У другій половині ХІХ століття на Гусятинщині жив священник, якого знала вся Галичина. У наукових колах його називали Жегота Михайлов Навротник — під цим псевдонімом він видавав більшість своїх праць. А для селян із Раштівців та Дубківців він був просто отцем Ігнатієм Галькою.
Народився Ігнатій Михайлович Галька 1 лютого 1824 року в селі Зарваниця Теребовлянського району. 1850 року закінчив Львівську духовну семінарію. Стан священника не став на заваді його справжньому покликанню – збирати та досліджувати народну культуру.
Не лише священник, а й учитель, і посол
Отець Ігнатій поєднував пастирське служіння з активною громадською та освітньою діяльністю. Деякий час він був наглядачем народних шкіл у Тернополі та навколишніх селах. З кінця 1850-х років служив священником у селі Дубківцях (нині — Раштівці).
Житло отця Гальки розташовувалося там, де пізніше була пошта. Біля його обійстя (нині там височить могила січових стрільців) росла велика липа, що стала німим свідком його радощів і болю.
Могила січових стрільців на місці колишнього обійстя отця Ігнатія Гальки
Ігнатій Галька був настільки шанованою людиною, що обирався послом Галицького сейму та австрійського парламенту. Він жив із дочкою Галею та зятем Левицьким. Дружина отця Ігнатія померла рано — зведений ним пам’ятник на її могилі зберігся донині.
Храм, збудований за власні кошти
Отець Ігнатій мріяв побудувати спільну церкву для Раштівців і Дубківців — неподалік від теперішньої автобусної станції. Однак дозволу не отримав. Тоді він збудував церкву в Дубківцях, вклавши в будівництво найбільше власних грошей.
Саме в цій церкві — Успіння Божої Матері — отець Ігнатій Галька служив священником до кінця свого життя. Вона була освячена 28 серпня 1884 року, і парафіяни святкують це свято й досі. На стіні храму зберігся напис: «Сей храм побудовано у 1884 році з лепти прихожан». У 2017 році церкву реставрували коштом громади та вірян.
Сучасний вигляд церкви Успіння Божої Матері
Трагічна сповідь під липою
Доля не щадила отця Ігнатія. Він поховав молоду дружину, а згодом і дочку Галю, яка померла під час пологів. Дитинка вижила, а зять пожив у селі ще три роки, а потім виїхав кудись разом із дитиною.
Отець Галька залишився сам. Кожного вечора він сідав під ту саму липу, дивився на цвинтар (неподалік від обійстя), на могилу дочки, де росли два кущі калини. Там він писав свої вірші, які згодом публікували львівські часописи — «Наука», «Ластівка», «Учитель», «Неділя».
Ось один із них, що зберігся в народній пам’яті:
Вийду під липоньку,
Сяду на лавоньку,
Ой, не видно Галі,
Тільки могилоньку.
Доле наша, доле,
Доле нещаслива,
Ти нас навіки
З доньом розлучила.
Наукова спадщина, що живе віками
Попри особисту трагедію, Ігнатій Галька залишив по собі фундаментальну наукову працю. Він видав фольклорно-етнографічний збірник «Народні звичаї і обичаї з околиць над Збручем», а також низку окремих досліджень:
«Народний празник Купала» (1861)
«Народні притчі і римівки» (1861)
«Приказки» (1874)
«Народні звичаї по галицькому березі річки Збруч» (1893)
«Названня місяців»
Пам’ять, яку бережуть люди
Ігнатій Михайлович Галька помер на 79-му році життя — 26 квітня 1903 року в Дубківцях. Похований на сільському цвинтарі, де й досі збереглися три могили: його, дружини та дочки Галі.
За цими могилами доглядає місцева жителька Марія Бойко. Вона ж профінансувала встановлення пам’ятної дошки отцю Ігнатію та організувала просвітницький захід на його честь.
Пам’ятна дошка на честь Ігнатія Гальки у Раштівцях
Липа, що колись стояла біля його обійстя, вже не росте. Але вірші, звичаї, записані ним над Збручем, і церква, збудована його коштом, лишаються.
Матеріал підготувала Притис Світлана, студентка Галицького фахового коледжу імені В’ячеслава Чорновола, яка є жителькою села Раштівці.
