В історії Тернополя 15 квітня – дата, яка має подвійний зміст. Якщо вулицю на масиві “Сонячний” все ж назвали в пам’ять про події Другої світової війни, то документ, який зберігається у варшавському архіві свідчить – це також дата заснування міста. В 1540 році.
Відколи себе пам’ятаю, 15 квітня в нашому місті був Днем, цитую, “визволення від німецько-фашистських загарбників”. Я народилась в останні роки існування Радянського Союзу, ще застала пам’ятник Леніну, але дитинство пройшло вже в незалежній Україні. Однак у школі націонал-соціалізм, за звичкою, й далі називали фашизмом, так було написано навіть у підручниках з історії. В університеті ж, особливо після Помаранчевої революції, наратив змінився кардинально. Вже мало хто говорив про день визволення, навпаки – ці дати почали публічно називати днями початку радянської окупації в Україні. Таким для багатьох стало і 15 квітня у Тернополі.
“Тернопіль у вогні”
Про бої за місто навесні 1944 року є чимало спогадів. Навіть окрема книжка – “Тернопіль у вогні” Олександра Семеніва – а це майже 160 сторінок із світлинами розбомблених вулиць і будівель. Про те, який вигляд мало 15 квітня 1944 року та сам Тернопіль, Семенів пише наступне:
“15 квітня бойові дії у Тернополі та Загребеллі завершились.
На честь перемоги Червоної армії у Тернополі цього ж дня у Москві був даний салют 20-ма артилерійськими залпами з 224 гармат. Всі радянські газети опублікували зведення Совінфобюро та наказ Сталіна про нагородження військових підрозділів та окремих осіб, що відзначились у Тернополі.
Німецькі інформаційні засоби бадьоро повідомили, що “хоробрі захисники Тернополя вийшли з оточення і з’єднались із основними силами”, що було майже повною брехнею.
Для організації оборони в місті 15 квітня було залишено частину сил 302-ї стрілецької дивізії. Майже дощенту зруйноване місто вражало пусткою. Відразу після закінчення боїв окремі уцілілі мешканці повертались до своїх осель. Через відсутність цілих і неушкоджених будівель радянська обласна влада була змушена кілька років перебувати у Чорткові. Процес перебудови міста тривав десятиліття. Окремі сліди боїв можна спостерігати і досьогодні.”
“Locacio oppidi Tarnopolie”
Однак, за збігом обставин, ця дата має й інше значення. Хоч здебільшого День міста в Тернополі відзначають на так званий празник – 28 серпня, та є й конкретна дата, коли місто заснували. Про це, зокрема, пише історик Володимир Окаринський у своїй книжці “Тернопіль: місто, люди, історія (від давнини до 1991 року)”.
“Офіційна історія міста Тернопіль, тогочасного Тарнополя, розпочалася 15 квітня 1540 року. Саме цього дня польська королівська канцелярія в Кракові надала великому коронному гетьманові Іоаннову (Яну) з Тарнова так званий локаційний привілей. Привілеєм у ті часи називали законодавчі акти, які від імени монарха надавали земельні та інші права на окремих територіях або загалом у королівстві. Документ написаний латиною і в ориґіналі називається “Locacio oppidi Tarnopolie”, – йдеться в першому розділі книжки.
Оригінал документа сьогодні зберігають у Головному архіві стародавніх актів у Варшаві.
“Цим привілеєм король Зиґмунт (Сигізмунд) І Старий надав право Яну Тарновському на закинутому (спустошеному або пустельному) місці, раніше знаному як Сопільче, заснувати місто-фортецю (лат. oppidum) Тарнополє. Майбутнє місто і навколишні землі переходили у власність Тарновських. Мешканців нового міста на п’ятнадцять років звільняли від усіх повинностей і податків” – знаходимо там же.
Як пише автор, назва міста із “Тарнопол(і)є” потім трансформувалась у “Тарнополь”, вперше її зафіксували в документі, написаному руською мовою в 1575 році.
Якщо за Радянського Союзу дата заснування міста була мало кому цікавою, то чому про неї нечасто згадували вже і за незалежності, натомість про визволення пам’ятали всі роки незалежності?
– Думаю, молодому поколінню байдуже, як і всім. Старші живуть за трудовим і церковним календарем. То день, який треба нагадувати в усіх значеннях: і 1540, і 1944. Звісно, перша дата більш життєствердна, типу шле нам усім меседж: вижили за 480 років, отже й надалі все буде ґуд, – пояснює Володимир Окаринський.
Однак сам же історик каже: наскільки йому відомо, то дату заснування міста не відзначали і до Радянського Союзу.
– То така риса тернопільської ментальности – безпам’ятство. Менше пам’ятаєш – ліпше спиться. Але, мабуть, то дуже людське: нема чого надто зациклюватися на минулому. На жаль, ще більша риса нашого нарІду – це надмірність у всьому. Якщо молитися – то розбити чоло, якщо вшановувати – то вмиватися сльозами, якщо забувати – то начисто, – продовжує Володимир Окаринський. – Потрібна міра і смак у всьому. І є розумний/гармоній баланс між історію і життям, минулим і сьогоднішнім. Теоретично це виліковно. То всьо в нас від бідности/убогости. У всіх сенсах.