шпиталі, після того, як стало відомо, що він отримав звання Героя України, воїн дуже стисло розповів про себе.
— Народився я у місті Борщів, на Тернопільщині. Родина звичайна, нікого не було військових. У школі займався спортом. Любив футбол, потім більше почав працювати із залізом. Пауерліфтингом займався, непогано виступав, в 2012-2013 роках брав перші місця в регіональних змаганнях. Серед шкільних предметів любив історію, особливо історію козаччини. Досі не розумію, чому Сагайдачний не спалив Москву. Але тепер у нас є шанс розв’язати цю проблему з Московією. Як вони кажуть — «остаточно», бо ми занадто їм поперек горлянки з нашим духом волелюбності, — розповідає Ігор.
Саме тому він у 2014 році, коли був студентом Львівської «юрки», як звуть між собою Львівський державний університет внутрішніх справ, взяв академвідпустку і пішов на фронт.
У складі окремої механізованої бригади імені короля Данила воював на різних ділянках фронту, за ті бої був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Під Ямполем дістав неважке поранення, але на деякий час вибув зі строю. На питання, чому вирішив стати військовим, відповідає не вагаючись, як про давно і не раз осмислене.
Військову академію Ігор Дикун закінчив із відзнакою, отримавши офіцерське звання «молодший лейтенант»
— Бажання стати офіцером з’явилося 2018 року, коли прийшов у бригаду Валерій Федорович Гудзь. Старався брати приклад саме з нього й тому намагався в бою бути попереду бійців, а не позаду. Знаю, як загинув Валерій Федорович, сам приймаючи бій. Скільки роботи було зроблено під його началом: 2018-й рік під Горлівкою, 2019-й — Мар’янка, 2020-й Світлодарська дуга. Велика людина, з великої літери… Саме завдяки його впливу вирішив вступити до Львівської Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у 2020-му після того, як здобув юридичну освіту. Академію закінчив із відзнакою, отримавши офіцерське звання «молодший лейтенант», — розповів Ігор.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі молодшому лейтенанту Ігорю Дикуну присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
About the author
“Його подвиг – це історія про мужність, самовідданість та безмежну любов до своєї країни”: Тернопільщина втратила молодого бійця
Чортківщина в скорботі, адже втратила свого молодого захисника Івана Попика. 17 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Єлизаветівка Покровського району Донецької області загинув Іван - житель села Капустинці Чортківського району Тернопільської області. Військовий був стрільцем-снайпером у 2-му аеромобільному відділенні 3-го аеромобільного взводу 4-ї аеромобільної роти військової частини А0224. Він віддав своє життя, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. Про це повідомили у групі "Наш край - Чортківщина". "Україна знову втратила одного зі своїх найкращих синів. На фронті загинув Іван Попик – випускник Чортківського навчально-наукового інституту підприємництва і бізнесу Західноукраїнського національного університету. Ця трагічна новина болем відгукнулася в серцях усіх, хто знав Івана, і стала черговим нагадуванням про жахливу ціну, яку платить наша країна за свою свободу. Його подвиг – це історія про мужність, самовідданість та безмежну любов до своєї країни. Іван Попик віддав найцінніше – своє […]
Вода на порозі, а замість городу – озеро: наслідки негоди на Тернопільщині
На Тернопільщині протягом доби негода наробила біди людям. Зокрема затопила житлові будинки, її наслідки ліквідовували рятувальники. На Лановеччині у селі Влащинці після сильного дощу підтопило два приватні будинки. Надзвичайники відкачали воду за допомогою мотопомпи. Про це повідомили в Головному управлінні ДСНС України у Тернопільській області. Читайте також: Підтопило дорогу, городи та домоволодіння. Негода наробила сильної біди на Тернопільщині (фото, відео) Також 3 червня гроза з громом у селі Синява перетворили людські городи на озера, а у Чернихівцях частково обвалився міст.