About the author
«Вікнини», які не замерзають та змінюють колір: чим унікальні карстові озера на Тернопільщині
У селі Вікно Чортківського району на Тернопільщині розташована одна з найвідоміших природних пам’яток області — карстові озера «Безодня» та «Синє». Місцеві жителі називають їх «вікнинами». Навіть у сильні морози водойми майже не вкриваються кригою, а їхня вода змінює колір залежно від погоди та освітлення. Озера посеред поля Карстові озера розташовані на околиці села Вікно, неподалік природного заповідника Медобори. Вони є гідрологічною пам’яткою природи місцевого значення. Ці озера мають карстове походження й утворилися внаслідок тривалої взаємодії води та вапнякових порід. Науковці пов’язують їхнє виникнення з геологічними процесами, що відбувалися після зникнення Сарматського моря. Сьогодні з кількох десятків водойм, які колись існували на цій території, збереглися лише два озера — «Безодня» та «Синє». Чому вода не замерзає? Однією з головних особливостей озер є те, що вони майже не замерзають навіть узимку. Вода у карстових лійках постійно живиться підземними джерелами, через що температура […]
Півтора роки вважався зниклим безвісти: підтвердили загибель Героя з Тернопільщини
8 листопада 2024 року в бою на Харківщині загинув молодший сержант Костянтин Соколовський 1970 року народження. Військовий був жителем села Горошова Мельнице-Подільської територіальної громади. Про загибель Героя повідомив Другий відділ Чортківського РТЦК та СП. Костянтин Соколовський загинув 8 листопада поблизу населеного пункту Піщане Куп’янського району Харківської області. Він виконував бойове завдання з виявлення та знищення сил противника. Загиблому було 54 роки. Щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Костянтина Соколовського.
На Тернопільщині у ДТП підліток на електровелосипеді отримав травми
8 червня у Кременецькому районі госпіталізували 13-річного хлопця, який не впорався з керуванням електровелосипеда та впав на ґрунтовій дорозі за межами населеного пункту. Як повідомляє Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, подія трапилася близько 19:20. Неповнолітній житель Кременеччини отримав тілесні ушкодження, зокрема перелом, і був доправлений бригадою швидкої до медзакладу. Правоохоронці вкотре закликають велосипедистів бути уважними, не перевищувати безпечну швидкість, враховувати стан дорожнього покриття та неухильно дотримуватися Правил дорожнього руху. Необережність за кермом може коштувати здоров’я і життя.
Підземна цивілізація Тернопілля: від трипільських святилищ до найдовшої гіпсової печери світу
Під зеленими пагорбами Тернопільщини ховається цілий світ – багатокілометрові лабіринти гіпсових печер та старовинні підземелля замків, де час зупинився тисячі років тому. Тут, у природних і рукотворних гротах, збереглися сліди трипільської культури, кришталеві стіни та легенди про таємні ходи, що рятували міста від нападників. "Терміново" вирішило розповісти про підземний світ області - від древніх печер до старовинних підземель, що дихають історією. Печера Вертеба: «Наддністрянська Помпея» Найбільшою науковою та культурною цінністю регіону є печера Вертеба поблизу села Більче-Золоте. Це єдиний в Україні підземний музей трипільської культури. Археологи виявили тут тисячі артефактів – кераміку, статуетки та знаряддя праці віком понад 5 тисяч років. Загальна довжина ходів гіпсової карстової печери перевищує 8 км. Завдяки унікальним знахідкам Вертебу часто називають «Наддністрянською Помпеєю». Сьогодні вона має статус пам’ятки природи загальнодержавного значення. Печера Кришталева: блиск підземних залів Для підготовлених туристів відкриває двері печера Кришталева у селі […]
Юний мотоцикліст потрапив у лікарню після жорсткої ДТП на Тернопільщині
У селі Лідихів не розминулися два мотоцикли. Постраждалі госпіталізовані. Про це повідомляє Головне управління Національної поліції в Тернопільській області. Дорожньо-транспортна пригода трапилася 7 червня о 20:40. На місце виїжджала слідчо-оперативна група та співробітники сектору реагування патрульної поліції. Правоохоронці з'ясували, що біля місцевого ставу не розминулися мотоцикли forte 250 cross та Lifan KP200. Одним із мототранспортів керував 17-річний місцевий житель. Обох водіїв із тілесними ушкодженнями різного ступеня складності госпіталізували до медичних закладів.
На Тернопільщині померла молода вчителька Ірина Козак
Померла молода вчителька з Тернопільщини. Про це повідомили у Козлівському ліцеї, де Ірина Козак викладала фізику та інформатику. Колеги характеризують Ірину Козак як відповідальну, добру й мудру людину, віддану своїй справі. За їхніми словами, вона щодня дарувала дітям підтримку та турботу. Освітяни висловили співчуття рідним, близьким, друзям, а також учням і випускникам Ірини Козак. «Поділяємо біль непоправної втрати та схиляємо голови у скорботі. Нехай Господь дарує їй вічний спокій і Царство Небесне, а рідним – сили пережити це тяжке горе», – йдеться у скорботному зверненні колег-освітян. Причина смерті та дата прощання наразі не повідомляються.
