Для кожного, хто називає Тернопіль своїм домом, це не просто назви на карті, а справжні коди пам’яті, що зберігають у собі сміх, цікавезні історії та цілу і взагалі – цілу епоху. Коли чуєш «Острів Кохання», «Сльози Гронського», «Китайська стіна», «Дворянські гнізда» та “Зустрінемось біля Молока”, то ніби переносишся у минуле. А додайте до цього ще «У пана Юзика», відомого як «Гадючник», і кожен тернополянин, який пам’ятає ті часи, відчує, як напливають хвилі тепла та ностальгії. Це не просто слова, це ті ниточки, що зв’язують нас із нашим містом, з його історією, з його особливим, неповторним духом.
У радянські роки Тернопіль активно розбудовувався. Та попри сувору архітектуру, бетонні моноліти й стандартизовані квартали, мешканці міста створювали власні назви для нових об’єктів — часто іронічні, саркастичні, але завжди влучні. Вони відображали не лише побут і мову часу, а й вміння знайти гумор навіть у сірих реаліях радянщини. “Терміново” розповість про найлегендарніші місця Тернополя, які відомі мешканцям ще з часів СРСР.
«Сльози Гронського»
Символом цієї епохи став водоспад у центрі Тернополя, створений за проєктом архітектора Едуарда Гронського. Ідея була естетична й навіть філософська: зробити об’єкт, де вода, бетон і ландшафт говорять з людиною. Та радянська система швидко обрізала крила — проєкт спростили, деталі втратилися, а сам Гронський потрапив до в’язниці. Водоспад назвали «Сльозами Гронського» — ніби памʼяттю про зламані мрії митця.
Детальніше історію Едуарда Гронського читайте тут: Він збудував пів Тернополя, а совєтська влада “віддячила” йому в’язницею: історія архітектора Гронського та його “Сліз”
Острів Сидоренка
Штучний острів на Тернопільському ставі зʼявився з ідеї партійного діяча Сидоренка, його створили під час очищення ставу. Щоб не вивозити мул, його насипали поблизу берега, використавши ще й каміння з довоєнних руїн. На відкриття приїжджали делегації, про обʼєкт писали в газетах. Острів Сидоренка з часом отримав іще одну назву — Острів кохання.
Спочатку він виглядав не дуже, але коли дерева підросли, отримав цілком привабливий вигляд. Згодом цей романтичний образ прижився в уяві тернополян, які почали сприймати це місце як простір для побачень і прогулянок.
Струмінь Кородюка
Ідея фонтану на Ставі зʼявилася після поїздки міського голови І.Н. Кородюка до Швейцарії, де він побачив каскади, що працювали без насосів. У Тернополі вирішили не економити: струмінь бив потужно, ще й з додатковими підструйками. Вперше про історію виникнення цього фонтану написав видатний тернополянин Олександр Столяров, який ділився спогадами про десятиліття історії Тернополя.
“Кмітливі швейцарці просто проклали труби послідовно від верхнього озерця до нижчого, ще нижчого і до найнижчого. Через перепад рівнів по законах Паскаля вода фонтанувала на всіх нижчих озерцях. І багато грошей не було затрачено, а в ході експлуатації їх стало зовсім не потрібно, бо ж в електричних насосах при цьому зовсім немає потреби. Наш струмінь, хоч і вимагав насосів, та все-таки перевершив швейцарські, бо бив навкруги ще й підструйки…, мабуть, нижчих за рангом відповідальних працівників. Де чия народ не індентифікував“, – писав історик.
«Мрія імпотента» — народна назва монументального обеліска
Масивний обеліск визволителям Тернополя тернополяни охрестили цим іронічним прізвиськом — настільки безглуздою видавалася його форма. Жарт пустився в народ і став загальновживаним. Та місце було аварійним, тож спочатку звузили основу монумента, а зрештою, пам’ятник демонтували — офіційно через те, що заважав транспорту.
«Китайська стіна»
Радянська архітектура не надто переймалася естетикою — важливіше було заселити, ніж прикрасити. Тому створили величезний житловий будинок на 10 під’їздів. Тернополяни порівняли цю стіну з Великою китайською стіною, створивши ще одну іронічну легенду.
«Дворянські гнізда» — радянська елітка
Поки прості люди тулилися у «хрущовках», в окремих кварталах (переважно в центрі, звісно) зʼявлялися кращі будинки для партноменклатури. Попри офіційну рівність, яку так пропагувала партія, тут були вищі стелі, більші кімнати, словом – кращі умови, тільки для “обраних”. Один з таких будинків розташований на вулиці Новий Світ, на вулиці За Рудкою – його назвали “Дворянськими гніздами”.
