У креативному кластері Na пошті відбулося обговорення проєкту реставрації Катедри. Небайдужі тернополяни зібрали істориків, музейників, краєзнавців, архітекторів для того, щоб подискутувати про долю найвизначнішої пам’ятки архітектури Тернополя.
Ініціаторкою та модераторкою зустрічі стала Дарця Веретюк.
Серед спікерів:
- кандидат історичних наук, викладач ТНПУ ім. В. Гнатюка, автор дослідження про Тернопіль Володимир Окаринський;
- міський голова м. Бережани, архітектор Ростислав Бортник;
- засновник спільноти Ukraїner, письменник та журналіст Богдан Логвиненко;
- краєзнавець, музейник, автор книги про Тернопіль Олег Гаврилюк;
- краєзнавиця, засновниця проєкту «Замки і храми України» та інформаційного ресурсу castles.com.ua Ірина Пустиннікова;
- військовий капелан, тернополянин Степан Хміль.
Ірина Пустиннікова почала свою лекцію з порівняння тернопільського монастиря з іншими монастирями домініканців, які є в Україні. На її думку, збереглися усі архітектурні плани, тому придумувати для реставрації нічого не потрібно.
Втім, практика добудови поширена в Україні. У Мурафі (Вінниччина) та Кам’янці-Подільському (Хмельниччина) теж добудували по два поверхи, і нічого тим, хто відповідальний за таку добудову, не було. Тому перспективи по Тернополю невтішні.
Міський голова Бережан Ростислав Бортник, який є архітектором, розповідав про альтернативи реконструкції, опираючись на досвід інших європейських міст.
Вважає, що ті 2 поверхи є досить великими, хоча церква дійсно потребує великої кількості приміщень. На його думку, добудовувати поверх не потрібно, а якщо вже зовсім не вистачає місця, то можна підняти дах максимум на 1 метр чи змінити кут нахилу даху, щоб на верхньому поверсі можна було сформувати нові приміщення.
“Погодьтеся, те що зробив пан Вербовецький, то не є вершиною архітектурного смаку”, – каже Дарця Веретюк. В інших країнах реставрація відбувалася у бік спрощення, а у випадку Катедри – це поєднання псевдоісторичності із сучасністю, а не симбіоз старого і сучасного.
Міський голова Бережан не погодився з цією думкою, що викликало обурення у присутніх.
“Тернопіль виглядає огидно! Для чого їм ще 1200 квадратних метрів? Ми абсолютно не знаємо, що тут планується (на добудованому третьому поверсі, – ред.). Там можуть бути квартири, і це буде найдорожча нерухомість у Тернополі”, – каже тернополянка, яка була присутня на зустрічі.
На це Бортник відповів, що реставрувати і добудовувати можна, проте не настільки. Така надбудова – то є руйнація. Але головною проблемою стало те, що організаторам цієї реконструкції потрібно було зібрати громадські обговорення, різних архітекторів, створити конкурс і так далі.
Церква не може одноосібно приймати такі рішення
Краєзнавець та музейник Олег Гаврилюк розповів, як будували Катедру, кому належить проєкт спорудження пам’ятки та монастиря.
За його словами, ділянка, де стоїть Катедра, – це історичний центр Тернополя. І, за законом, реставратори перед початком робіт повинні були провести археологічні дослідження.
“Там, де зараз є гойдалки біля 3 школи, на вуличці між Катедрою та навчальним закладом, є старовинний некрополь”, – каже Олег Гаврилюк. Там є старовинні поховання, які відносяться до 18 століття. Скільки їх, невідомо, проте у 70-х роках, коли там проводили централізоване опалення, знайшли щонайменше один людський кістяк. Частина поховань там і залишаються, тому потрібно проводити археологічні дослідження.
Історик та краєзнавець Володимир Окаринський розповів про те, наскільки старовинним є Домініканський костел, як відбувалося його будівництво та багато іншого. Зокрема, він розказав про єзуїтів, їхню гімназію, яка функціонувала в стінах монастиря, а також відомих постатей – вихованців навчального закладу. Також провів історичну довідку щодо відомих постатей, які працювали над спорудженням та розписом костелу.
“Усі ці імена мають бути на стінах костелу”, – каже Окаринський.