У Тернополі працівник ТЦК завдав 320 тисяч збитків державі
На Тернопільщині вручили підозру працівнику ТЦК. Чоловік завдав збитків у розмірі 320 тисяч гривень. Працівники Державного бюро розслідувань повідомили про підозру військовослужбовцю Тернопільського обласного ТЦК та СП за службову недбалість, що призвела до значних збитків під час воєнного стану. Про це повідомили в Теруправлінні ДБР у Львові. Слідство встановило, що у травні-липні 2022 року підозрюваний, будучи начальником продовольчого забезпечення, оформлював накладні на видачу харчів військовим, які фактично не проходили службу. В результаті таких дій було безпідставно видано продовольство на понад 3 тисячі осіб, що завдало державі збитків на суму майже 320 тисяч гривень. Через недбалість посадовця, частина продуктів, замість того, щоб потрапити до захисників, які їх потребували, опинилася на смітнику. Наразі слідчі ДБР вживають заходів для відшкодування завданих збитків. Читайте також: СБУ та ДБР проводили масштабну операцію: кого затримали у Тернополі "Дії військовослужбовця кваліфіковано за ч. 4 ст. 425 Кримінального […]
На Покровському напрямку загинув захисник з Тернопільщини Іван Березнюк
На Чортківщині прощатимуться із захисником Іваном Березюком, який боронив українську землю від загарбників. Загинув воїн 3 червня 2025 року під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії російської федерації в районі н.п.Новоекономічне Покровського району Донецької області. Про це повідомили у фейсбук-групі "Наш край - Чортківщина". "Звістка про смерть українських захисників завжди є важкою і болісною… Ще один український військовий, ще один наш земляк, що воював за мир та свободу нашої країни, пішов від нас. Зі скорботою повідомляємо що боронячи державний суверенітет і територіальну цілісність загинув наш земляк, Березюк Іван Ярославович 10.08.1969 року народження, житель села Красне Гримайлівської громади. Світлий спомин про нього назавжди залишиться в наших серцях. Щирі співчуття рідним та близьким нашого славного Героя", - йдеться у дописі. Читайте також: Небесне військо поповнилось ще трьома Героями: загинули Анатолій Панасюк, Василь Ющишин і Захар Венчур
Били руками та ногами, тягали за волосся: у Тернополі жорстоко познущались з дівчини-підлітка (відео)
У Тернополі підлітки жорстоко побили дівчину. Відео конфлікту поширюють у соціальних мережах. 3 червня в одному із телеграм-каналів з'явилось відео, на якому група підлітків штовхає, тягає за волосся та всіляко ображає дівчину. Працівники Тернопільського районного управління поліції, за допомогою аналітиків кримінального аналізу та інспекторів ювенальної превенції, оперативно встановили особу постраждалої та двох кривдників, які завдали їй тілесних ушкоджень. "За фактом побиття вже розпочато кримінальне провадження за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, яка стосується хуліганства, вчиненого групою осіб. Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до чотирьох років", - повідомляють правоохоронці. У соцмережах повідомляють, що це не перший інцидент з кривдницею. Раніше вона неодноразово била дівчат. Читайте також: За побиття матері тернополянину загрожують громадські роботи, обмеження або позбавлення волі
Трагічна втрата для однієї з тернопільських лікарень: померла Світлана Придаткевич
Обірвалось життя працівниці Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні Світлани Придаткевич. На 60 році життя та після важкої хвороби померла сестра медичного ортопедо-травматологічного дитячого відділення з травматологічним пунктом Світлана Юліанівна Придаткевич. Про це повідомили у КНП "Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня". "Адміністрація та весь колектив лікарні висловлює щирі співчуття рідним та близьким з приводу непоправної втрати близької людини. У цей скорботний час ми поділяємо Ваше горе, підтримуємо та сумуємо разом із Вами. Віримо, що Господь прийме її світлу та щиру душу в Царство Небесне. Світла пам’ять про Світлану Юліанівну назавжди залишиться в серцях колег. Світла пам’ять", - йдеться у повідомленні. Читайте також: Помер шанований священник з Кременеччини Редакція "Терміново" висловлює щирі співчуття рідним та близьким Світлани. Хай спочиває з миром. Вічна пам'ять.