«Гадючник» або “У пана Юзека”
Заклад, відомий тернополянам більше як «У пана Юзека», існував із середини 1970-х років за адресою вул. Старий ринок, 3. Офіційно він називався “Коктейль баром” (принаймні так писало на вивісці), проте його ніхто так не називав. “У Пана Юзека”, “Гадючник”, “Автомат”, – народні назви змінювались раз за разом. “Автоматом” його називали, бо там продавали пиво через автомати. “Гадючник”, ймовірно, через специфіку відвідувачів. “У пана Юзека”, – така назва закріпилась за баром через чоловіка, який певний час ним опікувався.
Пізніше заклад не раз змінював вигляд і назви, але завжди залишався популярним серед тернополян. Певною мірою і через те, що там можна було випити навіть тоді, коли діяв сухий закон.
Бар закрили в 2001 році через нерентабельність. У 2007 році там сталася пожежа, і забиті залізними прутами та ДВП вікна лише посилили вогонь. Після цього приміщення довго стояло занедбаним, залишаючись лише у спогадах тернополян як місце з особливою атмосферою минулої епохи. У сучасну епоху у цьому приміщенні теж працюють заклади харчування.
Які ще місця вважались легендарними у Тернополі
“На яйцях”
Народна назва фігур специфічної форми біля Тернопільського драматичного театру імені Тараса Шевченка, яка була відомим місцем для зустрічі тернополян.
Стометрівка
Бульвар Тараса Шевченка, а точніше його відрізок від універмагу до театру, відомий як Тернопільська Стометрівка, або просто “Сотня”, завжди був серцем міста. Ще за часів “Польщі” це місце називали романтичним словом “корсо”, що навіювало асоціації з неаполітанськими затоками та паризькими бульварами. Як згадував покійний журналіст Володимир Сушкевич, Стометрівка була “епіцентром Тернополя, його осередком, його стрижнем, його енергетикою, його сонцем”.
Бродвей
Ця назва не така популярна, як стометрівка, але теж прижилась у пам’яті тернополян. Бродвеєм подекуди називали ту алею напроти стометрівки (де зараз розташовані заклади Заставного), через асоціацію, що там можна було прогулюватись “від бедра”, як на Бродвеї. Деколи назву скорочували і виходило просто “Йду на Броди”.
Біля “Молока”
Цей культовий магазин проіснував у Тернополі з 1970-х до 2016 року. Заклад був особливо популярний серед студентів-медиків через близькість до університету, де за кілька копійок можна було купити склянку теплого молока і пиріжок з лівером. Молоко наливали зі спеціальних апаратів, схожих на самовари, а люди часто приходили зі своїми бідонами. Фраза «зустрінемося біля Молока» стала легендарною серед тернополян і використовувалася десятиліттями.
About the author
Цих назв немає на картах, але їх знали всі: легендарні місця Тернополя в епоху СРСР
Для кожного, хто називає Тернопіль своїм домом, це не просто назви на карті, а справжні коди пам'яті, що зберігають у собі сміх, цікавезні історії та цілу і взагалі - цілу епоху. Коли чуєш «Острів Кохання», «Сльози Гронського», «Китайська стіна», «Дворянські гнізда» та "Зустрінемось біля Молока", то ніби переносишся у минуле. А додайте до цього ще «У пана Юзика», відомого як «Гадючник», і кожен тернополянин, який пам’ятає ті часи, відчує, як напливають хвилі тепла та ностальгії. Це не просто слова, це ті ниточки, що зв’язують нас із нашим містом, з його історією, з його особливим, неповторним духом. У радянські роки Тернопіль активно розбудовувався. Та попри сувору архітектуру, бетонні моноліти й стандартизовані квартали, мешканці міста створювали власні назви для нових об’єктів — часто іронічні, саркастичні, але завжди влучні. Вони відображали не лише побут і мову часу, а й вміння знайти гумор навіть […]
Під покровом Богородиці: студентки коледжу яскраво представили Тернопіль у незвичному панно
У центрі — Богородиця з рушником, довкола — архітектура Тернополя та історичні постаті. Саме таким постає місто на великому панно, яке створили студентки Галицького фахового коледжу в межах своєї кваліфікаційної роботи. Розписували панно дві студентки — Марія Кирик та Ольга Романів. Вони мали спільну тему кваліфікаційної роботи, тож поєднали ідеї, таланти й навички. "Терміново" поспілкувалось з авторками аби дізнатися більше про те, як втілювався проєкт: від задуму до фінального мазка. Як розповідає Марія, ідея передати зв’язок міста з духовністю та його історичним минулим була їхнім спільним задумом, а викладачі запропонували зобразити у центрі композиції Богородицю як захисницю Тернополя. — Як виникла ідея створення такого панно? — Панно було частиною моєї кваліфікаційної роботи. Хотілось передати ідею, що Богородиця оберігає Тернопіль, тому вона в центрі — з рушником. Довкола ми зобразили історичних постатей і архітектуру Тернополя. Це була спільна тема кваліфікаційної — […]
