У Головному управлінні Нацполіції у Тернопільській області регіональній представниці ІМІ повідомили, що цього року у них не зафіксували жодного звернення від медіаспільноти щодо перешкоджання діяльності журналістам. Однак радять не поспішати радіти, мовляв, цей факт зовсім не свідчить про те, що порушень не було. Радше, що самі журналісти не доводять справу до кінця: не пишуть заяв, не дають свідчень. Якою ж бачать ситуацію стосовно свободи слова у регіоні, розповіли редактори та редакторки місцевих видань.
На початку жовтня стало відомо про DDoS-атаку на сайт Politerno, тоді головний редактор видання Андрій Щесняк звинуватив у цьому одну із політсил, про яку напередодні написали викривальний матеріал. Через кілька днів сайт нарешті запрацював, інцидент не повторювався.
– Зі свободою слова, на мій погляд, в нас все добре, – розповідає Щесняк. – Просто деякі політики не люблять критики, особливо перед виборами. Але за весь час на мене і журналістів, які з нами працювали, жодного разу не тиснули.
Погоджується із цією думкою і журналіст-розслідувач Назарій Наджога. Єдиний факт, який його насторожив – це призначення головою комісії з питань духовності, свободи слова, інформації та розвитку громадянського суспільства Тернопільської облради Любомира Білика, який у 2018 році погрожував Назарію, оскільки той “застукав” його на кнопкодавстві. Журналістська спільнота новину про призначення обійшла стороною, бо воно є скоріше номінальним. Наджога же вважає, що така людина не може обіймати дану посаду. Зрештою, будемо слідкувати за тим, які рішення ухвалюватиме дана комісія у своїй роботі.
Загалом, аби ситуація в регіоні зі свободою слова була кращою, бракує повністю незалежних ЗМІ, які б не мали ні серед власників, ні серед видавців представників політсил, наголошує Наджога. Тому на річницю Революції Гідності Назарій запустив свій онлайн-проєкт “Очевидець. Медіа”. Каже, видання буде спеціалізуватися на корупційних розслідуваннях, репортажах та мандрівках. Перші матеріали вже є на сайті.
– У найближчому майбутньому ми розраховуємо на ґрантову фінансову підтримку, – розповідає Назарій Наджога, який в новому виданні обіймає посаду шеф-редактора. – Але на перспективу все ж хочемо, аби саме читачі були основним джерелом надходжень.
Назарій пояснює: хоче діяти за схемою, яку запровадили вже чимало відомих світових видань, та помалу вводять і українські. Однак він зупинився не на варіанті періодичних донейтів, а на підписці на новини.
– Звісно, спершу варто самим контентом показати, що це вартуватиме грошей читачів, – продовжує Назарій. – Тож поки працюємо над наповненням. Ідей є чимало, команда готова все це реалізувати.
Платний контент
Вже два місяці за схемою, яку описує Назарій Наджога, працює новинний сайт видання “RIA+” “20 хвилин”. Тут 22 жовтня першими в регіоні ввели пробну підписку: за 1 грн користувач може два місяці читати платний контент, позначений як “Преміум”. Термінову та важливу інформацію залишили на безоплатній основі, а от за ексклюзивні матеріали вже доведеться заплатити.
Як розповідає головна редакторка видання Наталія Бурлаку, новинні організації в усьому світі втрачають доходи від реклами та передплати друкованих видань, оскільки все більша частина аудиторія переходить в онлайн. Тож ЗМІ шукають шляхи монетизації контенту, наприклад, вводять платну підписку.
– Що ми побачили за ці місяці? Звісно, як і все нове, багато користувачів, особливо у різних групах у соцмережах, сприйняли таку звістку критикою, – описує ситуацію Наталія Бурлаку. – Дехто скептично відгукувався тоді і відгукується досі, мовляв, навіщо платити гроші, якщо всюди безкоштовно? Але ми не закриваємо ті тексти, які є всюди.
Як розповідає редакторка, читачі мають зрозуміти, що тернопільські журналісти – не мільйонери.
