
Щороку 4 червня весь світ згадує невинних дітей, які стали жертвами військової агресії та насильства. Для України цей день має особливий, невимовний біль, адже з початком повномасштабного вторгнення російські окупанти відібрали життя щонайменше 707 українських дітей.
Загибель дитини — це найбільша трагедія, і Тернопільщина, на жаль, знає цей страшний біль особисто.
Читайте також: Батьки і діти, літні люди. Відомі імена загиблих від ракетного удару 19 листопада (фото, відео)
Трагедія 19 листопада
Під час страшного ракетного удару по Тернополю 19 листопада 2025 року, який припав на житлові будинки мікрорайону “Сонячний”, зокрема на вулицях Стуса та 15 Квітня, загинуло 8 дітей. Загалом ця атака забрала життя 38 людей.
Пошуки та ідентифікація тривали довго через масштабні руйнування – тіла останніх жертв знаходили під завалами вже у грудні під час демонтажу конструкцій. Серед них була і 4-річна Софійка Мацьків, яка загинула на 9 поверсі будинку на Стуса разом із мамою Тетяною. Їх поховали лише за місяць після удару, коли завершилася експертиза ДНК.

На тій же вулиці Стуса ворожа ракета обірвала життя цілої родини. Півторарічний Назарчик Ель Ахдар та його старша сестричка, 5-річна Каміла, загинули миттєво разом із мамою Марією Палагнюк.
Їхній батько вижив чудом, бо перебував в іншій кімнаті, а потім три дні поспіль не відходив від руїн будинку, чекаючи на звістку про своїх найрідніших. На жаль, дива не сталося.

Епіцентром болю став і будинок на вулиці 15 Квітня. Там в обіймах своєї мами Оксани Било загинула 8-річна Амелія Гжесько — учениця 2-В класу тернопільської школи №27 та громадянка Польщі. У цьому ж будинку через обстріл загинув 4-річний Давид Долиняк разом із татом Віталієм.


Цей удар забрав і підлітків, у яких попереду мало бути все життя. В одному дворі на 15 Квітня, 31 загинули двоє найкращих друзів, які товаришували з дитячого садка і разом навчалися у Тернопільському фаховому коледжі ТНТУ — 17-річні Руслан Бобик та Артем Малюта. Загибель Артема підтвердили не одразу, а його батьки та маленька сестричка із важкими травмами потрапили до лікарні.


Ще понад десяток дітей тоді отримали поранення та опіки різного ступеня важкості. Серце однієї з них — 12-річної Адріани Унольт, — зупинилося в реанімації 27 листопада. Медики до останнього виборювали життя дівчинки, але травми виявилися несумісними з життям.

Жодні співчуття не зможуть затягнути рани батьків та родин, які втратили свій найцінніший скарб, але вся країна розділяє цей невимовний сум. Українці ніколи не забудуть і не пробачать цих звірств.