“Шукаємо не цвіт папороті, а світло Перемоги”: як українці по-новому відзначили Івана Купала (фото)
У селі Біла провели традиційне святкування Івана Купала, поєднавши народні обряди з благодійною метою — збором коштів на потреби Збройних сил України. Захід організували місцеві волонтери, активісти та громада. Як розповіла волонтерка Василина Новосад «Терміново», яка була однією з організаторок заходу, цьогоріч свято мало особливу атмосферу. «Ми не шукаємо вже цвіт папороті. Ми шукаємо світло — світло Перемоги. І саме заради цього запалили купальські вогні», — каже Василина. Вона наголошує, що це свято — не просто розвага чи фольклор: «Це не релігійне дійство. Воно — глибоко народне, живе в піснях, у вогні, у руках, які тримаються у хороводі. Такі вечори дають відчуття ґрунту під ногами — і сили йти далі». Програма включала: виступи місцевих співаків і співочих гуртів; майстер-клас з плетіння віночків; старовинні ігри (перетягування канату, стрибки в мішках тощо); фотозону в купальських образах; символічне вогнище та пускання вінків на […]
Літо не за розкладом: що готує для нас погода 23-26 червня
Найближчими днями Тернопільщина залишатиметься під впливом прохолоди, спричиненої надходженням арктичного повітря. Синоптики прогнозують переважно мінливу хмарність, без істотних опадів, та комфортну температуру повітря. Проте вже з початку нового тижня погода почне змінюватися — очікується поступове зниження температури та дощі. За інформацією Тернопільського обласного центру з гідрометеорології, 23 червня в області та в Тернополі прогнозують мінливу хмарність, без опадів. Температура повітря в області вночі становитиме +16 +21°, вдень – +26 +28°. У самому Тернополі вночі очікується +16 +18°, вдень +25 +27°. Найближчі кілька днів збережеться тепла та суха погода, але вже з 25 червня очікується збільшення хмарності та місцями короткочасні дощі. Температура повітря буде комфортною, від 22 до 26 градусів, лише в суботу сильно похолодає - буде дощ та максимум +20 на стовпчиках термометрів. Прогноз на найближчі дні: 23 червня погода у Тернополі залишиться спокійною та комфортною. Мінлива хмарність, без істотних […]
У Тернополі попрощались із загиблим підполковником поліції Олександром Вінічуком (фото)
У глибокій жалобі Тернопільщина провела в останню путь поліцейського, підполковника Олександра Вінічука. Його життя обірвалося 20 червня на Донеччині, поблизу села Іванопілля Краматорського району, під час виконання бойового завдання. Захисник поліг, залишаючись до останнього вірним Присязі, обраній справі й своєму народу. Як повідомив очільник поліції області Сергій Зюбаненко, Олександр Вінічук був одним із найкращих. Стійкий, професійний, відданий — саме такими словами згадують його побратими. Прощання з воїном, співробітником корпусу оперативно-раптової дії (КОРД) поліції Тернопільської області, відбулося з усіма військовими почестями. Вшанувати полеглого прийшли рідні, друзі, колеги, побратими-спецпризначенці з різних куточків України та мешканці громади. На Алеї Героїв, де поховали захисника, лунав почесний салют — символ вдячності й пошани. Олександр Вінічук присвятив майже 25 років свого життя службі в органах внутрішніх справ. Він пройшов непростий шлях у лавах елітних підрозділів спеціального призначення, демонструючи високий професіоналізм, силу духу та глибоку мотивацію. У […]
Ці види дерев найчастіше уражає блискавка: ніколи не садіть їх біля дому
Під час грози блискавка б’є не випадково — вона «обирає» найкоротший шлях до землі, зазвичай через високі об’єкти з добрим електропровідним середовищем. Саме тому дерева часто стають природними громовідводами. Але деякі види особливо приваблюють розряд — і можуть становити смертельну небезпеку. Розповідаємо, які дерева найчастіше уражає блискавка, чому це відбувається та як запобігти небезпеці. Чому блискавка б’є в дерева? Блискавка — це електричний розряд, який шукає шлях із найменшим опором. Високі дерева, особливо ті, що мають вологу або смолисту деревину, добре проводять струм і часто ростуть на відкритому просторі. Це робить їх ідеальними цілями для блискавки. За даними ДСНС України, під час грози особливо небезпечно перебувати під самотніми високими деревами — найчастіше ураження фіксують саме в таких випадках. Наукові дослідження показують, що: волога деревина має підвищену електропровідність; висота дерева напряму пов’язана з ризиком ураження; смолисті породи, як-от сосна, легко загоряються […]