– Наша редакція є незалежною від влади, олігархів тощо. І ми дуже хочемо залишитися незалежними, об’єктивними журналістами, які показуватимуть правду, якою б вона не була. Тому ми чесно сказали усім нашим читачам про те, що змушені переходити на модель платної підписки і розраховуємо на підтримку тих, хто роками з нами, хто цінує якість, справжність та професіоналізм, – пояснює Наталія Бурлаку. – Ми щиро вдячні тим читачам, які вже оформили підписку на наш сайт. Адже завдяки їм у майбутньому ми зможемо створювати набагато крутіший контент.
Фактчекінг та булінг
Не бачить проблем зі свободою слова на Тернопільщині й керівниця ГО “Тернопільський медіацентр” Тетяна Шабанова. Каже: якщо ЗМІ й належить якійсь політичній силі, котра вводить “цензуру”, то це рішення журналіста – працювати там чи ні. І якщо вже погодився, то нарікати немає на кого. Натомість є проблема із безвідповідальністю деяких ЗМІ стосовно контенту. Маніпуляції, поширення фейків – чимало видань краю “грішать” такими методами у погоні за переглядами.
Якщо проаналізувати новинні сайти області, то унікальний авторський контент (аналітику, розслідування, репортажі) дають одиниці. Решта ж пишуть замітки із дописів у соцмережах або копіпастять інформацію пресслужб та матеріали інших видань.
Часто, аби зробити заголовок ще більш клікабельним, вдаються до хитрощів: дають оціночні судження, нагнітають, маніпулюють, подають як факт припущення слідчих, називають людей злочинцями ще до вироку суду, не заретушовують обличчя героїв своїх матеріалів, коли йдеться про захист їхньої честі та гідності.
Тетяна Шабанова згадує, коли в лютому з’явилася інформація про те, що на Тернопільщину везуть евакуйованих із Китаю українців, то деякі онлайн-видання ще до появи офіційної інформації вже встигли “розігнати зраду” та накрутити читачів.
– У соцмережах я намагалася пояснити колегам, що такі дії є неправильними, – пригадує Тетяна. – Натомість зіткнулася ні з чим іншим як із булінгом у свій бік.
Сайту ТМЦ-інфо тоді пригадали й ґранти, які є частиною фінансування проєкту, мовляв, відпрацьовуєте їх. Той період був справжнім викликом для журналістів: можна було “нагребти” хайпових переглядів, але при цьому не дати жодних офіційних пояснень щодо ситуації. Багато хто цим у той момент скористалися.
Тетяна Шабанова пояснює: кожен матеріал, який вони у себе публікують, проходить ретельну перевірку, в тому числі і медіаюристів.
– У нас також діє проєкт “Фактчекінг”, де ми спільно зі столичними партнерами “Без брехні” розвіюємо фейкові новини та маніпуляції, які з’являються у соцмережах, перевіряємо на правдивість, – пояснює Шабанова. – Якщо вкотре підіймати питання свободи слова, то після деяких наших публікацій були дзвінки, просили матеріал зняти, пояснювали, що десь не додивилася, поспішили. Однак це не були погрози чи залякування, скоріше спроба домовитися по-дружньому.
Але в кожного своя робота: хтось робить помилки, а хтось їх помічає і робить публічними. Тому в ТМЦ-Інфо на прохання все ж не погоджувалися ні разу, пояснює керівниця ГО.
З усіх цих фактів можна підсумувати: журналістам області не зайвим буде пригадати як про свої права, так і про професійні вимоги та стандарти. Якісна журналістика завжди матиме свого постійного читача, а клікабельні заголовки у текстах сумнівної якості – це не про далекоглядність, а одномоментний успіх, та й підтримки гривнею від читачів у майбутньому не варто очікувати.
Ірина Небесна, регіональна представниця Інституту масової інформації у Тернопільській області
Матеріал підготовлено в межах проєкту “Мережа медіаспостерігачів”, який виконує ІМІ за підтримки Freedom House